Але основна думка цієї історії –це відносини батька та сина, як праобраз відносин Небесного Батька та людини.
Бог на землю прийшов до нас!
В Ньому щастя, повірте, люди,
Бо ім'я в Нього — вічний Спас!
Він і дітям, і всім, дорослим,
Відкриває до неба шлях.
Тож давайте Його запросим:
«Христос, в наших живи серцях!»
 |
 | |||
| |||
Цикл 1.Важливі істини
Урок №8
Тема уроку: Спасіння
Мета: Пояснити дітям, як вони можуть стати спасеними і потрапити в коло дітей Божих. Розповісти про Божий план спасіння у Христі Ісусі та про «народження згори».
Золотий вірш: «Віруй у Господа Ісуса Христа, і спасешся
ти та дім твій»
Дії Апостолів 16:31
Хід уроку
Привітання. Молитва.
Опитування домашнього завдання.
Повторення теми минулого уроку.
Конспект уроку:СПАСІННЯ у ХРИСТІ
Дорогі дітки!
На сьогоднішньому уроці я розповім вам, як ви можете стати спасеними і потрапити в коло дітей Божих. А для цього насамперед давайте знайдемо відповіді на деякі важливі запитання:
* Що означає бути спасеним?
* Від чого чи кого нам потрібне спасіння?
* Чи кожний може бути спасеним?
* Який є шлях до спасіння?
Дітки, скажіть мені будь-ласка, що є найгіршим у світі? Так , я теж так думаю: це гріх!
Саме гріх перетворив Люцифера з прекрасного ангела в сатану – Божого ворога, противника. Саме гріх зруйнував прекрасний світ і призвів чудове творіння Боже – людину до падіння. Він приніс у світ обман, ненависть, крадіжки, спокуси, муки, розпач, біль, смерть.. Коли ми бачимо ці страшні речі, причиною яких є гріх, ми розуміємо, чому Бог так ненавидить гріх.
Ви, напевно, часто чуєте, коли люди на щось говорять «гріх», розуміючи під цим поняттям що це вбивство, крадіжка, розбій чи ще якийсь жахливий вчинок.
Так що ж таке гріх, як видумаєте?
Гріх – це коли ти думаєш, говориш або робиш погано, зле.
А ви думали коли-небудь про те, чому ми робимо погане? Причина в тому, що ми хочемо йти власною егоїстичною дорогою. У Біблії говориться: «Усі ми блудили, мов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу...»(Іс.53:6). Глибоко в серці людини є гординя, яка не хоче слухатися Бога, а хоче бути незалежним та самолюбивим.
Біблія багато розповідає про гріх та його наслідки для людини.
Жахлива, смертоносна хода гріха по планеті Земля почалася з Едемського саду, коли ворог Божий сатана, натхнений гордістю, ненавистю та заздрістю, спокусив Адама та Єву на недовіру та непослух Богові. Адам та Єва повірили сатані, а не Богові і зробили те, що хотів сатана; зробили те, що захотіли самі, а пораду і повеління Боже відкинули.
Адам з Євою не послухалися Бога. Вони стали грішниками. Замість того, щоб бути подібними до Бога, вони втратили спілкування з Богом. Замість того, щоб любити Бога і довіряти Йому, вони стали боятися Його та ховатися від Нього.
Чи пам’ятаєте ви, що сказав Бог першим людям про дерева в саду? Що буде з ними, якщо вони будуть їсти плоди Дерева Пізнання добра і зла? Бог сказав їм: «…Не їжте і не доторкайтеся.., бо в той день, коли ви це зробите, ви помрете!»
Чи померли Адам та Єва відразу, як поїли тих плодів? Тіла їх не померли в той самий день, але почали старіти та руйнуватися поволі. Але смерть полягала ще й в іншому.
