Спільні риси у віровченнях культів і сект

Хоч численні культи і секти, про які ми вестимемо мову далі, мають свій «індивідуальний профіль», між ними у віровизнавчому відношенні є чимало спільних рис. Вони мають якийсь невиразний, дуже розмитий, але у чомусь спільний «символ віри», певні доктрини, які формують їхні віровчення.

Насамперед - віра у власного пророка, тобто в духовного вождя, засновника культу або секти. Угруповання ці об'єднуються навколо якогось новоявленого «пророка», який розкриває перед групою людей «видіння майбутнього» і каже, як треба поводитися його прихильникам, щоб найкраще зустріти це майбутнє, опанувати становище і спастися. «Месія» дає норми поведінки, в основі яких лежать безоглядна відданість йому, відділення від решти суспіль­ства, повне підпорядкування його вказівкам і вербування нових прихильників. Вожді культів і сект використовують Біблію та священні книги інших релігій на свій розсуд, що їм підходить, вони схвалюють виділяють; що стоїть на дорозі - відкидають. Фанатична відданість вождеві - неодмінна риса вірних у культах і сектах. Навіть якщо вождь накаже вмирати, це має бути виконане. Так було недавно з керівником секти «Народний храм» Джімом Джонсом в латиноамериканській країні Гайяні, коли за його наказом здійснило масове самогубство через прийняття отрути 912 осіб; іншим чином діяли «святі» в одній секти в Японії, здійснюючи атаку отруйним газом у метро міста Токіо.

Наступне - це віра в нібито нові богонатхненні відкриття, дані від Бога лідерам сект і культів. Нові чуда, об'явлення і послання переповнюють життя релігійних новоутворень.

Оскільки 'їхні документи добре продумані авторами і присто­совані до конкретних умов життя суспільства, Біблія проголошується «застарілою», а традиційні історичні Церкви - «мертвими». Також мертвими й неправдивими проголошуються віровчення інших (конкуруючих) сект і культів. Наголошуючи на своїй винятковості й унікальності, вожді-месії доводять, що Бог тільки їм дав потаємну місію розкрити правду і поширити її на весь світ. Вони також кажуть про вражаючі факти зцілень колишніх хворих та інші надприродні явища, які вони звершують нібито силою Божою.

Одні культи і секти роблять власні - «вчені» - переклади Біблії і дають її ясним термінам та положенням власні (і вигідні їм) трактування; інші не зупиняються навіть перед тим, щоб оприлюднювати інші «біблії», наприклад «Книгу Мормона», «Коштовну Перлину», «Учення й Заповіти» (секта Мормонів); «Божественний Принцип» (секта Муна).

Заперечення або фальшиве тлумачення Пресвятої Трійці - ще один штрих нехристиянського чи біляхристиянського віровчення. Його послідовники або зовсім заперечують християнське вчення про Трійцю як єдиного Бога в трьох особах (Отця, Сина і Святого Духа), або дають Трійці ними самими вигадане тлумачення. Повністю заперечують Трійцю, вважаючи вчення про неї поганством і навіть сатанізмом, Християнська Наука, Свідки Єгови, Міжнарод­ним Шлях. Мормони у своїх писаннях і проповідях часом вживають слово «трійця», але це зовсім не та Трійця, в яку вірять християни. Мормонська «трійця» - це три різні боги серед деяких інших. Трохи інший зміст вкладають у це слово послідовники секти Муна. І вони кажуть, що це слово означає Отця, Матір і Сина. Отож, плутанина в питанні природи Бога і свавільні пояснення трьох іпостасей Творця світу видаляють культи і секти за межі Християнської релігії.

(.цільною рисою культів і сект є спотворене навчання про другу особу пресвятої Трійці - Бога-Сина, тобто Ісуса Христа. Біблія навчає, що Ісус є Богом в образі Людини. Він втілився для певної мети - звільнення вірних від гріха, жив безгрішним життям, пролив свою кров, щоб знищити гріх, а воскрес, щоб знищити смерть. Через 50 днів після воскресіння він піднявся на Небо, зайняв місце праворуч Бога-Отця, щоб опікатися вір­ними, які лишилися на Землі. Свого часу він повернеться на Землю для суду над живими й мертвими для наступного

встановлення царства, якому не буде кінця. Ці положення знає перший-ліпший правдивий християнин, бо вони закріплені в молитві «Символ віри».

