Про посвячення Богові людей і речей. 41 страница

7. І оголосили у Юдеї і в Єрусалимі усім, що [були] в полоні, щоб зібралися до Єрусалиму;

8. А хто не прийде через три дні, все майно його, за наказом чільників і старшин, буде звідтоді закляте, а самого його вилучать з громади пересельців.

9. І зібралися всі мешканці Юдеї і Веніямина до Єрусалиму за три дні. Це [було] дев'ятого місяця, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на майдані біля Божого дому і тремтів через цю справу, а також від зливи великої.

10. І підвівся Єздра священик і сказав їм: Ви вчинили злочина, бо взяли собі дружин чужинських, і тим побільшили провину Ізраїля.

11. Тож покайтеся [у цьому] перед Господом, Богом батьків ваших, і виконуйте волю Його, і відділіться від народів цього краю і від дружин чужинських.

12. І відповідало все зібрання, і сказало голосно: Як ти сказав, так і вчинимо.

13. А проте народ численний і пора [тепер] дощова, і немає можливости стояти на вулиці. Зрештою, це справа не одного дня і не двох, тому що ми багато у цій справі згрішили.

14. Нехай наші старшини залишаться на місці замість всієї громади, і всі у містах наших, котрі взяли дружин чужинських, нехай приходять сюди у визначений час і з ними старший кожного міста і судді його, аж доки не відвернеться од нас палаючий гнів Бога нашого за цю справу.

15. Тоді Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, стали над цим ділом, а Мешуллам та левит Шеббетай помагали їм.

16. І вчинили так пересельці. І відділені [для цього] Єздра священик, старшини поколінь, від кожного покоління їхнього, і всі вони [названі] за йменнями. І зійшлися вони на зібрання першого дня десятого місяця, для розгляду цієї справи.

17. І скінчили [розгляд] про всіх, котрі взяли дружин чужинських, до першого дня першого місяця.

18. І знайшлися поміж синами священиків такі, що взяли дружин чужинських, – із синів Ісуса, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезера, і Яріва, і Ґедалію.

19. І дали вони руки свої, [як запевнення], що відпустять дружин своїх, і [що вони] мусять [принести] для пожертви барана за свою провину.

20. Із синів Іммерових: Ханані та Зевадія;

21. І з синів Харімових: Массея і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя.

22. Із синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса.

23. А з левитів: Йозавад, і Шімі'ї, і Келая, він же Келіта; Петахія, Юда і Еліезер.

24. І зі співаків: Ел'яшів. І з брамників: Шаллум, і Телем, і Урі.

25. Із Ізраїля: – із синів Пар'ошових: Рам'я, і Іззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная.

26. Із синів Еламових: Маттанія, Захарія, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя.

27. Із синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза.

28. Із синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай.

29. Із синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот.

30. Із синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселіїл, і Біннуй та Манасія.

31. Із синів Харімових: Еліезер, Їшшійя, Малкійя, Шемая, Шімон.

32. Веніямин, Маллух, Шемарія;

33. Із синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї.

34. Із синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл.

35. Беная, Бедея, Келугу,

36. Ванія, Меремот, Ел'ятів,

37. Маттанія, Маттенай, і Яасай,

38. І Бані, і Біннуй, Шім'ї,

39. І Шелемія, і Натан, і Адая,

40. Махнадвай, Шашай, Шарай,

41. Азаріїл і Шелемія, Шемарія,

42. Шаллум, Амарія, Йосип,

43. Із синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная.

44. Усі ці взяли [за себе] дружин чужинських, а деякі з цих жінок народили дітей.

Книга Неємії

КНИГА НЕЄМІЇ

Неємії 1

1. Слова Неємії, Гахаліїного сина: Місяця кіслева двадцятого року, був я у замку Шушан.

2. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і декілька чоловік із Юдеї. І запитав я їх про вцілілих юдеїв, котрі визволилися з полону, та про Єрусалим.

3. І сказали мені: Зацілілі, котрі залишилися від полону, перебувають там у своїй країні, у великім бідуванні та в ганьбі, і мур Єрусалиму зруйнований, а брами його спалені вогнем.

4. Зачувши ці слова, я сів і заплакав, і зажурений був декілька днів, і постився, і молився перед Богом Небесним.

