Тема 18. МОЛИТВА І СВЯТА ЛІТУРГІЯ – СЕНС ЖИТТЯ ХРИСТИЯН

Молитва "Отче наш" є синтезом Євангелії. Духовний катарсис молитви. Молитва - це розмова з Богом. Молитва — це безпосереднє й особисте приставання з Богом. У Новому Завіті Ісус Христос вимагає від людей: «Треба завжди молитися й не переставати». З допомогою молитви можна запевнити собі спасіння і Божу ласку. Молитва дає християнинові ясність розуму, спокій духу, перемогу над пристрастями, мужність у стражданнях і надію вічного щастя. Молитва — це корм (їжа) для нашої душі. Так само, як наше тіло щодня потребує для життя поживи, так і душа потребує молитви.

Молитва є усна і розумова. Молитва - це слова, думки, почуття, які Бог розбуджує в серцях людей, які вони висловлюють, щоб прославити Бога за все, що Він дав, подякувати Йому за всі блага, перепросити за гріхи і прохати того, що людям потрібно. Молитися треба зранку, коли тільки встали, вечором перед сном, перед всякого важливою справою, перед їдою і після неї, в Церкві і всюди. Так, як голівка соняшника завжди обертається до сонця, до його животворного проміння, так і людина у всіх своїх потребах, клопотах, журбах словами і думками звертається до Бога, бо як говорить прислів'я: ”Без Бога - ні до порога”. “Молитва залізо ломить”— каже народна мудрість.

Святий Августин повчав: “Молитва - це ключ до всіх скарбів Божої доброти”. Молитва— це розмова Божих дітей з Господом Богом. Молитися треба набожно, тобто з думкою лише про Бога, бо хто молиться розсіяно, байдуже, не може бути вислуханий Богом. Так само, коли хочемо, щоб якась людина нас вислухала, то мусимо уважно звертатися до неї. Ще більшу увагу вимагає від нас Господь Бог. Якщо людина уважно, ревно молиться, то Бог її вислухає.

Найкраща і наймиліша Богу молитва, яку навчив людей сам Ісус Христос, це —“Отче наш” (Мт. 6. 9-13). Ця молитва, яка ще також називається Господня молитва, однакова для всіх релігійних монотеїстичних конфесій. Молитва «Отче наш» складається із вступу, семи прохань та слова «Амінь». Звертання у вступі «Отче наш» означає батьку наш, але не мій, а лише наш, бо слово мій міг вживати лише Ісус Христос. Звертаємося до Бога, як до Отця, бо Він є батьком всіх людей, що їх сотворив. Бог не хоче, щоб Його боялися, а хоче, щоб Його любили, тому дозволяє звертатися до себе, як до Отця. Слово «наш» спонукає всіх до загальної любові Бога, до любові ближнього. Вступні слова «що єси на небесах» символізують, що хоча Бог є всюди присутній, проте Його будуть оглядати лише на небі, на відміну від поганських божків, яких люди створюють на землі. Слово «небо» підкреслює те, що земля є місцем болів, сліз, вигнання і туги за Богом, що є там на небі, де панує вічне щастя.

Перше прохання — «Нехай святиться ім'я Твоє» говорить про те, що просимо Бога, щоб правдива релігія поширювалась по цілому світі, щоб всі люди, які ще не впізнали ім'я Бога, Його полюбили, щоб не зневажали ім'я Господнє, а щиро Йому служили. В цьому проханні говориться про прославу Бога, Його доброти, справедливості, мудрості. Просимо, щоб Бога прославляли не тільки побожні, але й невіруючі і грішники.

Друге прохання - «Нехай прийде царство Твоє» — говорить про те, щоб Бог дав людям після смерті вічне спасіння. Слово «царство» означає царство небесне, царство Боже навкруги нас. «Царство Твоє« — це не лише царство слави, але і царство ласки, яке веде до царства слави. Просимо про небесне царство, бо тужимо за небесним раєм, нашим небесним Батьком.

Третя просьба — «Нехай буде воля Твоя» —означає, що християни мусять бути послушні не своїй, а Божій волі. Проситься, щоб Бог дав людям ласку, щоб у всьому сповнялась Божа воля. Внутрішня боротьба між духом і тілом людини мусить підкоритися волі Господа Бога. Воля Божа, щоб Його діти були побожні, пильні, послушні і порядні. Закінчення третього прохання «як на небі так і на землі» означає, як маємо сповняти Божу волю. Треба бути подібними до ангелів, які завжди сповняють волю Божу. Маємо виконувати волю Божу незважаючи на те, є це ласка, чи неласка Божа. Божа воля: пізнана і непізнана. Різні типи людей, які виконують, чи не виконують Божу волю. Існують люди, що: не знають волі Божої, а тому її не виконують; не знають волі Божої, але її виконують; знають волю Божу, проте її не виконують; знають волю Божу і її виконують. Найкраще сповняє волю Божу світ природи.

