Християнська школа єдности

Християнська Школа єдности за своїм віровченням близька до Християнської Науки. Схожі в них історія появи та структура. Християнська Школа Єдности - це культ, опертий на авторитет лідера-засновника з рисами «пророка» і, подібно до Християнської Науки, наріжним каменем вважає знання, а не віру. Тут також вагоме місце посідає вчення про дари чудотворних зцілень та ревізія фундаментальних основ історичного Християнства. Відрізняє ж Християнську Школу Єдности від інших культів те, що в цій Школі реанімована одна з єресей ранньої Церкви - гностицизм і вводиться теза з релігій Азії (зокрема, з класичного Індуїзму) про перевтілення. Але та обставина, що основні постулати цей культ узяв з Християнської релігії, а не з релігій Сходу, дає підстави віднести Школу Єдности до західної, а не до змішаної групи сект і культів.

Заснована Школа Єдности Чарльзом Філмором (1854-1948) у другій половині 80-х рр, ХК ст. в місті Канзас-Сіті, штат Міссурі, США. І тут, як і у випадку з Мері Бейкер, поштовхом до нетра­диційного богошукання стала проблема здоров'я Філмора і його дружини Міртли. Дружина хворіла на сухоти, які нищили її з кожним тижнем. Лікар якось сказав Чарльзові, що його дружина проживе не більше шести місяців. Та ось Філмори прослухали лекцію одного з послідовників уже згадуваного народного цілителя і гіпнотиста Куїмбі. Коли цей лектор вимовив речення: «Я син Божий і тому не успадковую хвороб»,- це сколихнуло Міртлу Філмор до глибини душі. Бо її туберкульоз був спадковим - усі в її родині мали сухоти і вмирали від них. Міртла Філмор стала займатися само­гіпнозом, повторювати незліченне число разів фразу лектора і... вилікувалася!

Чоловік Міртли, який спочатку не сприймав методу серйозно і в думках готувався до її похорону, був украй здивований цим чудесним зціленням. У нього самого була суха нога, і він став сам собі навіювати думку, що нога стане нормальною - і так воно й сталося.

Сучасна медицина пояснює такі феномени особливістю психіки людини, проте в XIX ст. це сприймалося інакше. Своє оздоровлення Філмори зрозуміли як особливий знак їм і почали готуватися до ролі «пророків». Наприкінці XIX і на початку XX ст.ст. вони видавали журнали «Сучасна думка», «Християнська наукова думка», «Думка», «Єдність», в яких робили рекламу гіпнозу й самогіпнозу і, нарешті, 1914р. створили рух під назвою «Християнська Школа Єдности». Уже в ті роки рух мав усі ознаки культу. Філмори переконали багатьох людей, що їхня молитва має особливу силу-ефект. До них почали приходити тисячі листів — помолитися (в основному за зцілення, а також за різні удачі й успіхи в житті).

Філмори спорудили «башту молитви», в якій 150—200 відданих членів культу 24 години на добу молилися за тих, хто надсилав прохання. Молитви являють собою позитивні твердження та побажання - приблизно ось такого характеру: «Я є те, що я є: я Дух, я життя, я Христос, я не знаю зла, я відкидаю всі гріхи та хвороби. У мене вся могутність. Я Бог, наділений тілом».

Єресь гностицизму, яку взяли собі на озброєння лідери Християнської Школи Єдности, означає систему віри, що різко відмежовує духовне й матеріальне, причому все духовне є добре, а все матеріяльне погане. Розрізнити ці поняття може тільки віра, заснована на таємному знанні, яке дається Богом тільки окремим вибраним людям. Потаємні знання чудотворних зцілень, які опанували свого часу Філмори та інші керівні особи Школи Єдности, є частиною дару пізнання Добра і Зла. При володінні таким пізнанням стирається різниця між Богом і людиною, тому в молитвах цього культу часто вимовляється: «Я Христос, я Бог». Нема потреби пояснювати, яка небезпека ховається за такою ідентифікацією Творця із створеним. Ідеологи Школи Єдности весь час «роди­чаються», єднаються з Богом, як рівний з рівним. Святе Письмо каже, який наслідок мав випадок, коли один з ангелів проголосив себе рівним Богові, звабивши на цей крок аж третину небесного воїнства. Звичайно, Філмори та їхні послідовники не застосовують своєї ідеї єдности з Богом для повстання проти Нього і протидії Йому; але сама ця «зрівнялівка» - єретична і тому небезпечна.

Отже, в помилковості самої ідеї єдности, зафіксованої в назві культу, приховані інші ходи від правдивого Християнства. Так, формально визнаючи Біблію як богонатхненне джерело знань про Бога, апологети Школи не визнають її абсолютної правдивости. Вони кажуть, що ті, хто вірить у непогрішність Біблії, є обмежені люди, буквоїди; а треба, мовляв, ставитися до її змісту, як до символів та алегорій, за допомогою метафізики розпізнавати в ній потаємне значення певних слів і знаків. Філмори і К° не говорили з певністю, від кого вони одержували свої «об'явлення» - лиш вгадували, що це міг бути Дух. Але чи це був Святий Дух - ось у чому питання!

