Риторика Давньої Греції і Стародавнього Риму. 1. Здатність, уміння висловлюватися красиво, переконливо, – це:
Предмет риторики
1. Здатність, уміння висловлюватися красиво, переконливо, – це:
а) риторика;
б) красномовство.
2. Навчальний предмет, що вивчає теорію красномовства, – це:
а) риторика;
б) красномовство.
3.Сукупність методів, прийомів створення будь-якого тексту, оформленого у зрозумілому та переконливому висловленні:
а) риторика;
б) красномовство.
4. Установіть відповідність між назвами дисциплін та їхнім змістом:
| 1) | риторика | а | мистецтво доведення |
| 2) | евристика | б | мистецтво красномовства |
| 3) | діалектика | в | мистецтво суперечки |
5. Хто з риторів античності сформулював визначення риторики як «мистецтво говорити»?
а) Аристотель;
б) Квінтіліан;
в) Платон.
6. Хто з риторів античності розглядав риторику як «мистецтво говорити витончено»?
а) Аристотель;
б) Квінтіліан;
в) Платон.
7. Засоби впливу, які апелюють до розуму –
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
8. Засоби впливу, які апелюють до моральних принципів, норм людської поведінки, – це:
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
9. Засоби впливу, які апелюють до почуттів, – це:
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
10. До іншомовних назв основних понять класичної риторики доберіть українські відповідники:
| 1) | логос | а | пристрасть, почуття |
| 2) | етос | б | думка, мовлення |
| 3) | пафос | в | звичай, характер |
11. Основною категорією класичної риторики є:
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
12. Зразкову суспільну й морально-етичну поведінку промовця визначає:
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
13. Інтелектуальне, емоційне прагнення промовця, яке виявляється й у процесі мовної комунікації, і в тексті, – це:
а) логос;
б) етос;
в) пафос.
14. Учення про сукупність загальних місць, які виявляють аспекти побудови кожної промови, – це:
а) логос;
б) пафос;
в) топос.
15. Ім’я, визначення, ціле й частина, рід і вид, ознаки, відношення, подібне й відмінне – це:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
16. Час, місце, засоби, походження, спосіб дії – це:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
17. Мета, причини, наслідки – це:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
18. На питання хто?, що? відповідають:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
19. На питання де?, коли?, як? відповідають:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
20. На питання чому?, для чого? відповідають:
а) топоси, пов’язані зі сутністю предмета промови;
б) топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета;
в) топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета.
21. Установіть відповідність між топосами та питаннями, на які вони відповідають:
| 1) | топоси, які пов’язані зі сутністю предмета промови; | а | де?, коли?, як? |
| 2) | топоси, пов’язані з обставинами виникнення, розвитку та існування предмета; | б | чому?, для чого? |
| 3) | топоси, пов’язані з причинами та наслідками існування предмета. | в | хто?, що? |
22. Зі скількох етапів складається ораторська діяльність?
а) трьох;
б) п’яти;
в) семи;
23. До іншомовних назв етапів ораторської діяльності доберіть українські відповідники:
| 1) | інвенція | а | розташування |
| 2) | диспозиція | б | вираження |
| 3) | елокуція | в | винахід |
24. До іншомовних назв етапів ораторської діяльності доберіть українські відповідники:
| 1) | акція | а | винахід |
| 2) | меморія | б | виголошення |
| 3) | інвенція | в | запам’ятовування |
25. Розташуйте етапи ораторської діяльності відповідно до етапів підготовки промови:
а) меморія;
б) інвенція;
в) акція;
г) елокуція;
д) диспозиція.
26. Пошук задуму, ідеї, мети – це:
а) інвенція;
б) елокуція;
в) меморія.
27. Добір і розташування відповідного матеріалу – це:
а)релаксація;
б) меморія;
в) диспозиція.
28. Втілення змісту в мовні форми вираження – це:
а) інвенція;
б) елокуція;
в) акція.
29. Виступ, публічне виголошення промови – це:
а) релаксація;
б) диспозиція;
в) акція.
30. Тренування пам’яті, запам’ятовування – це:
а) акція;
б) меморія;
в) диспозиція.
31. Кого вважають засновником класичної риторики?
