Адвентизм і п'ятдесятництво

Баптизм - не однорідне віровчення. У ньому з часом зароджувалися нові християнські рухи, які ставали самостійними гілками на розлогому дереві християнських конфесій. Одна з таких гілок - Адвентизм. Виділився Адвентизм у самостійну течію за тією ж схемою, що й інші течії. Святе Письмо береже в собі духовні ідеї і мудрість Божу. І ось у певний час з'являються віруючі люди, які виділяють найголовнішу, з 'їхнього погляду, думку в Біблії і будують на ній свою концепцію Християнства. Коли прихильників у такої концепції набирається достатньо, виникає нова течія, нове віровчення. Небезпеки у спробах поглибленого трактування якоїсь однієї правди Біблії нема. Навпаки, це добре, що люди вивчають Слово Боже, роздумуючи над ним і розвиваючи його. Небезпека виникає тоді, коли люди своє трактування біблійної тези роблять абсолютним, протиставляючи його усім іншим і відкидаючи усі Інші. Так виникають сумні конфлікти на релігійній основі. Суперечливими є не правди Божі, записані у Біблії. Суперечливими, наповненими духом впертости є люди, непримиренні й непоступливі у найменших деталях.

Адвентизм як християнська протестантська течія виділив учення про близький другий прихід Ісуса Христа і настання тисячолітнього царства Божого. Латинське слово означає «прихід», або, коли говорити врочистіше, — «пришестя». Істину про майбутній прихід Христа визнають усі християни, бо про це говорить і св. євангелист Матвій у 24-му розділі Євангелії. Про це йдеться і в Заключній пророчій книзі Нового Заповіту - Об'явленні св. Івана Богослова, або Апокаліпсисі. Отож, про це знають і це визнають усі. Але тільки адвентисти поклали цю євангельську правду як наріжний камінь і вихідний пункт своєї християнської доктрини.

В Євангелії від Матвія читаємо: «Бо як блискавка та вибігає зі ту, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського... Вудуть двоє на полі тоді,- один візьметься, а другий полишиться...

Тому будьте готові й ви,- бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Євангелія від св. Матвія, 24:27, 40, 44).

А в Об'явленні св. Івана Богослова про це мовиться так: «Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним» (Об'явлення св. Івана Богослова, 1; 7).

Спираючись на тривожні ознаки у світі: стихійні лиха, які почастішали останнім часом, поступове знищення природи у зв'яз­ку з небувалим зростанням промислового виробництва, збільшення населення Земної кулі, падіння моралі людей - і на багато інших ознак,- адвентисти, відділившись у 30-х рр. XIX ст. від Баптизму, стали активно проповідувати наближення кінця світу. Амери­канський засновник Адвентизму В.Міллер навіть спробував був передбачити 1843 і 1844 рр. як час другого приходу Христа. Після нездійснення цього передбачення проповідники-адвентисти стали обережнішими в передбачуванні термінів. Цим вони більше наблизилися до євангельської правди, яка каже, що ніхто, крім Бога-Отця, не знає часу з'явлення Христа на Землі вдруге: «А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи небесні, ані Син,-лише сам Отець» (Євангелія від св.Матвія, 24:36).

Цінність Адвентизму в панорамі Християнської релігії полягає в тому, що адвентисти у своїх проповідях, книжках і статтях уважно аналізують негативні фактори у світі, відверто говорять про них і тим самим загострюють увагу християн (і навіть нехристиян) на цих факторах. Адвентисти не вважають себе ані пророками, ані песимістами. Вони, по суті, розвивають осторогу, яку сказав Іван Хреститель: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Євангелія від св. Матвія, 3: 2). Це дуже важливо - нагадувати людям про необхідність каятися, бо до цього закликають усі, без винятку, християнські церкви та конфесії.

Інша річ, що адвентисти вважають, що спасуться при другому пришесті Христа тільки вони одні, тобто члени "їхнього віровизнання. Це твердження дискутується й оспорюється іншими так само, як і перенесення дня Христового Воскресіння з неділі на суботу. З цих причин, з установлення ними суботи як сьомого, а не шостого дня тижня, адвентистів називають офіційно Адвентистами Сьомого Дня, .І популярно суботниками.

Адвентизм - поширена у світі конфесія. Адвентизм має свої громади майже у 200 країнах, включаючи Европу, Азію, Африку, Північну, Центральну й Південну Америку. Кажуть, що це релігія мідних і розчарованих, для яких другий прихід Христа хоч завтра -бажане розв'язання світових і особистих проблем. В Україні Адвентизм поширюється вже понад 100 років - з 80-х рр. XIX ст., з південних земель України. Українські адвентисти - одна з багатьох релігійних громад нашої держави. Вони мирно живуть з іншими християнськими громадами України і входять до міжконфесійного Українського Біблійного Товариства, утвореного 22 червня 1991 р.

