Про посвячення Богові людей і речей. 55 страница

23. Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя.

24. Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки,

25. Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми;

26. Тому що через жінку-розпусницю [убожіють] до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу.

27. Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його?

28. Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх?

29. Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини.

30. Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;

31. Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.

32. А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.

33. Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.

34. Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.

35. Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.

Притчі 7

1. Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе.

2. Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх.

3. Прив'яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого.

4. Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм,

5. Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м'якенькі слова свої.

6. Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої,

7. І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика,

8. Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її,

9. У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок.

10. І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем,

11. Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її;

12. То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує.

13. Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому:

14. Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої;

15. Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе.

16. Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими;

17. Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею.

18. Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю;

19. Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку;

22. Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць.

21. Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним.

22. Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл,

23. Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її.

24. Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх.

25. Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її;

26. Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона;

27. Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти.

Притчі 8

1. Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій?

2. Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях;

3. Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей.

4. До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій!

5. Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові.

6. Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда;

7. Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх.

8. Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства;

9. Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання.

10. Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото;

11. Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.

12. Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання.

13. Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу.

14. У мене світло правди; я – розум; у мене – сила.

15. Мною царі царюють і володарі узаконюють правду.

16. Мною урядують старшини і вельможні, і всі судді землі.

17. Тих, що люблять мене, я люблю, а ті, що шукають мене, знайдуть мене;

18. Багатство і слава у мене, скарб тривкий і правда;

19. Плоди мої ліпші від золота, і золота найчистішого, і користі від мене більше, аніж від добірного срібла.

20. Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя,

21. Щоб надати суттєву маєтність тим, що люблять мене, і скарбниці їхні я виповнюю.

22. Господь мав мене за початок шляху Свого, передніше творінь Своїх, од віку.

23. Од віку я помазана, від початку, раніше від буття землі.

24. Я народилася, коли ще не було безодень, коли ще не було джерел, виповнених водою.

25. Я народилася раніше, аніж потверджені були гори, передніше пагорбів,

26. Коли ще Він не утворив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.

27. Коли Він учиняв небеса, [я була] там. Коли Він проводив колову рису по обличчю безодні;

28. Коли потверджував угорі хмарини, коли зміцнював джерела безодні.

29. Коли давав морю настанови, щоб вода не переступала берегів його, як закладав підвалини землі;

30. Тоді я була при Ньому художницею і була втіхою щодня, веселилася перед лицем Його повсякчас.

31. Радіючи на земному прузі Його, і радість моя [була] з синами людськими.

32. Отож, дітоньки, послухайте мене; і блаженні ті, котрі пильнують шлях мій!

33. Послухайте повчання, і будете мудрі, і не відступайте [від нього].

34. Блаженна людина, котра мене слухає, пильнуючи щодня біля брами моєї, і стоїть на сторожі біля дверей моїх!

35. Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і дістане благодать від Господа.

36. А той, що грішить супроти мене, завдає шкоди душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть.

Притчі 9

1. Премудрість спорудила собі дім, витесала семеро стовпів його,

2. Заколола пожертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу;

3. Послала служників своїх проголосити із пагорбів міських:

4. Кому бракує розуму, навернися сюди! І слабкому на розум вона сказала:

5. Ідіть, їжте хліб мій і пийте вино, що я розчинила;

6. Залишіть недолугість, і живіть, і ходіть шляхом розуму.

7. Той, що навчає глузія, надбає собі ганьбу, і той, що викриває нечестивого – сором собі.

8. Не викривай того, котрий блюзнить, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;

9. Дай мудрому [пораду], і він буде ще мудрішим; навчи праведного, і він примножить знання.

10. Початок мудрости – страх Господній; і пізнання Святого – розум;

11. Тому що через мене примножаться дні твої, і долучиться тобі літ життя.

12. Якщо ти мудрий, то мудрий для себе; а якщо невгамовний, то сам утратиш.

13. Жінка безглузда, криклива, недолуга, і така, що нічого не знає,

14. Сідає біля дверей оселі своєї, на високих місцях у місті,

15. Щоб закликати перехожих на дорозі, котрі простують своїми шляхами:

16. Хто недолугий, навернися сюди, і слабкому на розум сказала вона:

17. Крадена вода солодка, і прихований хліб приємний:

18. І він не відає, що мерці там, і що в глибинах шеолу закликані нею.