а) Горгій;
б) Аристотель;
в) Ісократ.
32. Кого вважають засновником неориторики?
а) П. Сопера;
б) Х. Перельмана;
в) Іржі Томана.
33. Три головні види ораторських промов (політичні, судові та похвальні) були розроблені у:
а) Давній Греції;
б) Стародавньому Римі;
в) Римській імперії.
Література:
1. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 6 - 10, 63 - 64.
2.Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 9 - 18, 30 - 33, 120 -121.
3. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 10 - 14.
Риторика Давньої Греції і Стародавнього Риму
1. Кому належить винахід найдавнішої писемності?
а) шумерам;
б) асирійцям;
в) єгиптянам.
2. „Будинки табличок” (школи) існували у:
а) Давній Месопотамії;
б) Давньому Єгипті;
в) Давній Індії.
3. У котрому рядку правильно названі перші вчителі красномовства?
а) Фемістокл, Аристід, Перікл;
б) Емпедокл, Корак, Тісій;
в) Перикл, Тісій, Лісій.
4. Назвіть причини інтенсивного розвитку риторики в Стародавній Греції.
а) змагальність;
б) існування усної традиції ліричної й епічної поезії;
в) демократичний устрій Стародавньої Греції;
г) наявність риторичних шкіл;
д) потреба людини захистити себе.
5. Назвіть головну передумову інтенсивного розвитку риторики в Стародавній Греції.
а) змагальність;
б) наявність риторичних шкіл;
в) демократичний устрій Стародавньої Греції: верховний суд, народні збори і рада п’ятисот.
6. Хто з відомих давньогрецьких ораторів часто відмовлявся від виступу, аргументуючи відмову неможливістю підготуватися?
а) Лісій;
б) Перікл;
в) Демосфен.
7. Хто з відомих давньогрецьких ораторів вперше виголосив промову в шістдесятирічному віці?
а) Лісій;
б) Перикл;
в) Демосфен;
8. Хто з відомих софістів підготував хрестоматію зразків, які можна було залучати до промови?
а) Лісій;
б) Перикл;
в) Корак.
9. Хто з відомих софістів відкрив школу, щоб навчити інших власного досвіду в судовій практиці?
а) Лісій;
б) Перикл;
в) Корак.
10. Промови на захист себе – це:
а) остракізми;
б) апології;
в) евкомії.
11. Текст, основною темою якого є тільки похвала – це:
а) остракізми;
б) гелії;
в) енкомії;
12. Хто з відомих риторів античності вперше звернув увагу на звукову організацію словесних прийомів і переніс їх у свої твори?
а) Корак;
б) Горгій;
в) Сократ.
13. Хто з риторів античності винайшов словесні фігури?
а) Горгій;
б) Корак;
в) Тісій.
14. Найпоширенішим видом красномовства в Стародавній Греції було:
а) академічне;
б) політичне;
в) судове.
15. Назвіть прізвище представника античної риторики, який, не виголошуючи промов, навчав красномовства інших.
а) Ісократ;
б) Корсак;
в) Горгій.
16. Творчість якого оратора налічує 21 промову й 9 листів, серед яких найвідомішими є «Похвала Олені» та «Євагор»?
а) Горгій;
б) Ісократ;
в) Тісій.
17. Хто з відомих ораторів античності радив у похвальних промовах перебільшено висвітлювати всі заслуги людини, а непристойні речі випускати?
а) Горгій;
б) Емпедокл;
в) Ісократ.
18. Хто з відомих риторів античності значну увагу звертав на логічність, послідовність викладу, дбав про милозвучність промов?
а) Горгій;
б) Лісій;
в) Ісократ.
19. Хто з давніх мислителів стверджував, що гострильний камінь не може різати, але робить залізо гострим?
а) Ісократ;
б) Лісій;
в) Горгій.
20. Хто з давніх риторів розробив основні принципи композиції ораторської промови?
а) Горгій;
б) Лісій;
в) Ісократ.
21. Хто з риторів античності першим кинув виклик софістам?
а) Сократ;
б) Платон;
в) Аристотель.
22. Назвіть прізвище мислителя античності – майстра бесід-діалогів:
а) Сократ;
б) Ісократ;
в) Платон;
23. Хто з відомих ораторів античності тільки виголошував промови:
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Сократ.
