Про посвячення Богові людей і речей. 23 страница

13. Він сказав: Говори. І сказала жінка: Чому ти так мислиш супроти народу Божого? Цар, проказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого.

14. Ми помремо і [будемо], як вода, вилита на землю, котру неможливо зібрати; але Бог не бажає згубити душу і міркує, як не відштовхнути від Себе й відкинутого.

15. І тепер я прийшла сказати цареві, володареві моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і служниця твоя сказала: Поговорю я з царем, чи не вчинить він за словом служниці своєї.

16. Напевне, цар вислухає і визволить служницю свою від руки людей, які бажають знищити мене разом із сином моїм зі спадку Божого.

17. І сказала служниця твоя: Нехай буде слово володаря мого, царя, втіхою для мене; бо володар мій цар, як Ангел Божий, і може вислухати й добре, і непривабливе. І Господь, Бог твій, буде з тобою.

18. І відповідав цар, і сказав жінці: Не приховай від мене, про що я запитаю у тебе. І сказала жінка: Говори, володарю мій, царю.

19. І сказав цар: Чи не рука Йоава у всьому цьому з тобою? І відповідала жінка, і сказала: Нехай живе душа твоя, володарю мій, царю; ні праворуч, ані ліворуч не можна відхилитися від того, що сказав володар мій цар; це правда, служник твій Йоав наказав мені, і він уклав в уста служниці твоєї усі ці слова.

20. Аби притчею дати справі такий вигляд, служник твій Йоав навчив мене; але володар мій мудрий, як мудрий Ангел Божий, щоб знати все, що на землі.

21. І сказав цар Йоавові: Ось, я вчиню [за словом твоїм] ; поспіши, поверни юнака Авесалома.

22. Тоді Йоав упав лицем на землю, і поклонився, і благословив царя, і сказав: тепер знає служник твій, що дістав ласку перед очима твоїми, володарю мій, царю, оскільки цар учинив за словом служника свого.

23. І підвівся Йоав, і пішов до Ґешура, і привів Авесалома до Єрусалиму.

24. І сказав цар: Нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авесалом у дім свій, а обличчя царського не бачив.

25. Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки вродливого, як Авесалом, і настільки хваленого, як він; від підошви ніг до тім'я не було в нього вади.

26. Коли він постриг голову свою, – а він стриг її щороку, тому що важке було волосся на ній, – то волосся його важило двісті шеклів за вагою царською.

27. І народилися в Авесалома три сини і одна донька, на ймення Тамар. Вона була жінка вродлива.

28. І залишався Авесалом в Єрусалимі два роки, а обличчя царського не бачив.

29. І послав Авесалом за Йоавом, аби послати його до царя; але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге, але той не захотів прийти.

30. І сказав [Авесалом] служникам своїм: Бачите ділянку поля Йоавового біля мого; і в нього там ячмінь; підіть і випаліть його вогнем. І випалили служники Авесалома ту ділянку поля вогнем.

31. І підвівся Йоав, і прийшов до Авесалома в дім, і сказав йому: Нащо служники твої випалили мою ділянку вогнем?

32. І сказав Авесалом Йоавові: Ось, я посилав по тебе, говорячи: Прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: Нащо я прийшов із Ґешура? Краще було б мені залишатися там. А тепер я хочу бачити обличчя царя. Якщо ж я завинив, то забий мене.

33. І пішов Йоав до царя, і переповів йому [це]. І покликав [цар] Авесалома; він прийшов до царя, і впав лицем своїм на землю перед царем; І поцілував цар Авесалома.

Царів 15

1. Після цього Авесалом завів у себе колісниці, і коней, і п'ятдесят скороходів.

2. І підводився Авесалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Авесалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій,

3. Тоді говорив йому Авесалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе.

4. І говорив Авесалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді.

5. І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його.

6. Так учиняв Авесалом із усяким Ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Авесалом у серце Ізраїльтян.

7. А по сорока роках [царювання Давида], Авесалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні.

8. Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові.

9. І сказав йому цар: Іди з миром. І підвівся він, і пішов до Хеврону.