Четверте прохання — «Хліб наш насущний, подай нам сьогодні» — означає, що просимо Бога все, що потрібно нам до життя. Слово «насущний» із старослов'янської розуміють як той, що необхідний, або такий, без якого неможливо обійтися. Хліб наш насущний - означає, по-перше, слово Боже, Його науку, що нам для життя потрібні, бо “не самим хлібом живе людина, але і кожним словом, що виходить з уст Божих” (Мт. 4,4), по-друге, під цим хлібом розуміємо пресвяту Тайну Євхаристії, що значить Божественний хліб, що з неба прийшов і дає життя світові, а, по-третє, це той сьогоднішній хліб — наша, на відміну від душевної, тілесна пожива, яку щоденно вживаємо. Кажемо «наш» у розумінні того, що цей хліб був чесно вирощений нашими руками. Просимо хліб на сьогодні, бо не можемо знати, що буде з нами в майбутньому. Просимо про хліб не лише для себе, а й для всіх ближніх. Просимо хліб для всіх і тих, що нас благословлять, і навіть тих, що нас може й проклинають.

П'яте прохання — «І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим» — означає, що християни повинні прощати довги (провини) довжникам (винуватцям) своїм, бо тоді і Господь Бог простить їм їхні провини. Просимо, щоб Бог простив наші довги на стільки, на скільки і ми прощаємо нашим ворогам. Завжди треба прощати ближнім зроблене нам зло, бо інакше і Бог не пробачить нам. Всі люди є довжниками Божими, які не можуть Йому заплатити за свої гріхи, то ж мусять прощати своїм довжникам, бо «якою мірою міряєте, такою самою і вам відміряється» (Мт. 7. 2).

Шоста просьба — «І не введи нас у спокусу» - говорить, щоб Бог відвертав від нас спокуси, щоб давав нам силу, відвагу і мужність, щоб не впасти у спокуси до гріха. Останнє прохання - «Але визбави (визволи) нас від лукавого» — означає, що просимо Бога охоронити нас перед лихом, перед смертним гріхом, перед злом. Проситься, щоб Бог відвернув від нас все, що шкідливе для нашого життя: неврожай, голод, хвороби, землетруси, повені, війни та інші нещастя. Слово «Амінь» із єврейської означає — нехай так буде, нехай так станеться, або, щоб наша просьба була вислухана. Частіше молімося цією молитвою, а Господь Бог її, напевно, вислухає. Найбільш вживаними церковними молитвами є: “Царю небесний”, “Отче наш”, “Богородице Діво”, “Вірую” та ін. Ісусова молитва: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного” є найкращим засобом у подоланні злих думок, пристрастей і спокус.

Служба Божа або Свята Літургія (із грецької мови - спільна молитва) - це жертва Нового Завіту, в якій Ісус Христос під видами хліба і вина безкровним способом приносить себе в жертву небесному Отцеві так, як колись кривавим способом жертвував себе на хресті на горі Голгофі. Ісус Христос встановив безкровну жертву свого Тіла і Крові під час Тайної Вечері.

Йдучи на Службу Божу, кожен християнин повинен розуміти, що там, в Церкві, на престолі його чекає Господь і Спаситель, що він, входячи до Храму, ніби приступає на Голгофі до Господа, розп'ятого на хресті. Свята Літургія дає велику користь всім, котрі побожно беруть участь у ній, а особливо тим, за кого вона відправляється. Ласка Божа безконечна, а скільки одержить її людина через святу Літургію - залежить від її побожності.

Святу Літургію уклав вперше в традиційній формі апостол Яків, яка відправляється тільки раз у році на день св. Якова; потім її вдосконалив св. Василій Великий і вона відправляється 10 раз у році: в навечір’я Різдва Христового, в навечір’я Богоявлення Господнього, у свято Василія Великого – у Старий Новий Рік, в п’ять неділь Великого Посту та у Великий Четвер і Страсну Суботу страсного тижня перед Пасхою; згодом її встановив св. Іван Золотоустий і вона відправляється щоденно та щонеділі протягом 355 днів року.