24. Кому належать слова : «Людей гідних і чесних – чоловіків і жінок – я називаю щасливими, несправедливих і дурних – нещасними»?
а) Сократові;
б) Демосфенові;
в) Ісократові.
25. Хто з риторів античності уподібнював себе до ґедзя, на великому й благородному коні, що облінився від ситості й потребує, аби його кусали й підганяли?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Аристотель.
26. Хто з риторів античності був переконаний, що мірилом оцінки вчинків кожного має бути його внутрішній голос?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Ісократ.
27. Хто з риторів античності був переконаний, що справжнє красномовство повинно дбати про душу громадян, а промова гідного оратора завжди має бути спрямована на добробут людей?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Ісократ.
28. Хто з ораторів античності збагатив риторику розробками політичної риторики та еристики?
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Сократ.
29. Хто з відомих риторів античності в бесідах дотримувався логічного принципу – наступне повинно випливати з головного?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Платон.
30. Кого з риторів античності несправедливо засудили, і він, виконуючи рішення суду, випив чашу цикути?
а) Демосфен;
б) Сократ;
в) Ісократ.
31. Кому належать вислів: «Я знаю, що нічого не знаю»?
а) Ісократові;
б) Сократові;
в) Аристотелеві.
32. Кому належить вислів: «Заговори, щоб я тебе побачив»?
а) Платонові;
б) Демосфенові;
в) Сократові;
33. Хто з риторів античності вчив пізнавати людину через її мову, вважаючи мову інтелектуальним портретом особистості?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Ісократ.
34. Хто з відомих риторів був бідним, але не брав грошей за навчання?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Ісократ.
35. Хто з відомих людей уважав риторику не потрібною, оскільки істинна думка збереже свою силу й без риторичного переконання, а хибна думка навіть за допомогою риторики не встоїть проти істини?
а) Сократ;
б) Платон;
в) Демосфен.
36. Хто з відомих людей першим заперечив софістику?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Демосфен.
37. Основним прийомом питання – відповідь у промовах користувався:
а) Платон;
б) Сократ;
в) Демосфен.
38. Хто є автором творів «Протагор», «Софіст», «Федр»?
а) Сократ;
б) Платон;
в) Аристотель.
39. Кому з античних риторів належать слова: «Якщо хто вирішив оволодіти красномовством, то він має бути людиною справедливою і тямущою у справах справедливості»?
а) Платонові;
б) Аристотелеві;
в) Демосфенові.
40. Хто з риторів античності вважав, що кожен оратор повинен виробити уміння все узагальнювати, підпорядкувати одній ідеї та все розділяти на частини?
а) Сократ;
б) Платон;
в) Аристотель.
41. Кому з риторів античності належать слова: «Усяка промова повинна складатися, неначе жива істота: у неї має бути тіло з головою й ногами, причому тулуб і кінцівки повинні пасувати одне одному і відповідати цілому»?
а) Демосфенові;
б) Платонові;
в) Аристотелеві.
42. Хто з античних риторів уважав, що першою умовою успіху оратора є жвавість, другою – жвавість і третьою – жвавість?
а) Демосфен;
б) Платон;
в) Аристотель.
43. Хто з античних риторів писав, що промови «не повинні бути ні довгими, ні короткими, але в міру»?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Платон.
44. Хто з риторів античності в саду грека Адема відкрив школу, яку називали Академією?
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Ісократ.
45. Хто з риторів античності протиставив справжнє красномовство, що ґрунтується на справжньому знанні?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Платон.
46. У творчості якого оратора простежується осмислення риторичного трикутника оратор – промова – аудиторія?
а) Демосфена;
б) Платона;
в) Сократа.
47. Хто з риторів античності ствержував, що завдання оратора полягає не лише перконати аудиторію, але й у знайти істину?
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Сократ.
48. Назвіть прізвище оратора античності, який попри фізичні вади досяг значних висот у мистецтві красномовства:
а) Демосфен;
б) Платон;
в) Сократ.
49. Хто з відомих ораторів не уникав у промові лайливих слів, брутальних зворотів, знижених порівнянь?
