Павло Апостол вітає церкву в Римі.
1. Павло, служник Ісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
2. Котре Бог передніше обіцяв через пророків Своїх, у Святих Писаннях,
3. Про Сина Свого Ісуса Христа, котрий народився від насіння Давидового у плоті,
4. І відкрився Сином Божим у силі, за духом святині, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
5. Через Котрого ми прийняли благодать і апостольство, щоб у ймення Його підкоряти вірі усі народи,
6. Поміж котрими й ви, покликані Ісусом Христом, –
7. Усім, хто знаходиться у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: Благодать вам і мир від Бога, Батька нашого, і Господа Ісуса Христа.
8. Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша сповіщається в цілому світі;
9. Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіщенні Сина Його, що безнастанно згадую про вас;
10. Завжди прошу в молитвах моїх, щоб воля Божа коли-небудь допомогла мені прийти до вас.
11. Бо я вельми бажаю побачити вас, щоб викласти вам певний дар духовний для утвердження вашого,
12. Тобто, підбадьоритися з вами загальною вірою, вашою і моєю.
13. Не хочу, браття, утаємничити од вас, що я багато разів мав намір прийти до вас, але зустрічав перешкоди навіть донині, – щоб мати певний плід у вас також, як в інших народів.
14. Я боржник як грекам, так і поганам, мудракам і невігласам;
15. Отож, щодо мене, то я готовий благовістити й вам, що знаходяться в Римі.
16. Бо я не соромлюся благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для порятунку кожному, хто вірує, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові.
17. У ньому відкривається правда Божа од віри у віру, як написано: Праведний вірою житиме.
18. Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке безчестя і неправду людей, які перепиняють істину неправдою.
19. Бо що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь видимі, аж так, що їм (цим людям) немає виправдання.
21. Та оскільки вони, спізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, але знікчемніли суєтністю думок своїх, і затьмарилося їхнє нерозумне серце,
22. Називаючи себе мудрими, впали у безум,
23. І славу нетлінного Бога замінили образом, що схожий на тлінну людину, на птаха, на чотириногих, і на плазунів, –
24. А тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, аж так, що вони опоганили самі свої тіла,
25. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися і служили тварині замість Творця, Котрий благословенний навіки, амінь.
26. А тому й віддав їх Бог ганебним пристрастям – жінки їхні змінили природне вживання протиприродним;
27. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю один до одного, чоловік на чоловіка, вчиняючи ганебно, а відтак дістаючи в собі належну покару за свою оману.
28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне.
29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,
30. Вони – обмовники, наклепники, богоненависники, напасники, чванливі, пихаті, винахідливі на лихе, неслухняні батькам,
31. Нерозважливі, підступні, безсердечні, немилосердні, немилостиві.
32. Вони знають праведний суд Божий, що ті, хто чинить подібне, зроковані на смерть; а проте не тільки це вчиняють, але й тих, що вдаються до цього, вихваляють.
Римлян 2
Провина юдеїв.
1. Ось чому немає тобі виправдання, кожна людино, що судиш іншого; бо тим самим судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, тому що судячи іншого, чиниш те саме.
2. А ми знаємо, що справедливий суд Божий на тих, хто таке чинить.
3. Невже сподіваєшся ти, людино, що уникнеш суду Божого, осуджуючи такі діяння і сама вчиняєш те саме?
4. Або нехтуєш багатством Його доброти, лагідности і довготерплячости Божої, не розуміючи, що Божа доброта веде тебе до каяття?
5. Однак через упертість твою і нерозкаяність серця, ти сама собі збираєш гнів на день гніву і одкровення праведного суду від Бога,
6. Котрий віддасть належне кожному за його вчинками:
7. Тим, що наполегливо добрими справами шукають слави, честі і безсмертя, – життя вічне.
8. А тим, котрі чинять спротив і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лють та гнів.
9. Скорбота й утиски всілякій душі людини, котра чинить лихе, по-перше, – юдея, а потім і грека!
10. І навпаки, слава і честь, і мир всілякому, хто чинить добро, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові!
11. Бо немає упереджености у Бога.
12. Ті, котрі, не маючи Закону, згрішили, поза Законом і загинуть; а ті, котрі під Законом згрішили, за Законом й судитимуться, –
13. Тому що не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть;
14. Бо коли погани, що не мають Закону, за природою законне чинять, то, не маючи Закону, вони самі собі закон:
15. Вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що засвідчує їхня совість і думки їхні, то звинувачуючи, а то виправдовуючи одна одну, –
16. Того дня, коли, за благовістям моїм, Бог буде судити утаємничені справи людей через Ісуса Христа.
17. Ось ти називаєшся юдеєм, і заспокоюєш себе Законом і хвалишся Богом,
18. І знаєш волю Його, і розумієш найкраще, навчаючись із Закону.
19. І маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, що знаходяться в пітьмі,
20. Наставник невігласів (нерозумних), навчитель дітей, що має в Законі взірець ведення та істини;
21. То як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш себе самого?
22. Проповідуєш не красти, а сам крадеш! І кажеш: Не чини перелюбу, а сам чиниш перелюб. Гидуєш ідолами, а сам святокрадець!
23. Хвалишся Законом, а зневажанням Закону безчестиш Бога!
24. Бо заради вас, як написано, ймення Боже зневажається в поганів.
25. Обрізання корисне, якщо виконуєш Закон; а якщо ти нехтуєш Законом, то обрізання твоє стало необрізанням.
26. Отож, якщо необрізаний дотримується настанов Закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?
27. І необрізаний з природи, що виконує Закон, чи не осудить тебе, що нехтуєш Законом, маючи Писання і обрізання?
28. Бо не той юдей, хто схожий на нього зовні, і не те обрізання, котре зовнішнє, на плоті;
29. Але той юдей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, котре в серці, за духом, а не за буквою: йому й похвала не від людей, але від Бога.
Римлян 3