Свята Літургія складається з трьох частин: Проскомидії, Літургії оглашенних та Літургії вірних. Проскомидія - це частина Служби Божої, яку священик відправляє в захристії або за престолом. Вона представляє народження Ісуса Христа у Вифлеємі у вертепі, положення Його в ясла Дівою Марією, появу зорі над вертепом, прибуття пастушків і царів та поклін Божому дитяткові, повивання Ісуса в пеленки і зустріч Ісуса в храмі з праведним Симеоном. Під час Проскомидії священик приготовляє хліб і вино, до якого доливає декілька крапель води. На просфорі (прісному хлібі до святого Причастя) є напис:

Тема 18. МОЛИТВА І СВЯТА ЛІТУРГІЯ – СЕНС ЖИТТЯ ХРИСТИЯН - student2.ru ІС ХС

Тема 18. МОЛИТВА І СВЯТА ЛІТУРГІЯ – СЕНС ЖИТТЯ ХРИСТИЯН - student2.ru NI KA

що означає: Ісус Христос – переміг (смертю смерть подолав).

На престолі лежить: посвячений архієреєм антимінс (полотно з частиною святих мощей), Євангеліє, хрест, чаша, дискос, семисвічник, стоїть кивот, у якому переховуються частини Святих Дарів .

Друга частина Служби Божої називається Літургією оглашенних(Літургія Слова) , яка є повчальною. У перших віках християнства на ній могли бути присутніми оглашенні або катехумени, що готувались до святого хрещення. Але після слів диякона "оглашенні, вийдіть", вони змушені були вийти з храму. Літургія оглашенних представляє життя Ісуса Христа від малої дитини аж до того часу, коли Він готується на смерть. У цім часі життя Христа поділяється на такі чотири етапи: укрите життя Ісуса в Назареті до 30 років, хрещення Його Іваном Хрестителем у Йордані, вихід Ісуса Христа над рікою Йордан у пустиню, де постом і молитвою Він готувався до навчання людей і проповідування Ним Божого Слова протягом трьох років. Літургія оглашенних починається тим, що священик, одягнений у церковні ризи, відкриває Царські двері на знак, що Спаситель відкрив нам небесне Царство. Під час цієї частини Літургії співаються антифони (вірші, вийняті з псалмів), що символізують життя Ісуса Христа в Назареті. Потім співається пісня "Єдинородний Сину", що означає хрещення Ісуса в ріці Йордані. Спів “Алилуя” із староєврейської мови означає - “Хваліть Господа”. Учительська праця Христа представляється малим входом, читанням Апостола і Євангелія, а також проповіддю священика.

Третя і головна частина Служби Божої називається Літургією вірних (Літургія жертви), під час якої відбувається безкровна жертва Нового Завіту, тобто хліб перемінюється в Пресвяте Тіло, а вино - у Пресвяту Кров Ісуса Христа, Який руками і словами священика жертвує себе небесному Отцеві і подає себе вірним на поживу у святому Причастю. Літургія вірних представляє страсті, смерть, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа. Великий вхід Херувимської пісні "Іже Херувими" означає торжественний в'їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Потім вірні відмовляють нікейсько-царгородський "Символ віри". Встановлення Пресвятої Тайни Євхаристії, страждання і смерть Христа представляються від заклику священика "В гору піднесім серця". Після закінчення пісні "Осанна на висоті" всі вірні клякають, а священик виголошує Господні слова: "Прийміть, їжте, це є Тіло Моє...", якими хліб перетворюється в Господнє Тіло. Потім священик виголошує: "Пийте з неї всі, це є Кров Моя...". Силою цих слів вино у чаші перетворюється в пречисту Господню Кров. Згадуючи криваву жертву Ісуса Христа на хресті, священик промовляє: "Твоя від твоїх...", а потім вірні встають. Після молитви "Отче наш" піснею "Один святий, один Господь" представляється Христове воскресіння. Перед святим Причастям лунає заклик священика: “Святеє святим”, що символізує те, що люди, котрі приступатимуть до святого Причастя, повинні бути святі, тобто, покликані стати подобою Божою. Після слів священика: "Зі страхом Божим і з вірою приступіть!" вірні приступають до святого Причастя, відмовляючи молитву: "Вірую Господи і визнаю". Словами пісні "Ми, що бачили світ істинний" символізується перебування Ісуса Христа поміж учнями протягом 40 днів після воскресіння. Вознесіння на небо і зіслання Святого Духа представляється піснею "Завжди, нині і повсякчас". Завершується Літургія останнім благословенням священика і кінцевою молитвою (відпустом), на що вірні відповідають "Амінь". На Літургії вірних у перших віках християнства могли бути присутні лише самі вірні, тобто тільки хрещені.

