Провіщення загибелі первістків.

1. І сказав Господь Мойсеєві: Іще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після цього він відпустить вас звідси. Коли ж він буде відпускати, то квапливо буде гнати вас звідсіля.

2. Підкажи народові, щоб кожний у ближнього свого (сусіди) і кожна жінка у ближньої своєї попросила у борг прикраси срібні і золоті.

3. І дав Господь милість народові [Своєму] на очах єгиптян; та й Мойсей був вельми великий на землі єгипетській, в очах служників фараонових і в очах народу.

4. І сказав Мойсей: Так говорить Господь: Опівночі Я пройду посеред Єгипту.

5. І помре всілякий первісток на землі єгипетській: від первістка фараона, котрий сидить на престолі своєму, до первістка рабині, котра при жорнах, і все первісне від худоби.

6. І буде зойк великий по всій землі єгипетській, котрого не було, і якого вже не буде ніколи.

7. А в усіх синів Ізраїля ні на чоловіка, ні на скотину не поворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, як відрізняє Господь єгиптян та ізраїльтян.

8. І прийдуть усі служники твої до мене, і поклоняться мені, кажучи: "Вийди ти і увесь народ, котрого ти очолюєш". Після цього вийду і я. І вийшов [Мойсей] від фараона, виповнений гнівом.

9. І сказав Господь Мойсеєві: Не послухав вас фараон, щоб помножилися чудеса Мої на землі єгипетській.

10. Мойсей та Аарон здійснили всі ці чудеса перед фараоном: але Господь ожорсточив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля із землі своєї.

Вихід 12

Пасха.

1. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на землі єгипетській, кажучи:

2. Місяць цей [нехай буде] у вас початком місяців; першим [нехай буде] він у вас поміж місяцями року.

3. Скажіть усій громаді ізраїльтян: На десятий [день] цього місяця хай візьмуть собі кожний одне ягня по родинах; по ягняти на родину.

4. А якщо родина така мала, що не [з'їсть] ягняти, то нехай візьме із сусідом своїм, найближчим до житла свого, за числом душ; у тій мірі, скільки кожний з'їсть, учинить розподіл ягняти.

5. Ягня має бути у вас без вади, чоловічої статі, однорічне; візьміть його від овечок або ж від кіз.

6. І нехай воно зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця; тоді нехай заколе його вся громада ізраїльська увечері.

7. І нехай візьмуть од крови його і помастять на обидвох одвірках і на поперечині дверей у житлах, де будуть їсти його.

8. Нехай з'їдять м'ясо його цієї ж ночі, спечене на вогні, з прісним хлібом і з гіркими [травами] нехай з'їдять його.

9. Не їжте від нього недопеченого, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні, голову з ногами і нутрощами.

10. Не лишайте від нього до ранку; а те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.

11. А їжте його так: нехай будуть стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших і посохи ваші в руках ваших, і їжте його квапливо; це – Пасха Господня.

12. А Я цієї ночі пройду по землі єгипетській, і уражу всякого первістка на землі єгипетській від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими звершу суд, Я Господь.

13. І буде у вас кров ознакою на оселях, де ви замешкали, і побачу кров, і пройду мимо вас, і не буде між вами моровиці згубної, коли буду уражати землю єгипетську.

14. І хай буде вам цей день у пам'ятку, і святкуйте його як свято Господові, у [всіх] поколіннях ваших, [як] настанову вічну святкуйте його.

15. Сім днів їжте прісний хліб, від найпершого дня знищіть квасне в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та буде знищена із середовища Ізраїля.

16. І першого дня нехай буде у вас святе зібрання, і в сьомий день святе зібрання: жодної роботи не мусите робити у ті дні; лише їсти кожному, одне те можна чинити вам.

17. Дотримуйтеся опрісноків, бо в цей день Я вивів громади ваші із землі єгипетської; і дотримуйтеся дня цього в родах ваших, як настанови вічної.

18. Із чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб, до вечора двадцять першого дня того ж місяця.

19. Сім днів не повинно бути закваски в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде з громади ізраїльтян, – чи то захожий, а чи місцевий мешканець землі тієї.

20. Нічого квасного не їжте; на всякому місці вашого перебування їжте прісний хліб.

21. І скликав Мойсей усіх старшин Ізраїля, і сказав їм: Виберіть і візьміть собі ягнят за родинами вашими і заколіть пасху.

22. І візьміть пучок ісопу, і вмочіть у кров, котра в посудині, і намастіть поперечину і обидва одвірки дверей кров'ю, котра в посудині, а ви ніхто не виходьте за двері оселі своєї до ранку.

23. І піде Господь уражати єгиптян, і побачить кров на поперечині і на обидвох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не допустить згубникові зайти в оселі ваші для ураження,

24. Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх навіки.

25. І коли прийдете на землю, котру Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.

26. І коли скажуть вам діти ваші: "Що це за служіння?"

27. Скажете: "Це – пасхальна пожертва Господові, який пройшов мимо осель синів Ізраїля у Єгипті, коли уражав єгиптян, і оселі наші порятував. І став народ на коліна і поклонився.

28. І пішли сини Ізраїля, і вчинили, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, отак і вчинили.

29. Опівночі Господь уразив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка фараонового, який сидів на престолі своєму, до пер вістка в'язня, що перебував у в'язниці, і все первісне із худоби.

30. І підвівся фараон уночі сам і всі служники його, і увесь Єгипет, і зчинився великий лемент на землі єгипетській, тому що не було оселі, де не було б небіжчика.

31. І прикликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі, і сказав: Збирайтеся, вийдіть з-посеред середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїля, і підіть, звершіть служіння Господові, як говорили ви.

32. І дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили, і підіть, і благословіть мене.

33. І квапили єгиптяни народ, щоб скорше виселити його із землі тієї, бо говорили вони: Ми всі помремо.

34. І поніс народ тісто своє передніше, аніж воно скисло; квасина їхня, зав'язана в одежах їхніх, була на плечах їхніх.

35. І вчинили сини Ізраїля за словом Мойсея, і брали в борг у єгиптян речі срібні і речі золоті, і одяг.

36. А Господь дарував милість народові [Своєму] на очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.

37. І рушили сини Ізраїля із Рамсесу до Суккот – близько шістсот тисяч піших чоловіків, окрім дітей.

38. І багато мішаного народу вийшло з ними, і дрібна й велика худоба, череда вельми велика.

39. І спекли вони з тіста, котре винесли із Єгипту, прісні коржі, бо воно ще не скисло, тому що їх вигнали з Єгипту і не могли зволікати, і навіть харчів не приготували з собою на дорогу.

40. А прожили сини Ізраїля в Єгипті чотириста тридцять літ.

41. І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня вийшло все ополчення Господнє із землі єгипетської вночі.

42. Це - ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч - дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.

43. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.

44. А всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її.

45. Поселенці і найманець не повинні їсти її.

46. В одній оселі треба їсти її, не виносьте м'яса геть з оселі, і кісток її не трощіть.

47. Вся громада Ізраїля повинна звершувати її.

48. А якщо оселиться в тебе захожий чужинець, і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він почне звершувати її, і буде як місцевий мешканець землі, а жодний необрізаний не повинен їсти її.

49. Один закон нехай буде і для місцевого мешканця і для зайшлого, що оселився між вами.

50. І вчинили все сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, так і вчинили.

51. Того ж самого дня Господь вивів синів Ізраїля із землі єгипетської за ополченнями їхніми.

Вихід 13