10. І розіслав Авесалом вивідувачів у кожне коліно Ізраїлеве, сказавши: Коли почуєте звук сурми, то говоріть: Авесалом зацарював у Хевроні.

11. Із Авесаломом пішли з Єрусалиму двісті чоловік, котрих запросили, і пішли, у простоті своїй, не знаючи, у чім справа.

12. Під час жертвоприношення, Авесалом послав і покликав ґілонянина Ахітофела, радника Давидового, з його міста Ґіло. І склалася сильна змова, і народ сходився і множився біля Авесалома.

13. І прийшов вісник до Давида, і сказав: Серце Ізраїльтян схилилося на бік Авесалома.

14. І сказав Давид усім служникам своїм, котрі були при ньому в Єрусалимі: Підведіться, втечемо; Тому що не буде нам порятунку від Авесалома; поспішайте, щоб нам відійти, аби він не наздогнав і не захопив нас, і не навів на нас нещастя, і не винищив місто мечем.

15. І сказали служники царські цареві: У всьому, що до вподоби володареві нашому, цареві, ми служники твої.

16. І вийшов цар, і увесь дім його за ним пішки. А залишив цар десятеро дружин, наложниць [своїх], для охорони дому.

17. І вийшов цар і увесь народ пішки і зупинилися біля Бет-Гамерхаку.

18. І всі служники його йшли по боках його, і всі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, – шість сотень чоловіків, що прийшли пішки з Ґату, йшли перед царем.

19. І сказав цар до ґатянина Іттая: Нащо ти також ідеш із нами? Повертайся і залишайся з тим царем; Бо ти – чужинець, і прийшов сюди із свого місця.

20. Учора ти прийшов, а сьогодні я примушу тебе йти з нами? Я йду, куди станеться; повернися і поверни братів своїх із собою; милість та істина [з тобою!

21. І відповідав Іттай цареві, і сказав: Живий Господь, і нехай живе володар мій, цар: де не був би володар мій, цар, чи в житті, чи в смерті, там буде й служник твій.

22. І сказав Давид Іттаєві: Отож, іди, і ходи зі мною. І пішов Іттай ґатянин, і всі люди його, і всі діти, які були з ними.

23. І плакала вся земля гучним голосом. І увесь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон, і пішов увесь народ по дорозі в пустелю.

24. Ось і Садок, і всі левити з ним несли Ковчег заповіту Божого і поставили Ковчега Божого; а Евіятар стояв на підвищенні, доки увесь народ не вийшов з міста.

25. І сказав цар Садокові: Поверни Ковчега Божого до міста. Якщо я надбаю милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити Його і житло Його.

26. А коли Він скаже так: Немає Мого благословення для тебе, то ось я. Нехай учинить зі мною, що Йому до вподоби.

27. І сказав цар Садокові священикові: Повернися в місто з миром, і Ахімаац, син твій, і Йонатан, син Евіятарів, обидва сини ваші з вами.

28. Глядіть, я не поспішатиму на рівнині у пустелі, аж доки не прийде повідомлення від вас до мене.

29. І повернули Садок та Евіятар Ковчега Божого до Єрусалиму і залишилися там.

30. А Давид пішов на гору Олив, йшов і плакав; голова у нього була покрита; він простував босий і всі люди, які були з ним, покрили кожний голову свою, йшли і плакали.

31. І доповіли Давидові і сказали: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом. І Давид сказав: Господе, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!

32. І сталося, коли вийшов Давид на верхів'я, де поклоняються Богові, аж ось, навпроти нього аркеянин Хушай, у розідраній туніці, а порох на голові його.

33. І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем.

34. А якщо повернешся до міста і скажеш Авесаломові: Царю, я служник твій; донині я був служником батька твого, а тепер я твій служник", то ти зламаєш мені Ахітофелову раду.

35. І чи не будуть там із тобою священики Садок і Евіятар? І – станеться, – усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.

36. Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара, – і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.

37. І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.

Царів 16

1. Коли Давид пройшов трохи з верхів'я, – аж ось Ціва, Мефівошетів служник, назустріч йому, та пара в'ючних віслюків, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.