Одначе культи й секти повністю або частково ревізують чітку і ясну науку Християнства про природу Ісуса Христа. Услід за давно забутими єресями аріян, несторіян і монофізитів, Ісусові Христові відмовляється сьогодні у подвійній природі - Божій і Людській. Мормони вчать, що Ісус був одним з багатьох «богів». Свідки Єгови підкреслюють, що він був створений і є не Богом, а виконавцем Божої волі в особі архангела Михаіла. Божу іпостась Ісуса Христа заперечують Християнська Наука, Міжнародний Шлях і секта Муна, хоч і визнають благородство Ісуса як людини. Переповнений вигадками погляд цих людей на хресну голгофську жертву Ісуса Христа: вони не люблять самого зображення хреста, нав'язливо твердячи, що «ця шибениця» не може бути символом торжества життя. Вони не мають твердої віри в те, що кров Господа змила всі гріхи, тому в культах і сектах занедбана євхаристійна жертва. Отож, три найважливіші ознаки Ісуса Христа — його божественність, викуплення і воскресіння - ревізуються і фактично заперечуються культами і сектами.

Не менш заплутаними і помилковими є їх уявлення про сут­ність третьої особи пресвятої Трійці - Святого Духа. Кожне сектантське угруповання трактує Святого Духа по-своєму. Свідки Єгови, Християнська Наука і Міжнародний Шлях заперечують божественність Святого Духа. Мормони визнають Святого Духа як одного з богів, але не пов'язують його з особою триєдиного Бога. Крім того, Мормони розрізняють двох Святих Духів: одного як людину, що походить від небесних батьків, другого як розум Отця і Сина. Секта Муна не визнає за Святим Духом ні Божої, ні Людської природи. Правдивий християнин не може бути не вражений сміливістю цих людей, які забувають (чи ігнорують) Господнє попередження, що випад проти Святого Духа є гріх і богохульство, яке не прощається ні в цьому світі, ні в майбутньому, небесному.

Відмінне від християнського у них і віровчення про спасіння. Кожному християнинові відомо, що віра в триіпостасного Бога є запорукою спасіння. А вже віра виробляє в людини спосіб життя: не грішити, у допущених гріхах сповідатися, укріплятися Святим Духом. У правдивому Християнстві віра і діло нерозривні. Але це не рівні величини, бо між ними існує причинно-наслідковий зв'язок. Добра віра зумовлює добре діло. Діла самі собою, як би багато їх не було і якими б гарними вони не виглядали, ніколи не спасуть людини в очах Божих, якщо вона невірна, не знає правдивого Бога. А от культи і секти дотримуються іншого віровчення. У біль­шості з так званих їхніх «церков» наріжним каменем спасіння є якраз діло. «Роби так, слідуй тому-то, виконуй настанови фундатора культу - і спасешся»,- ось приблизна логіка більшості прихильників динних релігійних утворень. Особливо на добрих справах як на основі спасіння наголошують Свідки Єгови і муністи. Свідки Єгови у книжці з характерною назвою «Ви можете жити вічно в Раю на землі» взагалі підводять читача до думки, що рай збудують самі їй, хоч пророча книга Об'явлення Івана Богослова, якою завершується Біблія, недвозначно каже: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого» (Об'явлення святого Івана Богослова, 21: 2; виділення наше -Д.С.). Це тільки комуністи хотіли збудувати земний рай, але сіудували руїну, якої ще світ не бачив.

Вірні ж люди знають підпорядкованість діл вірі. У Мормонів же діла - це примусове хрещення, виконання приписів і колективна дисципліна. У Трансцендентної Медитації (є і такий культ) - це співи псалмів, зануряння у світ видінь (трансцендентність) і читання мантрів (правил). У Християнської Науки - ліберальне розуміння гріхів І обіцянка спасіння для всіх без винятку. Правдиве ж Християнство навчає, що саме собою хрещення ще не означає спасіння, так само як і добрі справи та виконання закону: ні, спасін­ня - це щира віра в Господа, а добрі діла прийдуть до тих, хто врятований.

