Про посвячення Богові людей і речей. 43 страница

Естер 2

1. Потому, як вщух гнів царя Артаксеркса, він пригадав Вашті і про те, що вона вчинила, і яка була ухвала щодо неї.

2. І сказали юнаки, служники царя: Нехай пошукають для царя молодих вродливих дівчат,

3. І нехай цар призначить оглядачів по всіх провінціях свого царства, котрі зберуть усіх молодих юнок, вродливих на вигляд, до столичного міста Сузи, до дому жінок під нагляд Ґеґая, царського керуючого двором, охоронця жінок, нехай видадуть їм натирання,

4. І дівчина, котра сподобається очам царя, нехай буде царицею замість Вашті. І бажаним було це слово в очах царя; і він так і вчинив.

5. А в Сузах був один юдей, на ім'я Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, з коліна Веніяминового.

6. Він був переселений з Єрусалиму разом із бранцями, яких вивели з Єхонією, царем Юдиним, котрих переселив Навуходоносор, цар вавилонський.

7. І він був наставником Гадасси, – вона ж Естер, – донька дядька його, бо в неї не було ні батька, ані матері. Ця дівчина була гарної постави і вродлива. І по смерті батька її і матері її, Мордехай узяв її собі за доньку.

8. Коли оголошено було повеління царя і указ його, і коли зібрали багатьох дівчат до столичного міста Сузи під нагляд Ґеґая, тоді взяли й Естер до царського дому під нагляд Ґеґая, доглядача дружин.

9. І сподобалася ця дівчина очам його, і надбала в нього прихильности, і він поспішив видати їй натирання, і все, що [призначалося] для неї, і виділити їй семеро дівчат, достойних бути при ній із дому царського; і оселив її та дівчат її в найкраще помешкання дому для жінок.

10. Не сказала Естер ні про народ свій, ані про рідню свою; тому що Мордехай заборонив їй те виявляти.

11. І щодня Мордехай приходив на подвір'я жіночого дому, щоби довідатися, як ведеться Естер і про те, що вчиняють з нею.

12. Коли надходив час кожній дівчині входити до царя Артаксеркса, потому, як упродовж дванадцяти місяців було звершене над нею все, призначене жінкам, – бо саме стільки часу тривали дні натирання їх: шість місяців мировою оливою, а шість місяців духмянами та іншими натираннями жіночими;

13. Тоді дівчина входила до царя. І їй давалося все, чого жадала вона для виходу із жіночого дому до царського дому.

14. Увечері вона входила, і вранці поверталася до другого жіночого дому під нагляд Шаазгаза, царського євнуха, доглядача наложниць; і вже не входила до царя, хіба що цар зажадав би її, і вона називалася б на ймення.

15. Коли настав час Естері, доньки Авіхаїлової, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за доньку, – йти до царя, тоді вона не просила анічого, окрім того, про що сказав їй Ґеґай, керуючий царським двором, доглядач жінок. І надбала Естер прихильність [до себе] в очах усіх, хто бачив її.

16. І взяли Естер до царя Артаксеркса, до царського дому його, десятого місяця, себто місяця тевет, сьомого року його царювання.

17. І покохав цар Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність і ласку від нього більшу, аніж інші дівчата, і він поклав царську корону на голову її і зробив її царицею замість Вашті.

18. І вчинив цар бучний бенкет для всіх князів своїх і для служників при ньому, – бенкет заради Естери, і вчинив пільгу провінціям, і роздав дари за маєтністю царя.

19. І коли вдруге були зібрані дівчата, і Мордехай сидів біля брами царської,

20. Естер усе ще не сказала про свою рідню, і про народ свій, як наказав їй Мордехай; а слово Мордехая Естер виконувала тепер так само, як і тоді, коли була його вихованкою.

21. У той час, як Мордехай сидів біля брами царської, два царських євнухи, Біґтан і Тереш, що стерегли порога, мали недобрий замір накласти руку на царя Артаксеркса.

22. Довідавшися про це, Мордехай повідомив цариці Естер, а Естер переказала те цареві, і що повідав те Мордехай.

23. Було вчинене слідство, справу виявили [як таку], [що мала місце], і їх обидвох повісили на дереві. І це було записано в книгу хронік перед обличчям царя.