Притчі 10

1. Притчі Соломонові. Син мудрий тішить батька, а син недолугий – гіркота для його матері.

2. Не приносять користі скарби неправедні, а правда визволяє від смерти.

3. Не допустить Господь голодувати душі праведного, а жадливість лиходіїв відкине геть.

4. Ледача рука вчиняє бідним, а рука ревних збагачує.

5. Хто влітку збирає, – син розумний, а сонний на жнивах – син непутящий.

6. Благословення на голові праведника, а вуста лиходіїв прикриє насильство.

7. Пам'ять праведника буде благословенною, а ім'я лиходіїв змерзіє.

8. Мудрий серцем приймає заповіді, а безглуздий устами спіткнеться.

9. Хто чесно ходить, той ходить у безпеці; а хто збочує зі шляху свого, той буде покараний.

10. Хто моргає очима, той завдає прикрости, а безглуздий устами спіткнеться.

11. Уста праведника – джерело життя, – а вуста безбожних прикриє насильство.

12. Ненависть збуджує розбрат, але любов покриває всі гріхи.

13. На вустах розумного є мудрість, а на спині безглуздого – різка.

14. Мудрі пильнують знання, а вуста безглуздого – близька загибель.

15. Майно багатого – міцне місто його, а біда для бідних – убогість їхня.

16. Праця праведного – на життя, а успіх лиходія – на гріх.

17. Хто береже повчання, той на шляху до життя; а той, що відкидає викриття, – блукає.

18. Хто приховує ненависть, у того вуста лукаві; і хто розголошує наклепи, – той невіглас.

19. У багатослів'ї не обминути гріха, а хто гамує вуста свої, – розумний.

20. Добірне срібло – язик праведного, а серце лиходіїв – невігластво.

21. Уста праведного пасуть багатьох, а нездари помирають від браку розуму.

22. Благословення Господнє – воно збагачує, і печалі з собою не приносить.

23. Для безглуздого злочин, мов забавка, а людині розумній властива мудрість.

24. Чого боїться лиходій, те й запопаде його, а бажання праведників справдиться.

25. Як прогримкоче буря, [то] вже немає лиходія; а праведник – на вічних підвалинах.

26. Як оцет для зубів, і дим для очей, те саме ледачий для тих, хто посилає його.

27. Страх Господній примножує дні, а роки лиходіїв знетриваліють.

28. Надія праведників – радість, а сподівання лиходіїв загине.

29. Шлях Господній – скеля для праведного, і страх для лиходіїв, що чинять злочини.

30. Праведник повік не захитається, а лиходії не триватимуть на землі.

31. Уста праведника джерелять мудрість, а язик недобрий буде відтятий.

32. Уста праведного відають добро, а вуста лиходіїв – розпусту.

Притчі 11

1. Оманливі ваги – мерзота перед Господом, але повна вага приємна Йому.

2. Прийде зарозумілість, прийде й осоромлення; але із сумирними – мудрість.

3. Досконалість праведних буде провадити їх, а лукавство підступних вигубить їх.

4. Не допоможе багатство у день гніву, а правда врятує від смерти.

5. Правда чистого спрямує шлях його, а лиходій од нечестя свого загине.

6. Правда чистих душею врятує їх, а беззаконні будуть упіймані беззаконням своїм.

7. Зі смертю людини лихої щезає надія, і сподівання злочинців гине.

8. Праведник урятується від біди, а замість нього попаде [в неї] лиходій.

9. Устами своїми лицемір нищить ближнього свого, але праведники визволяються знаннями.

10. Добром праведних місто радіє, а коли гинуть безбожні – святкує.

11. Благословенням праведних підноситься місто, а вустами лиходіїв руйнуються.

12. Безглуздий висловлює презирство до ближнього свого, а розумна людина мовчить.

13. Хто ходить шептуном, той відкриває таємницю; але вірна людина утаємничує справу.

14. Коли бракує догляду, народ падає, а при численних радниках живе в добрі.

15. Зла завдає собі той, хто ручиться за стороннього; а хто ненавидить поруку, той у безпеці.

16. Жінка доброчинна набуває слави, а працелюбні здобувають багатство.

17. Людина милосердна вчиняє добро своїй душі, а жорстока серцем руйнує плоть свою.

18. Лиходій вчиняє справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, – нагорода істотна.