Культи і секти багато говорять про рай і пекло, але рідко де їхня мова збігається з правдивим Християнським віровченням про небесну славу як винагороду для тих, хто вірив у Бога; про вічні пекельні муки і кари для невірних. Мормони ж і кришнаїти трактують небесний рай як міжпланетарну конфедерацію богів. Уєговистів рай -- це майбутня земна реальність, своєрідний ідеальний курорт. Інші культи твердять, що рай - це комфортний стан душі, сп'яніння від щастя. Ще більший різнобій існує у погля­дах на пекло. Як правило, кожне окреме угруповання відправляє туди, до пекла, прихильників конкуруючих сект і, звичайно, «мертві» Церкви, тобто правдиві віровизнання Христової Церкви.

Запитання

1. У чому суть віровчення культів і сект про нових «пророків» і нові «об'явлення»?

2. Як трактується в культах і сектах пресвята Трійця - Отець, Син і Святий Дух?

3. Дайте характеристику їхнього віровчення про спасіння, рай і пекло.

ЗАХІДНІ КУЛЬТИ І СЕКТИ

МОРМОНИ

Згідно з поділом сучасних культів і сект на три групи, почнемо із західної групи, в якій розглянемо сім важливіших спільнот: Мормони, Свідки Єгови, Християнська Наука, Християнська Школа Єдности, Муністи, Унітарний Універсалізм та Міжнародний Шлях. Кожна з них має щонайменше по сто тисяч своїх прихильників у світі, тобто це є досить великі спільноти. Після західних культів і сект ми зупинимось на східних, а потім - на змішаних західно-східних. Характерною рисою для західної групи є те, що вони вважають себе християнами, а свої спільноти називають «церквами». Іншими ознаками їх є: наявність власного керівництва; вертикальна вісь влади; нові об'явлення спеціяльно для певної спільноти; внесення змін у Біблію та власні трактування біблійних текстів; заперечення або зміни важливих християнських догматів; твердження, що Церкви історичного і традиційного Християнства навчають неправильно і тому е «мертві».

Секта Мормонів була заснована 6 квітня 1830 р. у містечку Файєт, що у штаті Нью-Йорк, США, під назвою «Церква Христа». 1832 р. вона перейменована на «Церкву святих останнього дня», а ще через два роки дістала теперішню назву: «Церква Ісуса Христа святих останнього дня». Але скорочено її називають «Церквою Мормона», а радше - секта Мормонів. Мормон - дещо змінена назва ангела Мороні, котрий нібито являвся у видінні засновникові секти «пророкові» Джозефові Смітові (1805-1844) і дав йому від імені Бога важливі об'явлення. На основі цих об'явлень пан Сміт написав такі «богонатхненні» книги, як «Книга Мормона», «Коштовна Перлина» та «Учення й Заповіти». Ці три книги Сміта Мормони ставлять в один ряд з Біблією. Перше видіння й об'явлення було Смітові 1820 р., тобто у 15-річному віці. Тоді хлопець хотів з'ясувати, котра з трьох протестантських конфесій, що були в його містечку (методисти, пресвітеріяни і баптисти), правильна. Щоб довідатись, він пішов у ліс помолитися там — і ось, як він писав, «темрява огорнула мене, і часом здавалося, що я засуджений на загибель» (очевидно, він був підданий демонічній атаці, яку прийняв за «об'явлення»). Після цього, за свідченням Сміта, йому явилися нібито Отець і Син, які сказали хлопцеві, що всі три конфесії неправильні і що він, Сміт, повинен створити нову Церкву.

Наступне об'явлення Смітові сталося 21 вересня 1821 р. Ангел Мороні розбудив його вночі і сказав, що через чотири роки Сміт повинен відкопати скарб на горі Камморі, де у кам'яній скрині буде багато золотих платівок та два коштовних камінці — урим і тувим, на яких будуть закодовані єрогліфічні написи з пророцтвами, котрі мають втілити в життя Сміт і його послідовники у новій, нібито справжній відродженій Церкві Христа. Через 4 роки Сміт начебто справді викопав золоті платівки із «зміненими єгипетськими єрогліфами», на основі яких написав «Книгу Мормона», що була надрукована напередодні утворення «Церкви Христа» 1830 р. Щодо загадкових камінців, то Сміт клав їх до капелюха, довго вглядався у них - і діставав «видіння». До речі, окультичні сеанси Сміта з камінцями привели його до в'язниці і стали причиною передчасної смерти. На основі вглядання у камінці Сміт написав був ще одну пророчу книгу - «Коштовна Перлина». Але Смітові опоненти з конкуруючих сект звинуватили його в окультних вправах з метою виявлення втрачених або закопаних скарбів. Сміт з однодумцями опинилися у в'язниці. 27 червня 1844 р. натовп напав на в'язницю і під час стрілянини Джозеф і його брат Гірам були вбиті.