Естер 3

1. Потому звеличив цар Артаксеркс Ґамана, сина Гамедатового, аґаґ'янина, і підніс його, і поставив його крісло понад усіх князів, котрі в нього.

2. І всі служники царя, котрі [були] біля царської брами, вклонялися і падали на коліна перед Ґаманом, бо так наказав цар. Тільки Мордехай не кланявся і не падав ниць.

3. І говорили служники при цареві, котрі біля царської брами, Мордехаєві: Нащо ти переступаєш повеління царські?

4. Та оскільки вони дорікали йому щодня, а він не слухав їх, то вони доповіли Ґаманові, аби переконатися, чи не відступить од свого [слова] Мордехай, бо він повідав їм, що він юдей.

5. І коли побачив Ґаман, що Мордехай не кланяється і не падає ниць перед ним, то спалахнув гнівом Ґаман.

6. І видалося йому нікчемним накласти руку на одного Мордехая; оскільки сказали йому, з якого народу Мордехай, то задумав Ґаман винищити всіх юдеїв, котрі [були] у всьому царстві Артаксеркса, [як] народ Мордехаїв.

7. Першого місяця, котрий є місяць нісан, дванадцятого року царя Артаксеркса, кидали пур, себто жереба, перед Ґаманом день при дні, місяць при місяці, і [випав жереб] на дванадцятий [місяць], себто, місяць адар.

8. І сказав Ґаман цареві Артаксерксу: Є один народ, розкиданий і розпорошений поміж народами по всіх провінціях царства твого; і закони їхні різняться від [законів] усіх народів; і законів царських вони не виконують; і цареві не варто лишати їх [у такому стані].

9. Якщо цареві бажано, то нехай буде написано винищити їх; і десять тисяч талантів срібла я відважу в руки урядовців, щоб занесли до царської скарбниці.

10. Тоді зняв цар персня свого з руки своєї і віддав його Ґаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, супротивникові юдеїв.

11. І сказав цар Ґаманові: Віддаю тобі [це] срібло і народ; вчини з ним, як тобі заманеться.

12. І прикликані були писарі царські першого місяця, тринадцятого дня його, і написано було, як наказав Ґаман, до сатрапів царевих і до намісників над кожною провінцією, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом її і до кожного народу мовою його: [усе] було написано від імені царя Артаксеркса і засвідчене царським перснем.

13. І були послані листи через гінців по всіх провінціях царських, щоб забити, погубити і винищити всіх юдеїв, малого і старого, дітей і жінок. Одного дня, тринадцятого дня дванадцятого місяця, себто місяця адара, а маєтності їхні пограбувати.

14. Копію з цього указу мусили відпровадити до кожної провінції [як] закон, оголошуваний для всіх народів, щоб вони були напоготові до того дня.

15. Гінці подалися квапливо із царевим наказом. Оголошений був указ у Сузах, столичному місті; і цар, і Ґаман сиділи і пили, а місто Сузи [було] в замішанні.

Естер 4

1. Коли Мордехай довідався про все, що учинялося, роздер одежу свою, і накинув на себе веретище і посипав на себе попелом; і вийшов на середину міста, і заволав щосили з великою гіркотою.

2. І дійшов [Мордехай] до царської брами; бо не можна було входити через царські ворота у веретищі.

3. Так само і в кожній провінції, куди [лише] доходило повеління царя і указ його, було значне ремствування у юдеїв, і піст, і плачі, і волання, а веретище і попіл були для багатьох ложем.

4. І прийшли служниці Естери і керуючі її, і повідали їй, і вельми затривожилася цариця, і послала одежу, щоби Мордехай зодягнув її, і скинув із себе веретище своє; але він не прийняв.

5. Тоді покликала Естер Гатаха, одного з керуючих двором царя, котрого він приставив до неї, і наказала йому довідатися у Мордехая: що це і з якої причини це?

6. І пішов Гатах до Мордехая на міський майдан, котрий перед царською брамою.

7. І розповів йому Мордехай про все, що з ним сталося, і про кількість срібла, котре обіцяв Ґаман відважити до скарбниці царської за юдеїв, аби лиш винищити їх.

8. І віддав йому копію указу, оголошеного в Сузах, про винищення їх, аби показати Естері і щоб дав їй знати [про все;] причому наказував їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила за народ свій.