19. Праведність [веде] до життя, а той, що прагне зла, – [поспішає] до своєї смерти.

20. Мерзота перед Господом – підступні серця; але на шляху бажані Йому без провини.

21. Можна ручитися, що лиходій не залишиться без покари; а сім'я праведних урятується.

22. Що золоте кільце у носі свині, те саме жінка вродлива, але безглузда.

23. Бажання праведних [є] одне лиш добро, а сподівання лиходіїв – гнів.

24. Дехто дає щедро, і [йому] додається; а інший над міру ощадливий, і все-таки бідний.

25. Доброчинна душа буде насичена, і хто поїть [інших], той сам не знатиме спраги.

26. Хто притримує в себе хліб, того проклинає народ; а на голові продавця – благословення.

27. Хто прагне добра, той шукає благословення; а хто шукає лиха, до того воно приходить.

28. Той, що сподівається на багатство своє, упаде; а праведники, наче листок, будуть зеленіти.

29. Хто безладдя вносить до свого дому, – дістане у спадок вітер, і безглуздий буде рабом мудрого серцем.

30. Плід праведника – дерево життя, і мудрий прихиляє душі.

31. Коли праведник матиме на землі відплату, то що вже лиходій чи грішник!

Притчі 12

1. Хто любить повчання, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.

2. Добрий здобуває прихильність від Господа; а людину підступну Він осудить.

3. Не потвердить себе людина беззаконням; а корінь праведників непорушний.

4. Доброчинна дружина – вінець для чоловіка свого; а зганьблена – мовби гниль у його кістках.

5. Помисли праведних – правда, а заміри лиходіїв – підступ.

6. Мова лиходіїв – засідка для пролиття крови, а вуста праведних рятують їх.

7. Тільки-но торкнеться лиходіїв нещастя – і вже немає їх, а дім праведних стоїть.

8. Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде в презирстві.

9. Ліпше простий, але той, що працює на себе, аніж той, що має себе за поважного, проте не має хліба.

10. Праведник дбає про худобу свою, а серце лиходіїв жорстоке.

11. Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом ледарів, той безглуздий.

12. Лиходій прагне впіймати у сіть лиха; але корінь праведних міцний.

13. Лиходій потрапляє до неї гріхами уст своїх; але праведник вийде з біди.

14. Від плоду вуст [своїх] насичується людина добром, і нагорода людині – за вчинками рук її.

15. Шлях безглуздого бездоганний в його очах; але хто дослухається поради, той мудрий.

16. У безглуздого миттю виявиться гнів його, а розважливий приховує зневагу.

17. Хто виповідає те, про що зараз відає, той каже правду; а в свідка лукавого – облуда.

18. Іноді базіка уразить, як мечем, а язик мудрих – лікує.

19. Уста правдиві вічно будуть, а брехливий язик – тільки на мить.

20. Підступ – у серці злочинців, а радість – у миротворців.

21. Не станеться з праведником жодного лиха, а лиходії будуть виповнені лихом.

22. Огида перед Господом – уста брехливі, а ті, що говорять істину – Йому до вподоби.

23. Людина розважлива приховує знання, а серце недолугих виповідає глупство.

24. Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.

25. Туга на серці людини пригноблює її, а добре серце звеселює її.

26. Праведник підказує ближньому своєму шлях, а дорога лиходіїв спроваджує їх до блукань.

27. Ледачий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної вельми вартісне.

28. На шляху правди – життя, і на стежці її немає смерти.

Притчі 13

1. Мудрий син [дослухається] повчань батька, а шалений не сприймає викриття.

2. Від плоду вуст [своїх] людина спізнає добро, а душа переступників закону – зло.

3. Хто пильнує уста свої, той береже душу свою; а хто губи свої розпускає, тому горе.

4. Душа ледаря бажає, але марно; а душа старанних насититься.

5. Праведник ненавидить лукаве слово, а лиходій осоромлює і ганьбить [себе].

6. Правда береже бездоганного, а грішника нищить безчестя.

7. Дехто вдає з себе багатого, хоч нічого не має; а інший має себе за бідного, а в нього чимало майна.

8. Багатством своїм людина сплачує викуп за життя [своє], а вбогий погрози не чує.

9. Світло праведних весело сяє, а світильник лиходіїв загасає.

10. Від пихатости вчиняється розбрат, а в тих, що радяться – мудрість.

