Релігії Стародавнього Риму

Первісна релігія однієї з найбільших імперій світу склалася на основі вірувань етрусків. Вони шанували бога на ім’я Тіній, який пізніше ототожнився з римським богом Юпітером, богиню Уні - володарку всього живого, символ влади, яка тримала скіпетр, і Менрву, богиню ремісників. Вони, відповідно, були ототожнені з Юноною і Мінервою. Світоглядні погляди етрусків зводилися до розуміння світу як храму. Верхньою частиною його було небо, се­редньою - земля, а нижня ототожнювалася з царством мертвих. За віруваннями етрусків, небо визначало долю людей і народів. Його знаки етруски вираховували за допомогою печінки тварин, яких приносили в жертву. Етруски пошановували богиню невідво-ротньої долі - Ванф. Богом смерті у них був Мант, а богом підзе­много царства - Анта. Етруски вважали, що душу померлої люди­ни у підземному світі зустрічає крилате чудовисько на ім’я Харон. Усі ці жахи не увійшли до римської релігії, однак стали частиною маскарадної і святкової ходи.

Римські божества спочатку вважалися покровителями тих чи інших земель або територій. Певну роль у їхніх образах відігравали залишки тотемізму. Римляни вважали, що походять від вовчиці, котра вигодувала засновників Риму - Ромула і Рема.Ця подія, від якої римляни вели своє літочислення, відбулася в 753 р. до н. е її сакральність зумовлювалася тим, що Ромула було проголошено нащадком троянського Енея, сина богині Афродіти. Тобто свої ре­лігійні уявлення Рим формував на основі релігій етруських родо­вих общин, а згодом запозичив релігійні вірування стародавніх греків. З цього приводу авторитетний християнський богослов Августим Блажений зазначав, що “римляни перетворили чужих богів на своїх матросів”.

Значне місце в давньоримській релігії відігравало поклоніння домашнім духам: манам, пенатам і ларам. Модель римського бу­динку складалася із входу в дім, який охороняв Янус, - табуїрована межа між внутрішньою, “домашньою” територією і зовнішнім світом, та священного центру - Вести, внутрішнього джерела життя. Веста, богиня вогню, була індоєвропейським божеством, ідентичним грецькій Гестії. З нею уособлювали вогонь в домаш­ньому родинному осідкові, яке господиня будинку ретельно при­бирала. Янус у первісних римських віруваннях захищав дім від злого року. Так, він вимагав певного ритуалу, коли в дім приводи­лася невістка, народжувалася дитина тощо. Однак він більш відо­мий як божество державної римської релігії. На час Республіки, при зверненні до всіх божеств відразу, першим називали Януса. Цим фактом засвідчувалася традиція, відповідно до якої римляни головну увагу як у житті, так і в релігійних сподіваннях приділяли контролеві за своєю територією та управлінню нею.

Численний пантеон римської релігії спочатку складався з трид­цяти трьох божеств. Очолював його бог неба, грому й блискавки - Юпітер (Юпатер, Йовис). Він керував фазами повного місяця, а також дубовими гаями і вершинами пагорбів. Його перше святи­лище розташовувалося на Капітолійському пагорбі, де ріс дуб, на якому, відповідно до легенди, Ромул розвішував трофеї, здобуті ним у боях. Тут же лежав священний камінь, на якому освячували­ся клятви.

Разом з Юпітером до тріади богів входили бог війни Марс (Мамерс, Маморс, Мармар, Март) і бог господарства Квірін (Вофион). Марс в архаїчній міфології був “зовнішнім” богом, який ототож­нювався з вовком. Пізніше щороку у березні - місяці, названому на честь Марса, здійснювалися ритуали, пов’язані з початком се­зону збройних кампаній. На їх завершення у жовтні святкувалося повернення церемоніальної зброї до Риму і робилися жертвопри­ношення на честь Марса. Про Квіріна залишилося дуже мало ін­формації, однак про важливість цього божества говорить те, що на його честь було названо один з римських пагорбів. Четверте місце в пантеоні римських божеств займав Янус, який дедалі більше пе­ребирав на себе функції державного церемоніймейстера.

Інші боги “контролювали” вузькі ділянки реального життя. Не­абияку розвиненість здобули землеробські культи. Так, зерно, по­сіяне у землю, опікав Сатурн; колос, що виріс, - Церера; колос, який зацвів, - Флора; готовий до жнив - Коне, а зжатий - Опс. Кожний чоловік мав свого індивідуального бога-покровителя, так званого генія, а жінка - покровительку Юнону. Всі ці культи інди­відуальних божеств, на честь яких споруджувалися вівтарі і храми, були найдавнішими формами релігійного поклоніння римлян. З розвитком імперії індивідуальні культи сім'ї і певного поселення еллінізувалися і перетворювалися на загальнонаціональні. Так, помітним стає культ державних воріт (Янус) і державного вогнища (Веста) в римському Форумі. Зростала роль грецьких оракулів, по­в’язана з книгами Сивілли. До них зверталися в тому випадку, як­що місцеві священнослужителі не могли дати відповіді на те чи ін­ше питання.

