Мусить склонитися кожне коліно

АПОСТОЛЯТ МОЛИТВИ

“МОЛИТОВНІ СТОРОЖІ”

№ 104 (2013 р. Б. )

“На твоїх мурах, о Єрусалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Господеві, нема для вас спочинку. Не давайте Йому спокою, аж поки не відновить Єрусалиму, поки не зробить його на землі славним!”

(Іс. 62, 6-7)

ПЕРЕД ІМЕНЕМ ІСУС

МУСИТЬ СКЛОНИТИСЯ КОЖНЕ КОЛІНО

У Св. Письмі імена представляють передовсім значення істоти. Наприклад, Адам назвав свою жінку Єва (життя), тому що вона є матір’ю живих (Бут. 3,20). Подібно батько віруючих Аврам був перейменований Богом на Авраама (батько багатьох). Так само Бог чинив з Яковом, коли дав йому ім’я Ізраїль (Божий воїн). В багатьох мовах люди пов’язували з ім’ям особливі властивості, або радше професію того, хто його носить (напр., Кравець, Ткач, Тесля і т.д.). Сьогодні вже не так. Багато є „Кравців”, які насправді не є кравцями, тільки мають таке прізвище. Так як, на жаль, багато людей називаються християнами, а не є ними.

Боже ім’я – це вираження і об’явлення Його істоти. Різні імена Бога, як випливає з Біблії, є вираженням і об’явленням Його Божественної істоти. Різні вирази для Божого імені часто означають те саме, що сам „Бог” (див. І Цар.8,41-43; Втор.12,11). Велика кількість Божих імен в Старому і Новому Завітах мала служити для того, щоб виразити та об’явити Його істоту.

Боже ім’я в Ст. Завіті: Ел, Елоах, Елогім, Адонай (Господь), Цур (Скеля), Кадош (Святий), Шаддай (Всемогутній), Ягве (Він є), Єгоаг, Саваот (Господь сил).

Боже імʼя в Н. Завіті: Численність імен для Бога, як це знаходимо у Ст. Завіті, в Н. Завіті дуже обмежена. Н. Завіт обмежується здебільшого двома іменами.

1. „Теос” – Бог. Це ім’я вживається більше, ніж тисячу разів, і відповідає старозавітному Ел, Елогім і т.д.

2. „Киріос” – Господь. Це слово вжите у відношенні до Бога більше, ніж 600 разів, і відповідає слову „Ягве” або „Адонай” у Ст. Завіті.

Окрім цих двох імен знайдемо і вирази: Найвищий (Лк.1,32), Всемогутній (Од.1,8), Отець (Мт.6,9), Цар віків (І Тим.1,17), Цар царів (Од.19,16).

Після перечислення цих імен виникає запитання: „В якому імені маємо спа-сіння?” Для віруючого, який бачить у Н. Завіті остаточне об’явлення Божої волі для людства через Божого Сина, звісно ж, не важко відповісти на це запитання. Кожен, хто спізнав з Св. Письма, що об’явленням Ісуса Христа і Його смертю, воскресінням, вознесінням, а вкінці зісланням Святого Духа, настав новий період історії спасіння, отримає виразну відповідь: „І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, ...яким ми маємо спастися” (Ді. 4,12). Це ім’я − Ісус (Єгошуа).

В духовному житті потрібно навчитися зупинятися. Природна (тілесна) людина поводиться згідно свого розуму, свого досвіду, але з Богом в практичному житті не рахується. Наша поведінка виходить з рішень, а приймати рішення часто важ-ко. Людина просто не бачить, коли, наприклад, одну можливість пустити, а виб-рати іншу або навпаки. Часто можливості здаються просто однакові, а все таки за однією може чекати нещастя. Як важливо ходити у вірі, вирішувати з Богом, шу-кати в цих делікатних справах Божу волю. Важливо зупинитися! Зупинитися і стати в Божу присутність. Там шукати Боже світло і Божу волю. А саме в цьому допомагає простенький спосіб – інтенсивно взивати Боже ім’я – Ісус! Також добре навчитися певних навиків, за допомогою яких будемо вносити це ім’я і в людські відносини. Наприклад, коли подаємо руку, вітаючись, інтенсивно взива-ти ім’я Ісус! А також взивати Ісусове ім’я, перш, ніж почнемо говорити, і коли слухаємо інших. Часто повторюючи Ісусове ім’я, здобудемо, нібито захисний імунітет, який в певних кризових моментах автоматично буде нас захищати від фізичної чи духовної небезпеки.

