Зв’язаний і розв’язаний клавікорд

Слоник термінологій

Монохорд ( mono - один + chorde - струна ) старовинний однострунний

щипковий музичний інструмент - був одним з перших, хоча і

крихітних кроків на шляху до народження фортепіано.

Bebung -/ з нім.- тремтіння/- спосіб тремтливого звукодобування на

клавікорді; вібратор.

Клавікорд – ( clavis –ключ + chorde – струна) клавішно-струнній інструмент,

в якому звук видобувається доторкуванням до струни металевої

пластини.

Зв’язаний і розв’язаний клавікорд

Зв’язаним називається клавікорд, якому до однієї струни було

підведено декілька (2,3,4) клавіш; а в розв’язаному клавікорді

кожній клавіші відповідала окрема струна.

Клавесин, клавіцимбали- (від clavis (лат.) – ключ) – клавішно-струнний

інструмент зі щипковим способом видобування звуку

жанр – вид музичного твору, що історично склався в зв’язку з певним

життєвим призначенням і умовами виконання та має

відповідний зміст.

орнаментація –( лат – оздоблення, прикрашання) в музиці ХІІІ –ХУІІ

ст..практика імпровізованого варіювання мелодії або фактури.

Мелізми (від грец. melos — пісня, мелодія) — невеликі мелодичні прикраси та їх умовні

позначки, один з різновидів музичної ораментики. До мелізмів

належать форшлаґ, ґрупето, подвійний мордент, перекреслений мордент,

подвійний перекреслений мордент та інші.

Морде́нт (італ. mordente, букв. — гострий, їдкий, кусючий) — назва мелізму, швидке

чергування основного звуку і допоміжного (секундою вище або нижче за

головний). Всі морденти виконуються за рахунок тривалості основної ноти.

Мордент, як і вібрато (а також і трель), позначається на письмі своєрідною

хвилястою лінією. Існують такі різновиди мордентів:

· Простий мордент (верхній, або просто мордент). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою вище) і повторення основного. Якщо допоміжний звук необхідно альтерований, знак альтерації ставиться над мордентом.

· Перекреслений мордент (або зворотний, нижній). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою нижче) і повторення основного. Якщо допоміжний звук альтерірований, знак альтерації ставиться під перекресленим мордент.

Фактура – звукова тканина музики, утворена голосами, акордами, фігураціями та

іншими компонентами, що знаходяться між собою у системному

співвідношенні. Синоніми: клавірне (чи фортепіанне) письмо, клавірний

виклад, стиль викладу, клавірний (або фортепіанний стиль).

музична риторика – ставлення до музики як до мови. В термінах риторики

осмислюється новий музичний лексикон, що вбирає в себе численні гостро-

виразові прийоми.. Музично-риторичні фігури стають носіями визначеного і

зрозумілого всім змісту – логіки музичного твору.

Вірджинал -малий прямокутний клавесин,інструмент англійських клаверистів.

Соната - Один з основних жанрів інструментальної музики – соната (італ. sonata, від

sonare - «звучатиме»). Це багаточастинний (звичайно з трьох або чотирьох

частин) твір; у композиторів другої половини XIX – початку XX ст. є і

одночастинні твори.

Інвенція (лат. inventio знахідка, винахід) — невелика дво- або триголосна поліфонічна

п'єса, що відзначається винахідливістю як з погляду мелодики, так і з погляду

розвитку теми та побудови форми. У інвенції зазвичай присутня якась

особлива композиційно-технічна ідея, наприклад, в основу першої

інвенції Й. С. Баха покладено 2 мотиву, які розробляються в імпровізаційно-

імітаційної манері. Термін «інвенція» вперше зустрічається у збірнику

багатоголосих шансонів К. Жанекена.

Інтерме́дія (лат. intermedius — проміжний, середній) називають частину фуги між

двома сусіднім проведеннями теми. За композиційним значенням інтермедії

бувають:

· Зв'язуючі, що слугують переходом від одного проведення теми до іншого

· Заключні, що завершуються кадансом і відділяють один розділ фуги від іншого

· Самостійні, досить великих розмірів, контрастуючі з проведеннями теми.

Агогіка – ( гр.. віднесення, відведення) темпоритмічні відтінки музичного виконання,

головними серед яких є сповільнення й прискорення.

Транскрипція – (від лат- переписуючи) обробка музичного твору, що передбачає

більші чи менші його зміни, передусім у фактурі

Туше – ( фр. – торкатися) спосіб дотику до клавіш при грі на фортепіано.

Уртекст – (нім – первісний +текст) 1) початковий авторський варіант тексту музичного

твору; 2) видання, що відтворює початковий авторський текст.

Фраза – ( від гр.. зворот мови) у виконавстві: музичний зворот, що становить

інтонаційну чи смислову єдність та відділяється від наступного

попереднього руху музики цезурою, віддихом.

Цезура – (лат. – відрубую) невелика пауза, віддих між завершеними фрагментами чи

частинами музичного твору.