9. І прийшов Гатах, і переказав Естері слова Мордехая.

10. І сказала Естер Гатахові; і послала його [сказати] Мордехаєві:

11. Усі служники цареві і народи у провінціях царських знають, що кожному, і чоловікові, і жінці, хто зайде до царя у внутрішній двір, якщо не буде покликаний, суд один – смерть; тільки той, до кого простягне цар своє золоте жезло, залишиться живий. А мене не кликали до царя ось уже тридцять днів.

12. І переказали Мордехаєві слова Естері.

13. І наказав Мордехай відповісти Естері: Не будь певна подумки, що ти [одна] врятуєшся в домі царському із усіх юдеїв.

14. Якщо ти змовчиш о цім часі, то воля і визволення прийдуть для юдеїв з іншого місця, а ти і дім твого батька загинете. І хто відає, чи не для такої пори ти й досягла чину царського?

15. І сказала Естер у відповідь Мордехаєві:

16. Іди, збери усіх юдеїв, що в Сузах, і постіться заради мене, і не їжте, і не пийте три дні, ні вдень, ані вночі, і я зі служанками своїми буду також поститися, а потім піду до царя, хоч це супроти закону, і, якщо доведеться загинути, то загину.

17. І пішов Мордехай, і вчинив, як наказала йому Естер.

Естер 5

1. Третього дня Естер одяглася по-царськи, і постала вона на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царевого дому; а цар сидів [тоді] на царському троні своєму, у царевому домі, навпроти входу до дому. Коли цар побачив царицю Естер, що стояла на подвір'ї, вона знайшла милість в очах його.

2. І простягнув цар до Естері золоте берло, котре було в руці його, і підійшла Естер, і торкнулася кінця берла.

3. І сказав їй цар: Що сталося, царице Естер? У тебе є прохання до мене? Навіть, як забажаєш, половина царства належатиме тобі.

4. І сказала Естер: Якщо цареві бажано, нехай прийде цар з Гаманом сьогодні на бенкет, котрого я вчиню йому!

5. І сказав цар: Швидше покличте Гамана, щоб учинити за словом Естері. І прийшов цар з Гаманом на бенкет, котрого вчинила Естер.

6. І сказав цар Естері, як пили вино: Яке пожадання твоє? Ти матимеш бажане. І яке в тебе прохання? [Навіть], як зажадаєш половину царства, воно справдиться.

7. І відповідала Естер, і сказала: [Ось] моє бажання і моє прохання:

8. Якщо знайшла я прихильність в очах царя, і якщо царева воля задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, то нехай цар із Гаманом прийдуть на бенкет, котрого я вчиню для них, і завтра я звершу за словом царя.

9. І вийшов Гаман того дня веселий і в доброму настрої. Та коли побачив Гаман Мордехая біля брами царської, і той не підвівся і з місця не зрушив перед ним, тоді виповнився Гаман гнівом на Мордехая.

10. А проте упокорив себе Гаман. І коли прийшов до свого дому, то наказав покликати друзів своїх і дружину свою Зереш.

11. І розповів їм Гаман про великі маєтності свої, про численних синів своїх, і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і служниками царськими.

12. І сказав Гаман: Навіть цариця Естер нікого не покликала з царем на бенкет, котрого вона вчинила, окрім мене; тож і назавтра я покликаний до неї з царем.

13. А проте всього цього не досить для мене, доки я бачу Мордехая юдянина, що сидить біля брами царської.

14. І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: Нехай приготують дерев'яну високу шибеницю на п'ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, аби повісили Мордехая на ній; а тоді весело йди на бенкет із царем. І сподобалося це слово Гаманові, і він приготував шибеницю.

Естер 6

1. Тієї ночі Господь відібрав сон у царя, і він зажадав принести пам'ятну Книгу щоденних записів; і читали їх перед царем.

2. І знайдено там, яким чином повідомив Мордехай про Біґдана і Тереша, двох євнухів царських, охоронців при брамах, які змовилися покласти руку на царя Артаксеркса.

3. І сказав цар: А якою честю пошановано Мордехая на відзнаку за це? І сказали слуги цареві, котрі були служниками його: Нічого йому не вчинено.

