Про посвячення Богові людей і речей. 12 страница

27. І призначив того дня Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для громади і для жертовника Господнього, – навіть донині, на місці, яке вибере [Господь].

НАВИНА 10

1. Коли Адоні-Цедек, цар єрусалимський, зачув, що Ісус захопив Ай і вщент винищив його, і що так само вчинив з Аєм і царем його, як учинив з Єрихоном, і царем його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем і залишилися серед них,

2. Тоді він вельми злякався, тому що Ґів'он місто велике, як одне з царських міст, і більше Аю, і всі мешканці його люди могутні.

3. А тому Адоні-Цедек, цар єрусалимський, послав до Гогама, царя хевронського, і до Пір'ама, царя ярмутського, і до Яфії, царя лахіського, і до Девіра царя еґлонського, аби сказати:

4. Прийдіть до мене, і поможіть мені звоювати Ґів'она за те, що він замирився з Ісусом та синами Ізраїля.

5. Вони зібралися і рушили, п'ятеро царів аморейських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони всі, та ополчення їхні, і розташувалися табором біля Ґів'ону, щоб воювати супроти нього.

6. Мешканці Ґів'ону послали до Ісуса в стан [Ізраїльський], в Ґілґал, сказати: Не відсахни руки твоєї од служників твоїх; прийди до нас якнайшвидше, порятуй нас і надай нам допомогу, бо зібралися супроти нас усі царі аморейські, які живуть на горах.

7. Ісус вийшов із Ґілґалу сам і з ним увесь народ, придатний для війни, і всі мужі, могутні вояки.

8. І сказав Господь Ісусові: Не бійся їх, бо Я віддав їх в руки твої; ніхто з них не встоїть перед тобою.

9. І напав на них Ісус зненацька, [тому що] цілу ніч простував він із Ґілґалу.

10. Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і вони завдали їм в Ґів'оні нищівної поразки, і переслідували їх по дорозі до пагорбів Бет-Хорону, і нищив їх до Азеки і до Маккеди.

11. Коли ж вони утікали від ізраїльтян схилом гори Бет-Хоронської, Господь кидав на них з небес великі камені до Азеки, і вони помирали; більше було тих, котрі померли від каміння, аніж тих, котрі погинули від меча синів Ізраїля.

12. Ісус прикликав Господа того дня, котрого віддав Господь амореїв в руки Ізраїля, коли понищив їх в Ґів'оні, і вони понищені були перед синами Ізраїля, і сказав перед Ізраїльтянами: "Стань, сонце, над Ґів'оном, і місяць, понад долиною Айялонською"!

13. І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ чинив помсту ворогам своїм. Чи не так написано у книжці Праведного? "Стояло сонце осередь неба і не квапилось на захід майже цілий день"?

14. І не було подібного дня ні передніше, ані по ньому, котрого Господь [так] почув би голос людський. Тому що Господь воював за Ізраїля.

15. Відтак повернувся Ісус і увесь Ізраїль з ним до табору в Ґілґал.

16. А ті п'ятеро царів побігли і сховалися в печері, що в Маккеді.

17. Коли доповіли про те Ісусові і сказали: Знайшлися п'ять царів; вони переховуються в печері, що в Маккеді.

18. Ісус наказав: Приваліть великим камінням отвір печери, і поставте біля неї варту, аби пильнувала їх.

19. А ви не зупиняйтеся, але переслідуйте ворогів ваших, і винищуйте тили війська їхнього, і не давайте їм заскочити в міста їхні; бо Господь, Бог ваш, віддав їх у руки ваші.

20. Після того, як Ісус і сини Ізраїля завдали їм нищівної поразки, і залишки їх замкнулися в містах за мурами,

21. Увесь народ повернувся в табір до Ісуса в Маккеді з миром, і ніхто на синів Ізраїля не ворухнув язиком своїм.

22. Тоді Ісус сказав: Звільніть отвір печери, і виведіть до мене з печери п'ятеро царів тих.

23. Так і вчинили: вивели до нього з печери п'ятеро царів тих: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського і царя еґлонського.

24. Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус прикликав усіх Ізраїльтян і сказав вождям вояків, які ходили з ним: Підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами на шиї їхні.