Догматика Християнської Школи Єдности схожа на віровчення інших біляхристиянських (західних) культів і сект. Визнаючи Бога-Отця, Сина і Духа Святого, вони не визнають, що це один Бог у трьох особах. Більше того, ці поняття трактуються ними як абстракції: Отець - Принцип, Син - Принцип, Святий Дух -виконавча сила Отця і Сина. Отець, Син і Святий Дух начебто позбавлені рис особистостей. Бог може бути чоловічого, жіночого і середнього роду. Вибрана людина, наділена «гносисом» (спеціяль-ними знаннями), може стати носієм Принципу, тобто Божествен-ности. Й Ісус був першою людиною, яка ввібрала в себе «Принцип Христа» в усій повноті цього Принципу! Жодного викуплення не було, тому що нема й не було гріха. З допомогою перевтілень людина очищається, і тоді силою розуму та спеціяльних знань може сама себе воскресити з мертвих.

Отож, усі ці нісенітниці, єретичні твердження, вигадки не мають нічого спільного ні з Біблією, ні з Християнством.

Запитання

1. Які події в житті Чарльза і Міртли Філмор передували створенню ними культу Християнська Школа Єдности?

2. Яку єресь з історії давньої Церкви взяли Філмори на озброєння Християнської Школи Єдности?

3. Чи мають Отець, Син і Святий Дух персональні риси, згідно з віровченням Християнської Школи Єдности?

МУНІЗМ

Культ корейського проповідника Сун Міунг Муна відносимо до західних культів з двох причин. По-перше, в ньому взято християнське віровчення, і Мунізм як такий ідентифікує себе з Церквою; а східні культи й секти значно дистанціюються від Християнства. По-друге, корейське походження Муна не стало на перешкоді його суто західному способові утворення свого віровчення, оскільки у зрілий період життя він замешкав у США. Та все ж, до концепції Муна включена, як складова частина, релігія Даосизму (чи Таоїзму), поширена в Китаї, Кореї та інших країнах Далекого Сходу. Даосизм - типова дуалістична релігійна філософія, яка вивчає взаємини двох протилежностей у Всесвіті.

Оригінальність Мунового віровчення саме й полягає в тому, що він старався з'єднати Християнство з елементами Даосизму Але як і перевтілення (з Індуїзму) в системі поглядів Філморів, так і взаємини протилежностей (з Даосизму) у системі погляді» Му й. І мають другорядне значення, що не дозволяє віднести Мунізм до змішаних культів.

Сун Міунґ Мун народився 1920 р. на Півночі Кореї і у віці 10 років став разом з батьками християнином конфесії Пресвітеріян. У 16 років він, підчас молитви в горах, побачив перше «об'явлення»: перед ним наче з'явивися Ісус Христос і доручив виконати справу, яку Він, Господь, не встиг завершити. Після сильного переживання й вагання Мун погодився...

Ще живучи в Кореї, Мун повірив, що він є новим «месією». У своїх виступах він поважно обґрунтовував, що друге пришестя Ісуса Христа мало статися саме в Кореї між 1917 і 1930 рр., що підводить до думки, що його, Муна, день народження вкладається у ці часові рамки. 1971 р. Мун з родиною переселився до СІНА, замешкав у Сан-Франциско. Він написав «богонатхненну» книгу «Божественний Принцип» (яку він і два мільйони його послідов­ників вважають «святою книгою» й іноді ставлять її вище за Біблію) та видав збірники своїх промов під заголовком «Говорить Пан». Муністи присвоїли своєму начальникові титул - «преподобний». Такою ж «преподобною» стала і дружина Муна. Тепер Муністи завершують свої молитви «в ім'я Справжніх Батьків».

Мета Муна і його оточення - скасувати не тільки історичну Церкву, але й Християнство взагалі. Тут він іде далі Єговистів, котрі свої пропагандистські акції спрямовують в основному проти Церкви. А ось і програма, яку прямо і недвозначно (певна річ, від імени Бога) задекларував 1972 р. Мун: «Тепер Бог відкидає від Себе християнство і встановлює нову релігію, і цією новою релігією є Церква Єднання (під цією назвою Мун оформив свою єресь після переселення до США - Д.С.). Правою ногою ми наступаємо на християнство і підпорядковуємо його собі» (видання «Говорить Пан», Париж, квітень 1972).

Але й ця радикальна заява не є межею месіянських претензій Муна. Він замахується і на саму Біблію; правда, її відміну він заплану­вав на близьке майбутнє. Ось кілька цитат із проповідей Муна на цю тему: «Допоки робота з християнською церквою не закінчена (Мун усвідомлює, що знищити Церкву - не така вже й проста справа навіть для таких «месій», як він. - Д.С.), ми повинні цитувати Біблію і використовувати її для пояснення Божественного Принципу.

Після того, як ми одержимо спадщину християнської церкви, ми зможемо навчати й без Біблії». «Можливо, релігійним людям, а особливо християнам, може не сподобатися звістка про те, що незабаром повинен з'явитися новий виклад правди. Вони вірять, що Біблія, яку вони мають сьогодні, досконала й абсолютна». «Слово Ісуса та Святого Духа в Новому Заповіті втратять своє світло... А це означає, що час 'їхньої місії закінчиться з приходом нового часу».