5. І говорив: Господе, Боже небес, Боже Великий та Грізний, що пильнує заповіта і милість до тих, що люблять Тебе і виконують заповіді Твої!

6. Нехай же вухо Твоє буде уважним і очі Твої розплющені, аби почути молитву служника Твого, котрою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, служників Твоїх, і сповідаюся за гріхи синів Ізраїлевих, котрими згрішили ми перед Тобою, – і я, і дім батька мого.

7. Ми діяли вельми розбещено супроти Тебе і не дотримувалися заповідей і настанов, та наказів, котрі Ти заповідав Мойсеєві, слузі Твоєму.

8. Але пригадай слово, котре Ти заповідав Мойсеєві, служникові Твоєму, кажучи: Якщо ви будете грішити, то Я розпорошу вас поміж народами;

9. А якщо навернетеся до Мене і будете дотримуватися заповідей Моїх і виконувати їх, то, хоч би вигнали вас до краю небес, то й звідти заверну вас, і проведу вас на місце, котре я вибрав, щоб там ім'я Моє було.

10. Тепер вони слуги Твої і народ Твій, котрого Ти визволив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.

11. Благаю Тебе, Господе! Нехай вухо Твоє буде уважним до молитви служника Твого і до молитви служників Твоїх, які люблять упокорюватися перед йменням Твоїм. І посприяй служникові Твоєму зараз, і даруй йому милість у цього чоловіка. – Тому що я був чашником у царя.

Неємії 2

1. Місяця нісану, двадцятого року царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв те вино і подав цареві, перед яким ніколи не був зажуреним.

2. Але цар сказав мені: Чому обличчя твоє сумне? Адже видно, що не хворий, чи не зажура це на серці? Тоді я вельми злякався.

3. І сказав цареві: Нехай живе цар повіки! Як не бути сумним моєму обличчю, коли місто, дім гробів батьків моїх, спустошене, а брами його спалені вогнем!

4. І сказав мені цар: То чого ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,

5. І сказав цареві: Якщо це бажане цареві, і якщо в добрій волі слуга твій в очах твоїх, то пошли мене до Юдеї, до міста, де могили батьків моїх, щоб я відбудував його.

6. І сказав мені цар (і цариця також сиділа біля нього): Скільки часу триватиме твоя мандрівка, і коли ти повернешся? І бажано було цареві послати мене, потому, як я повідав йому час.

7. І сказав я цареві: Якщо цареві бажано, то нехай дасть мені листи до намісників Заріччя, щоб вони супроводжували мене, аж доки я не дійду до Юдеї,

8. І листа до Асафа, доглядача царських лісів, щоб дав мені деревини для замкових брам, що біля Божого дому, і для міського муру, і для дому, до котрого я маю увійти. І зважив на мене цар, бо щедра рука Бога мого була наді мною.

9. І прийшов я до намісників Заріччя, і віддав їм цареві листи. Цар послав зі мною старшин військових та вершників.

10. Коли зачув про те хоронянин Санваллат і служник аммонієць Товія, то їм було вельми прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добробут синів Ізраїлевих.

11. І прийшов я до Єрусалиму, і, пробувши там три дні,

12. Я підвівся вночі і декілька чоловіків зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце вчинити для Єрусалиму; а тварини зі мною не було жодної, окрім тієї, на котрій я приїхав.

13. І виїхав я вночі через Долинну браму, перед джерелом Драконовим до брами Смітникової; і оглянув я мури Єрусалиму зруйновані, і його брами, спалені вогнем.

14. І під'їхав я до брами Джерела і до царської водойми; але там не було місця, щоб пройти тварині, котра була піді мною.

15. Тоді я піднявся уздовж струмка, і оглядав мура, і повернувся назад, і ввійшов Долинною брамою, і так повернувся.

16. А старшини не відали, куди я ходив, і що робив, ні юдеям, ні священикам, ні найвідомішим, ні старшинам, ані іншим виконавцям робіт я доти нічого не розповідав.

17. Тоді я сказав їм: Ви бачите біду, в котру ми потрапили; Єрусалим безлюдний і спустошений, і брами його спалені вогнем; ходімо, відбудуємо мури Єрусалиму, щоб ми не були більше в такій ганьбі.