25. Ісус сказав їм: Не бійтеся і не жахайтеся; будьте несхитними і мужніми; бо так учинить Господь з усіма ворогами вашими, з котрими будете воювати.

26. Потім забив їх Ісус, і, убивши їх, повісив їх на п'ятьох деревах, і висіли вони на деревах до вечора.

27. При заході сонця, наказав Ісус, і зняли їх із дерев, і кинули до печери, у котрій вони переховувалися, і привалили великим камінням отвір печери, [котрі там] навіть донині.

28. Того ж дня захопив Ісус Маккеду, і винищив [місто] мечем і царя його, і винищив їх і всіляку душу, що дихала, що знаходилася в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би. І вчинив із царем маккедаським так само, як учинив із царем єрихонським.

29. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Маккеди до Лівни, і воював супроти Лівни.

30. І віддав Господь також і її в руки Ізраїля, і царя її, і винищив її Ісус мечем і кожну душу, що [знаходилася] в ній; нікого не залишив у ній, хто зацілів би. І вчинив із царем її так, як учинив із царем єрихонським.

31. Із Лівни рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним до Лахішу; і розташувався біля нього табором, і воював супроти нього.

32. І віддав Господь Лахіш у руки Ізраїля, і захопив його другого дня, і винищив мечем кожну душу, що була в ньому, так, як учинив з Лівною.

33. Тоді прийшов на допомогу Лахішові Горам, цар ґезерський; але Ісус завдав поразки йому і народові його [мечем] так, що нікого в нього не залишив, хто зацілів би.

34. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Лахішу до Еґлону, і розташувалися біля нього табором, і воювали супроти нього.

35. І захопили його того ж дня, і винищили його мечем, кожну душу, що була в ньому, того ж таки дня, винищив він (Ісус), як учинив із Лахішом.

36. І рушив Ісус і всі Ізраїльтяни з ним із Еґлону до Хеврону, і воював супроти нього.

37. І захопили його і винищили його мечем, і царя його, і всі міста його, і кожну душу, що була в ньому; нікого не залишив, хто зацілів би, як учинив він з Еґлоном: винищив його і всі душі, що були в ньому.

38. Відтак завернув Ісус і увесь Ізраїль на Девір і воював супроти нього.

39. І захопив його, і царя його, і всі міста його, і понищили їх мечем, і винищили всяку душу, що була в ньому. Ніхто не залишився, хто зацілів би. Як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Девіром і царем його, і як учинив із Лівною і царем її.

40. І звоював Ісус усю землю нагірну і полудневу і низькі місця, і джерела, і всіх царів їхніх; нікого не лишив, хто зацілів би, і все, що дихало, винищив, як наказав Господь, Бог Ізраїля.

41. І винищив їх Ісус від Кадеш-Барнеа до Аззи, і всю землю Ґошен аж до Ґів'ону.

42. І всіх царів цих і землю їхню Ісус захопив воднораз; бо Господь, Бог Ізраїлів, воював за Ізраїля.

43. Потім Ісус і всі Ізраїльтяни з ним повернулися до табору в Ґілґал.

НАВИНА 11

1. Зачувши [це], Явін, цар хацорський, послав до Йовава, царя мадонського, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,

2. І до царів, котрі [замешкали] на півночі, на горі і на рівнині з південного боку Кінроту, і на низинних місцях, і на узгір'ї Дори, на захід.

3. До ханаанеїв, [котрі мешкали] східніше, ближче до моря, до амореїв і хеттеїв, до періззеїв і до євусеїв, що [мешкали] на горі, і до хіввеїв, що [жили] біля Гермона на землі Міцпи.

4. І виступили вони і всі загони [військові] їхні з ними, численний народ, котрий був кількістю, як пісок на березі морському; і коней та колісниць [було] вельми багато.

5. І зібралися всі царі оці, і прийшли й розташувалися табором разом біля озера Меромського, щоб воювати супроти Ізраїля.

6. Але Господь сказав Ісусові: Не бійся [їх] ; бо завтра, майже о цій порі, Я покладу їх усіх трупом перед Ізраїлем; а коням їхнім попідрізуєш жили ніг і колісниці їхні спалиш вогнем.