І я сам обтяжений багатьма проблемами, постійно зосереджений лише на зем-них цінностях, але в молитві я повинен стишитися і добратися у своїй свідомості до Божої присутності. Такий пролом потребує певних внутрішніх, а часто і зовні-ніх самозречень: вийти з себе, буквально вмерти для себе, покинути все матері-альне, спогади, клопоти, які мене оточують і атакують мої думки. Для цього поч-ну кликати ім’я Ісус, і знаю, що перед Ним мусить приклонитися кожне коліно (див. Фил.2.10). Повинні приклонитися всі сили в мені і повинні дати місце Ісусові, бо Він мусить бути у цій хвилині на першому місці, вище всіх марнот і земних цінностей. Так, мусять приклонитися і сили темряви, які атакують передусім тоді, коли молимося. Ціле своє єство я хочу повністю віддати Ісусові. Тому уявно розділю своє єство на дух, душу і тіло, та буду поступово їх проходити, взиваючи всеперемагаюче ім’я Ісус. Це свого роду, духовні вправи, коли я декілька разів на день зупинюся і «пройду» цілого себе, простір над собою і увесь простір довкола себе, усвідомлюючи силу Божої обіцянки, що перед іменем Ісус мусить склонитися кожне коліно, уся темрява і в мені також.

Ісус мусить мати першість, мусить бути поставлений на перше місце. Перед Ним, перед Його міццю мусить схилитися і сила, яка діє і у відчуттях, почуттях та уяві. А тут поки що дійсно діє сила гріха. Сила, механізм, закони гріха! Отож, коли взиваємо ім’я Ісус, це має велике значення, це не просто якась мертва фраза, це реальність. Йдеться про реальний пролом, про реальне приклоніння перед Ісусовим іменем!!! Повторюйте ім’яІсус (Єгошуа)!!! з великою вірою і пошаною.

„А тих, хто вірує, супроводити будуть ознаки такі: у ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих і добре їм буде” (Мр.16,17-18).

СВІДЧЕННЯ З МОЛИТВИ

• ІСУСЕ, ЗУПИНИ ДОЩ. Коли я і ще декілька жінок їхали на нічні чування, було со-нячно і тепло. Всі були легко одягнені, адже було літо, та ще й ознак дощової погоди не було. Ніхто про парасолі і не думав. Коли ми минули Тернопільську область, пого-да почала змінюватися: чорні грозові хмари оповили небо, почалась сильна злива. Ко-ли ми під’їжджали до церкви, всі почали переживати, що буде, коли вийдемо з автобу-са, бо змінного одягу ніхто не мав. Було очевидним, що промокнемо до ниточки. Особ-ливо бідкалась жінка, хвора астмою. Я почала молитися, просила Ісуса зупинити дощ, хоча б на короткий час, щоб ми могли зайти до церкви. І коли автобус зупинився біля церкви, дійсно було Боже чудо. Чорні хмари, здавалось були майже над землею, гримі-ло, страшно блискало, але дощ зупинився. Ми бігли до церкви, щиро дякуючи Богу за вислухану молитву. І тільки двері церкви за нами закрилися, ринула знову страшна злива, як у народі кажуть, що світу Божого не видно. (п. Наталя, Терн. обл.)

• У МЕНЕ Є ЛІКАР. Минулого року в останній тиждень Великого посту мене почав боліти зуб. Думаючи, що все обійдеться, я не зверталася до лікаря, хоч відчувала, що справи кепські. У Великодню Суботу біля зуба утворився великий нарив, лице почало деформуватися. Моя знайома, дуже хороший стоматолог з Тернополя, поїхала до родичів на свята в Івано-Франківську область. Що ж робити, адже завтра Великдень? Як бути? Хто мені зарадить? І я згадала, що у мене є лікар – всім лікарям Лікар – це Ісус. Я почала молитися. Ввечері моє становище стало критичним, я намагалася при-ховувати обличчя від рідних, які дуже переживали за мене. На диво, я була зовсім спо-кійна, адже я віддала проблему Ісусові! Більшу частину цієї особливої ночі перед Хри-стовим Воскресінням я провела у молитві. Я щиро просила Ісуса зробити чудо: «Ісусе, цієї ночі сталося чудо із чудес – Ти воскрес із мертвих. То що для Тебе зробити мале-ньке чудо для мене. Я вірю, Ти це зробиш!» Зранку, коли я прокинулась, моєї пробле-ми як і не було. Ісус зробив для мене чудо. Зуб, який здавалося б, був цілком аварій-ний, навіть хитався, став цілком здоровий та служить мені аж до сьогодні. (п. Наталя)