Ще за життя Сміт у своїх книгах, численних статтях і проповідях поробив значні кроки, щоб свої сумнівні видіння й об'явлення систематизувати й оформити на їх основі свою «церкву». Ще 1829 р. він і його приятель Олівер Каудері (служив у Сміта як переписувач його книг) оголосили, ніби в містечку Гармоні, що в штаті Пенсільванія, їм явився Іван Хреститель і звелів охрестити один одного в місцевій річці. Охрестившись, вони оголосили себе «свяще­никами за чином Аарона». Згодом у цьому ж таки штаті Пенсільванія обох охрещених нібито відвідали апостоли Петро, Яків та Іван і відновили в особах Джозефа й Олівера «священство за чином Мелхиседека». Наділені такими титулами, Сміт і Каудері створили ієрархію своєї секти. Головою став Сміт; відтак він «покликав» собі дванадцятьох «апостолів», а потім ще 70 «апостолів»,— точно все, як робив Ісус Христос.

Джозеф Сміт був першим «пророком» секти Мормонів. Після його вбивства 1844 р. і аж досьогодні сектою управляли 13 «проро­ків»; нинішній, 13-й - це Бера Тафт Бенсон. При кожному «про­рокові» має бути 12 основних і 70 додаткових «апостолів», які проводять роз'яснювальну роботу про доктрини Мормонізму в усьому світі. Вважається, що сьогодні до секти Мормонів належить близько 8 мільйонів людей у світі; їх чистий прибуток за рік становить 3 мільйони доларів; сорок тисяч їхніх місіонерів ведуть невтомну роботу по всьому світі; щороку їм вдається «схрещувати» V єною віру триста тисяч нових членів. Від часу проголошення незалежності України у 1991 р. мормони, духовний центр яких и знаходиться в Солт-Лейк-Веллі у штаті Юта, пильно приглядаються до нашої держави. Вони мають в Україні не тільки своїх послідовників, а й опорні пункти. 1994 і 1996 рр. американські мормони були співорганізаторами двох міжнародних релігієзнавчих конференцій у Києві. Завдяки своєму багатству і впливові у США, Мормони сьогодні вміло, тихо і з певним хистом шукають собі прибічників, відкриваючи свої філії скрізь, де можна.

Тимчасом кожний християнин повинен знати, що доктрини ні Мормонів суперечать доктринам християнських історичних Церков України, і не тільки України. Ніколи не слід забувати того, що фундатор Мормонізму Джозеф Сміт був засуджений за окультизм (див. про окультизм наприкінці цієї книги). Глибокий сумнів викликають його «видіння» та «об'явлення», афера із золотими пла­тівками, єгипетськими єрогліфами та двома камінцями. Але коли навіть не зважати на ці підозрілі речі, то все, що вчинили лідери Мор­монізму при житті Сміта й після нього зі Святим Письмом, не може не викликати подиву й заперечення з боку правдивих християн. Сміт об'явив, що всі попередні переклади Біблії «неправильні», «спотворені» й «неповні»; натомість він переклав Біблію (не знаючи, до речі, ні давноєврейської, ні давньогрецької мов) за допомогою «дару й могутносте Бога» і начебто усунув усі неточності й помилки. Додатків Сміта до Біблії не визнала жодна Церква; він бо порушив осторогу самої Біблії: «Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій» (Об'явлення святого Івана Богослова, 22:18).