4. І сказав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов [тоді] на зовнішнє подвір'я царського дому поговорити з царем, аби повісили Мордехая на дереві, котре він приготував для нього.

5. І сказали юнаки цареві: Ось, Гаман стоїть у дворі. І сказав цар: Нехай зайде.

6. І зайшов Гаман. І сказав йому цар: А що вчинити тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням? Гаман подумав у серці своєму: Кого [іншого] забажає цар пошанувати, окрім мене?

7. І сказав Гаман цареві: Того чоловіка, котрого цар захоче відзначити пошануванням, [треба вшанувати так:]

8. Нехай принесуть шати царські, в котрі зодягається цар, і [приведуть] коня, на котрому цар їздить, покладуть царську корону на голову його,

9. І нехай віддадуть шати і коня в руки одному з найперших князів царських, і нехай зодягнуть того чоловіка, котрого цар бажає відзначити пошануванням, і виведуть його на коні на міський майдан і проголосять перед ним: Так учиняється тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням!

10. І сказав цар Гаманові: Негайно візьми царську одежу і коня, як ти сказав, і вчини це Мордехаєві юдеєві, що сидить біля царської брами; нічого не облиши з усього, що ти говорив!

11. І взяв Гаман шати і коня, і зодягнув Мордехая, і вивів його на коні на міський майдан, і проголосив перед ним: Так учинено тому чоловікові, котрого цар бажає відзначити пошануванням!

12. І повернувся Мордехай до царської брами. А Гаман поспішив до свого дому, зажурений, і прикривши голову.

13. І переповів Гаман дружині своїй Зереш, і всім друзям своїм про все, що сталося з ним. І сказали йому мудраки його і Зереш, дружина його: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед котрим ти почав падати, то не подужаєш його, а напевне упадеш перед ним.

14. Вони ще розмовляли з ним, як прийшли царські євнухи і поспішили відвести Гамана на бенкет, котрого вчиняла Естер.

Естер 7

1. І прийшов цар з Гаманом на бенкет до Естер.

2. І знову сказав цар Естері другого дня під час бенкету: Яке в тебе бажання, царице Естер? Воно справдиться: яке прохання твоє? [Навіть], якщо зажадаєш половину царства, воно справдиться.

3. І відповідала цариця Естер, і сказала: Якщо я знайшла прихильність в очах твоїх, то нехай мені буде дароване життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє!

4. Тому що продані ми, я і народ мій, на винищення, убивство і загибель. Якби нас продали були в раби і рабині, я змовчала б, хоч ворог не відшкодував би збитків царя.

5. І відповідав цар Артаксеркс і сказав цариці Естері: Що це за один, і де той, що наважився в серці своєму вчинити отак?

6. І сказала Естер: Ворог і супротивник – це злющий Гаман! І Гаман затремтів перед царем і царицею.

7. А цар підхопився у гніві своєму з бенкету, [і пішов] до саду при палаці. А Гаман лишився благати за життя своє царицю Естер, тому що бачив, що загрожує йому велике лихо від царя.

8. Коли цар повернувся із саду до палацу у дім бенкету, Гаман припав до ложа, на котрому сиділа Естер. І сказав цар: Навіть збезчестити царицю [зажадав] у домі моєму! Коли це слово вийшло з уст царя, – то закрили обличчя Гаманові!

9. І сказав Харвона, один з управителів перед царевим лицем: Ось і дерево, котре приготував Гаман для Мордехая, який говорив доброзичливе для царя, стоїть біля дому Гамана, висотою на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ньому.

10. І повісили Гамана на шибениці, котру він приготував для Мордехая. І гнів царя упокорився.

Естер 8

1. Того дня цар Артаксеркс віддав цариці Естері дім Гамана, ворога юдеїв; а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер оповіла, хто він для неї.

2. І зняв цар свого персня, котрого він забрав від Гамана, і віддав його Мордехаєві; а Естер настановила Мордехая доглядачем над Гамановим домом.

3. І говорила Естер далі перед царем, і впала до його ніг, і плакала, і благала його відвернути лихий замір аґаґ'янина Гамана і задум його, котрий він мав супроти юдеїв.

4. І протягнув цар до Естери золоте берло; і підвелася Естер, і стала перед обличчя царя,

5. І сказала: Якщо цареві бажано, і якщо я знайшла прихильність перед ним, і справедлива ця справа перед царем, і подобаюся я очам його; то нехай буде написано, щоб завернули листи аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, котрі написав він про винищення юдеїв по всіх провінціях царевих.