2. І сказав цар до Ціви. Для чого це в тебе? І відповідав Ціва: віслюки для дому царського, для їзди, а хліб і плоди на їду юнакам, а вино для життя знесиленому в пустелі.

3. І сказав цар: Де син володаря твого? І відповідав Ціва цареві: Ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: Тепер-от дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.

4. І сказав до Ціви: Ось тобі все, що у Мефівошета. А Ціва одказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, володарю мій царю!

5. Коли дійшов цар Давид до Бахуріму, аж тут вийшов звідти чоловік із роду дому Саулового, на ймення Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і лихословив.

6. І кидав каміння на Давида і на всіх служників царя Давида; а всі люди, і всі хоробрі були по праву і по ліву руку [царя].

7. Так говорив Шім'ї, лихословлячи його: Іди, іди геть, убивнику і негідний чоловіче!

8. Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість котрого ти зацарював, і передав Господь царство в руки Авесалома, сина твого. І ось, ти взятий у своєму злі – кривавий злочинцю!

9. І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо лихословить оцей мертвий пес володаря мого, царя? Піду я і зітну йому голову.

10. І сказав цар: Що мені (до того) і вам, сини Церуїні? Нехай він злословить, бо Господь наказав йому лихословити Давида. То хто може сказати: Нащо ти так чиниш?

11. І сказав цар Авішаєві і до всіх служників своїх: Ось, якщо син мій, котрий вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим паче син веніяминця; залишіть його, нехай лихословить; тому що Господь наказав йому.

12. Можливо, зглянеться Господь на приниження моє, і поверне мені цього дня добром замість його проклять.

13. І рухався Давид, і люди його шляхом, а Шім'ї йшов схилом гори навпроти нього, йшов і лихословив, і кидав каміння у його бік і порохом.

14. І прийшов цар і увесь народ, який був з ним, натомлений, і спочивав там.

15. Тим часом, Авесалом та увесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними і Ахітофел.

16. Коли аркеянин Хушай, Давидів товариш, прийшов до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!

17. І сказав Авесалом Хушаєві: Оце таке співчуття твоє до твого друга?

18. І сказав Хушай Авесаломові: Ні, кого вибрав Господь і цей народ, і увесь Ізраїль, з ним і я, і з ним залишуся.

19. До того ж, кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити й тобі.

20. І сказав Авесалом Ахітофелові: "Порадьте, що маємо вдіяти?"

21. І сказав Ахітофел Авесаломові: Увійди до наложниць батька твого, котрих він залишив охороняти дім свій, і почують усі Ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцніють руки всіх, що з тобою.

22. І поставили для Авесалома шатро на даху, і увійшов Авесалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.

23. А поради Ахітофелові, котрі він давав, того часу [вважалися] такими, наче хтось звернувся б по настанови до Бога. Такою була всіляка порада Ахітофелова як для Давида, так і для Авесалома.

Царів 17

1. І сказав Ахітофел Авесаломові: Виберу я дванадцять тисяч чоловік і підведуся, і піду цієї ночі навздогін за Давидом.

2. І нападу на нього, коли він буде знесилений і з опущеними руками, і викличу в нього острах, і всі люди, котрі з ним, повтікають, і я заб'ю й самого царя.

3. І всіх людей наверну до тебе. І коли не буде одного, душі котрого ти шукаєш, тоді увесь народ буде мати мир.

4. І була приємною ця річ Авесаломові і всій старшині Ізраїльській.

5. І сказав Авесалом: Покличте аркеянина Хушая, послухаємо, а що він скаже.

6. І прийшов Хушай до Авесалома, і сказав йому Авесалом, говорячи: Ось що говорить Ахітофел. Чи вчинимо за його словам? А якщо ні, то говори ти.

7. І сказав Хушай Авесаломові: Не добра цього разу порада, котру дав Ахітофел.

8. І продовжував Хушай: Ти знаєш свого батька і людей його; вони хоробрі і вельми роздратовані, наче ведмедиця в полі, у котрої відняли дітей, і батько твій, – людина войовнича; він не зупиниться, щоб заночувати з народом.