7. Ісус і з ним увесь народ, придатний для війни, зненацька вийшли на них при Мером-водах і напали на них.

8. І дав їх Господь у руки ізраїльтян, і вони понищили їх, і переслідував їх до Сидону великого, і до Місрефот-Маїму, і до долини Міцпи на схід, і понищили їх, так що ніхто з них не залишився, щоб заціліти.

9. І вчинив Ісус із ними так, як сказав йому Господь; коням їхнім перерізав жили, а колісниці їхні спалив вогнем.

10. О тій же порі, повертаючись, Ісус захопив Хацор і царя його забив мечем. (Хацор передніше був чільником усіх оцих царств).

11. І винищили все, що дихає, котре було в ньому, мечем винищивши до ноги, не лишилося жодної душі; а Хацор спалив він вогнем.

12. І всі міста царів оцих і всіх царів їхніх захопив Ісус, і забив мечем, винищив дощенту їх, як наказав Мойсей, слуга Господній.

13. А втім, усі міста, що стояли на узгір'ях, не спалили ізраїльтяни, окрім одного Хацора, [котрого] спалив Ісус.

14. А всю здобич міст оцих і худобу взяли сини Ізраїлеві собі; а людей [усіх] понищили мечем, так що винищили все, що дихало.

15. Як наказав Господь Мойсеєві, слузі Своєму, так Мойсей заповідав Ісусові, а Ісус так і вчинив; не відступив від жодного слова у всьому, що наказав Господь Мойсеєві.

16. У такий спосіб Ісус звоював цей нагірний край, увесь Неґев, всю Ґошен-землю, поділля, Араву і гору Ізраїлеву, і її поділля над морем.

17. Від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, до Баал-Ґада у долині Ливанській, біля гори Гермон, і всіх царів їхніх захопив, завдав їм поразки і забив.

18. Тривалий час Ісус провадив війну з усіма цими царями.

19. Не було міста, яке пристало б на мир із синами Ізраїля, окрім хіввеїв, мешканців Ґів'она: все здобули вони у боротьбі.

20. Тому що Господь ожорсточив їхні серця і війною зустріли Ізраїля, для того, щоб Він винищив їх, і щоб не було для них милости, але, щоб вигубити їх, як Господь наказав Мойсеєві.

21. О тій же порі прийшов Ісус і завдав поразки енакам на горі, у Хевроні, в Девірі, в Анаві, на всій горі Юдиній і на всій горі Ізраїлевій; з – містами їхніми винищив їх до ноги Ісус разом з їхніми містами.

22. Не лишилося [жодного] з енаків на землі синів Ізраїля; залишилися тільки в Аззі, в Ґаті і в Азоті.

23. У такий спосіб захопив Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісус у спадок Ізраїльтянам, після розподілу між колінами їхніми. І заспокоїлася земля од війни.

НАВИНА 12

1. Ось царі тієї землі, котрим завдали поразки сини Ізраїля і котрих землю взяли для володіння по той бік Йордану на схід сонця, від потоку Арнон до гори Гермон, і всю рівнину, що на схід:

2. Сигон, цар аморейський, що мешкав у Хешбоні, і володів від Ароеру, що на березі потоку Арнон, і від середини потоку, половиною Ґілеаду, до ріки Яббока, межі дітей аммонових,

3. І рівниною до самого озера Кінрот на схід і до моря рівнини, моря Соленого, на схід по дорозі на Бет-Гаєшімоту, а на південь місцями, що розкинулися біля підніжжя Пісґі,

4. Прилеглий [до нього] Оґ, цар башанський, останній із велетнів, що мешкав у Аштароті і в Едреї,

5. Що володів горою Гермон і Салхою, і всім Башаном, до рубежів ґешурських і маахських, і половиною Ґілеаду, до кордонів Сигона, царя хешбонського.

6. Мойсей, слуга Господній, і сини Ізраїля, забили їх; і дав її (землю) Мойсей, слуга Господній, у спадок [колінові] Рувимовому і Ґадовому і половині коліна Манасіїного.