18. І я розповів їм про щедру руку Бога мого, яка була наді мною, а також про слова царя, котрі він говорив мені. І сказали вони: Підводьмося, будемо споруджувати! – і зміцнили вони руки свої на добре діло.

19. Коли почув це хоронянин Санваллат і аммонієць, служник Товія, і араб Ґешем, то насміхалися з нас, і з презирством казали: Що то за діло, котре ви намірилися вчинити? Чи не будете ви бунтувати супроти царя?

20. А я відповів їм, і сказав: Бог Небесний, Він сприятиме нам, тому що ми, слуги Його, підведемося і відбудуємо, а вам немає ані часточки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі.

Неємії 3

1. І підвівся Еліяшив, першосвященик, і брати його священики, і спорудили Овечі ворота. Вони освятили їх і вставили двері їхні, і від вежі Меа освятили їх до башти Ханан'їла.

2. І біля нього будували єрихоняни, а поруч з ними будував Заккур, син Імріїв.

3. А браму Рибну споруджували уроджені Сенаїні; і вони покрили її, і навісили двері її, і замки до них, засуви для них.

4. Біля них відбудовував мура Меремот, син Урійї, Коцового сина, а поруч з ними працював Мешуллам, син Берехії, Мешав'їлового сина, а поряд з ними трудився Садок, Баанин син.

5. А біля них відбудовували текояни; а втім, вельможі їхні не схилили шиї своєї, аби попрацювати для Господа свого.

6. А Стару браму відбудовували Йояда, син Пасеахів, та Мешуллам, син Бесодеїн – вони покрили її і навісили двері її, і замки до них, і засуви до них.

7. Біля них працював гів'онеянин Мелатія та меронотеянин Ядон з людьми Гів'ону та Міцпи, що були підлеглими намісникові Заріччя.

8. Поруч із ними трудився Уззіїл, син Хархаїн, із золотарів, а поряд з ним докладав зусиль Хананія, син Раккахімів, один з тих, що виготовляли пахощі. Вони відбудували Єрусалим аж до Широкого муру.

9. Біля них працював Рефая, син Хурів, старший половини єрусалимської округи.

10. Біля них і навпроти дому свого трудився Єдая, син Харумафів; а поруч з ним працював Хаттуш, син Хашавнеїн.

11. На другій ділянці відбудовував Малкійя, син Харімів, та Хашшув, син Пахат-Моавів, вони також відбудовували і вежу Печей.

12. Біля них відбудовував Шаллум, син Лохеша, старший половини єрусалимської округи; він та донька його.

13. Браму Долинну відбудовував Ханун та мешканці Заноаху, – вони збудували її, і навісили двері її, замки до них, і засуви до них, і ще відбудували вони тисячу ліктів муру до брами Смітникової.

14. А Смітникову браму відбудовував Малкійя, син Рехавів, старший Бет-Керемської округи, – він збудував її, і навісив її двері, замки до них, і засуви до них.

15. Браму Джерельну відбудовував Шаллум, син Кол-Хезеїв, старший округи Міцпи, – він збудував її, і покрив її, і навісив двері її, і замки до них, і засуви до них, він також відновлював мура біля водойми Шелах і до сходинок, що збігали з міста Давидового.

16. За ним відновлював Неємія, син Азбуків, старший половини Бетцурської округи аж до гробниць Давидових, і до викопаного ставу, і до дому Лицарів.

17. За ним відновлювали левити: Рехум, син Беніїв, поруч із ним – Хашавія, старший половини округ Кеїла, за свою округу.

18. За ним працювали брати їхні: Баввай, син Хенададів, старший половини округи Кеїла.

19. І відбудовував поруч із ним Езер, син Єшуїн, старший Міцпи, на їхній ділянці, навпроти входу до зброярні на розі муру.

20. За ним ревно відбудовував Барух, Заббаїв син, на іншій ділянці, від рогу до дверей дому першосвященика Еліяшіва.

21. За ним працював Меремот, син Урійї, сина Коцового, на іншій ділянці, від дверей дому Еліяшівового до кінця Еліяшівового дому.

22. За ним працювали священики з довкілля.

23. За ними працювали Веніямин, син Хашшувів, навпроти свого дому; за ним трудився Азарія, син Маасеї, сина Ананіїного, біля дому свого.