9. Ось, тепер він переховується у якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хтось загине під час першого нападу на них, і почують, і скажуть: була поразка людей, які пішли за Авесаломом,

10. Тоді найхоробріший, у котрого серце, наче серце левове, занепаде духом; Бо всьому Ізраїлеві відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, котрі з ним.

11. А тому я раджу: Нехай збереться до тебе увесь Ізраїль, від Дана до Беер-Шеви, чисельністю, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього.

12. І тоді ми підемо супроти нього, у якому б місці він не був, і вчинимо напад на нього, як ото падає роса на землю; і не залишиться в нього жодного чоловіка з усіх, котрі з ним.

13. А якщо він увійде в якесь місто, то увесь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в річку, так що не залишиться й жодного камінчика.

14. І сказав Авесалом і всі чоловіки Ізраїля: Порада Хушая аркеянина краща від поради Ахітофелової. Отак Господь учинив свою волю, щоб унеможливити добрі наслідки Ахітофелової поради, щоб Господь міг спричинити лихо Авесаломові.

15. І сказав Хушай Садокові і Евіятарові, священикам: Отак і так радив Ахітофел Авесаломові, а отак і отак радив я.

16. І тепер пошліть скоріше і скажіть Давидові: Не залишайся цієї ночі на рівнині в пустелі, але якнайскорше перейди, щоб не загинути цареві і всім людям, котрі з ним.

17. А Йонатан та Ахімаац стояли біля джерела Роґель. І пішла служниця, і розповіла їм, а вони пішли і повідали цареві Давидові; бо вони не могли з'явитися в місті.

18. І побачив їх юнак, і доповів Авесаломові; але вони обидвоє невдовзі зникли, і прийшли до Бахуріму, в оселю одного чоловіка, у котрого на подвір'ї був колодязь, і спустилися туди.

19. А жінка взяла та й напнула над колодязем запинало, і насипала на нього пшениці, так, що не було видно, а що то за річ.

20. І прийшли служники Авесалома до жінки в дім, і сказали: Де Ахімаац і Йонатан? І сказала їм жінка: Вони перейшли бродом річку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися до Єрусалиму.

21. Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, рушили і повідали цареві Давидові, і сказали Давидові: Підведіться і скорше перейдіть воду; бо отак і так радив про вас Ахітофел.

22. І підвівся Давид, і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; під досвіток не залишилося жодного, котрий не перейшов би Йордану.

23. І побачив Ахітофел, що не вчинили за його порадою, і осідлав віслюка, і зібрався, і пішов до свого дому, в місто своє, і вчинив заповіта домові своєму, і задушився, й помер, і похований в гробі батька свого.

24. І прийшов Давид до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, сам і увесь Ізраїль із ним.

25. Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. Амаса був сином чоловіка, котрому ім'я Їтра, ізрееліт, який увійшов був до Авігаїл, доньки Нахашової, сестри Церуї, Йоавої матері.

26. І таборував Ізраїль та Авесалом у Ґілеадському краї.

27. Коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і гілеадянин Барзіллай з Роґеліму

28. Поприносили постелі, і чашу, і гончарський посуд, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пряженого зерна,

29. І меду, і масла, і худоби дрібної, і сиру коров'ячого, принесли Давидові і людям, які були з ним, на спожиток, бо говорили вони: Народ голодний і зморений, і спраглий був у пустелі.

Царів 18

1. І оглянув Давид людей, що були з ним, і настановив над ними тисяцьких і сотників.

2. І відправив Давид людей, третю частину під проводом Йоава, третю частину під проводом Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під проводом ґатянина Іттая. І сказав цар людям: Я сам піду з вами.

3. Але люди відповідали йому: Не йди; бо, якщо ми й відступимо, то не звернуть уваги на це; якщо навіть помре половина із нас, теж не звернуть уваги; а ти ж один те саме, що нас десять тисяч; отож, для нас краще, щоб ти допомагав нам із міста.

4. І сказав їм цар: Що до вподоби в очах ваших, те вчиню. І став цар біля брами, і увесь народ виходив за сотнями та за тисячами.

5. І сказав цар Йоавові і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома. І всі люди чули, як наказував цар усім старшинам про Авесалома.