а) Демосфен;
б) Сократ;
в) Аристотель.
50. Назвіть відомого ритора, особливістю творів якого є поєднання високої патетики з низькою інвективою:
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Демосфен.
51. Хто з ораторів античності стверджував, що «не слово і не звук голосу цінні в ораторі, а те, щоб він прагнув до того, що й народ, і щоб ненавидів чи любив тих, кого ненавидить чи любить батьківщина»?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Аристотель.
52. Про кого з ораторів античності Філіпп Македонський сказав: «Якби я слухав…, то сам би подав голос за нього, як за переможця в боротьбі проти мене»?
а) Ісократа;
б) Платона;
в) Демосфена.
53. Хто з античних риторів додав до арсеналу риторичної техніки власні засоби: жвавість думки, риторичні запитання, іронію, пародіювання тощо?
а) Демосфен;
б) Сократ;
в) Аристотель.
54. Хто з відомих риторів античності створив систему філософської риторики?
а) Демосфен;
б) Сократ;
в) Аристотель.
55. Скільки способів переконання виокремлював Аристотель у трактаті «Риторика»?
а) три;
б) чотири;
в) п’ять.
56. Назвіть прізвище оратора, який у своїх творах науково обґрунтував риторику як науку, розширив її предмет.
а) Демосфен;
б) Сократ;
в) Аристотель.
57. Хто є автором праці «Риторика», яка мала значний вплив на розвиток світової наукової думки?
а) Демосфен;
б) Аристотель;
в) Сократ.
58. Хто з відомих мислителів сформулював принципи, якими повинен керуватися оратор, зосередив увагу на особистих якостях промовця?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Демосфен.
59. Кому з давніх філософів належать слова: «Достойність стилю полягає в ясності: доказом цього служить те, що якщо промова не є ясною, вона не досягає своєї мети. Стиль не повинен бути ні занадто низьким, ні занадто високим, але повинен відповідати предметові мовлення»?
а) Демосфенові;
б) Сократові;
в) Аристотелеві.
60. Хто з риторів античності, на основі попереднього досвіду, запропонував систему вимог до поетичного твору й до ораторської прози?
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Аристотель.
61. Хто з риторів античності вважав, що насолода, яку слухач отримує від оратора, повинна виявлятися не в чуттєвому задоволенні від словесної гри, а в пізнавальному та інтелектуальному збагаченні слухача?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Ісократ.
62. Хто з риторів античності основними у риториці вважав логічність викладу, пошук доказів, способів переконання?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Аристотель.
63. Хто з риторів античності скеровував увагу ораторів на такі чинники: предмет риторики, позу оратора, очікувані емоції слухачів, стиль промови?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Ісократ.
64. Хто з риторів античності радив промовцеві орієнтуватися на інтелектуальну насолоду слухача?
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Ісократ.
65. Хто з риторів античності збагатив риторику такими прийомами, як ампліфікація, доповнення означень антитезами, перебільшення з метою надати величі й краси діянням?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Ісократ.
66. Якій частині промови Аристотель надавав перевагу?
а) вступу;
б) основній частині;
в) висновкам.
67. Хто з античних риторів цінував у мистецтві не прекрасні чари, а інтелектуальне задоволення, засіб пізнання і подив, що йде від знання?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Демосфен.
68. Хто з античних риторів уважав, що майстерність риторики забезпечують логічні та моральні докази, емоційні впливи?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Ісократ.
69. Хто з риторів античності розглядав риторичні прикраси лише в єдності з глибоким змістовим наповненням: «Той стиль і ті ентимеми є вишуканими, які дають нам знання»?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Аристотель.
70. Хто визначав риторику як «…здатність знаходити можливі способи переконання відносно кожного даного предмета»?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Платон.
71. Хто автор творів «Проти Луція Катилини», «Брут», «Оратор»?
а) Цицерон;
б) Квінтіліан;
в) Аристотель.
72. Хто з ораторів античності виокремив риторику як науку, визначивши загальні закони красномовства та створивши теоретичне вчення про принципи досягнення прекрасного?
а) Платон;
б) Демосфен;
в) Аристотель.
73. Хто з риторів античності визначив основні ознаки двох видів стилю: ясність у поєднанні з граматичною правильністю для гарного стилю і надуману байдужість, надмірну велеречивість – для поганого?