11. Багатство від марноти виснажується, а той, що нагромаджує працею, примножує його.

12. Надія, що довго не справджується, притлумлює серце, а справджене бажання – [мов] дерево життя.

13. Хто нехтує словом, той завдає собі шкоди; а хто боїться заповіді, – тому буде нагорода.

14. Повчання мудрого – джерело життя, що віддаляє од пасток смерти.

15. Добрий розум приносить втіху; а шлях лиходіїв жорстокий.

16. Кожний розважливий діє розумно, а безглуздий глупоту показує.

17. Зрадливий посланець попадає в біду, а вірний посланець – рятунок.

18. Убогість і сором тому, хто відкидає повчання; а хто дотримується настанов, буде в пошані.

19. Бажане, що справдилося, – приємне для душі; але нестерпно для безглуздих ухилятися від зла.

20. Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим; а хто товаришує з безглуздими, – розбеститься.

21. Грішників переслідує зло, а праведникам надолужиться добром.

22. Добрий залишає спадок [і] внукам, а багатство грішника зберігається для праведного.

23. Багато хліба [буває] й на ниві вбогих; але деякі гинуть від безладу.

24. Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.

25. Праведник їсть досхочу, а черево лиходіїв зазнає злиднів.

Притчі 14

1. Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2. Хто ходить шляхом належним, той боїться Господа; а чиї стежки криві, той нехтує Ним.

3. У вустах безглуздого – батіг пихатості; а вуста мудрих охороняють їх.

4. Де немає волів, [там] ясла чисті; але набутку багато від сили волів.

5. Свідок правдивий не бреше; а свідок облудний виповість багато брехні.

6. Розпусник шукає мудрости і не знаходить; а для розумного пізнання легке.

7. Відійди од людини безглуздої, у котрої ти не помічаєш розумних уст.

8. Мудрість розумного – пізнання шляху свого, а глупство нерозважливих облуда.

9. Безглузді сміються з гріха, а між праведними – приязнь.

10. Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втручається чужий.

11. Дім лиходіїв занепаде, а житло праведних розквітне.

12. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними; але кінець їхній – стежка до смерти.

13. [Іноді] й від сміху болить серце, і закінчення радости – смуток.

14. Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, а добра – від своїх.

15. Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх.

16. Мудрий боїться і ухиляється від зла, а безглуздий дратівливий і зарозумілий.

17. Запальний може вчинити глупство; але людина, що навмисне чинить зло, ненависна.

18. Невігласи дістають у спадок собі глупоту; а розважливі знанням коронуються.

19. Поклоняться недобрі перед добрими, і лиходії біля брами праведника.

20. Убогого, трапляється, ненавидять навіть близькі його, а в багатого чимало друзів.

21. Хто зневажає ближнього свого, той грішить; а хто милосердний з бідним, той блаженний

22. Чи не блудять ті, що лихе задумують? Але милість і вірність у тих, що мають добрі помисли.

23. Від усілякої праці є прибуток, а від марнослів'я тільки втрата.

24. Вінець мудрих – багатство їхнє, а глупота невігласів – глупство є.

25. Щирий свідок рятує душі, а лукавий брехні торочить.

26. У страхові перед Господом – надія несхитна, і синам Своїм Він притулок.

27. Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від тенет смерти.

28. У безлічі народу – велич царя, а коли народу замало, – лихо володареві.

29. У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виповідає глупство.

30. Сумирне серце – життя для плоті; а заздрість – гнилятина для кісток.

31. Хто пригноблює бідного, той ганьбить Творця його; а хто шанує Його, – доброчинить нужденному.

32. За своє зло лиходій буде відкинутий, а праведний навіть при смерті своїй має надію.

33. Мудрість спочине в серці розумного і серед безглуздих нагадає про себе.

34. Праведність підносить народ, а беззаконня – ганьба народів.

35. Прихильність царя – до служника розумного, а гнів його – супроти того, хто ганьбить його.

Притчі 15

1. Сумирна відповідь відвертає гнів, а образливе слово викликає лють.

2. Язик мудрих повідує добрі знання, а вуста безглуздих вирікають глупоту.

3. Очі Господні – на кожному місці; вони бачать злих і добрих.

4. Лагідний язик – дерево життя, а невпокорений – пригноблення духу.

5. Безглуздий нехтує повчанням батька свого; а хто зважає на докір, той розумний.