Слово «смерть» означає «загибель, припинення існування, розділення». Тепер Адам з Євою були розділені з Богом, припинили духовне існування разом з Ним. У Біблії говориться: «..бо то тільки переступи (гріхи) ваші відділювали вас від вашого Бога..»(Іс.59:2)
О, який це був сумний і трагічний день….У цей день мир і радість пішли із сердець Адама та Єви. В їх душах поселився страх, сором, біль та сум’яття. З того дня у світ увійшов гріх, а з ним зло. І ось через якийсь проміжок часу Адам з Євою на власні очі побачили наслідки роботи гріха у житті своїх синів: коли один син вбив другого «смерть» показала їм свою жахливу посмішку-оскал.. Ви пам’ятаєте як звали їх синів? Так, Каїн і Авель. І Авель прийняв смерть від руки рідного брата…Зло крокувало по землі.
Але Бог не перестав любити Своє творіння та піклуватися про нього. Бог ненавидить гріх, бо гріх стає перешкодою, стіною, відділяє людей від Нього. Але людей Він любить, всіх людей любить і співчуває їм!
І в той день Бог дав Адамові та Єві чудесну обіцянку. Бог сказав їм, що прийде Спаситель, Який візьме всі гріхи людей на Себе і знову примирить нас з Богом та врятує від влади сатани. І вірний Бог дотримав Свого слова!
Так Бог послав Свого Єдинородного Сина і цей світ, щоб врятувати людей.
Є лише одна особа у Всесвіті, яка може спасти нас від наших гріхів. Це Господь Ісус Христос. Його ім’я ІСУС означає СПАСИТЕЛЬ.(Ангел сказав Йосипу: « ти ж даш Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів…»Мат.1:21)
Як же Господь Ісус спасає людину від гріхів?
Давайте розглянемо ось цей малюнок, який схематично пояснить нам Біблійну істину: ЯК БУТИ СПАСЕНИМ.
Він називається «Сходинки спасіння».
1 СХОДИНКА: Я згрішив
«…Бо всі згрішили, і позбавлені слави Божої…» Римл.3:23
У цьому вірші Бог стверджує, що кожна людина, ВСІ згрішили. Так говорить Бог, і ми визнаємо, що це вірно. Ми визнаємо, що вчинили (подумали, сказали) щось погане – згрішили, а гріх заслуговує осудження і кару. Але Ісус Христос взяв на Себе наші гріхи і вмер замість нас. Він пролив Свою святу Кров за нас, щоб нею змити наші гріхи.
2 СХОДИНКА: Бог любить мене
«Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує не загинув, а мав вічне життя» Іоанна 3:16
У цьому вірші говориться, що Бог любить світ, тобто ВСІХ людей у світі. А чи стосується це тебе особисто? Так, звичайно! Ти є частка світу, ти людина – Його дивовижне творіння, «шедевр», як говориться в одному з перекладів Біблії! Повірь цьому! Скажи сам собі вже зараз: «БОГ ЛЮБИТЬ МЕНЕ!»
3 СХОДИНКА: Христос вмер за мене
«А БОГ доводить Свою любов до нас тим, що Христос вмер за нас, коли ми були ще грішниками» Рим.5:8
У ЦИХ РЯДКАХ Слова Божого говориться, що Христос вмер ЗА НАС. Він добровільно вмер за грішників, за кожного з нас в тому числі. Таким чином Бог ДОВІВ людям висоту та вірність Своєї любові до нас!
Ти знаєш, що це правда, чи не так?
Скажи зараз вголос: «Христос вмер за мене!»
4 СХОДИНКА: Я приймаю ЙОГО
«А всім, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми,- тим, які вірять у Його ім’я» Івана 1:12
У цьому вірші сказано про те, що Бог дає владу стати Його дітьми тим, хто приймаєІсуса Христа як свого особистого Спасителя.