7. І ось царі [аморейської] землі, котрих переміг Ісус і сини Ізраїля по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду на долині Ливанській до гори Халак, яка простяглася до Сеїру, котру віддав Ісус колінам Ізраїля на володіння, після розподілу їх,

8. На горі, на низинних місцях на рівнині, і при потоках, і в пустелі, і на півдні, хеттеїв, амореїв, ханаанеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв.

9. Один цар єрихонський, один цар айський, що поблизу Бет-Елу.

10. Один цар єрусалимський, один цар хевронський,

11. Один цар ярмутський, один цар лахіський.

12. Один цар еґлонський, один цар ґезерський.

13. Один цар девірський, один цар ґедерський.

14. Один цар хоремський, один цар арадський,

15. Один цар лівенський, один цар адулламський,

16. Один цар маккедаський, один цар бет-елський,

17. Один цар таппуахський, один цар хеферський,

18. Один цар афекський, один цар шаронський,

19. Один цар мадонський, один цар хацорський,

20. Один цар шімронський, один цар ахшафський,

21. Один цар таанахський, один цар меґіддівський,

22. Один цар кедешський, один цар йокнеамський біля Кармели,

23. Один цар дорський при Нафат-Дорі, один цар ґоїмський в Ґілґалі.

24. Один цар Тірци. Усіх царів тридцять один.

НАВИНА 13

1. Коли Ісус постарів, дійшов літ [похилих], тоді Господь сказав йому: Ти постарів, дійшов літ [похилих], а землі, щоб для володіння брати, лишається ще дуже багато.

2. Лишається ось яка земля: всі округи филистимські і вся [земля] ґешурська.

3. Від Сихору, що перед Єгиптом, до рубежів Екрону на північ, вважаються ханаанськими п'ятеро володарів филистимських: аззатський, ашдодський, ашкелонський, ґатський, екронський та аввеї;

4. А на південь вся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афеки, до рубежів аморейських,

5. Також земля Ґівла і весь Ливан на схід сонця від Баал-Ґаду, [що] біля гори Гермон, до входу в Хамату.

6. Усіх мешканців гір від Ливану до Місрефот-Маїму, всіх сидонян Я прожену з-перед синів Ізраїля; то розподіли її за жеребом у спадок Ізраїлю, як Я наказав тобі.

7. Поділи землю цю у спадок дев'яти колінам і половині коліна Манасіїного.

8. А [коліно] Рувимове і Ґадове з другою половиною коліна Манасіїного дістали спадок свій від Мойсея за Йорданом на сході, як дав їм Мойсей, слуга Господній.

9. Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь долини, і всю рівнину Медеву до Дівону.

10. Також усі міста Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, до рубежів дітей аммонських,

11. Також Ґілеад і місцевість ґешурську і маахську, і всю гору Гермон і весь Башан до Салхи,

12. Усе царство Оґа башанського, котрий царював в Аштароті і в Едреї. Він залишився один із рефаїмів, котрим Мойсей завдав поразки і прогнав.

13. Але сини Ізраїля не вигнали мешканців Ґешура і Маахи, і живе Ґешур та Маахат серед Ізраїля донині.

14. Лише колінові Левія не дав він спадку. Пожертви Господа, Бога Ізраїлевого, вчинені на вогні, є спадок його, як сказав йому Господь.

15. Колінові синів Рувимових за племенами їхніми дав [спадщину] Мойсей.

16. Рубежем їхнім був Ароер, котрий на березі потоку Арнон, і місто, котре осередь тієї долини, і вся рівнина при Медеві.

17. Хешбон і всі міста його, котрі на рівнині, і Дівон, Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,

18. Ягца, Кедемот і Мефаат,

19. Кір'ятаїм, Сівма і Церет-Гашшахар на горі Емеку,

20. Бет-Пеор і місця біля підніжжя Пісґі, і Бет-Гаєшімот,

21. І всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя аморейського, котрий царював у Хешбоні, котрого убив Мойсей, так само, як і князів мідіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів Сигонських, що жили на землі [тій].

22. Також Валаама, Беорового сина, віщуна, забили сини Ізраїля мечем серед інших забитих ними.