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Ісократ.
74. У котрому рядку правильно названі представники ораторського мистецтва Стародавнього Риму?
а) Сократ, Лісій, Горгій;
б) Цицерон, Квінтіліан, Гай Гракх;
в) Цицерон, Сократ, Сократ.
75. Активне використання інвективи, грубого гумору, афористичних висловів характерне для:
а) творів Стародавньої Греції;
б) творів Стародавнього Риму;
в) міфів.
76. Назвіть прізвище відомого оратора, творчий доробок якого становив 100 творів, а збереглося до сьогодні всього 57.
а) Квінтіліан;
б) Демосфен;
в) Цицерон.
77. Кого вважають засновником риторики?
а) Горгія;
б) Протагора;
в) Тісія.
78. Хто з давніх мислителів уважав ідеалом оратора високоосвічену людину, яка добре знала філософські системи та теорію риторики, історію, літературу, право, досконало володіла трьома стилями та вміла керувати слухачами?
а) Цицерон;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан;
79. Хто є автором п’яти промов «Проти Верреса» – блискучих зразків політичного красномовства?
а) Гай Гракх;
б) Цицерон;
в) Квінтіліан.
80. Улюбленим художнім прийомом Цицерона була:
а) ампліфікація;
б) антитеза;
в) інвективність.
81. Назвіть автора трактатів «Про державу», «Про оратора», «Про закони».
а) Квінтіліан;
б) Демосфен;
в) Цицерон.
82. Назвіть автора афоризму: «Коли говорить зброя, закони мовчать».
а) Цицерон;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан.
83. Хто з відомих давньоримських ораторів вважав, що для красномовства необхідні природне обдарування, навички, знання?
а) Квінтіліан;
б) Цицерон;
в) Гай Юлій Цезар.
84. Якому з необхідних чинників красномовства надавав перевагу Цицерон?
а) природному обдаруванню;
б) навичкам;
в) знанням.
85. Хто з давньоримських риторів розробив теорію трьох стилів?
а) Квінтіліан;
б) Цицерон;
в) Гай Юлій Цезар.
86. На думку Цицерона, вибираючи стиль промови, оратор повинен керуватися:
а) доречністю;
б) особистим досвідом;
в) наявністю необхідної літератури.
87. Хто з риторів античності започаткував у риториці жанр філіппіки?
а) Гай Гракх;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан.
88. Назвіть автора твору із 12 книг «Ораторське навчання».
а) Цицерон;
б) Демосфен;
в) Квінті ліан.
89. Зі скількох книг складається твір Квінтіліана «Ораторське навчання»?
а) дванадцяти;
б) восьми;
в) шести.
90. Хто з відомих риторів був прихильником педагогічної риторики?
а) Цицерон;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан.
91. Хто з відомих риторів уважав причиною занепаду красномовства погане навчання і виховання ораторів?
а) Цицерон;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан.
92. Хто з давньоримських риторів особливу увагу приділяв елокуції?
а) Цицерон;
б) Квінтіліан;
в) Гай Юлій Цезар.
93. Кому з давньоримських риторів належить визначення риторики як «науки говорити витончено»?
а) Цицеронові;
б) Гаю Юлієві Цезареві;
в) Квінтіліанові.
94. Про кого Квінтіліан сказав: «Небо послало … на землю, щоб показати, до якої величі має дійти слово»?
а) Цицерона;
б) Демосфена;
в) Аристотеля.
95. Назвіть прізвище оратора – прихильник педагогічної риторики:
а) Цицерон;
б) Квінтіліан;
в) Гай Юлій Цезар.
96. Розповідь-суперечка, у якій проблема розглядається одночасно з різних боків, – це:
а) діатрибу;
б) суазорії;
в) контроверсії.
97. Хто з риторів античності розглядав риторику не як мистецтво для мистецтва, а як засіб досягнення політичної мети – влади?
а) Цицерон;
б) Гай Юлій Цезар;
в) Квінтіліан.
98. Назвіть прізвище оратора, промови якого не мали особливо вишуканих поетичних прикрас, а були природними, сповненими живого інтересу до конкретних подій, людей, явищ:
а) Гай Гракх;
б) Гай Юлій Цезар;
в) Квінтіліан.