Як це зробити? Твоє серце схоже на дім. Те чому ти віриш, тобто що приймаєш вірою – це ти впускаєш в своє серце. Ісус сказав: «Ось стою під дверима та стукаю: коли хто почує голос Мій і відчинить двері, Я до нього ввійду…» (Обв.3:20)
Якщо твоє серденько відгукується на цей заклик Господа Ісуса, ти можеш запросити Його до свого серця просто зараз. А можеш десь усамітнитися на кілька хвилин і поспілкуватися з Богом наодинці та запросити Його ввійти в твоє серце і твоє життя, щоб бути твоїм Спасителем та Господом.
Твоя молитва може звучати приблизно так:
«Господь Ісус Христос! Я вірю що Ти – Син Божий і живий Бог. Я вірю, що Ти вмер на Голгофському хресті за гріхи людей, щоб спасти їх, а потім ВОСКРЕС з мертвих. Спаси мене, Господи. Прийди в моє серце. Я приймаю Тебе і довіряюсь Тобі. Я хочу мати в Тобі життя. Амінь.»
Якщо ти щиро і свідомо помолишся подібною молитвою - ти народишся згори!
Написано: «Якщо ти визнаєш своїми вустами Ісуса Господом й повіриш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то – спасешся.» Римлян 10:9
Тоді від Христа ти отримаєш «правильне положення» перед Богом Отцем - це право та здатність стояти у Божій присутності без відчуття власної неповноцінності, провини, страху та засудження. Ми отримуємо цю здатність від Бога-Отця, коли приймаємо вірою жертву Його Сина і народилися заново, згори, від Божого Слова.
Це не наша заслуга, це зробив Бог. Ви можете мати спільність із Ним і відноситись до Нього, як до люблячого та милостивого Небесного Батька. Бог наділяє людей цим привілеєм та почестю через Христа Ісуса. Ісус – це наше Оправдання і здатність приходити сміливо до Бога-Отця без провини, але в любові та милості!
5 СХОДИНКА: Я маю вічне життя
У цих рядках Слова сказано про те, що якщо ти прийняв Сина Божого в своє серце, то віднині ти маєш вічне життя! Це правда, істина правда, бо так сказав Бог!
Кожна людина може це зробити: прийняти рішення в своєму серці ПОВІРИТИ вістці про спасіння у ХРИСТІ, і попросити Бога спасти її! І Бог, який милостивий і безсторонній спасе таку людину, як і обіцяв!!!
Життя – це нелегка річ, бувають різні ситуації в житті, дні погожі і негожі…Але нам не треба боятись, якщо Ісус Христос у нашому серці, тоді ми переможемо будь-які труднощі. Адже Він пообіцяв: «Я НІКОЛИ НЕ ПОКИНУ ТЕБЕ!» (Євр.13:5)
Так ось , ще раз переглянемо і дамо відповідь на запитання, які я зачитувала на початку уроку:
* Що означає бути спасеним? Це значить стати дитям Божим, народитися згори, від Бога, прийнявши Ісуса Христа як свого Спасителя.
* Від чого чи кого нам потрібне спасіння? Від вічної погибелі і влади сатани.
* Чи кожний може бути спасеним? Так, кожний, хто прийме таке рішення в своєму
серці, щоб повірити в жертву Сина Божого за людей.
* Який є шлях до спасіння? Тільки один-єдиний: Ісус Христос Спаситель!
Зараз я хочу вам коротенько розповісти одну історію, фільм, який, як мені здається, може для вас проілюструвати, яким чином Син Божий вивів людство з полону обману сатани. Ось послухайте, цей фільм називається «Незвичайна історія».
В лісі жив лісник з дочкою. Дочка була вже дорослою, і дуже любила лісових мешканців. Лісник був дуже стурбований та розгніваний поведінкою браконьєрів, котрі вбивали звірів навесні, коли у них з’являлись дітки.