Саме за вказівкою оракулів Сивілли почали застосовуватися містерії на честь божеств грецького племені, але в їх римському вигляді. Під час цих свят поклонялися статуям Юпітера і Юнони, Нептуна й Мінерви, Марса і Венери, Аполлона та Діани, Церери й Меркурія. Божества з цими римськими іменами насправді склада­ли грецькі культові пари. Так, у римському культі Марс і Венера не пов’язувалися одне з одним, але їхні прототипи в грецьких міфах Арес і Афродіта були коханцями.

Спочатку римський культ був формальний, суто практичний, без всякої містики. Однак на зламі старої і нової ери в імперії на­бувають поширення марновірства, магія, мантика, східні культи (культ Ісіди, мітраїзм). У боротьбі з ними офіційна влада, з одного боку, прагнула перевести їх у площину “приватної релігії”, прак­тика якої потребувала офіційного дозволу, а з іншого - намагала­ся протиставити їм загальнодержавну монотеїстичну релігію - культ імператора, але успіху це не мало. Цю роль згодом виконало християнство, витіснивши релігії Стародавнього Риму.

Теми рефератів:

1. Фетишизм як один з видів первісних релігій.

2. Тотемізм та його місце в історії релігії.

3. Сутність і походження магії.

4. Первісні форми релігії та їх особливості.

5. Міфологія Стародавнього Єгипту.

6. Міфологія Месопотамії.

7. Хетська міфологія.

8. Міфологія пародій Близького Сходу.

9. Міфологія Стародавньої Індії.

10. Кельтська міфологія.

11.Слов’янська міфологія.

12. Релігія скіфів.

13 Германська міфологія.

14.Китайська міфологія.

15. Японська міфологія.

Поміркуйте

1. Чому первісні люди вірили в те, що після смерті тіла душа продовжує життя в іншому світі?

2. Чому анімістичні уявлення характерні для всіх релігій?

3. Що спільного і що відмінного о релігійних системах давніх цивілізацій?

Розкрийте зміст понять:

Тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, анімалізм, зоолатрія, шаман, жрець, політеїзм, монотеїзм, пантеон, язичництво, землеробський культ, культ предків, ініціація, ідол, дух, душа, солярний культ, астральні кульги (астролатрія).

Зверніть увагу:

У сучасному світі питання про першорелігію залишається відкритим та дискусійним. Існує велика кількість точок зору на характер першорелігії. Всі теорії з цього питання можна звести до альтернативи: монотеїзм або немонотеїзм (широкий спектр різних вірувань - від політеїзму до анімізму, магії та фетишизму). До різних висновків з цього питання приходить наука, ідеологія (на певному філософському підґрунті) і релігія.

Наука ґрунтується на даних археології та етнографії. Але погляд цих наук поширюється не більше 4 тис. років до н. е. (храмова культура Мальти - 4-2 тис. р. до н.е., критомікенська культура - 3-2 тис. р до н. е), при цьому до нас дійшли письмові свідоцтва тільки господарського призначення. Відомо, що homo sаріеns вклонявся Сонцю (солярний культ), але не відомо кланявся він Сонцю чи бачив в ньому лише образ і вираження єдиного “Сонця правди” - Бога? На це питання поки що немає відповіді. Проте, найдавніший в світі датований пам’ятник релігійної культури - корпус текстів із піраміди царя Унаса (середина XХІV ст. до н.е.) - прямо каже про єдиного Творця “помітного та непомітного світу” Ра-Атуме.

При цьому, детальне вивчення релігійних витоків Давніх цивілізацій і міфологій народів світу свідчить, що за поверхневим політеїзмом знаходяться більш давні сліди монотеїстичних уявлень.

Сьогодні, чиста наука, хоч і не в змозі сказати остаточне слово про першорелігії, проте з більшою ймовірністю передбачає в якості такої монотеїзм (або прамонотеїзм)

Ідеологія (переважно атеїстична) випливає із універсальної теорії еволюції: поступовий розвиток під нижчих форм до вищих (в релігійній області - від фетишизму, анімізму тощо до монотеїзму). Проте, як свідчить сучасна наукова теорія еволюції мало переконлива навіть у біології.

Релігійний погляд (переважно християнські) ґрунтується в питанні про першорелігію на свідченні Біблії. Біблія з перших рядків говорить про витоки монотеїзму.

Точу сьогодні с достатньо чистий говорити, що спочатку люди мали віру в єдиного Бога (монотеїзм). Інші форми релігійної свідомості з’явились пізніше

внаслідок асоціації релігійних почувань людини. Цьому, звичайно, були свої причини (детальніше див. Остов А.И. Путь разума в поисках истины: Основное богословие. — М., 1999. С. 8-57).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3.