99. Хто є автором «Записок про Гальську війну», у яких створено міфічний образ непереможних римлян у війні з варварами?
а) Гай Юлій Цезар;
б) Демосфен;
в) Квінтіліан.
100. Хто з відомих риторів античності був засновником преси й журналістики?
а) Гай Гракх;
б) Гай Юлій Цезар;
в) Квінтіліан.
101. Хто з відомих риторів, ставши сенатором, почав видавати «Щоденні протоколи сенату і римського народу» і таким чином започаткував пресу й журналістику?
а) Гай Гракх;
б) Демосфен;
в) Гай Юлій Цезар.
102. Переконувальні послідовні монологічні промови – це:
а) суазорії;
б) контроверсії;
в) діатрибу.
103. Суперечливі, парадоксальні промови, які можуть мати й монологічну, й діалогічну форми, – це:
а) суазорії;
б) діатрибу;
в) контроверсії.
104. Укажіть відповідність між найдавнішими пам’ятками красномовства та країнами, де вони виникли:
| 1) | Закони Хамурабі | а | Давня Індія |
| 2) | усні Веди | б | Месопотамія |
| 3) | Авести | в | Давній Єгипет |
| 4) | Книга Мертвих | г | Давній Іран |
105. Політичні та юридичні норми Маат осмислили:
а) асирійці;
б) єгиптяни;
в) шумери.
106. Норми Маат – це:
а) порядок та істина;
б) хаос.
107. Расистські принципи закріплені в юридичній риториці:
а) Давнього Ірану;
б) Давньої Індії;
в) Давнього Єгипту.
108. Жорстокий ритуалізм, висловлення раз і назавжди затверджених формул властивий релігійному красномовству:
а) Давньої Месопотамії;
б) Давнього Єгипту;
в) Давньої Індії.
109. За принципом „що бачу, про те співаю” були складені:
а) усні Веди;
б) норми Маат;
в) Авести.
110. Назвіть пам’ятку красномовства, у якій є поділ на касти, диференціація на „чорних” та „білих”:
а) закони Ману;
б) норми Маат;
в) усні Веди.
111. У якій державі не було розвинене судове красномовство?
а) Давньому Китаї;
б) Давньому Ірані;
в) Давній Індії.
112. «Невинна дівчина могла пройти з мішком золота за плечима через всю країну і не зазнати ані найменшої кривди». Про яку країну йдеться у прислів’ї?
а) Древній Іран;
б) Давній Єгипет;
в) Давню Індію.
113. Аристократія якої країни культивувала чесність, оскільки вважала ганьбою говорити неправду?
а) Давнього Китаю;
б) Давньої Греції;
в) Давнього Ірану.
114. Хто з відомих філософів сформував поняття Високого Неба, якому підлягає Син Неба – імператор, що є батьком вельмож тощо?
а) Конфуцій;
б) Платон;
в) Лао-цзи.
115. Хто з древніх філософів сформулював категорію жень (гуманність)?
а) Сократ;
б) Конфуцій;
в) Коракс.
116. Кому Аристотель приписував винахід риторики?
а) Лісію;
б) Емпідоклові;
в) Сократові;
117. Промова на захист самого себе – це:
а) апологія;
б) епопея;
118. Вчення про риторичний твір належить:
а) Лісію;
б) Горгію;
в) Кураксові.
119. Хто із софістів стверджував, що можливе є важливішим за істинне?
а) Горгій;
б) Сократ;
в) Лісій.
120. Хто із софістів захоплювався можливостями слова: „...слово – найбільший володар: з виду мале й непримітне, а справи вершить чудові – може страх припинити і печаль відвернути, викликати радість, підсилити жаль”?
а) Коракс;
б) Лісій;
в) Горгій.
121. Софістика – вчення про суперечку – виникла у:
а) Давньому Китаї;
б) Древній Греції;
в) Давньому Єгипті.
122. Хто створив жанр судової промови?
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Лісій.
123. Хто з давніх риторів постійно критикував софістів?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Аристотель.
124. Хто з давніх риторів позитивно відгукувався про софістів?