• ХТО ЙОГО БОГ? Нас троє жіночок їхали поїздом. Коли зайшли у вагон, сіли коло двох молодих хлопців, один з них виявився іноземцем. Він мав здоровенну валізу, яка всім заважала проходити. Ми попросили її трохи підсунути та хлопчина, мабуть не зрозумів наших звертань, чи просто не вважав за потрібне на нас звертати увагу. Одна з нас доброзичливо запитала його англійською мовою, звідки він подорожує, скільки йому років. Хлопець почав відповідати з посмішкою. Коли ж мова зайшла про його релігію, став більш зосереджений. На запитання, хто його Бог, він відповів – Будда. Марія витягнула образок Ісуса і Марії і запитала, чи він знає, хто це. Погляд знову насторожений. Ми зрозуміли, що юнак уникає спілкування. Наша подорож мала ще досить довго тривати, тому ми почали тихенько молитися вервичку, потім заспівали пісню про Марію. Поведінка китайця почала змінюватися: коли він побачив вервичку, одягнув чорні окуляри і поспішно натягнув навушники, щоб навіть не чути молитви на незрозумілій для нього мові. Ми продовжували молитися, а хлопець не знаходив собі місця. Він похапцем забрав свою здоровенну валізу і пересів навпроти з іншої сторони вагона, на місце, яке звільнилося. Та навіть там не знімав чорні окуляри, які практично були не потрібні. Дух демона Будди продовжував мордувати людину. Навіть на відстані хлопець не міг на нас дивитися. Знову поміняв місце. Але цього разу так, щоб бути до нас спиною. Тільки тоді зняв окуляри і заспокоївся.

Я почала думати над побаченим. Спочатку було смішно, але потім я зрозуміла, як вміє той демон Будда забезпечити, щоб людина не мала ані шансу навернутися: «Ти мій, не маєш права навіть дивитись на християн і на святі для них речі. Для цього маєш чорні окуляри! Не маєш права слухати їхніх пісень і молитов. Одягай навушник-ки!» Вони мають вибудувану систему захисту, в той час як ми, християни, до слова, розвісимо вуха і ловимо всяких духів. Пригадую святкування днів китайської культури у Львові. В центрі збиралось багато людей, від малого до великого, з захопленням ог-лядали драконів, прикраси, тішилися східними танцями. І мабуть ніхто не усвідомлю-вав небезпеки, що за всім цим стоїть інша духовність, криється інший, ворожий нам християнам, дух. Хочеться застерегти: люди, будьте обережні! Наші діти так легко відкриваються всьому новому, невідомому, яскравому, чужому. А ми не свідомі, яку велику шкоду душі, здоров’ю, ментальності дітей завдають різні айкідо, дзюдо і т.д. Різко збільшився контингент неврівноважених, відверто кажучи, неадекватних, агресивних дітей, байдужої, апатичної молоді, біснуватих молодиків.(п. Леся, м. Львів)

• ПЕРЕХРЕСТИВСЯ І ПОДЯКУВАВ. Я їхала в електричці, було дуже багато людей, не було місця ні сидіти, ні стояти. Тут на сидінні люди посунулись і зробили мені місце біля старенького дідуся, навіть подумала, що жебрак. І тут в нас почалась розмова. Дідусь розказував, як він молиться, що хоче подобатися Богу, а потім каже: «Мені Господь не простить моїх гріхів». Я йому сказала, що Боже слово говорить, якщо щиро каєтесь, Я вам прощу всі гріхи, обмию Своєю Кров’ю, ви будете чисті. Дідусь з того був щасливий. Потім він прийняв Ісуса за свого єдиного Спасителя і Бога, Пречисту Діву Марію і Святого Духа. Я дала йому образочок Ісуса і Марії. Він перехрестився, подякував, а коли виходив, сказав: «Піду відвідаю свою знайому. Вона багато нагрішила, розкажу їй». (п. Богдана, м. Львів)

• ПОСВАРИЛИСЯ. Одного дня мій брат сильно посварився зі своєю дружиною. Після того, як він усвідомив свою провину і перепросив Галю, вона з обуренням одягнулася та й вийшла з хати. Коли прийшла додому, то почала скаржитися Колі на сильний головний біль та біль у животі, їй навіть було важко говорити. Та після щирого покаяння і спільної молитви увесь біль зник як і не було. Слава Тобі, Господи, за цей урок: мій брат вже ніколи більше не хоче сваритися. Алилуя. (Наталя, м. Броди)

• ДАЙ СИЛУ. Мені 75 років, я їхала на молитовну зустріч. Надворі була спека, а я зовсім безсильна. Від маршрутки було далеко йти. Я не йшла, а просто лізла. Мене не залишала думка, як я зможу молитися, піднімати руки в молитві. Я подумки в дорозі молилася до Ісуса і Матінки Божої, щоб дали мені сили. І я сама була приємно здиво-вана, що Бог дав мені силу молитись. В мене було таке враження, що мої руки хтось підтримує. Дякую Богові, що мене так любить і дає мені сили для молитви і для життя. (п. Анна)