Згода з божою волею в усіх речах
Ядро досконалості/і лежить у тому, щоб ми погоджувалися в усім з Божою волею так у щасті, як у нещасті. Навіть грішники годяться з Божою волею в щасті. Зате Святі вміють погоджуватися з нею в противнощах і прикростях. Саме тут проявляється ступінь нашої досконалости в Божій любові. Отець Іван Авіля каже одне: «Нехай Бог буде благословенний посеред противностей має більшу вартість аніж шість тисяч подяк серед приємностей».
Що більше? Треба підчинятися Божій волі не тільки в тих противнощах, що безпосередньо походять від Бога, от хоча б серед хворіб, духовного пригноблення, вбогости, смерти дорогих нам осіб, тощо. Підчинення Божій волі має йти дальше. Треба коритися теж у тих противнощах, що походять від людей, от як погорда, наклепи, кривда, крадіж і всілякі переслідування. Слід зрозуміти, що хоч Бог не хоче гріха того, хто кидає на нас наклепи й обчернення або обкрадає нас, все таки Він бажає нашого впокорення, вбогости і вмертвлення.
Це правда віри, що без Божої волі ніщо не діється в світі. Бог заявляє через пророка Ісаю: Я — Господь, і нема іншого. Я творю темряву і світло, посилаю долю і недолю. Я, Господь, роблю те все! (Іс. 45, 6-7). Від Бога походить всяке добро і зло, цебто речі, що прикрі для нас, які ми помилково звемо «злими», бо в дійсності це добрі речі, якщо приймаємо їх із Божих рук. Пророк Амос кличе: Чи без Божої волі станеться в місті якесь лихо? (Амос: 3, 6). А вже передше Мудрець заявив: Добро і зло, життя і смерть походять від Бога (Сир. 11, 14).
Бог не хоче гріха, він не помагає грішити тому, хто несправедливо зневажає тебе, бо не може співдіяти з його злобою. Зате фізично Він помагає йому, цебто дає силу виконати лихе діло. Людина використовує цю матеріяльну Божу силу, щоб бити, обкрадати або зневажати тебе, Отож Бог хоче, щоб ти потерпів зневагу, тому вона напевно походить від Бога. Ось тому Сам Бог заявив цареві Давидові, що Він Сам був Автором прикростей, що невдячний син Авесалом спричинив йому, забираючи жінку власному батькові. Це ж Бог учинив, щоб покарати Давида за його гріхи: Нашлю на тебе лихо таки з твого власного дому, бо хоч ти потайки вчинив це, то Я так виконаю Свою погрозу, що не тільки сам Ізраїль, але всі народи під сонцем довідаються про це{ 2 Цар. 12, 11-12). Бог також заявив ізраїльтянам, що як кару за їхні гріхи пошле на них асирійців, щоб обрабували і знищили їх: Асиріиці це палиця Мого гніву, а кий у їх руках це засіб Моєї досади. Я пошлю їх на цей безбожний нарід... і дам їм приказ ограбити його до нитки, забрати здобич і змісити його немов грязюку на дорозі (Іс. 10,5-6).
Св. Августин отак вияснює ці слова: їхня безбожність сталася сокирою в Божих руках» 8). Бог використав безбожність асирійців, щоб покарати жидів. Спаситель заявив Св. Петрові, що Його Страсті і смерть не були ділом людей, а радніше зарядженням Небесного Отця: Хіба не питиму чаші, що Отець дав Мені?(Ів. 18, 11).
Як посланець звістив Йовові — дехто каже, що диявол був цим посланцем — що савейці забрали йому все майно і повбивали його діти, то Святий відповів:Господь дав і Господь забрав! (Йов: 1, 21). Не сказав: «Бог дав мені діти і добра, а савейці забрали їх», «Бог дав мені їх і Бог забрав!» і згодом додав: Сталося так, як подобалося Господеві. Нехай Господнє ім'я буде благословенне! (Йов: 1,21).
Отож не слід дивитися як на звичайний припадок або наслідок людської злоби на страждання, що навіщають нас. Слід бути перекопаними, що подібні речі трапляються нам тому: що Бог так хоче. Св.Августин влучно каже: «Знай, що що-небудь тут трапляється проти твоєї волі, то воно так діється з Божої волі».
-0-
Епітет і Атон, мученики за віру в Ісуса Христа, отак говорили, як тиран мучив їх, розривав їхні тіла залізними гаками і припікав запаленими смолоскипами: «Боже, нехай діється Твоя воля!» Коли привели їх на місце страчення. то отак голосно закликали: «Предвічний Боже, будь благословенний, бо Твоя воля вповні виповнилася на нас!».
Кесарій оповідає, що колись жив собі один чернець. Хоч зовнішньо нічим не відрізнявся від інших, все таки дійшов до такої досконалости, що дотик його чернечної ряси лікував хворих. Настоятель здивувався і одного дня спитався його, як він чинив такі чуда, хоч його життя назовні не було ліпше ніж інших ченців. Запитаний чернець відказав, що він так само дивувався і не знав причини». «В якій набожності вправляєшся?» спитався настоятель. Цей добрий чернець відповів, що не робив нічого, хіба що завжди намагався чинити те, що Бог хотів. Потім додав, що Бог дав йому ласку завжди вповні підчинятися Божій волі. «Щастя», заявив чернець, «не підносить мого внутрішнього настрою, і противнощі не викликують у мені пригноблення, бо все приймаю з Божих рук. Я завжди молюся, щоб Божа воля досконало виповнялася на мені!» «Чи не обурила тебе кривда, що передучора вчинив нам ворог, як забрав нам джерело наших матеріяльних засобів, підпалюючи обійстя, де ми мали збіжжя і худобу?» «Ні, отче», відказав чернець, «Я навіть подякував Богові, як це роблю в подібних припадках, бо знаю, що Бог усе робить для Своєї слави і нашого духовного добра. Ось так живу задоволений, хоча б не знати що сталося!» Почувши таку відповідь і зобачивши, що цей чернець був уповні підчинений Божій волі, настоятель перестав дивуватися, що він чинив чуда.