І ось приносить лісник додому маленьке оленятко-сосунка, яке залишилось саме після чергової охоти. Стала дочка лісника вигодовувати оленятко молоком з соски. А через деякий час приніс лісник додому ще й маленьку пуму. І стали оленятко та пума рости у них в домі разом. Ростуть, звикли одне до одного, до людей, не бояться…А коли трохи підросли, сказав лісник доньці: «Пора їх випустити на свободу, їм потрібно навчитися на свободі жити..»
Випустили вони звірят в ліс, дівчина з жалем розсталася з ними, навіть поплакала трохи..
Пройшов час. Через рік, чи трохи більше олень той став красенем-вожаком стада оленів. А браконьєри дуже на нього були злі, бо той олень не давав їм можливості вбивати оленів свого стада. Якимось чином він добре розумів повадки людські, якось інстинктивно здогадувався про їхні засади та пастки і кожного разу виводив стадо з небезпеки…
Але одного разу браконьєрам вдалося підстрелити самку того оленя-вожака і маленьке оленятко-синок залишилося без матері беззахисним сосунком. І здогадайтеся що зробив той олень. Так, він пам’ятав, як донька лісника випоювала його молоком і врятувала його від голодної смерті. І той олень відвів своє стадо в безпечне місце, а сам повів оленятко до хатини лісника. Він скочив у двір через огорожу, де вона була невисокою,- оленятко за ним, підійшов до дверей і постукав копитом по східцях, по дверях, по вікні. Дочка лісника вийшла, дивиться – оленятко бігає. Олень перескочив через огорожу, а оленятко вже не змогло в тому місці перескочити за батьком. Стоїть олень там на галявині, киває головою. Донька лісника все те побачила, розсміялась, взяла оленятко на руки, каже: «В дитсадочок привів синочка свого?.. Добре, буду піклуватись, не переживай.» І помахала оленю рукою. Той фиркнув і зник у лісових хащах.
Прибігає олень до стада, а його немає. Браконьєри скористалися його відсутністю і обманули оленів: сипали на сніг за санями, на яких їхали, щось смачне і олені покірно пішли в загородку, яку зловмисники для цього збудували кілька років тому. Так ось, олень пороззирався, принюхався, подивився на сліди і пішов по слідах до тієї загородки…
Стадо в загородці, браконьєри задоволені, сміються, радіють, вже ділять подумки гроші, які одержать. Все стадо збилося в кучу посередині загорожі, розгублено тупцює. Ви думаєте загорожа дуже міцна, висока? Ні. Вони могли б її спокійно перескочити. Але браконьєри знали, що олені будуть боятися цієї загорожі, бо це щось їм не знайоме, лякаюче. Тому браконьєри знали, що стадо нікуди не піде, а буде залишатися перелякане на одному місці, поки вони сюди привезуть покупців на них..
Олень-вожак побачив, що стадо в загорожі, і легко перескочив її. Бо він не боявся цього виробу людських рук і не впадав у шоковий стан від страху перед людьми, бо вони йому були знайомі деякою мірою. Так ось олень-вожак бігає по загорожі, подає оленям стада якісь звуки, наче хоче сказати їм: « Дивіться на мене, робіть, як я!» Вискочив він із загорожі-клітки, але ні один олень не послідував за ним. Знову вожак повторив свій маневр. Та знову безрезультатно. Потім втретє він вскочив на середину загорожі, побігав, побігав і вискочив звідти, наче благав їх повторювати за ним. І ось тоді. якийсь молодий олень відважився і скочив за вожаком. А після цього всі інші олені один за одним повискакували із тієї загорожі-клітки і гайнули в ліс…
Браконьєри приїхали з торговцями, а оленів немає! Ось тобі й фокус – піймали облизня, як кажуть…
Ця історія мені деякою мірою нагадує благородний і величний подвиг нашого Господа Ісуса Христа. Для того, щоб вивести стадо оленів із загорожі, треба бути оленем, щоб подати їм приклад і показати вихід. Так і Христос, будучи Богом, став людиною, жив людським життям, подаючи нам приклад переможного, чистого, сповненого любові життя, без страху перед злом.. Але Христос зробив для людей значно більше, набагато значиміше: Він вмер заради людей, поніс на Собі гріхи людства, їх немічі та хвороби, залишивши їх на хресті, а потім переможно воскрес, порвавши пута смерті, гріха і темряви! Він викупив людей Своєю Кров’ю і цим доказав Божу любов до нас!