Що ж не влаштовує Муна у Святому Письмі? Його не влашто­вує сама концепція Бога як всемогутньої Особи, сповненої любови до людини. Мун настоює на обмежених можливостях Бога, на його недосконалости. Бог, за Муном, може здійснювати Свою владу і виражати Свої цілі тільки через людину. Йому потрібен суб'єкт, свого роду партнер. «Існування Бога без людини уявити немож­ливо,- міркує Мун. - Суб'єкт і об'єкт не можуть існувати один без одного. Якби людини не було, Бог загинув би». У цьому твердженні, яке не має нічого спільного з наукою Біблії, прогля­дається вплив Дажизму, вчення про «інь» і «янь» - дуалістичного відношення між даванням і прийманням. Кожний віруючий християнин знає, що Бог незмінний, Він існував до створення людини - і не гинув. Людина потрібна Богові не для того, як навчає Мун, щоб попередити Своє зникнення, а щоб показати вічність і незнищенність Свого творчого генія і силу Своєї любови, як того навчає Біблія.

Вибравши таку стратегію уневажнення Бога, Мун робить випади і проти пресвятої Трійці. Коли інші культи зовсім заперечують Трійцю або трактують її як трьох окремих богів, то Мун запускає ножа у Трійцю іншим, більш витонченим методом: він допускає існування кількох трійць. Першою «трійцею», за Муном, були Адам, Єва і Бог. Після гріхопадіння людини прийшла друга «трійця» -Адам, Єва і Сатана. Після розп'яття Христа настала черга дійсної Трійці - Отця, Сина і Святого Духа. А в XX ст. стала чини Мунівська «нова трійця» - Бог, третій Адам і третя Єва; причому під двома останніми особами «нової трійці» маються на увазі «Справжні Батьки», тобто пан і пані Сун Міунг Мун.

Свій культ Мун назвав «Церквою Єднання». Що це не Церква в християнському розумінні цього слова, цілком очевидно. А що таке єднання? Кого з ким? Мунівська концепція Бога передбачає взаємоперехідність Творця і творіння - Бога і людини. Теологія Муна змішана з антропологією. В нормальному, тобто історичному, Християнстві це різні науки; у віровченні Муна - це щось одне, це «єднання». Він писав: «Людина є видима форма Бога, а Бог є невидима форма людини. Суб'єкт і об'єкт єдині по суті. Бог і людина - одно. Людина є втілений Бог».

Яка роля в цій дивній системі відведена Ісусові Христу? Якщо Бог і людина - одно, то Ісус Христос, твердить Мун, не Бог, але людина, в якій втілився Бог. Це лише Християнство, мовляв, перетворило Ісуса Христа у Бога. «Преподобний» Мун навчає своїх послідовників, що кожний з них не тільки може зрівнятися з Христом, але й перевершити Його.

Величний акт перемоги над гріхом і самою смертю, який звершив Ісус Христос на голгофському хресті, Мун трактує навпаки: нібито це була поразка і Бога-Отця, й Ісуса Христа. В момент розп'яття жодного викуплення не було, люди не одержали спасіння. Розвиваючи цю думку, Мун договорився до того, що «на хресті фізич­ним тілом Ісуса заволодів Сатана». Таким же невдахою описує Мун Івана Хрестителя, який нібито не зумів розчистити шляху для навчання Ісуса, тому юдеї стратили як Івана, так і Ісуса. Отож, вони не виконали своєї міси і з цієї причини й «об'явився» Ісус Христос Мунові в горах, доручаючи йому довиконати незавершену справу.

У поглядах на Святий Дух «преподобний» Мун знову зверта­ється до дуалістичної філософії Даосизму і пришиває її білими нитками до вчення Біблії про Святий Дух. Він описує Святого Духа в образі «другої Єви», яка прийшла на зміну першій Єві, котра впала у гріх. Ця «друга Єва» була тимчасова і тепер замінена «третьою Євою» з «нової трійці», тобто дружиною «преподобного» Муна. Сун Міунґ Мунові важко відмовити в оригінальносте його системи і способу його думання. Він чудовий імпровізатор, і на всі основні доктрини Біблії в нього є свої проти-доктрини, які між собою добре пов'язані логічно. Тому в нього так багато прихильників І в Кореї, і у США, і в Європі, навіть в Азії: муністів сьогодні понад два мільйони. Приклад життя Муна показує, як розмаїто і талановито можна ревізувати Біблію і Християнство. Проте ревізіонізм Муна - при всьому його радикалізмі й логічносте -розвалюється, мов хатина з карт, коли його проаналізувати з погляду правдивого Християнства і правдивої Богослови'.

Запитання

1. Охарактеризуйте особу Сун Міунґ Муна й історію виникнення Мунізму (Церкви Єднання).

2. Які погляди Муна і Муністів на Святе Письмо і Церкву?

3. У чому Мун ревізує біблійне вчення про Бога, пресвяту Трійцю і спасіння?