24. За ним працював Біннуй, син Хенададів, на іншій ділянці, від дому Азарії, до рогу муру і до залому.

25. За ним Палал, син Узаїв, навпроти рогу муру і вежі, що виходить від горішнього дому царевого, котра біля двору в'язничного; за ним – Педая, син Пар'ошів.

26. А нетінеї, котрі мешкали в Офелі, відбудували навпроти Водяної вежі на схід, і до вежі що виступала.

27. За ними відбудовували техояни, на іншій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступала до Офельського муру.

28. Далі за браму Кінську відновлювали священики, кожний навпроти дому свого.

29. За ними працював Садок, син Іммерів, навпроти свого дому, а за ним – Шемая, син Шеханіїн, сторож Східної брами.

30. За ним відбудовував Хананія, син Шелеміїн, та Ханун, шостий син Цалафів, на іншій ділянці. За ним працював Мешшуллам, син Берехіїн, навпроти своєї кімнати.

31. За ним відбудовував Малкійя, син золотаря, аж до дому храмових нетінеїв та крамарів, навпроти брами Міфкад, і аж до наріжного помешкання.

32. А між наріжним помешканням до брами Овечок відбудовували золотарі та крамарі.

Неємії 4

1. Коли почув Санваллат і Товія, і араби, і аммонійці, і ашдодяни, що ми відбудовуємо Єрусалимський мур, то вельми нарікали і гнівалися, і збиткувалися над юдеями.

2. І казали при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказали: Що витворяють ці безсилі юдеї? Невже їм це дозволять? Невже будуть вони приносити пожертви? Невже скінчать вони [те], [що розпочали] удень? Невже вони оживлять каміння, що в купах пороху і притому обпаленого?

3. А Товія амонитянин, що був біля нього (Санвалата), сказав: Нехай лишень будують; піде лис і зруйнує їхній кам'яний мур.

4. Почуй, о Боже наш, у якому ми презирстві, і заверни лайку їхню на їхню голову, і віддай їх на здобич у край полону!

5. І не покрий беззаконня їхнього, і гріх їхній хай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони підбурювали Тебе гніватися на будівничих.

6. І увесь мур уже був з'єднаний довкола і вже вимуруваний був мур до половини його (по висоті). Тому що народ приклав серце до роботи.

7. Коли почув Санваллат, і Товія, і араби, і амонитяни, і ашдоняни, що мури єрусалимські відбудовуються, що пошкодження почали замуровуватися, то це вельми розгнівало їх.

8. І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим, і зруйнувати його.

9. Але ми молилися Богові нашому. І виставляли супроти них сторожу вдень і вночі, для порятунку від них.

10. Але юдеї сказали: Ослабла сила у носильників, а сміття багато, і ми не зможемо далі відбудовувати мура.

11. А вороги наші говорили: Не довідаються і не спізнають, як раптово ми зайдемо до середини їхньої, і повбиваємо їх, і зупинимо роботу.

12. Коли приходили євреї, що мешкали поблизу від них, і говорили нам разів із десять, з усього довкілля, що вони вчинять напад на нас;

13. Тоді у низинних місцях біля міста, за муром, на місцях високих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.

14. І оглянув я, і піднявся, і сказав я до найвідоміших і старшин і до решти народу: не бійтеся їх; пам'ятайте Господа Великого і Грізного, і бийтеся за братів своїх, і за синів своїх, і за доньок своїх, за дружин своїх і за доми свої.

15. Коли зачули вороги наші, що нам відомий замір їхній, тоді Бог звів їхній замір нанівець, і всі ми повернулися до мурів, кожний до своєї праці.

16. Від того дня половина моїх служників займалася роботою, а друга половина їх міцно тримала списи, щити, і луки, і панцері, а старшини стояли позаду всього дому Юдиного.

17. Будівничі, які працювали на мурі, і носії вантажів, котрі накладали їм, однією рукою виконували роботу, а другою тримали списа.

18. Кожний із будівничих був підперезаний мечем на стані своєму, і отак вони будували. А біля мене був сурмач.

19. І сказав я найвельможнішим і старшинам, і решті народу: Праця велика і значна, і ми розпорошені по мурові, і віддалені один від одного;

20. А тому, звідки почуєте ви звук сурми, туди негайно збирайтеся до нас; Бог наш буде воювати за нас!