На завершення нашого уроку, я хочу разом з вами перечитати історію, яку розповів Ісус, вона записана в єв. Луки 15:11-24…
Притча про блудного сина — одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Сюжет цієї притчі, на думку багатьох учених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця Бога.
Притча про блудного сина є дуже поширеним сюжетом багатьох творів мистецтва.
Давайте пороздумуємо над нею…
Молодший син зневажив своєю сім’єю, обов’язками, відмовився від рідного дому і положення заради задоволень і примарної свободи. Змарнувавши весь маєток, не вміючи ним користуватись, він опиняється в жахливій ситуації, і саме тоді, коли він бачить свій принижений стан, починає замислюватися над тим, що він зробив. У своєму матеріальному приниженні він поступово починає бачити також, що втратив не лише маєток, а й щось більше – гідність. Він хотів легкого й веселого життя. Поки в нього були гроші, він не замислювався про правильність своїх дій. Він жив на широку ногу, нерозважно витрачав гроші і не згадував про батька, брата, рідний дім. Замислюватися про свою сім’ю він став тільки тоді, коли від нього відвернулися всі, хто жив за його рахунок.
В його серці викреслюється план повернення: «Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.» (Лк 15, 18-19). Блудний син вже не сподівається знову користуватися тими привілеями, які він мав до цього відходу, але все ж таки сподівається на певне пробачення. Коли ж він підходить до батьківського дому, то виявляється, що батько вже давно виглядав його: «і як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його» (Лк 15, 20).
Батько мав повне право прогнати блудного сина зі своїх очей. Але він цього не зробив. Батько простив свого сина, з любов’ю прийняв його назад. Поновивши сина у правах, і з радощів захотів зажарити кращого теляти і зробити з цього приводу бенкет. Повернення блудного сина було для батька знаменною подією. Адже його син знайшов у собі мужність повернутися, щиро покаявшись у своєму вчинку.
Блудний син щиро усвідомив своє недостойне, необдумане поводження, зрозумів, що глибоко помилявся і згрішив «проти свого батька і проти неба». А батько побачивши свого нещасного, змученого сина навіть не став дорікати йому про ті помилки, які той допустив. У притчі про це не сказано, але батько, напевно, завжди пам’ятав про свого сина. І завжди переживав, як складається його доля. Тому батько був по-справжньому щасливий, коли зрозумів, що його син усе усвідомив і розкаявся.
Ця притча вчить нас, що за будь-які вчинки люди обов’язково одержують воздаяння. Що посіє людина, те й пожне. Гарні й правильні діяння людини свого часу винагороджуються, а погані, необдумані принесуть важку розплату.
Але основна думка цієї історії –це відносини батька та сина, як праобраз відносин Небесного Батька та людини.
Бог дозволяє в нашому житті, щоб ми помилилися, шануючи наш вибір, допускає також наше приниження гріхом, щоб ми задумались над своїм життям і шукали порятунку в Бозі.
Милосердя батька проявляється в прощенні та ще в тому, що він відновлює гідність свого сина: «батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги» (Лк 15, 22). Так Бог-Отець хоче простити нас, відновити у положенні Своїх дітей, одягнути в одежі праведності, дати владу царських дітей всім, хто щиро, свідомо розкаявшись навернеться до Нього.
Такі уроки Біблії… Тут усе пояснюється на простих прикладах. Людина може зробити багато помилок, але якщо вона щиро покається і навернеться до Бога, то Бог простить, як простив батько свого блудного сина.!