23. Рубежем синів Рувимових був Йордан. Ось спадок синів Рувимових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

24. Мойсей дав також [спадок] колінові Ґадовому, синам Ґадовим, за племенами їхніми.

25. Рубежем їхнім був Язер і всі міста Ґілеадські, і половина землі синів аммонових до Ароеру, що перед Раббою.

26. І [землі] від Хешбону до Рамат-Гамміцпи і Бетоніму, і від Маханаїму до рубежів Девіру.

27. І на долині Бет-Гараму і Бет-Німра, і Суккот і Цафон, залишок царства Сигона, царя хешбонського; рубежем його був Йордан до моря Кіннеретського за Йорданом на сході.

28. Ось спадщина синів Ґадових, за племенами їхніми, міста і поселення їхні.

29. Мойсей дав [спадок] і половині коліна Манасіїного, котрий був [володінням] половини коліна дітей Манасіїних, за племенами їхніми.

30. Рубежем їхнім був: від Маханаїму увесь Башан, все царство Оґа, царя башанського, і всі поселення Яіру, що в Башані, шістдесят міст.

31. А половина Ґілеаду і Аштарот і Едрею, царські міста Оґа башанського, [дав] дітям Махіра, сина Манасіїного, половині дітей Махірових, за племенами їхніми.

32. Ось що Мойсей дав у спадок на рівнинах Моавських за Йорданом навпроти Єрихону на схід.

33. Але колінові Левієвому Мойсей не дав спадщини: Господь, Бог Ізраїля, Сам є спадок їхній, як Він говорив їм.

НАВИНА 14

1. Ось що дістали у спадок сини Ізраїля на землі ханаанській, що розподілили їм у спадок Елеазар священик та Ісус, син Навинів, і старшини поколінь у колінах синів Ізраїля.

2. За жеребом був спадок їхній, як наказав Господь через Мойсея дев'яти колінам і половині коліна [Манасіїного].

3. Бо двом колінам і половині коліна [Манасіїного] Мойсей дав спадок за Йорданом; а левитам не дав спадку поміж ними.

4. Бо від синів Йосипових вийшло двоє колін: Манасіїне і Єфремове; а тому вони й не дали левитам частки на землі, [а лише] міста для осідку з передмістями їхніми для худоби їхньої та [інших] потреб.

5. Як наказав Господь Мойсеєві, так [і] вчинили сини Ізраїля, коли ділили на володіння землю.

6. Сини Юдині прийшли в Ґілґал до Ісуса і сказав йому Калев, син Єфуннеїв, кенезіянин: Ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барнеа.

7. Мені було сорок літ, коли Мойсей, слуга Господній, посилав мене до Кадеш-Барнеа оглянути землю; і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці.

8. Брати мої, котрі ходили зі мною, посіяли острах в серце народу; а я не відступився од Господа, Бога мого.

9. І присягався Мойсей того дня і сказав: Земля, котрою ступала нога твоя, буде спадком тобі і дітям твоїм навіки; бо ти не відступився од Господа, Бога мого.

10. Таким чином Господь зберіг мені життя, як він говорив; уже сорок п'ять років [минуло] від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві ці слова, й Ізраїль ходив пустелею; а тепер, мені вісімдесят п'ять років.

11. Але й нині я так само дужий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; скільки тоді було в мене сили, стільки ж і зараз є для того, щоб воювати, та виходити і входити.

12. Отож, дай мені цю гору, про котру говорив Господь того дня; бо ти чув того дня, що там [живуть] сини енакові, і міста [в них] великі й укріплені; якщо Господь [буде] зі мною, то я прожену їх, як говорив Господь.

13. Ісус благословив його, і дав у спадок Калеву, синові Єфуннеєвому, Хеврон.

14. Таким чином Хеврон залишився спадком Калева, сина Єфуннеєвого, кенезіянина, до сього дня, за те, що він не відступився од [волі] Господа, Бога Ізраїлевого.

15. Ім'я Хевронові передніше було Кір'ят-Арба, так називався поміж енаками один чоловік найбільшого зросту. І земля заспокоїлася од війни.