Інша християнська конфесія - Християни Віри Євангельської П'ятдесятники — також відділилася від баптистів, але значно пізніше від адвентистів: наприкінці XIX ст. В основу своєї доктрини вони поклали те місце з Дій Святих Апостолів, де описується п'ятдесятий день після Воскресіння Христового, коли Ісус Христос приєднався на небі до Бога-Отця і Святого Духа, коли на апостолів і Богородицю зійшов Святий Дух - третя особа Трійці. Ось як ця подія описана в Новому Заповіті: «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушне знаходилися вкупі, і нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав... А коли оцей гомін зчинився, зібралося безліч народу,- та й диву далися, бо кожний із них тут почув, що вони розмовляли їхньою нласною мовою!» (Дії Святих Апостолів, 2: 1-6).

Одержання Святого Духа і відповідна зміна поведінки людини після Його одержання є наріжним каменем віровчення Християн Віри Євангельської П'ятдесятників.

Учення про Святий Дух у п'ятдесятників дуже конкретне (це добре); але безкомпромісно категоричне (це не дуже добре, бо не допускає можливости іншої думки на цю тему). Згідно з цим вченням, спасіння досягається тільки після того, як людина одержала дар Святого Духа. Баптисти ж та інші християни твердять, що спасіння вже відбулося через розп'яття Христа на Голгофі. Але п'ятдесятники наполягають, що повне спасіння відбувається лише з одержанням дарів Святого Духа. А щоб упевнитися в цьому, дар Святого Духа дає сам певним способом про себе знати: під час колективної молитви, поза волею людини, вона починає промовляти до Бога неземною мовою, яку розуміє тільки Бог. П'ятдесятники не згідні з тим, що описаний у Діях Святих Апостолів момент, коли апостоли, які до того знали лише одну мову, раптом заговорили різними мовами, вони не згідні з тим, що це були мови тих народів, серед яких апостоли призначені проповідувати. Ні, кажуть вони, це не земні мови спілкування з Богом, тобто дари Святого Духа. Інші дари Духа, за твердженням п'ятдесятників,- дар пророцтва, дар зцілення тощо.

В Україні п'ятдесятницькі громади з'явилися напередодні Першої світової війни. Під більшовицьким режимом їх всіляко переслідували, зокрема за їхній пацифізм (небажання брати до рук зброю), їх ганили й обзивали «трясунами» за їхні емоційні активні молитви на зібраннях. Сьогодні у вільній Україні Християни Віри Єван­гельської П'ятдесятники, відрізняючись у своїх програмах від деяких інших протестантських конфесій, мирно моляться з усією християн­ською Україною за милість і ласку Божу до нашої Батьківщини. Союз Християн Віри Євангельської П'ятдесятників очолює в Україні єпископ Микола Мельник. Спілка входить до складу Українського Біблійного Товариства.

Баптизм і похідні від нього конфесії виводяться (і це важливо підкреслити) від анабаптистів — радикальної революційної течії в західноєвропейському протестантському Християнстві початку XVI ст. У перекладі з латині анабаптисти — це перехрести, бо вони увійшли в історію своїми вимогами повторно хрестити людей, коли ті стають дорослими: хрещення малят вони оголосили недійсними. Інші вимоги анабаптистів: заборона церковних організацій; відміна ІКОН і церковних таїнств; відміна світської і духовної влади; небажання платити податки й нести військову службу; засудження багатства і соціальної нерівності; заклик вести спільне господарство.

Як бачимо, в анабаптизмі було не тільки багато справедливого, але й анархічного. Анабаптисти були учасниками Селянської вій­ни у Німеччині, різних бунтів і заворушень. З анабаптистів вийшло чимало конфесій, але самі вони не пережили і XVI ст. - мабуть, через свій радикалізм. Похідні від них конфесії утверджували правди Ножі силою духу, терпінням і смиренням, а не фізичною силою і буйством. Звідси ми можемо робити висновки, які починання і рухи І» Християнстві Бог зберігає і плекає віками, а які розсіює і припиняє.

Запитання

1. Яку доктрину Біблії найвиразніше підкреслюють Адвентисти Сьомого Дня?

2. Яке обґрунтування дають адвентисти щодо перенесення дня Христового Воскресіння з неділі на суботу?

3. Що найбільше виділяють у вченні про зішестя Святого Духа Християни Віри Євангельської П'ятдесятники?

4. Як п'ятдесятники трактують дари Святого Духа — молитви Іншими мовами, пророцтва, зцілення?

5. Охарактеризуйте радикальні вимоги анабаптистів – течії XVI ст., з якої вийшли деякі протестантські конфесії.