6. У домі праведника – значні скарби, а в прибутках лиходія – безлад.

7. Уста мудрих розповсюджують знання, а серце безглуздих не так.

8. Пожертва лиходіїв – мерзота перед Господом, а молитва праведних бажана Йому.

9. Мерзота перед Господом – шлях лиходія, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.

10. Люта кара тому, хто зі шляху збочує, а той, що звинувачення ненавидить, – загине.

11. Шеол і Аваддон [відкриті] перед Господом, тим паче серця синів людських.

12. Не любить розпусник тих, що звинувачують його, і до мудрих не підійде.

13. Веселе серце вчиняє обличчя веселим, а при сердечній скорботі дух занепадає.

14. Серце розумного шукає знання, а вуста безглуздих глупоту споживають.

15. Усі дні лиходія сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.

16. Краще мале в Господньому страхові, аніж великий скарб при тривозі.

17. Краще миска зела, і при ній любов, аніж угодований бик, і при ньому ненависть.

18. Запальний чоловік зчиняє розбрат, а лагідний втихомирює заколот.

19. Шлях ледаря – мов терновий паркан, а шлях праведних гладенький.

20. Мудрий син приносить радість батькові, а безглузда людина нехтує матір'ю своєю.

21. Глупство – радість для безглуздого, а людина розумна вибирає добру торованку.

22. Без поради задумане не має успіху, а коли порадників чимало, – справдиться.

23. Радість людині у відповіді вуст її, і яке гарне слово вчасне!

24. Шлях життя мудрого вгору, щоб ухилитися від безодні шеолу внизу.

25. Дім пихатих зруйнує Господь, а межу вдови зміцнить.

26. Мерзота перед Господом помисли злих, а слова чистих бажані для Нього.

27. Зажерливий зруйнує дім свій, а той, що ненавидить гостинці, буде жити.

28. Серце праведного обдумує відповідь, а вуста лиходіїв зло виливають.

29. Задалеко Господь від лиходіїв, а молитву праведника чує.

30. Світлий погляд тішить серце, і добра вість зміцнює кості,

31. Вухо, уважне до повчання життя, завше серед мудрих.

32. Той, хто відкидає повчання, не дбає про свою душу; а хто зважає на звинувачення, – той набуває розуму.

33. Страх Господній навчає мудрости, а славі передує покірність.

Притчі 16

1. Серцю [людини] належать заміри, але від Господа відповідь на язику.

2. Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.

3. Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.

4. Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія [пильнує] на день лиха.

5. Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.

6. Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.

7. Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.

8. Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.

9. Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.

10. В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.

11. Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.

12. Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.

13. Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.

14. Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.

15. У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.

16. Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.

17. Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.

18. Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.

19. Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.

20. Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.

21. Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.

22. Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.

23. Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.

24. Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.

25. Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.

26. Трудівник працює для себе, тому що змушує його [до того] рот його.

27. Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.

28. Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.

29. Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.

30. Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.

31. Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.

32. У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, [вартніший] від завойовника міста.

33. У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.

Притчі 17

1. Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м'ясом уповні, та в незгоді.

2. Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.

3. Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.

4. Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.

5. Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.

6. Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.

7. Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.

8. Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.

9. Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.

10. На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.

11. Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.

12. Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.

13. Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.

14. Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.

15. Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.

16. Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости [у нього] немає розуму,

17. Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.

18. Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.

19. Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.

20. Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.

21. Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.

22. Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.

23. Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.

24. Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.

25. Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.

26. Не добре звинувачувати справедливого, [і] бити шляхетного за правду.

27. Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.

28. І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.

Притчі 18

1. Свавільний шукає вигадки, повстає супроти розумного.

2. Безглуздий не любить знання, а прагне виявити свій розум.

3. Коли приходить безглуздий, приходить і презирство, а вже з ганьбою – обмова.

4. Слова уст людських – глибокі води; джерело мудрості – струменистий потік.

5. Не добре бути упередженим до лиходія, щоби здолати праведного на суді.

6. Уста безглуздого поспішають сваритися, і слова його прикликають покару.

7. Язик безглуздого – загибель для нього, а вуста його – тенета для душі його.

8. Слова обмовника – немов ласощі, і вони входять до середини черева.

9. Недбалий в роботі своїй – брат марнотратника.

10. Ймення Господнє – міцна вежа; втікає до неї праведник, і в безпеці.

11. Маєтність багатого – фортечне місто його, і, немов високий мур, в його уяві.