НАВИНА 15

1. Жереб колінові синів Юдиних, за племенами їхніми, випав такий: праворуч від Едому була пустеля Цін, на південь біля Теману.

2. Південним рубежем їхнім було узбережжя Солоного моря від затоки, що тягнеться на південь, до кінця рубежу.

3. На південь тягнеться він до пагорбів Маале-Акраббіму, минає Цін, і, проходячи з південного боку Кадеш-Барнеа, проходить Хецрон і підіймається до Аддару і повертає до Каркаї.

4. Відтак проходить Адмон, і йде до ріки Єгипту аж так, що кінцем цього рубежу є море. Це буде для них південний рубіж.

5. А рубежем на сході – море Солоне аж до гирла Йордану; а рубіж із північного боку [починається] від затоки моря і до гирла Йордану.

6. Звідси рубіж підіймається до Бет-Хоґли й переходить на північ від Бет-Гаарови, і підіймається рубіж до каменя Богана, сина Рувимового.

7. Потім підіймається рубіж від Ахорської долини, а на півночі завертає до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І біжить той рубіж до води Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.

8. І підіймається той рубіж долиною Ґе-Бен-Гінному південним схилом Євусу – котрий Єрусалим. І підіймається той рубіж до верховини гори, що навпроти Ґе-Гінному на захід, на північному кінці Рефаїм-долини.

9. Од верховини гори рубіж завертає до джерела Ме-Нефтоаху, і йде до міст гори Ефрону; і повертає рубіж на Баали, [це] Кір'ят-Єарім.

10. Потім завертає той рубіж із Баали на захід, до моря, до гори Сеїр, і біжить північним схилом гори Єарім, – [це] Кесалон; і збігає до Бет-Шемешу й переходить до Тімни.

11. Звідси рубіж йде північніше Екрону і завертає рубіж до Шіккарону, і переходить до гори Баали, і йде до Явнеїлу. І закінчується рубіж біля моря. Західний рубіж складає велике море.

12. А західний рубіж – до Великого моря. Оце рубіж синів Юдиних із племенами їхніми з усіх боків.

13. А Калеву, синові Єфуннеєвому, [він] дав частку серед синів Юдиних, як наказав Господь Ісусові: Кір'ят-Арбу, батька Енакового, він же Хеврон.

14. І Калев повиганяв звідти трьох синів енакових: Шешая, і Ахімана, і Талмая, дітей енакових (велетнів).

15. Звідси рушив супроти мешканців Девіра, а ім'я Девіра давніше – Кір'ят-Сефер.

16. І сказав Калев: Хто здолає Кір'ят-Сефер, і здобуде його, тому віддам доньку мою Асху за дружину.

17. І здобув його Отніїл, син Кеназів, брат Калевів. І він віддав за нього дочку Асху за дружину.

18. І сталося: коли вона відходила, то намовила його просити у батька її поля, і зійшла вона з віслюка, а Калев сказав їй: "Що тобі?"

19. І вона сказала: Дай мені дар благословення! Бо ти дав мені землю на півдні, позбавлену вологи, дай мені ще й водні джерела. І він дав їй джерела горішні і джерела долішні.

20. Ось спадок коліна синів Юдиних, за родами.

21. Міста від рубежів синів Юдиних до рубежу Едома на півдні були: Кавцеїл, і Едер, і Яґур.

22. І Кіна, і Дімона, і Ад'ада,

23. І Кедеш, і Хацор, і Їтнан,

24. Зіф, і Телем, і Беалот,

25. І Хацор-Хадатта, і Керійот-Хецрон, це Хацор.

26. Амам і Шема, і Молада,

27. І Хацор-Ґадда, і Хешмон, і Бет-Пелет,

28. І Хацар-Шуал, і Беер-Шева, і Бізйотея.

29. Баала і Ійїм, і Ецем,

30. І Елтолад, і Хесіл, і Хорма,

31. І Ціклаґ, і Мадманна, і Сансанна;

32. І Леваот, і Шілхім, і Аїн, і Ріммон. Усіх міст двадцять дев'ять та їхні поселення.