Ритм - рівномірне чергування звуків в музичному творі. У музиці за одиницю часу

вважається такт, а задається ритм кількістю тривалостей в такті.

Такт - (від лат. «Дотик») одиниця музичного ритму. Зазвичай наголос або акцент

падає на першу частку такту. «Ненаголошені» частки називаються слабкими

частками такту. У такті, як і в слові, може бути тільки одне наголос. Все твір

ділиться на такти, рівні по тривалості. На листі відокремлюються

вертикальною лінією, що перетинає нотний стан. Вона називається тактовою

рисою. А кількість часток в такті визначає розмір.

Розмір - загальне число часток в такті. Позначається у вигляді дробу на початку

нотного тексту, відразу після ключа. Чисельник показує кількість часток в

такті, а знаменник - яких саме часток. Диригент керує оркестром або хором по

тактам: сильна частка відзначається рухом руки вниз, а кінець такту (слабка

частка) - вгору.

Темп - (від лат. «Час») - швидкість виконання музичного твору, яка визначається

числом припадають на одиницю часу часткою. Існує багато темпів (всі вони

носять італійські назви), але основних п'ять: ларго (широко, повільно), адажіо

(повільно, але не занадто), Анданте (спокійно), алегро (швидко, жваво), престо

(дуже швидко). Темп може змінюватися протягом твору.

Тембр - індивідуальна забарвлення звуку, голосу. Тембр - одна з найважливіших

характеристик музичного звуку.

Мелодія- (грец. «Спів») - розвинена і закінчена музична думка, виражена одним

голосом. Будь-який музичний твір можна наспівати одній людині. Цей наспів

і буде мелодією. Найвища точка мелодії називається кульмінацією. Виразний

елемент мелодії - це мотив (лат. «Рухаю»)

Поліфонія - (грец. «Численний звук або голос») - Вид багатоголосся, в якому звучить

відразу кілька самостійних голосів або мелодій.

Гармонія - (грец. «Стрункість або згода») - 1.аккорди, які супроводжують мелодію.

Ad libitum - ( лат. До вподоби, за бажанням) ремарка в нотному тексті, що надає

свободу трактування виконавцеві.

Демферна педаль – ( нім – глушник) права педаль фортепіано, що усуває зі струн

глушників механізм в цілому і цим подовжує, посилює, забарвлює звук.

Імітація – (лат. Наслідувати) 1)наслідування взагалі; 2)повторення музичної теми

одним з голосів безпосередньо вслід за іншими голосами

Імітаційна поліфонія – багатоголосся, оперте на імітаціях тематичного матеріалу.

Контрасна поліфонія – багатоголосся, в якому голоси відрізняються між собою

мелодійним змістом.

Метричність – у виконанні: акцентне підкреслення рівномірної пульсації.

Прихована поліфонія – зявляється в одноголоссі, коли при ходах на широкі інтервали

виникають додаткові інтонаційні повязання між близькими за висотою,

хоч і не сусідніми в послідовності звуками, і мелодія ніби поділяється на

декілька голосів.

Темпоритм – поняття, що характеризує руховий аспект виконання: вибір швидкості,

стійке або мінливе її дотримання, масштаб, силу і характер темпових

відтінків, а також силу метричної акцентності. Особливості темпоритму

піаніста виявляються найповніше у тому, яких темпових коливань зазнає

основна метрична пульсація.

Експозиція – (лат. – виклад, опис) у теорії музичної форми: перша частина музичної

форми або фуги, де викладено основні теми.

Каденція – ( лат. – падаю, припиняюся)

1) Заключний гармонічний або мелодійний зворот, який завершує музичний твір;

2) Більш чи менш розгорнутий сольний епізод імпровізаційно – віртуозного характеру, що виник як орнаментальне прзширення заключної каденції.

3)

Perle- ( фр. – перлина) вид фортепіанного туше , що застосовується у швидких

пальцевих послідовностях і характеризується активним ударом пальця та

чітким , розбірливим звучанням.

Форшлаг- переднотка, мелодійна прикраса з одного – трьох звуків типу

затримання. Довгі переднотки як характерна прикраса галантного стилю

поширилася в другій половині ХУІІІ ст.. З ХІХ ст. переважали короткі

переднотки.

Фразування – виконавське виявлення логіко – синтаксичної будови музики через

об’єднуючу або членуючи дію виконавських засобів, зокрема, агогіки та

динаміки.

Метр – закономірна система впорядкування ритмічних співвідношень у музиці, в

основі якої лежить відчуття рівномірної пульсації. В класичній музиці

поняття метру співпадає з тактовим розміром.

Такт– це відрізок часу, що утворюється при діленні часового потоку наголосами

різних рівнів.

Темп - (лат.-час) швидкість, з якою виконується музичний твір. Вимірюється

кількістю метричних ударів на одиницю часу. В теперішньому розумінні

більш відповідає поняттю movimento (іт) що означає «рух».

Штрих – ( нім. – риса) – спосіб видобуття і ведення звуку смичком на струнних

інструментах.