Складові полемічної майстерності. Полемічні прийоми

Мета:засвоїти відомості про класифікацію суперечок, етичні й методичні аспекти полеміки; розвивати уміння виступати з повідомленнями, рецензувати виступи.

Основні поняття: суперечка, пропонент, опонент, аудиторія, дискусія, полеміка, диспут, дебати, суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради перемоги, суперечка заради суперечки, усна суперечка, письмова суперечка, суперечка-монолог, суперечка-діалог, суперечка-полілог, полемічні принципи, полемічні прийоми, полемічні хитрощі.

План

1. З історії мистецтва суперечки:

1.1. Античність.

1.2. Середньовіччя.

2. Суперечка як форма ораторського мистецтва:

2.1. Сутність та види суперечки.

2.2. Принципи полеміки.

2.3. Полемічні прийоми.

3. Характеристика запитань і відповідей у полеміці.

4. Види полемічних „хитрощів” у полеміці. Шляхи їх нейтралізації.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (для домашнього виконання)

До питання 1.Підготуйте доповідь на матеріалі власних спостережень на тему: „З історії мистецтва суперечки: неориторичний період (сучасна політична полеміка)”.

До питання 2.Ознайомтеся з матеріалами таблиці „Найпоширеніші різновиди публічного спору” та схарактеризуйте через порівняльний аналіз відмітні риси кожного.

Види Риси	Дискусія	Диспут	Полеміка	Суперечка	Дебати
Мета	З’ясувати та зі­ставити різні точ­ки зору, шукати й досягти певного ступеня згоди між учасниками, спіль­ного рішення сто­совно тези дискусії	Дослідити, зі­ставити, оці­ни­ти суперечливі судження для досягнення єди­ної думки, спільного рішення	Захистити й ут­вердити влас­ну точку зору че­рез спростуван­ня думки су­противника, пе­ремогти супротивника	Встано­вити або перевірити істину	Обмін думками з певних питань
Предмет	Спірні питання з різних тем	Наукові, літературні та інші значущі, важливі проблеми	Соціально-значущі питання, нові по­гляди, пра­ва людини	Різні питання	Різні питання на зборах, засіданнях, конференціях
Засоби	Кожен учасник (по черзі) застосовує при наведенні тверджень ті засоби переконання, які доступні іншій стороні і які вона визнає	Як і в дискусії	Кожен з учас­ників застосовує ті прийоми, які вва­жає за необхідні для до­сягнення пе­ре­моги й ут­вер­дження власної позиції	Різні	Різні
За кількістю учасників	Полілог	Полілог	Полілог, діалог	Полілог, діалог	Полілог
Протилежна сторона	Опонент	Опонент	Супротивник	Опоненти	Опоненти
Форми проведення	Усна, писемна	Усна	Усна, писемна	Усна, писемна	Усна
Переваги	Ефективний спосіб переконання	Спосіб переконання	Наука переконання, спо­сіб виховання активної гро­мадянської по­зиції, спосіб формування но­вих поглядів, захисту загальнолюдських цінностей, прав лю­дини	Засіб пізнання, шлі­фування мислення й мов­лення, інтелектуально­го зростання	Спосіб переконан ня

(За Г.Онуфрієнко)

До питання 3.Розробіть схеми або серію слайдів з прикладами „Характеристика запитань у полеміці” та „Характеристика відповідей у полеміці”.

До питання 4.

ü Сутність якого прийому можна передати словами Аристотеля: „Сказане проти нас самих ми обернемо проти того, хто це сказав”?

ü Який прийом використано в наведених нижче полеміках?

***

– Ось мені розповідав академік Сахаров, що...

– Звичайно, вам розповів, а більше нікому не розповів, адже це ніде не опубліковано.

– Якщо він вам не розказав, то це ще не означає, що він нікому не говорив.

***

Дискусія між А. Луначарським і митрополитом Введенським у 1925 році:

Митрополит Введенський: „Я зовсім не наполягаю на тій точці зору, що ми всі не походимо від мавп. Ви, матеріалісти, краще знаєте своїх родичів”.

А. Луначарський: „Але я не знаю, хто краще – чи той, хто походить з низів, походить від тварин, але піднявся зусиллями свого генія до сучасної людини, або той, якого височайший Бог створив за своїм взірцем і подобою і який опустився до того, що, як говорить гр. Введенський, прикро за тварин, коли людей порівнюють з ними”.

***

Водному історичному анекдоті розповідалося таке. У британському парламенті йшли дебати. Промову проголошував Черчиль – лідер консерваторів. Він, як завжди, висміював своїх опонентів – лейбористів. Нарешті, не витримавши, схопилася з місця лейбористка похилого віку та й ще некрасивої зовнішності й вигукнула на весь зал: „Містере Черчиль, ви нестерпні! Якщо б я була вашою дружиною, то налила б вам у каву отруту!”. Почувся сміх. Але незворушний Черчиль витримав паузу й промовив: „Якщо б ви були моєю дружиною, то я б цю отруту з насолодою випив...”.

ü Не завжди треба відповідати на задане запитання. Для того, щоб не образити співрозмовника, можна застосувати контрприклад. Спочатку умовно погоджуються і схвалюють думку опонента, не повторюючи її, а потім наводять аналогічний приклад, випадок, добре знайомий усім учасникам суперечки. Асоціації будуть говорити самі за себе. Наприклад, під час бесіди з космонавтом О.О. Леоновим на зустрічі в СІЛА один з репортерів між іншим зазначив: „Чи не дуже дорого коштує дослідження космосу?” „Звичайно, дорого,– погодився космонавт і продовжував: „Мабуть, іспанській королеві було також шкода грошей на експедицію Колумба. Але вона дала їх. І хто знає, коли б відкрили Америку, якщо б королева поскупилася”. Наведіть приклади застосування прийому контрприкладу.