21. Отак звершували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі, аж до появи зірок.

22. Понад це, того ж часу, я сказав народові, щоб у Єрусалимі ночували усі зі служниками своїми, – і будуть вони у нас по ночах на сторожі, а вдень працюватимуть.

23. І ні я, ні брати мої, ані слуги мої, ані сторожа, що була зі мною, не скидали з себе одежі своєї, і меча жодний не залишав для умивання.

Неємії 5

1. І зчинилося ремство в народі і в дружин його на братів своїх юдеїв.

2. Були такі, котрі казали: Нас, синів наших і доньок наших багато, тому ми бажаємо діставати хліб, аби мали змогу їсти, і жити.

3. Були й такі, котрі казали: Поля свої, і виноградники, і доми свої ми віддаємо в заставу, щоб купити зерна і не вмерти.

4. Були й такі, котрі казали: Ми позичили срібло на податок цареві під заставу за лани наші та виноградники наші;

5. У нас таке саме тіло, як у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини, а ми, ось, мусимо віддавати синів наших і доньок наших у рабство, і деякі з доньок наших уже є у рабстві. Немає жодних засобів для викупу в руках наших; і лани наші і виноградники наші в інших.

6. Коли я зачув ремство їхнє і отакі слова, я вельми розгнівався.

7. Серце моє шаліло, і я суворо дорікав найвельможнішим і старшинам, і сказав їм: Ви займаєтеся здирством з братів ваших. І скликав я супроти них велике зібрання.

8. І сказав їм: Ми викупляли братів своїх юдеїв, проданих народам, наскільки були спроможні, а ви будете продавати навіть братів своїх? Чи вони мають бути продані нам? Вони мовчали, і не знаходили відповіді.

9. І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших?

10. І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг.

11. Я благаю вас, поверніть же їм нині лани їхні, виноградні та оливкові сади їхні, і доми їхні, і відсотки зі срібла і хліба, і вина, і оливи, за котрі ви вчинили позичку їм.

12. І сказали вони: Повернемо і не будемо з них вимагати; вчинимо так, як ти говориш. І покликав я священиків, і наказав їм заприсягтися, що вони так і вчинять.

13. І обтрусив я коліна свої і сказав: Отак нехай витрусить Бог кожного чоловіка, котрий не дотримається слова цього, і з дому його, і з маєтку його, і отак нехай буде в нього витрушено і порожньо. І сказало все зібрання: Амінь! І прославили Бога, і народ дотримався слова цього.

14. Також: від того дня, коли цар настановив мене їхнім намісником в юдейському краї, від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса і упродовж дванадцяти літ не їли намісницького хліба ні я, ані брати мої.

15. А попередні намісники, котрі були до мене, вчиняли утиски народові, і брали від них хліб та вино, окрім сорока шеклів срібла; навіть служники їхні панували над народом. Але я не чинив так, тому що був у страхові Божому.

16. При цьому працю на мурах я продовжував; ланів ми не закуповували; і всі служники мої збиралися туди на роботу.

17. Юдеїв і старшин бувало по сто п'ятдесят душ за моїм столом, у мене, крім тих, що приходили до нас із довколишніх народів.

18. А ось що готовилося на один день: один бик, шість відібраних овечок, і птиця готувалася в мене, а за десять днів витрачалося багато всякого вина. І при всьому цьому хліба від намісників я не вимагав, бо важка служба лежала на цьому народові.

19. Згадай же, Боже мій, на добро мені, все те, що я вчинив для людей цих!

Неємії 6

1. Коли почув Санваллат, і Товія, і араб Ґешем і та решта ворогів наших, що я відбудував мура, і не залишив на ньому пошкоджень, – а втім, на той час я ще не навішував дверей у брамах, –

2. Тоді прислав Санваллат та Ґешем до мене сказати: Прийди, і зійдемося в одному із поселень на долині Оно. Але вони замислили вчинити мені лихе.

3. І послав я до них послів, кажучи: Я виконую велику роботу, і не можу прийти. Чому має зупинитися робота ця на той час, як я залишу її, та зійду до вас?

4. Чотири рази присилали вони до мене з отаким запрошенням, і я відповідав їм так само.

