ІV етап процедури захисту. Відгуки на дисертацію.

Голова ради надає слово науковому керівнику, який у своєму виступі розповідає про ставлення дисертанта до роботи над дисертаційним дослідженням, вказує на якості його як молодого науковця, підкреслює такі риси як чесність, наполегливість, принциповість, працьовитість. Зазвичай науковий керівник обов’язково характеризує громадянські якості здобувача наукового ступеня.

Учений секретар знайомить присутніх із висновком організації, де виконувалася дисертація, відгуком провідної установи та інші відгуки на автореферат.

За О.М. Семеног, «у виступі-відгуку представлена авторська позиція стосовно проблеми, що розглядається учасниками дискусії. Він може мати такі синтаксичні формули: цікаво було почути…; без сумніву, доповідач переконливо виклав суть проблеми; хочу зауважити, що…; практика підтверджує, що…тощо»[102].

Дисертант поступово відповідає на всі зауваження, висловлені у відгуках на автореферат.

Далі надається слово офіційним опонентам. Відгук офіційних опонентів

Головуючий надає слово здобувачеві для відповіді. Дисертант дякує опонентам за високу оцінку його роботи і відповідає на кожне, висловлене ними, зауваження. Відповіді здобувача мають бути чіткими, стислими, грамотними, зрозумілими. Дисертант спочатку відповідає на запитання першого опонента, потім – другого. Головуючий, після відповіді дисертанта на зауваження , перепитує, чи задоволений опонент відповіддю.

Запитання-зауваження опонентів і відповіді на них здобувача становлять собою науковий діалог – «тип наукового мовлення, що складається з обміну репліками-висловлюваннями між кількома вченими-учасниками розмови (бесіди, дискусії, суперечки) і наслідком якого є нові наукові знання»[103]. У процесі наукового діалогу послуговуються словесними формулами на зразок: згоден з вами, що…, цілком підтримую вашу думку щодо…, дозвольте вам заперечити, дозвольте з вами не погодитися; як ви вважаєте, як на вашу думку, чи поділяєте ви нашу думку стосовно…, чи згодні ви з тим, що…; уточніть, будь ласка,…

Після відповіді здобувача на запитання, зауваження починається V етап процедури захисту – дискусія.Наукова дискусія – публічне обговорення наукової проблеми з метою з’ясування істини.

Наукова дискусія вимагає від учасників уміння аргументовано викладати свої думки, вислухати і зрозуміти думку співрозмовника, і відповідно неї корегувати власну позицію, знаходити нові аргументи для переконання, врешті – доходити до суті. У науковій сфері етика ведення суперечки суворо регламентована і процесуально закріплена (захист дисертаційного дослідження, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт; захист різноманітних практик та проектів).

Етика наукової дискусії висуває такі вимоги до її учасників:

– необхідно запам’ятати імена та по-батькові опонента, уважно його вислухати;

– початок розмови повинен бути приємним, спокійним, урівноваженим;

– необхідно завжди бути готовим відступити, попросити пробачення;

– використовуйте прийом умовного схвалення, який передбачає ніби прийняття позиції опонента, однак заперечення йому у найсуттєвішому;

– наголошуйте постійно на основних положеннях вашого дослідження, кілька разів повторіть їх, щоб вашу позицію чітко запам’ятали;

– ваші аргументи у дискусії повинні бути чіткими, кроткими, точним;

– не дозволяється підмінювати аргументи емоціями чи з’ясуванням особистісних стосунків;

– не годиться ставити під сумнів компетентність, щирість суперника у дискусії;

– рекомендується в разі невдачі поводитися чемно, використовувати словесні формули на зразок: Ви людина компетентна, тому я прислухаюсь до вашої думки; я переконався, що Ви маєте рацію; я схильний до Вашої думки; вважайте, що ви мене переконали…

Варто пам’ятати, що виступ опонента під час дискусії – це роздум проблемного спрямування, в якому яскраво виражено намагання знайти вирішення наукової проблеми. У ХХІ столітті інформація зростає в геометричній прогресії і однозначного вирішення тієї чи іншої проблеми не передбачається. Інформація з кожної галузі знань є об’ємною і потужною, отже годі сподіватися на однозначне вирішення проблеми. Така розгалуженість і розмаїття думок породжує наукову дискусію.

Виступ під час наукової дискусії повинен бути цікавим, стислим, чітким, логічним, свідчити про те, що його автор прекрасно володіє проблемою, уміє використовувати теоретичні знання на практиці.

Виступ у контексті наукової дискусії повен мати чітку композицію: вступ, основна частина, висновки. У вступі промовець акцентує увагу на тому, про що говоритиме, вмотивовує, чому саме це питання він порушує; в основній частині – висвітлює власне бачення проблеми, що дискутується, висуває вагомі аргументи на захист своєї точки зору (тези); у висновках висуває свої пропозиції.

Важливе значення у веденні наукової дискусії має логіка висловлення думки, аргументація та культура мовлення.

У процесі наукової дискусії її учасники (доктори наук зі спеціальності, відповідно якої захищається дисертація) ведуть мову про кваліфікаційний рівень здобувача, оцінюють його уміння проводити теоретичну та експериментальну роботу, підкреслюють сильні та слабкі сторони дослідження, висловлюють побажання щодо використання розробок автора у практиці та теорії. Важливо, що роботі можуть давати як позитивну, так і негативну оцінку. Іноді зауваження можуть бути гострими, іноді навіть різкими, однак здобувач повинен бути коректним, чемним, продемонструвати свою здатність бути стриманим за будь-яких обставин.