6. І вийшли люди в поле назустріч Ізраїльтянам, і була січа в лісі Єфремовому.

7. І зазнав поразки народ Ізраїльський від служників Давидових; була там поразка велика того дня – наклали головами двадцять тисяч [вояків].

8. Війна поширилася по всій тій країні. І ліс вигубив народу більше, аніж винищив меч того дня.

9. І зустрівся Авесалом із служниками Давидовими; він сидів на мулі. Коли мул заскочив із ним під гілки великого дуба, то [Авесалом] заплутався волоссям поміж гілками дуба і завис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.

10. І побачив це все хтось, і доповів Йоавові, говорячи: Ось, я бачив Авесалома, який висів на дубі.

11. І сказав Йоав чоловікові, який доповів про це: Ось, ти бачив; чому ти не вразив його там на землі? Я дав би тобі десять шеклів срібла і одного пояса.

12. І сказав той чоловік Йоавові: Якби поклали на руки мої навіть тисячу шеклів срібла, я не здійняв би руки на царського сина; тому що вголос, при нас, цар наказав тобі і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома!

13. І якби я вчинив інакше, з небезпекою для життя мого, то це не утаємничилося б від царя; І ти сам повстав би супроти мене.

14. Йоав сказав: Не мушу я зволікати з тобою. І взяв до рук три стріли, і прохромив ними серце Авесалома, який ще живий висів на дубі.

15. І оточили Авесалома десятеро юнаків, зброєносців Йоавових, і уразили його, і умертвили його.

16. І засурмив Йоав сурмою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем; тому що Йоав співчував народові.

17. І взяли Авесалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і накидали над ним величезну купу каміння. І всі Ізраїльтяни порозбігалися, кожний до шатра свого.

18. Авесалом ще при житті своєму взяв та й поставив собі пам'ятника у царській долині; бо сказав він: Немає у мене сина, щоб збереглася пам'ять йменню моєму. І назвав пам'ятника своїм йменням. І називається він пам'ятник Авесалома до цього дня.

19. Ахімаац, Садоків син, сказав Йоавові: Побіжу я, знайду царя, повідаю, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.

20. Але Йоав сказав йому: Не будеш ти сьогодні добрим вісником; повідаєш іншого дня, а не сьогодні; бо помер син царя.

21. І сказав Йоав до ефіопа: Піди, повідай цареві, що ти бачив. І вклонився ефіоп Йоавові й побіг.

22. Але Ахімаац, син Садоків, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу і я за ефіопом. Та Йоав відказав йому: Нащо побіжиш, мій сину, коли бракує доброї вістки?

23. [І сказав Ахімаац]. Нехай так, але дозволь мені бігти. І сказав йому [Йоав] : Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив ефіопа.

24. Давид тоді сидів між двома брамами. А сторож вийшов на покрівлю брами у стіні; І, підвівши очі, побачив: Ось, біжить самотній чоловік.

25. І закричав сторож, і повідав цареві. І сказав цар: Якщо один, то вість в устах його. А той підходив усе ближче і ближче.

26. Сторож побачив і другого чоловіка, що біг; і закричав сторож воротареві: Ось, іще біжить один чоловік. Цар сказав: І це – вісник.

27. Сторож сказав: Я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахімааца, сина Садокового. І сказав цар: Це добрий чоловік, і йде з доброю вісткою.

28. І вигукнув Ахімаац, і сказав цареві: Мир! І поклонився цареві лицем своїм до землі, і сказав: Благословенний Господь, Бог твій, який видав людей, котрі піднесли руки свої на володаря, мого царя.

29. І сказав цар: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике хвилювання, коли служник царів Йоав посилав служника твого; але я не знаю, що [там] було.

30. І сказав цар: Відійди, стань отут. Він відійшов і став.

31. Аж ось, прийшов ефіоп. І сказав ефіоп: Добра вість володареві моєму царю! Господь виявив тобі нині правду і визволив від руки всіх, що повстали супроти тебе.

32. І сказав цар ефіопові: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав ефіоп: Нехай буде з ворогами володаря мого царя, і з усіма, що лихе затівали супроти тебе, те саме, що сталося з юнаком.