5. Тоді прислав до мене Санваллат уп'яте свого служника, котрий мав у руці відкритого листа

6. У ньому було написано: Чутка ходить поміж народів, і Ґашму говорить, що нібито ти і юдеї замислили відділитися, а тому й відбудовуєш мури і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками.

7. І пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: Цар Юдейський! І подібні речі дійдуть до царя. Отож, приходь, і порадимося разом.

8. І послав я до нього, кажучи: Нічого подібного не було, про що ти говориш; це ти вигадав своїм розумом.

9. Бо всі вони залякували нас, сподіваючись: опустяться руки їхні, залишать справу, і вона не звершиться; але зараз, о Боже, зміцни мої руки!

10. Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, Мегатав'їлового сина, а він зачинився і сказав: Ходімо до Божого дому, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, і прийдуть уночі вбити тебе.

11. Але я сказав: Чи може втікати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, зайти до храму, щоби залишитися живим? Не піду!

12. Я знав, що не Бог послав його, але він пророкував до мене, бо Товія і Санваллат підкупили його.

13. Бо він для того й був підкуплений, щоб я злякався, і вчинив так, і згрішив, і, щоб про мене ходила недобра слава.

14. Згадай, Боже мій, Товію, і Санваллата за цими вчинками їхніми, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, котрі хотіли залякати мене!

15. І завершили мура двадцять п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят два дні.

16. Коли зачули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, котрі довкола нас, тоді вони вельми упали в очах своїх і спізнали, що праця наша вчинена від нашого Бога!

17. А понад те вельможі Юдеї багато писали листів, котрі надсилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.

18. Тому що багато серед них у Юдеї були в таємній спілці з ним, бо він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв за себе доньку Мешуллама, Берехіїного сина.

19. Навіть про доброчинства його вони говорили при мені, а мої слова передавали йому. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.

Неємії 7

1. Коли мура добудували, і я навісив двері, і настановлені були на своє служіння брамники, і співаки, і левити,

2. Тоді я сказав братові моєму Ханані і старшині Єрусалимської фортеці Хананію, бо він був чоловіком правдивим, і Бога боявся більше, аніж інші.

3. І я сказав їм: Нехай не відчиняються брами Єрусалимські, аж доки не пригріє сонце, і доки вони стоять, нехай замикають і зачиняють брами. І поставив я сторожу із мешканців Єрусалиму, кожного дня на його сторожу, і кожного навпроти дому його.

4. Але місто було значне і просторе, а народу в ньому було небагато і будинки залишалися в руїнах.

5. І поклав мені Бог мій на серце зібрати вельможних і старшин та народ, щоб учинити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, котрі спочатку прийшли, і в нім написано:

6. Ось мешканці країни, котрі вирушили з полону, бранці, що за наказом Навуходоносора, царя вавилонського, були у вигнанні, а відтак повернулися до Єрусалиму та Юдеї, кожний до свого міста;

7. Ті, котрі пішли із Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народу Ізраїлевого:

8. Синів Пар'ошових – дві тисячі сто сімдесят два;

9. Синів Шеватіїних – триста сімдесят два;

10. Синів Арахових – шістсот п'ятдесят два,

11. Синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових – дві тисячі вісімсот вісімнадцять.

12. Синів Еламових – тисяча двісті п'ятдесят чотири,

13. Синів Заттуєвих – вісімсот сорок п'ять.

14. Синів Заккаєвих – сімсот шістдесят.

15. Синів Біннуєвих – шістсот сорок вісім.

16. Синів Беваєвих – шістсот двадцять вісім.

17. Синів Азгадових – дві тисячі триста двадцять два.

18. Синів Адонікамових – шістсот шістдесят сім.

19. Синів Біґваєвих – дві тисячі шістдесят сім.

20. Синів Адінових – шістсот п'ятдесят п'ять.

21. Синів Атерових – з синів Хізкійїних – дев'яносто вісім.

22. Синів Хашумових – триста двадцять вісім.

23. Синів Бецаєвих – триста двадцять чотири.

24. Синів Харіфових – сто дванадцять.

25. Уроджденців Ґів'ону – дев'яносто п'ять.

26. Мешканців із Віфлеєму та Нетофи – сто вісімдесят вісім.

27. Мешканців із Анатоту – сто двадцять вісім.

28. Мешканців із Бет-Азмавету – сорок два.