а) Платон;
б) Сократ;
в) Аристотель.
125. Хто є автором твору «Софіст»?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Платон.
126. Хто з риторів уперше підніс риторику на рівень дисципліни, що увінчує курс навчання?
а) Сократ;
б) Аристотель;
в) Платон.
127. Хто з відомих риторів використовував метод евристичної бесіди?
а) Платон;
б) Аристотель;
в) Сократ.
128. Кому з риторів належить сентенція : „…до складної душі слід звертатися зі складними, різноманітними словами, а до простої – з простими”?
а) Сократові;
б) Демосфенові;
в) Платонові.
129. Кому належать слова: „Я знаю, що нічого не знаю”?
а) Аристотелеві;
б) Сократові;
в) Демосфенові.
130. Хто з відомих риторів не написав жодної промови?
а) Аристотель;
б) Платон;
б) Сократ.
131. Хто з відомих риторів був засуджений до смертної кари?
а) Аристотель;
б) Демосфен;
в) Сократ.
132. Хто з відомих риторів виділив два види здібностей, властивих ораторові?
а) Аристотель;
б) Горгій;
в) Платон.
133. Хто з відомих риторів був проданий у рабство?
а) Сократ;
б) Демосфен;
в) Платон.
134. Хто з риторів відкрив в Афінах школу, яку називали Академією?
а) Сократ;
б) Платон;
в) Аристотель.
135. Назвіть автора творів „Горгій”, Держава”, „Політика”.
а) Аристотель;
б) Демосфен;
в) Платон.
136. Хто з риторів висловив думку про заборону публічних виступів?
а) Аристотель;
б) Сократ;
в) Платон.
137. „Дужий, красивий юнак, який займався поезією, музикою, театром, живописом, спортом. Заради бесід з мудрецем Сократом він полишає все…”. Назвіть цього юнака.
а) Демосфен;
б) Платон;
в) Аристотель.
138. Кому належать такі думки про риторику: „ Риторика – найбільше для людей добро”, „ Риторика – джерело влади”?
а) Сократові;
б) Платонові;
в) Аристотелеві.
139. Хто з риторів став відомим через вимогу від риторики знання про об’єкт, який вона обслуговує?
а) Демосфен;
б) Горгій;
в) Платон.
140. Назвіть оратора, чиї виступи приваблювали велику кількість попри їх довготривалість (не 2 – 3 години, а значно довше).
а) Аристотель;
б) Демосфен;
в) Сократ.
141. Чия риторична спадщина налічує 61 текст промов, 56 вступів до промов і декілька листів?
а) Аристотель;
б) Платон;
в) Демосфен.
142. Хто з ораторів античності, будучи адвокатом, не здобув слави в судових промовах, однак прославився в політичних виступах?
а) Аристотель;
б) Демосфен;
в) Платон.
143. Хто є автором виступів, які отримали назву «філіппіки»?
а) Демосфен;
б) Платон;
в) Аристотель.
144. Хто з риторів звертався до публіки зі словами «Громадяни афіняни»?
а) Аристотель;
б) Платон;
в) Демосфен.
145. Кого Цицерон уважав найкращим давньоримським оратором і закликав сучасників вчитися у нього майстерності публічного мовлення?
а) Демосфен;
б) Платон;
в) Аристотель.
146. Хто є автором твору «Діалог про оратора» про долю латинського красномовства, місце риторики в житті людини?
а) Тацит;
б) Горгій;
в) Квінтіліан.
147. Серед поданих риторів античності назвіть представників Давньої Греції:
а) Демосфен; б) Цицерон; в) Сократ; г) Квінтіліан; д) Аристотель; е) Платон; є) Гай Юлій Цезар.
148. Серед поданих риторів античності назвіть представників Стародавнього Риму:
а) Демосфен; б) Цицерон; в) Сократ; г) Квінтіліан; д) Аристотель; е) Платон; є) Гай Юлій Цезар.
Література:
1. Мацько Л.І. , Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 21-54.
2. Колотілова Н. А. Риторика . – К., 2007. – С. 121-145.
3. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. –Львів, 2001. – С. 9-48.
4. Молдаван В. В. Риторика загальна та судова. – К., 1999. – С. 3-12.