33. І зажурився цар, і пішов до світлиці над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив отак: Сину мій, сину мій Авесаломе! О, хто дав би мені померти замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій!

Царів 19

1. І сказали Йоавові: Ось, цар плаче і ридає за Авесаломом.

2. І обернулася перемога того дня на плачі для всього народу; бо народ почув того дня і говорив, що цар сумує за своїм сином.

3. І входив тоді народ до міста тайкома, як скрадаються осоромлені люди, котрі під час битви кинулися врозтіч.

4. А цар затулив лице своє, і голосно благав: Сину мій Авесаломе! Авесаломе, сину мій, сину

мій! 5. І прийшов Йоав до царя в дім, і сказав: Ти в сором привів сьогодні усіх служників своїх, які нині врятували життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх;

6. Ти любиш тих, хто ненавидить тебе, і ненавидиш тих, хто любить тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді, і служники; сьогодні я спізнав, що, якби Авесалом залишився живим, а ми всі померли, то тобі було б приємніше.

7. Отож, підведися, вийди і поговори до серця служників твоїх: інакше присягаюся Господом, що, коли ти не вийдеш, цієї ночі не залишиться у тебе жодний чоловік, і це буде для тебе гірше від усіх страждань, які знаходили тебе від юности твоєї донині.

8. І підвівся цар і сів біля брами, а всьому народові звістили, що цар сидить біля брами. І прийшов увесь народ до царя; а ізраїльтяни порозбігалися по своїх шатрах.

9. І увесь народ у всіх колінах сперечався і говорив: Цар визволив нас від руки ворогів наших, і визволив від рук филистимлян, а тепер сам утікав із цього краю, від Авесалома.

10. Але Авесалом, котрого ми помазали [на царя] над нами, помер на війні; чому ж ви тепер зволікаєте повернути царя?

11. І цар Давид послав сказати священикам Садокові та Евіятарові: Скажіть старшинам Юдиним: Навіщо хочете ви бути останніми, аби повернути царя у дім його, в той час, як слова всього Ізраїля дійшли до царя у дім його?

12. Ви брати мої, кості мої і плоть моя – ви; Нащо хочете ви бути останніми в поверненні царя у дім його?

13. І Амасі скажіть: Чи не кість моя і плоть моя – ти? Нехай те і те вчинить зі мною Бог, і ще більше вчинить, якщо ти не будеш старшиною війська при мені, замість Йоава, назавжди!

14. І схилив він серця всіх юдеїв, як одного чоловіка; і послали вони до царя, [сказати] : Повернися ти і всі служники твої.

15. І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли до Ґілґалу, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан.

16. І поквапився Шім'ї, Ґерин син, веніяминець, що з Бахуріму, і вийшов з Юдиними мужами назустріч цареві Давидові.

17. І тисяча чоловіків із Веніяминців із ними, і Ціва, служник Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів, і перейшли вони Йордан перед царем.

18. Коли переправили парома, аби перевезти дім царя і послужити йому, тоді Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,

19. І сказав цареві: Не поклади мені, володарю мій, за злочин, і не згадай того, чим згрішив служник твій того дня, коли володар мій цар виходив з Єрусалиму, і не тримай [того], царю, на серці своєму.

20. Бо знає твій служник, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосипового, щоб вийти назустріч володареві моєму цареві.

21. І відповідав Авішай, син Церуїн, і сказав: Чи не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?

22. І сказав Давид: Що мені і вам, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я – цар над Ізраїлем?

23. І сказав цар Шім'ї: Ти не помреш. І присягнувся йому цар.

24. І Мефівошет, син [Йоанів], [сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не обмивав ніг своїх, не піклувався про бороду свою, і не прав одежі своєї від того дня, коли він повернувся з миром.

25. Коли він вийшов з Єрусалиму назустріч цареві, цар сказав йому: Чому ти, Мефівошете, не пішов зі мною?

26. Той відповідав: Володарю мій царю! Служник мій обдурив мене; бо я, служник твій, говорив: Осідлаю собі віслюка і сяду на ньому, і поїду з царем, оскільки служник твій кульгавий.

27. А він оббрехав служника твого перед володарем моїм царем; але володар мій, цар, як Ангел Божий; учиняй, що тобі до душі.

28. Хоча увесь дім батька мого має провину за смерть перед володарем моїм царем, але ти посадив служника твого поміж тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж я маю право скаржитися іще перед царем?

29. І сказав йому цар: До чого ти говориш усе це? Я сказав, щоб ти і Ціва поділили [між собою] поля.

30. Але Мефівошет відповідав цареві: Нехай він візьме навіть усе, після того, як володар мій, цар, з миром повернувcя в дім свій.

31. І гілеадянин Барзіллай зійшов з Рогеліму, і перейшов із царем Йордан, аби провести його за Йордан.

32. А Барзіллай був уже дуже старий, років вісімдесяти. Він давав цареві їжу, коли він був у Маханаїмі, тому що був чоловіком заможним.

33. І сказав цар Барзіллаєві: Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.

34. Але Барзіллай відповідав цареві: Чи довго я ще житиму, аби піти з царем до Єрусалиму?

35. Мені зараз вісімдесят літ, чи відрізню добре від недоброго? Чи спізнає служник твій смак у тому, що буду їсти, і в тому, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Нащо ж служникові твоєму бути тягарем для свого володаря царя?

36. Ще трохи пройде служник твій з царем за Йордан; за що ж цареві нагороджувати мене такою милістю?

37. Дозволь служникові твоєму повернутися, аби померти в своєму місті, біля гроба батька мого і матері моєї. Але ось, служник твій, [син мій] Кімган, нехай піде з володарем моїм, царем, і вчини з ним, як тобі до душі.

38. І сказав цар: Нехай іде зі мною Кімган, і я вчиню для нього, що тобі до душі, і все, чого не зажадав би ти від мене, я вчиню для тебе.

39. І перейшов увесь народ Йордан, і цар [також]. І поцілував цар Барзіллая, і благословив його, і він повернувся на місце своє.

40. І рушив цар до Ґілґалу, і пішов з ним Кімган; і увесь народ юдейський проводжав царя, і половина народу Ізраїльського.

41. І ось, усі Ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: Нащо брати наші, мужі Юдині, украли тебе, і провели царя, і дім його, і всіх людей Давидових з ним через Йордан?

42. І відповідали всі мужі Юдині Ізраїльтянам: А тому, що цар ближчий нам; з якої причини гніватися вам за це? Хіба ми що-небудь з'їли в царя, або ж дістали від нього дарунки?

43. І відповідали Ізраїльтяни мужам Юдиним, і сказали: Ми – маємо десять частин у царя, також і в Давида ми кращі, аніж ви; Навіщо ви принизили нас? Хіба не нам належить перше слово про те, аби повернути нашого царя? Але слово мужів Юдиних було сильнішим, аніж слово мужів Ізраїльтян.

Царів 20

1. І трапився там негідний чоловік на ймення Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму і сказав: Немає нам частки в Давиді, і немає нам спадку в сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до шатер своїх!

2. І відділилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин залишився при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.

3. І прийшов Давид до свого дому в Єрусалимі, і взяв десять жінок-наложниць, котрих він залишив стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і утримував їх, але не входив до них. І утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи, як удови.

4. І сказав цар Давид Амасі: Поскликай до мене юдеїв упродовж трьох днів і сам з'явися сюди.

5. І пішов Амаса скликати Юдеїв; але забарився понад означений термін часу.

6. Тоді Давид сказав Авішаєві: Тепер заподіє нам лиха Шева, син Біхрі, учинить його більше, аніж Авесалом; Візьми ти служників володаря твого, і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших.

7. І вийшли за ним люди Йоавові, і керетянин, і пелетянин та всі хоробрі лицарі пішли з Єрусалиму переслідувати Шеву, сина Біхрі.

8. І коли вони були поблизу великого каменя, що біля Ґів'ону, то зустрівся з ними Амаса. Йоав був зодягнений у військовий обладунок свій із підперезаним мечем при стегні в піхвах, котрий легенько виходив з них і входив.