Найголовнішою дією святої Літургії є жертва Христа під видом хліба і вина. Тоді престол у Церкві стається Голгофою і таїнственно відновлюється жертва Ісусової смерті. Побожний християнин повинен пригадати собі страшні страждання Спасителя на хресті, Його останні слова, уявити собі, як падали з хреста краплі Його Пресвятої Крові та подумати, що - усе це сталося також і за його гріхи. Служба Божа продовжує наше відкуплення, обновлює нашу душу заслугами Христових мук. За словами святого Павла, всі ми становимо з Христом одне тіло, один живий організм, головою якого є Ісус Христос. Це тіло сучасні богослови називають Містичним Тілом Христа (невидиме, надприродне, духовне тіло), в яке лучаться всі християни після прийняття святого Причастя. Серцем Містичного Тіла називають Матір Божу Марію. Святий Василій Великий кличе вірних до щоденного св. Причастя, згадуючи слова Христа: "Хто їсть Моє Тіло і п'є Мою Кров, той матиме життя вічне". На сході відправляються Божественні Літургії свт. Василія Великого чи Івана Золотоустого, а на заході меса Папи Григорія (Двоєслова). У східних церквах хрестяться трьома пальцями правої руки тричі, щоб возвеличували Пресвяту Трійцю, а в західних - п’ятірнею один раз, щоб віддати честь п’яти ранам розп’ятого Хреста. У протестантських домах молитви не прийнято хреститись. На Божественних Літургіях свт. Василія Великого чи Івана Золотоустого на сході здебільшого стоять, співають хором і вклякають на коліна, а на заході на месі Папи Григорія (Двоєслова) сидять, вклякають на коліні, грають органи.

Служба Божа - це не тільки молитва, але й жертва, прояв Божої любові. Тому з найбільшою покорою, увагою й побожністю слухаймо Службу Божу, з вірою і любов'ю підносім своє серце до Христа, який перебуває на престолі. Свята Літургія розглядається з точки зору Богуслужіння та Богослужіння, бо не тільки ми служимо Богу, але й Бог служить нам. Щоденні Богослужіння складаються з: вечірні, повечір’я, полуношниці, утрені, І, Ш, УІ й ІХ часів, які відповідають годинам: 6, 9, 12, 15.

Церква протягом кожного тижня відзначає у святій Літургії в наступному порядку таких святих:

- в понеділок ангелів і св. Архистратига Михаїла

- у вівторок св. Івана Хрестителя

- в середу Діву Марію

- в четвер св. Миколая Чудотворця і 12 Апостолів

- в п'ятницю Ісуса Христа

- в суботу всіх святих

- в неділю воскресіння Христове

В літургійному році Церкви є поділ святих на бдінних, полієлейних і безполієлейних. Бдінні святі - це такі, в честь яких встановлені найбільші свята церковного року, наприклад, Предтеча Господній Іван Хреститель, верховні апостоли Петро і Павло , Дмитро мироточець, Архистратиг Михаїл, Миколай Чудотворець, Василій Великий. В честь цих святих проводяться всеночні чування (бдіння), відправляється литія, де проводиться благословення хлібів, пшениці, вина і єлею, що розташовані знаком хреста. Полієлейні святі - це такі, в честь яких співається пісня похвали на святій Літургії і запалюється багато свічок та є багато єлею, милосердя, завдяки молитвам до них. Прикладом таких святих є: Володимир Великий - хреститель України, княгиня Ольга, Антоній і Феодосій Печерські, мученики Борис і Гліб, преподобний Харитон - ісповідник, преподобний Сава Освященний, великомученик Пантелеймон - лікар. Безполієлейні святі - це такі, в честь яких не твориться окремий празник і не співається полієлей та не читається ранішніх величань, як, наприклад, святі Парасковея, Косма і Даміян, 12 Апостолів, Собор Івана Хрестителя.

На кожній святій Літургії є присутній живий Ісус Христос, Який навчав і творив чуда. Він є Той, що здійснює жертву і Той, що Сам є жертвою. Він є Той, що навчає і Той, що Сам є Споконвічним Словом – Логосом: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог” (Ів.1.1). Ісуса Христа можна зустріти у святій Літургії в п’яти різних видах:

1. в особі священика (священик – другий Христос);

2. у Пресвятій Євхаристії;

3. у святих Тайнах;

4. у Божому слові;

5. в церковній спільноті.

Молитва і свята Літургія духовно і морально збагачує кожного християнина та спричиняється до морального вдосконалення і духовного очищення людини.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке молитва ?

2. Хто уклав молитву “Отче наш” ?

3. В чому суть слів: ”І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим”?

4. Що означає «Амінь» ?

5. Що таке Літургія і хто її встановив ?