Практичне заняття 4 Античне ораторське мистецтво

1. Античне суспільство (загальна характеристика). Роль риторики в античному суспільстві.

2. Виникнення риторики в Давній Греції. Логографи і софісти.

3. Роль Сократа, Платона та Арістотеля в усвідомленні природи риторики.

4. Різний статус риторики в окремих грецьких державах. Афіни як колиска грецького риторичного мистецтва.

5. Демосфен як найвидатніший оратор античної Греції.

6. Статус риторики в еліністичному суспільстві.

7. Красномовство в Давньому Римі.

8. Ціцерон як видатний римський оратор.

9. Підсумки розвитку античної риторики.

Завдання до практичного заняття 4

1. Розіграти скетч-імпровізацію "Сократівський діалог". Один студент висуває тезу, другий (Сократ) задає йому евристичні питання, прагнучи "заплутати" його. За потреби в ролі Сократа виступає викладач.

2. Написати етюд у дусі софістів на тему: "Насильницька смерть як зло і як благо" або "Чи можна побудувати своє щастя на нещасті ближнього?", "видаючи чорне за біле".

Література ~ Основна

1. Античные риторики. — М., 1978.

2. Борухович В. Ораторское искусство Древней Греции // Ораторы Греции. — М., 1985. — С. 5—24.

3. Дюбуа Ж., Эделин Ф., Клинкенберг Ж. М. и др. Общая риторика. — М., 1986. — С. 27—61.

4. Козаржевский А. Ч. Античное ораторское искусство. — М., 1980.

5. Михалъская А. Педагогическая риторика: история и теория. — М., 1998. — С. 23—92.

Додаткова

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Риторика. — Львів, 2001. — С. 25 — 37.

2. Аверинцев С. С. Античный риторический идеал и культура Возрождения // Античное наследие в культуре Возрождения. — М., 1984.

3. Риторика // Словарь античности. — М., 1992. — С. 496—498.

4. Сагач Г. М. Золотослів. — К., 1993. — С. 8—11.

Красномовство в Біблії

Біблія, за поглядом самих її творців і численних віруючих, створена як особливе слово, Слово-Об'явлення вищої, надлюдської істини, Слово Боже. Біблійне слово є передусім "прямим", "щирим" вираженням міркувань та емоцій. Власне, за Біблією, весь світ створено "словом Божим": Слову тут надано незвичайно високої ролі; воно неначе конденсує матерію світу, творить "з нічого" (за християнським поглядом, це Слово як передвічний Син Божий і є Христос, що згодом втілюється в Іісуса з Назарету.

Отож, сама думка про будь-які "правила красномовства" не могла виникнути в тому давньоєврейському світі, в якому цю книгу було створено: "що говорити" тут завжди було важливіше, ніж "як говорити". Тому не варто шукати тут риторичних правил, подібних до тих, що їх висунула греко- римська античність.

Але це не означає, що в біблійному тексті немає ні риторичних прийомів, ні певної системи користування ними, хоча складалися вони цілком стихійно і за байдужості авторів біблійного тексту до всякого "словокрутійства". Власне, перед нами картина, дуже подібна до тієї, яку ми спостерігали в інших давньосхідних літературах: риторичні моменти спонтанно виникають в текстах релігійного, законодавчого чи політичного характеру, подібно до того, як цукор міститься у зв'язаному вигляді в живому яблуці (антична наука, навпаки, "рафінувала" конкретні знання).

Однак Біблія, яка на рівних засадах з античною спад-шиною стала фундаментом європейської й не лише європейської культури, була не менш важливим чинником формування пізньої європейської риторики, ніж правила Ціцерона. Понад тисячу років література в Європі й почасти на Сході формувалася в річищі церковності, тому уявити собі європейську риторику середньовіччя чи Нового часу без біблійного впливу неможливо. Тому аналіз риторичних моментів Біблії, при всій своєрідності останніх, постає перед нами як важливе завдання — тим більше, що майже в усіх поширених наших підручниках (за одним-єдиним винятком) риторику Біблії просто не беруть до уваги.

Входження у світ Біблії потребує для світського читача певних зусиль: неможливо зрозуміти характеру біблійного слова без урахування його ідеологічного змісту. Риторичний прийом у біблійного автора, звичайно, не є самоціллю, а покликаний уславити Бога, піднести того, хто вірує в Бога, занепокоїти того, хто не вірує. Водночас поряд з такою жорсткою ідеологічною установкою виникають і тексти, сповнені щирого поетичного почуття, й висока риторика, які мають загальнолюдський характер і цікаві для будь-якого читача, що не байдужий до можливостей слова. Отож, спробуємо увійти в світ Біблії — ця книга багато що сформувала в нашій картині буття і продовжує впливати на моральні норми суспільства, в якому ми живемо.

Щодо такої спеціальної сфери, як церковна проповідь, то зрозуміло, що саме ідеологічна спрямованість Біблії є тут стрижневою. Проте священики як оратори вже багато століть спираються і на античний ораторський досвід, на класичні засади риторики. Але церковний погляд на красномовство подібний до використання таланту живописця в малюванні ікон: гарно намалювати бажано, але не обов'язково, головне — дотримання канону, що фіксує ідейний зміст. Так і в проповідництві: установка тут не на красу виразу, а на його духовну змістовність. Проте кращі зразки церковної проповіді відзначаються вишуканою риторичною майстерністю.