6. Бо, як я можу дивитися на лихо, котре спіткає мій народ, і як я можу пережити загибель моїх рідних?

7. І сказав цар Артаксеркс цариці Естер і Мордехаєві юдеєві: Ось я дім Гаманів віддав Естері, і його самого повісили на дереві за те, що він клав руку свою на юдеїв;

8. Напишіть і ви про юдеїв, що вам бажано, від ймення царя, і засвідчіть царським перснем: бо листи, написані від ймення царя і засвідчені перснем царським не можна нікому відмінити.

9. І покликали тоді царевих писарів третього місяця, себто місяця сівана, двадцять третього дня його, і написано було все так, як наказав Мордехай, до юдеїв і до сатрапів, і намісникам та старшинам провінцій від Індії до Ефіопії, до ста двадцяти семи провінцій і до кожної провінції письмом її і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом і мовою їхньою.

10. І написав він від ймення царя Артаксеркса, і засвідчив царевим перснем, і послав листи через гінців на конях, на верблюдах і мулах царських,

11. Про те, що цар дозволяє юдеям, які мешкають у будь-якому місті, зібратися і стати на захист життя свого, знищити, вбити і вигубити всіх сильних в народі і в провінції, котрі вороже ставляться до них, дітей і дружин, і майно їхнє пограбувати

12. Одного дня по всіх провінціях царя Артаксеркса тринадцятого дня дванадцятого місяця, себто місяця адар.

13. Копію з цього указу відіслати до кожної провінції, [як] закона, оголошуваного для всіх народів, щоб юдеї були готові на той день до помсти ворогам своїм.

14. Гінці, які поїхали верхи на прудких конях царських, помчали швидко й квапливо, з царевим повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, столичному місті.

15. І Мордехай вийшов від царя в царських шатах, блакитних та білих, і в чималій золотій короні, у мантії з пурпурового вісону. І Сузи раділи і втішалися.

16. А в юдеїв було це світле свято, і радість, і веселощі, і честь.

17. І в кожній провінції, і в кожному місті, на [кожному] місці, куди [лиш] доходило повеління царя і указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкетування і святковий день. І багато людей з-поміж народів стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеями.

Естер 9

1. Дванадцятого місяця, себто місяця адар, тринадцятого дня його, котрого настав час звершитися наказові царя і указові його, того дня, коли сподівалися супротивники юдеїв узяти владу над ними, а сталося навпаки, що самі юдеї взяли владу над ворогами своїми,

2. Зібралися юдеї в містах своїх, по всіх провінціях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на ненависників своїх; і ніхто не міг встояти перед ними, тому що страх перед ними напав на всі народи.

3. І всі князі в провінціях, і сатрапи, і намісники, і виконавці царських справ підтримували юдеїв, тому що спіткав їх страх перед Мордехаєм.

4. Бо великим був Мордехай у домі царя, і слава про нього покотилася по всіх провінціях, оскільки цей чоловік, Мордехай, підносився й підносився.

5. І винищували юдеї ворогів своїх, витинаючи мечем, умертвляли і вигублювали, і вчиняли з ворогами своїми за своєю волею.

6. У Сузах, місті столичному, умертвили юдеї і повигублювали п'ятсот чоловіків;

7. І Паршандату, і Далфона, і Аспату,

8. І Пората, і Адалію, і Арідата,

9. І Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

10. І десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ворога юдеїв, забили, а на грабунок не простягли руки своєї.

11. Того ж дня доповіли цареві про число забитих в Сузах, столичному місті.

12. І сказав цар цариці Естер: У Сузах, місті столичному, умертвили юдеї і вигубили п'ятсот чоловіків і десятьох синів Гамана; а що вчинили вони в інших провінціях? І яке пожадання твоє? Воно буде справджене.

13. І сказала Естер: Якщо цареві бажано, то нехай буде дозволено юдеям, котрі в Сузах, чинити те саме й завтра, що сьогодні, і десятьох синів Гаманових нехай повісять на дереві.

14. І наказав цар учинити так; і виданий указ в Сузах [про це], і десятьох синів Гаманових повісили.