ü У чому полягає сутність прийому „ставка на хибний сором”? Наприклад, „вам, звичайно, відомо, що наукою встановлено...”, „загальновідомим фактом є...”, „невже ви до сих пір не знаєте цього наукового факту”.

ü Який прийом проілюстровано в роботі німецького філософа Гегеля „Хто мислить абстрактно?” та в оповіданні А.П. Чехова „Випадок із судової практики”?

***

„Агов, стара, ти торгуєш тухлими яйцями! – говорить покупниця торгівці. – Що? – кричить та. – Мої яйця тухлі! Сама ти тухла! Ти мені смієш говорити таке про мій товар! Ти! Та чи не твого батька воші в канаві заїли, чи не твоя мати з французами крутила, чи не твоя бабка здохла в богодільні! Бач, ціле простирадло на хустку перевела! Знаємо, мабуть, звідки це ганчір’я! Якби не офіцери, не красуватися тобі в цьому вбранні! Порядні-то за своєю оселею слідкують, а таким – саме місце в каталажці! Краще б дірки на панчохах заштопала”.

***

„Коли товариш прокурора зміг довести, що підсудний винний і не заслуговує на поблажливість; коли він з’ясував, переконав і сказав: „Я закінчив”, – піднявся захисник. Усі нашорошили вуха. Запанувала тиша. Адвокат заговорив, і пішли танцювати нерви публіки!

– Ми – люди, панове присяжні засідателі, будемо ж і судити по-людськи! – сказав, між іншим, захисник. – Перш ніж з’явитися перед вами, ця людина вистраждала шість місяців ув’язнення. Протягом цього часу дружина була без чоловіка, якого палко любить, очі дітей не висихали від сліз при думці, що поруч немає дорогого батька! О, якщо б ви подивилися на цих дітей! Вони голодні, бо їх нема кому нагодувати, вони плачуть, бо вони є глибоко нещасними... Подивіться! Вони простягають до вас свої ручки, заклинаючи вас повернути їм батька!..

Серед публіки почулись схлипування... Захисник говорив і говорив... Факти він упустив, а налягав більше на психологію.

– Знати свою душу – означає знати особливий, окремий світ, повний рухів. Я вивчив цей світ.. Вивчаючи його, я, визнаю, вперше вивчив людину. Я зрозумів людину... Кожний рух його душі говорив про те, що мій клієнт є ідеальною людиною...

Судовий пристав перестав дивитися загрозливо й поліз до кишені за хусточкою... Прокурор, цей камінь, цей лід, найбездушніший з організмів, тривожно закрутився в кріслі, почервонів і став дивитися під стіл. Сльози заблищали крізь його окуляри.

„Треба мені відмовитися від обвинувачення! – подумав він. – Це ж якого фіаско можна зазнати. А?”

– Подивіться на його очі! – вів далі захисник (підборіддя його дрижало й крізь очі дивилася душа, що страждала). – Невже ці лагідні, ніжні очі можуть байдуже дивитися на злочин? О, ні! Вони, ці очі, плачуть! Під цими калмицькими вилицями приховані тонкі нерви! Під цими грубими, потворними грудьми б’ється далеко не злочинне серце! І ви, люди, наважитеся сказати, що він є винним?

Тут не витримав і сам підсудний. Настала і його черга заплакати. Він заблимав очима, заплакав і стурбовано почав соватися.

– Винний! – заговорив він, перебиваючи захисника – Винний! Визнаю свою провину! Украв і шахраював! Окаянна я людина! Гроші я зі скрині взяв, а шубу, що вкрав, наказав своячці своїй сховати... Каюся! У всьому винний!”.

ü На якому прийомі побудовано один з основних пропагадистських лозунгів Гітлера: „Кожний, хто одягне мундир і буде воювати проти Радянського Союзу, отримує на території цієї великої країни маєток для себе й для своєї родини” та реклама будь-якого товару на кшталт: „Купіть цей товар, бо вам це вигідно!”.

ü Який прийом полеміки ілюструють нижчеподані фрази?

„Ви ж розумна людина, кваліфікований спеціаліст...”, „З вашим досвідом роботи ви мене зрозумієте...”, „Звичайно, такий аргумент не можна було б навести в суперечці з неосвіченою людиною, бо вона його б не зрозуміла й не оцінила б...”, „Ви, як людина розумна, не будете заперечувати, що...”, „Нам з вами, звичайно, зрозуміло, що...”.

ü Про який полемічний прийом А. Шопенгауер сказав таке: „Люди, які так поспішно і з таким завзяттям хапаються за авторитети, щоб посиланням на них вирішити спірні питання, насправді радіють, що можуть пустити в діло чужий розсудок і чужу проникливість, бо не мають своїх власних. Число їх – легіон. Бо, як сказав Сенека: unus quisque mavult credere (кожний віддає перевагу вірі, а не міркуванню). Тому в їх спорах звичайна зброя – авторитети. Ними вони побивають один одного. Хто розпочав з ними суперечку, той зробить неправильно, якщо захоче захищатися від них доводами по суті й аргументами. Занурившись у вир неспроможності міркувати й думати, вони зачаровані проти цієї зброї... Тому вони протиставлять вам у вигляді аргументів авторитети й закричать: „Перемога!”.

ü Про які полемічні прийоми йдеться в статті Карела Чапека „Дванадцять прийомів літературної полеміки, або посібник для газетних дискусій”? Підберіть для них назви з вже відомих Вам класифікацій полемічних прийомів. Якими ще прийомами Ви б доповнили цей список?

Карел Чапек

ДВАНАДЦЯТЬ ПРИЙОМІВ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПОЛЕМІКИ,