Книга “О единой истинной православной вћрћ” Василя Суразького 1588 р.

У 1588 р. в Острозькому осередку була створена «Книга о единой истинной православной вЂрЂ о святой соборной апостольской церкви, откуду начало приняла, и како повсюду распростреся.». Автором книги був один з головних діячів академії Василь Суразький. На думку І.З.Мицька, він є ідентичною особою з Василем Андрійовичем Малюшицьким, який був сином королівського писаря Андрія Івановича Малюшицького – володаря с. Сураж[12]. У документах він згадується як «пан Василь Андрійович Малюшицький старший строитель і патрон шпиталя острозького і всіх імєній до того шпиталя належачих». У своїй книжці підписався як «многогрішний і худший в христианєх убогій Василій», але в Острозькому осередку вважався «славним острозьким теологом». Його Книга стала першим фундаментальним твором православних, у якому були вщент розбиті всі догми католицизму, які не відповідали ортодоксальній вірі. У передмові автор зазначає, що головною метою написання його книги є боротьба за істину віру проти єресей. Книга має шість розділів.

У першому розділі книги «О вЂрЂ» Суразький виступає проти твердження католицьких письменників про те, що християнська церква була заснована апостолом Петром в Римі. Це твердження базується на вже згаданому епізоді з Євангелія. Коли Христос запитав учнів своїх, за кого вони Його вважають, апостол Петро відповів від імені всіх: «Ти Христос – Син Бога Живого». У відповідь Христос сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а отець Мій Небесний. І Я скажу тобі: Ти – Петро, і на скелі цій побудую Я Церкву Мою, і ворота пекла не подолають її» (Мф.16,19). «Петро» грецькою мовою «камінь», «скеля». Отже, ці слова Христа трактувались католиками, що на особі Петра Христос побудує Свою Церкву. Таке розуміння з православної точки зору є невірним, тому що основою церкви є не якась особа, а ідея. Під каменем християнської церкви Христос розумів не самого Петра, а його віровизнання, що Христос є Син Бога Живого. Саме на цьому ствердженні, на вірі, що Ісус Христос є Господь, як на твердому камені будується християнська церква. З позицій Православ’я, церква може бути заснована тільки Богом. Християнську церкву заснував не апостол Петро, сам Христос. Вона була заснована не в Римі, а в Єрусалимі. Саме з цим містом пов’язані всі події в житті Христа. У Єрусалимі Він народився, був принесений у храм, хрестився у Йордані, преобразився на горі Фавор. У Єрусалимі Христос поставив і благословив першого єпископа благочестивого Іакова (свого зведеного брата). У Єрусалимі Він муку і смерть претерпів, воскрес, вознісся на небо. У Єрусалимі на п’тидесятий день після Воскресіння Христа зійшов на апостолів Святий Дух. Цей момент і був заснуванням християнської церкви. На перших чотирьох помісних соборах, – пише В.Суразький, – ще нічого не було чути про першість Римського папи. Лише на першому вселенському соборі у Нікеї в 325 р. Римського папу було визнано головним серед християн указом імператора Костянтина. Отже Римський папа став першим не по призначенню апостола Петра, а по указу Костянтина, не для того, щоб він керував іншими патріархами, «абы паче всех прочих святителей достойнейший мел быти», а тільки, щоб його ім’я першим називалося у перерахуванні єпископів – «перваго ради седалища именуєтся». На думку автора, Ієрусалимський патріарх важливіший за Римського папу, оскільки він наслідує владу апостола Іакова, поставленого самим Христом. Отже він настільки головніший від Римського папи, наскільки Христос головніший від Петра.

У другому розділі книги «О исходженію Всесвятого и Животворящого Духа»Василь Суразький спростовує догмат католицьких богословів про походження Святого Духа від Бога-Сина. У Символі віри, прийнятому на Нікейському соборі 325 року, сказано, що Святий Дух походить від Бога-Отця. Вірую «…І в Духа Святого Господа животворящого, що від Отця походить». Значно пізніше римські богослови додали так зване «філіокве», що дослівно перекладається «і від Сина». У своїх доказах Василь Суразький спирається на праці відомого богослова Діонісія Ареопагіта, який в свою чергу спирається на слова самого Христа, взяті з Євангелія від Іоанна (глава 15): «…от Самого Господа Бога и Спаса нашого священнымъ апостоломъ глаголано и объяснено, егда рече: «пріидетъ УтЂшитель, егоже азъ послю вамъ отъ Отца Духъ истиный, иже отъ Отца исходит».

Наступний третій розділ книги «О опрЂсноках» присвячений доводам Суразького що до неправомірності причащатися, як католики, прісним хлібом «мертвым опрЂсноком». Закон євреїв забороняв вживати на Пасху квасний хліб. Але вечеря Христа з апостолами відбулася не на Пасху, а напередодні Пасхи. І їли вони її сидячи, а не стоячи, так, як їдять на Пасху, згідно єврейського закону у пам’ять про євреїв, які виходячи з Єгипту, їли стоячи, як у дорозі.

У четвертому розділі «О нЂком чистию, егоже Римском имянуютъ пургаторіум» письменник заперечує існування чистилища, у яке вірять латиняни. Про нього ніде не написано в Біблії. Христос не відіслав розбійника, який розкаявся, в чистилище, а відразу обіцяв йому Царство Небесне. Грішники, на думку полеміста, відразу попадуть у пекло. Вони самі осудили себе на вічні муки своїм відступництвом від Церкви.

Наступний п’ятий розділ книги «О примЂмению дней и праздников» в основному присвячений розрахункам, які визначають день святкування православними Пасхи. Василь Суразький наводить таблицю, за якою можна вирахувати цей день. Він відзначає, що ця таблиця була надіслана Константинопольським і Олександрійським патріархами благочестивому князю Костянтину Острозькому 28 січня 1583 року, після того, як у жовтні 1582 року Римська церква відійшла від святкування Пасхи та інших християнських свят разом із Східною церквою. Згідно нового Григоріанського календаря всі свята були перенесені майже на місяць наперед.

У шостому розділі книги «О образах, рекше о иконах» В. Суразький полемізує з представниками реформаторських течій, які забороняли іконовшанування, прирівнюючи його до поклоніння ідолам. На думку полеміста, прирівнювати поклоніння іконам до поклоніння ідолам все одно, що прирівнювати сонце до розпеченого вугілля. Тому він пише приповістку про сліпих людей, які змерзли, та, проходячи біля вогнища, що догоріло, відчули тепло, простягнули руки до нього, але попекли пальці і почали проклинати сонце. Не розрізняти образа Христова від поганських ідолів можуть тільки духовно сліпі люди. «Якам бо ма быть горшая слепота, яко кгды кто не можетъ розсудити божественное хвалы от бЂсовское прелести, албо Христова образа отъ поганских идолов» Перша ікона була створена самим Христом, коли він приклав обрус до свого обличчя і на ньому з’явився відбиток Його лику. Христос надіслав ікону хворому царю Авгару, що правив у м. Едессі, після чого цар одужав. Так само й інші ікони повинні лікувати людей від тілесних та духовних недругів, відкривати їм образи вищого трансцендентного світу. Християни поклоняються не самій іконі, як предмету, а образу, зображеному на ній. Вклонятися образу Ісуса Христа все одно, що вклонятися Йому Самому.

Книга Василя Суразького стала одним з найбільш фундаментальних творів полемічної літератури, у якому вперше були представлені докладні теологічно обґрунтовані відповіді на всі головні спірні питання полеміки між православними католиками і протестантами, з безперечною майстерністю доведені головні постулати Православної віри.