15. І зібралися юдеї, котрі в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця адара, і умертвили в Сузах триста чоловіків, а на грабунок не простягли свої руки.

16. І інші юдеї, що мешкали в царевих провінціях, зібралися стати на захист свого життя, і мати спокій від своїх ворогів, і умертвили із супротивників своїх сімдесят п'ять тисяч, а на грабунок не простягли руки своєї.

17. [Це сталося] тринадцятого дня місяця адара; а чотирнадцятого дня цього ж таки місяця вони заспокоїлися і вчинили його днем бенкетування і веселощів.

18. А юдеї, котрі в Сузах, зібралися тринадцятого дня його і чотирнадцятого дня його, а п'ятнадцятого дня його заспокоїлися і вчинили його днем бенкетування і веселощів.

19. Тому юдеї сільські, що мешкають у поселеннях відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця адара у радості і бенкетуванні, надсилаючи дарунки одне одному.

20. І описав Мордехай оці події, і послав листи до всіх юдеїв, котрі в провінціях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких.

21. [Про те], щоб вони започаткували щорічне святкування в себе чотирнадцятого дня місяця адара і п'ятнадцятого дня його,

22. Як таких днів, за котрих юдеї стали убезпечені від ворогів своїх, і як за такого місяця, за котрого перетворилася у них печаль на радість і ремствування – на день святковий, – щоб учинили їх днями бенкетування і веселощів, надсилаючи дарунки одне одному і милостиню убогим.

23. І прийняли юдеї те, що вже самі почали робити, і про що Мордехай написав до них,

24. Як Гаман, син Гаммедатів, ворог усіх юдеїв, замірився вигубити юдеїв, і кидав жереба, про винищення і згубу їхню,

25. Та оскільки Естер дійшла до царя, то цар наказав новим листом, щоб злий замір Гамана, котрого він задумав на юдеїв, повернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереві.

26. А тому й назвали ці дні Пурім, від ймення: Пур. Тому згідно з усіми словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило в них,

27. Юдеї ухвалили і прийняли на себе, і на дітей своїх і на всіх, що приєдналися до них, незмінно щоб святкувати ці два дні, за приписами про них і свого для них часу, щороку.

28. І щоби дні ці були в пам'ятку і святкувалися в кожному поколінні і в кожному родові, в кожній провінції, і в кожному місті, і щоби дні ці, Пурім, не відмінялися у юдеїв, і пам'ять про них не щезла в дітей їхніх.

29. Написала також цариця Естер, донька Авіхаїлова, та юдей Мордехай з усією вимогливістю, щоб виконували цього нового листа про Пурім.

30. І послали вони листи до всіх юдеїв, до ста двадцяти семи провінцій Артаксерксового царства, зі словами миру і правди.

31. Щоб вони несхитно дотримувалися тих днів Пурім свого часу, котрого установив для них юдей Мордехай і цариця Естер, і як вони самі призначили їх для себе і для дітей своїх за днів посту і благання.

32. Отак повеління Естери утвердило це слово про Пурім, і воно записане в книгу.

Естер 10

1. Потім наклав цар Артаксеркс податок на землю і на острови морські.

2. А втім, усі справи сили його і могутности його, і виразний опис величчя Мордехаєвого, як підніс його цар, – ось вони описані в Книзі Літопису царів мідійських та перських.

3. [Так само], [як і те], що юдей Мордехай був другим після царя Артаксеркса і великим у юдеїв і улюбленим у багатьох братів своїх, бо шукав добра народові своєму і говорив на користь усьому племені своєму.

Книга Йова

Йов 1

1. Був чоловік у країні Уц, а ім'я його – Йов; і був цей чоловік досконалий і справедливий, боявся Бога, а зла не чинив.

2. І народилося у нього семеро синів і три доньки.

3. Маєтности у нього було: сім тисяч овечок, три тисячі верблюдів; п'ятсот пар волів і п'ятсот віслючок, і вельми багато служників; і був цей чоловік найзначніший серед усіх синів сходу.

4. Сини його сходилися, і учиняли бенкети кожний у домі своєму свого дня, і посилали, і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.