33. У долині Шефалі: Ештаол, і Цор'а, і Ашна,

34. І Заноах, і Ен-Ґаннім, Таппуах і Гаенам,

35. Ярмут, і Адуллам, Сохо й Азека,

36. І Шаараїм, і Адітаїм, і Ґедера, і Ґедеротаїм, – чотирнадцять міст та їхні поселення.

37. Ценан, і Хадаша, і Міґдал-Ґад,

38. І Діл'ан, і Міцпе, і Йоктеїл,

39. Лахіш, і Боцкат, і Еґлон,

40. І Каббон, і Лахмас, і Кітліш,

41. І Ґедерот, і Бет-Даґон, і Наама, і Маккеда, – шістнадцять міст та їхні поселення.

42. Лівна, і Етер, і Ашан,

43. І Ївтах, і Ашна, і Неців,

44. І Кеіла, і Ахзів, і Мареша, – дев'ять міст та їхні поселення.

45. Екрон і підлеглі [міста] йому та поселення його.

46. І від Екрону й до моря, усе, що при Ашдоді та їхні оселі.

47. Ашдод, підлеглі міста йому та поселення його; Азза, підлеглі міста її та поселення її до єгипетського потоку, і моря Великого і рубежу.

48. І на горах: Шамір, і Яттір, і Сохо,

49. І Данна, і Кір'ят-Санна, він (же) Девір,

50. І Анав, і Ештемо, і Анім,

51. І Ґошен, і Холон, і Ґіло, одинадцять міст та їхні поселення.

52. Арав, і Дума, і Еш'ан,

53. І Янім, і Бет-Таппуах, і Афека,

54. І Хумта, і Кір'ят-Арба, – це Хеврон, і Ціор, дев'ять міст та їхні поселення.

55. Маон, Кармел, і Зіф, і Юта,

56. Їзреїл, і Йокдеам, і Заноах,

57. Каїн, Ґів'а, і Тімна, – десять міст та їхні поселення.

58. Халхул, Бет-Цур, і Ґедор.

59. І Маарат, і Бет-Анот, і Елтекон, – шість міст та їхні поселення.

60. Кір'ят-Баал, – він Кір'ят-Єарім, і Рабба, – двоє міст та їхні поселення.

61. У пустелі: Бет-Гаарава, Міддін, і Сехаха,

62. І Нівшан, і Ір-Гаммелах, і Ен-Ґеді, – шість міст та їхні поселення.

63. А євусеян, мешканців Єрусалиму, не могли прогнати Юдині сини, а тому євусеї мешкають з синами Юди в Єрусалимі навіть донині.

НАВИНА 16

1. Потім випав жереб синам Йосипа від Йордану біля Єрихону, що поблизу Єрихонської води на схід, пустеля, котра тягнеться від Єрихону до гори Бет-Елу:

2. Від Бет-Елу починається [рубіж] на Луз, і переходить до рубежу Арки до Атароту.

3. І біжить до моря, до рубежу яфлетського, аж до рубежу Бет-Хорону долішнього, і аж до Ґезеру, і добігає моря.

4. І дістали це у спадок сини Йосипові: Манасія та Єфрем.

5. Рубіж синів Єфремових за племенами їхніми був такий: зі сходу рубежем їхнім була Атрот-Аддар, аж до горішнього Бет-Хорону.

6. Потім проходить рубіж до моря Міхметату – північною стороною і звертає рубіж на схід до Таанат-Шіло, і переходить його зі сходу до Яноаху.

7. І проходить він з Яноаху до Атароту та до Наари, і добігає Єрихону, виходячи до Йордану.

8. А вже з Таппуаху рубіж біжить на захід до потоку Кана, і закінчується біля моря. Це спадок племени Єфремових синів за їхніми родами.

9. І міста, відділені для Єфремових синів, були серед спадку Манасіїних синів, усі ті міста та їхні поселення.

10. Та не вигнали вони ханаанеїв, що сиділи в Ґезері. І сиділи ханаанеї посеред Єфрема, і так є аж до цього дня, і давали данину працею.

НАВИНА 17

1. І випав жереб для Манасіїного племени, бо він первісток Йосипів, Махірові, Манасіїному первісткові, Ґілеадовому батькові, бо він [був] хоробрий на війні, то належав йому Ґілеад та Башан.