29. Мешканців із Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту – сімсот сорок три.

30. Мешканців з Рами та Ґави – шістсот двадцять один.

31. Мешканців з Міхмасу – сто двадцять два.

32. Мешканців з Бет-Елу та Аю, – сто двадцять три.

33. Мешканців з Нево другого – п'ятдесят два.

34. Синів Еламу Другого – тисяча двісті п'ятдесят чотири.

35. Синів Харіму – триста двадцять.

36. Уродженців з Єрихону – триста сорок п'ять.

37. Уродженців з Лоду і Хадіду й Оно – сімсот двадцять один.

38. Уродженців із Сенаї – три тисячі дев'ятсот тридцять.

39. Священиків, синів Єдаїних з Ісусового дому – дев'ятсот сімдесят три.

40. Синів Іммерових – тисяча п'ятдесят два.

41. Синів Пашхурових – тисяча двісті сорок сім.

42. Синів Харімових – тисяча сімнадцять.

43. Левитів, синів Ісусових із Кадміїлового дому, з Годавіїних синів – сімдесят чотири.

44. Співаків, синів Асафових – сто сорок вісім.

45. Брамників, синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих – сто тридцять вісім.

46. Храмових нетінеїв – сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,

47. Сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,

48. Сини Левана, сини Хагави, сини Салмаєві.

49. Сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові;

50. Сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині;

51. Сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

52. Сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,

53. Сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

54. Сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,

55. Сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,

56. Сини Неціяхові, сини Хатіфині,

57. Сини рабів Соломонових; сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині.

58. Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові;

59. Сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові;

60. Усіх цих храмових підданців та синів Соломонових рабів – триста дев'яносто два.

61. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керуву, Аддану та Іммеру, і не могли довести родоводу батьків своїх та свого насіння, і чи з Ізраїля вони.

62. Синів Делаїних, синів Товіїних, синів Некодиних – шістсот сорок два.

63. А також із священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв дружину із доньок Ґілеадянина Барзіллая, і почав зватися їхнім ім'ям.

64. Вони шукали родовідного запису свого родоводу, але не знайшли, а тому за це змішання вилучені із священства.

65. І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли із Святого Святих, аж доки не стане священик з Урімом та Туммімом.

66. А всього в цій громаді було сорок дві тисячі триста шістдесят чоловіків,

67. Окрім їхніх служників та їхніх служниць, котрих було сім тисяч триста тридцять сім; а при них співаків і співачок – двісті сорок п'ять.

68. Коней у них було сімсот тридцять шість, їхніх мулів двісті сорок п'ять.

69. Верблюдів чотириста тридцять п'ять, віслюків шість тисяч сімсот двадцять.

70. Деякі старшини батьківських родів зробили внески на виконання робіт. Тиршата віддав до скарбниці золотом тисячу драхм, п'ятдесят кропильниць, п'ятсот тридцять священицьких шат.

71. І деякі із старшин батьківських родів віддали до скарбниці на виконання робіт двадцять тисяч драхм золота, і дві тисячі двісті мін срібла.

72. Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота, і дві тисячі мін срібла, і шістдесят сім священицьких шат.

73. І почали жити священики і левити, і брамники, і співаки, і народ, і храмові нетінеї, і увесь Ізраїль у містах своїх.

Неємії 8

1. Коли прийшов сьомий місяць, і сини Ізраїлеві мешкали по містах своїх, тоді зібрався увесь народ, мов один чоловік, на майдан, котрий перед Водною брамою, і сказали книжникові Єздрі, щоб він приніс книгу Закону Мойсеєвого, котрого заповідав Господь Ізраїлеві.

2. І приніс священик Єздра Закон перед зібрання чоловіків і жінок і всіх, котрі могли розуміти, першого дня сьомого місяця.

3. І читав з нього на майдані, котрий перед Водною брамою, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками, а також перед тими, хто міг розуміти, і вуха всього народу були звернені до книги Закону,

4. Книжник Єздра стояв на дерев'яному помості, котрого для нього спорудили; за ним, по праву руку його, стояли Маттітія, і Шема, і Аная, і Урійя, і Хілкійя, і Маасея, а по ліву руку його: Педая, і Мішаїл, і Малкійя, і Хашум, і Хашбаддана, Захарія, Мешуллам.