5. Коли ж миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав [по дітей] і освячував їх, і, підводячись рано-вранці, приносив пожертви усеспалення за числом їхнім. Бо казав Йов: Можливо, сини мої згрішили і зневажили Бога в серці своєму. Так чинив Йов щоразу по [таких] днях.

6. І був день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом; поміж ними прийшов і сатана.

7. І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.

8. І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого, Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік без вади, справедливий, боїться Бога, і обминає зло.

9. І відповідав сатана Господові, і сказав: Хіба недаремно боїться Бога той Йов?

10. Чи не Ти убезпечив його і дім його, і все, що в нього? Справу рук його Ти благословив, і стада поширюються на тій землі.

11. Але простягни руку Твою, і торкнися всього, що в нього, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?

12. І сказав Господь сатані: Ось, все, що в нього, в руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від Господа.

13. І був день, коли сини його і доньки його їли і вино пили в домі першовродженого брата свого.

14. І [ось] приходить посланець до Йова і говорить:

15. Воли орали, і віслючки паслися біля них, як вчинили напад сабеї, і забрали їх, а хлопчиків повбивали гострим мечем; врятувався я один, аби повідати тобі.

16. Він ще говорив, як приходить ще один і оповідає: Вогонь Божий злинув з неба і обпалив овечок і юнаків, і пожер їх; і врятувався лише я один, щоб звістити тобі.

17. Ще він оповідав, аж приходить інший і оповідає: Халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів, і забрали їх, а пастушат уразили вістрям меча; врятувався лише я один, аби повідати тобі.

18. Ще оповідав цей, аж приходить інший, і оповідає: Сини твої і доньки твої їли і вино пили

в домі першовродженого брата свого; 19. І ось, великий вітер налетів з пустелі і охопив чотири наріжжя дому, і дім упав на юнаків, і вони вмерли; а врятувався лише я один, аби повідати тобі.

20. Тоді підвівся Йов і роздер верхню одежу свою, і поголив голову свою, і впав на землю і вклонився;

21. І сказав: Голим я вийшов із лона матері, голим і повернуся. Господь дав, Господь забрав; Нехай буде ім'я Господнє благословенне!

22. У всьому цьому не згрішив Йов і не вирік нічого нерозважливого про Бога.

Йов 2

1. І був знову день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом, – поміж ними прийшов і сатана стати перед Господом.

2. І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові, і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.

3. І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік досконалий і справедливий, боїться Бога і обминає зло, і донині несхитний у своїй чистоті; а ти підбурював Мене супроти нього, аби погубити його без приводу.

4. І відповідав сатана Господові, і сказав: Шкура за шкуру, а за життя своє віддасть чоловік усе, що в нього є;

5. Але простягни руку Твою і торкнися кості його і плоті його, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?

6. І сказав Господь сатані: Ось, він у руці твоїй, тільки життя його збережи.

7. І відійшов сатана від Господа, і вразив Йова проказою лютою від підошви ноги його по самісіньке тім'я його.

8. І взяв він собі черепка, аби шкребти себе ним, і присів у попіл.

9. І сказала йому дружина його: Ти все ще несхитний у чистоті своїй? Прокляни Бога і помри.

10. Але він сказав їй: Ти мовиш, як одна в безумі; Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? У всьому цьому не згрішив Йов устами своїми.

11. І зачули троє друзів Йовових про всі біди, що спіткали його; і рушили кожний із свого місця: теманянин Єліфаз, шух'янин Білдад і нааматянин Цофар, і зійшлися, щоби йти уболівати за нього і втішати його.

12. І коли глянули на нього здалека, то не впізнали його; і піднесли голос, і заридали, і роздер кожний свою одежу, і кидали порох над головами своїми проти неба.

13. І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому жодного слова, бо вони бачили, що страждання його вельми великі.

Йов 3

1. По цьому розтулив Йов уста свої і прокляв день свій.

2. І розпочав Йов, і сказав:

3. Хай згине день, котрого я народився, і ніч, в котру сказано: Зачалася людина!

4. День той нехай стане пітьмою; Нехай не прикличе його Бог згори, і нехай не засяє над ним світло!

5. Нехай спіткає його пітьма і морок, нехай зависне над ним хмара, нехай морочний день жахає його.

6. Ніч та – нехай же схопить її морок, нехай не буде її у днях року, нехай не буде її в числі місяців!