2. Дісталися [спадки] й іншим синам Манасіїним, за родами їхніми: синам Авіезера, і синам Хелека, і синам Азріїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шеміда. Оце сини Манасії, Йосипового сина, мужі, за їхніми родами.

3. А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного, не було в нього синів, а [тільки] дочки. І оце ймення його дочок: Махла, і Ноа, і Хоґла, Мілка і Тірца.

4. І прийшли вони до священика Елеазара, і до Ісуса, Навинового сина, та перед старшинами, говорячи: "Господь наказав був Мойсеєві дати нам спадок серед наших братів". І дав їм на Господній наказ спадок серед братів їхнього батька.

5. І дісталося Манасії десять наділів, окрім землі Ґілеаду та Башану, що по той бік Йордану.

6. Бо Манасіїні дочки посіли спадок серед синів його, а Ґілеадський край дістався іншим синам Манасії.

7. І рубіж Манасіїн проходить від Ашер-Гамміхметату, що навпроти Сихему, і йде той рубіж на південь до мешканців Ен-Таппуаху.

8. Земля Таппуах дісталося Манасії, а [місто] Таппуах при Манасіїному рубежі – Єфремовим синам.

9. Звідси рубіж збігає до потоку Кана, на південь від потоку. Це міста Єфремові серед Манасіїних міст. А рубіж Манасії від півночі до потоку, а закінчувався біля моря.

10. Що на південь, – те Єфремове, а що на північ, – Манасіїне, а межею було море. А в Асирі вони перетиналися з півночі, а в Іссахарі зі сходу.

11. І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та залежні від нього міста, і Ївлеам та залежні від нього міста, і мешканці Доару та залежні від нього міста, і мешканці Ендору та залежні від нього міста, і мешканці Таанаху та залежні від нього міста, і мешканці Меґіддо, та залежні від нього міста, і третя частина Нофету.

12. Сини Манасіїні не могли прогнати [мешканців] міст оцих, і ханаанеї лишилися жити в цім краї.

13. А коли сини Ізраїля стали на силі, тоді збирали вони з ханаанеїв данину, але прогнати, не прогнали їх.

14. І говорили Йосипові сини Ісусові, і сказали: "Чому ти дав мені на спадок один жереб та наділ один, а я ж народ численний, бо до цього часу благословляв мене Господь".

15. Ісус сказав їм: Якщо ти численний, то рушай у лісову країну і там, у землі періззеїв і рефаїмів розчисть собі [місце], якщо гора Єфремова затісна для тебе.

16. Сини Йосипові сказали: Не достатньо нам гори, та й залізні колісниці у всіх ханаанеїв, що живуть у долині, як у тих, що в Бет-Шеані, і в залежних від нього містах, так і в тих, котрі на долині Ізреельській.

17. Але Ісус сказав домові Йосиповому, Єфремові і Манасії: Ти численний, і сила у тебе велика; не один жереб буде у тебе.

18. І гора буде твоєю, і ліс оцей; ти розчистиш його, і він буде твоїм до самого кінця його; бо ти проженеш ханаанеїв, хоч у них колісниці залізні, і вони вельми дужі.

НАВИНА 18

1. Уся громада синів Ізраїля зібралася в Шіло, і спорудили там скинію зібрання, і край був підкорений їм.

2. І залишилося поміж синів Ізраїля семеро колін, котрі ще не дістали спадку свого.

3. І сказав Ісус синам Ізраїля: Чи довго ви будете зволікати, замість того, щоб піти [і] взяти у спадок землю, котру дав вам Господь, Бог батьків ваших?

4. Дайте з-поміж себе три мужі з коліна; я пошлю їх, і вони, підвівшись, пройдуть тим краєм, і опишуть його, як необхідно розподілити їм на спадок, і прийдуть до мене.

5. Нехай поділять її на сім наділів. Юда нехай залишиться у межах своїх на півдні, а дім Йосипів нехай лишається у межах своїх на півночі.

6. А ви опишете край на сім наділів і подасте мені сюди [опис] ; я кину вам жереба отут, перед Господом, Богом нашим.