У той час, як християни визнають Біблію єдиною бого-натхненною книгою Християнської релігії - Святим Письмом, Мормони визнають священною також «Книгу Мормона». У їхньому «символі віри», що складається з 13 пунктів, мовиться: «Ми також віримо, що Книга Мормона є Слово Боже» (8-й пункт). Джозеф Сміт називав цю книгу «найправильнішою книгою з усіх, що існують на землі». Тимчасом це вигадані оповідання про те, що американські індіяни були нащадками юдеїв, які залишили Єрусалим у 600 р. до Р.Х. Через свої гріхи вони начебто стали темношкірими, а праведні лишалися «білими і прекрасними»; проте темношкірі перемогли білих, а останній з білих перед смертю переписав свій народ на золотих платівках зміненими єгипетськими єрогліфами і закопав на горі Комморі. З'явившись на початку XX ст. (у вигляді ангела Мороні) до Сміта, він показав місце і велів викопати платівки і перекласти написане англійською мовою.

Наступні «святі книги» Мормонів - «Учення й Заповіти» та «Коштовна Перлина» — це запис «видінь та об'явлень» Джозефа Сміта з допомогою камінців. Серед «заповітів» — дозвіл багато-жонства на Землі, шлюби на Небі між «богами», хрещення мертвих, багатобожжя, можливість перетворення людини в Бога, заперечення пресвятої Трійці та ряд інших неймовірних речей, до яких не додумувалися в минулих віках найзапекліші єретики.

Мормонське віровчення про зачаття, народження і життя Ісуса Христа не витримує жодної Богословської критики. Всупереч біблійній доктрині про те, що Господь Ісус Христос - це єдинородний Син Бога-Отця, вони твердять, що в Отця було багато дітей -«велика сім'я». Ісус Христос був старшим, а зразу за ним... ішов Люцифер! Спотворено висвітлюють вони народження Христа, ролю діви Марії, завершуючи свою псевдотеологію Христа тим, що приписують Господеві аж три одруження: з Марією, Мартою та іншою Марією. Отаким повним фантазій, казок, перекручень є віровчення тих, хто вже понад півтора століття, не почервонівши, називає себе «Церквою Ісуса Христа святих останніх днів».

Запитання

1. Ким був Джозеф Сміт і що йому «об'явив» був ангел Мороні?

2. Які ще книги, крім Біблії, Мормони вважають «святими»?

3. Як виглядає Ісус Христос у віровченні Мормонів?

СВІДКИ ЄГОВИ

Ця велика секта (9,5 мільйона членів) також має декілька офіційних назв. Сьогодні вона фігурує під двома назвами: «Біблія Вартової Башти» і «Товариство Трактатів». А в час заснування секти вона називалась «Сіонська Вартова Башта», «Расселіти» (за прізвищем фундатора Чарльза Тейза Рассела (1852-1916), «Міжнародні Дослідники Біблії». Щойно 1931 р. їй було дано теперішню робочу назву: «Свідки Єгови». Початки організації цього біляхристиянського новоутворення слід віднести до 1870-1872 рр. Юний тоді Чарльз Рассел, чимост не вдоволений своєю протестантською громадою Конґреґаційників у місті Піттсбурзі, що в штаті Пенсільванія, США, відколовся від неї і разом з колишнім адвентистом Нельсоном Барбоуром організував 1878 р. власний гурток для вивчення Біблії.

Свої погляди на Біблію Рассел з товаришами викладали в численних проповідях, статтях і книгах. Біографи Рассела порахува­ли, що упродовж своєї релігійної діяльносте наприкінці XIX і на початку XX ст.ст. він проїхав понад один мільйон шістсот тисяч кілометрів, виголосив 30 тисяч проповідей і написав понад 50 тисяч сторінок праць. Перу Рассела належать сім грубих томів творів — «Тисячолітня зоря». «Дослідження Святого Письма» тощо. Останній, сьомий, том уже вийшов після смерти Рассела, підготовлений його підопічними видавцями з товариства «Вартова Башта».

Після Рассела керівником секти став Джозеф Рутерфорд (1894-1942), який покинув протестантську громаду баптистів і одразу вступив до «Сіонської Вартової Башти». Це він домігся зміни назви організації на «Свідки Єгови» (на підставі слів, наведених пророком Ісаєю: «Ви свідки Мої, говорить Господь», 43:10) і переїзду централь­ного проводу Єговистів з Піттсбурга в район Нью-Йорка - Бруклін.

Рутерфорд довершив справу Рассела і за 26 років свого керів­ництва розвинув колись локальну американську секту на світову організацію з авторитарною формою керівництва, велетенським розмахом видавничої діяльносте (еговистські журнали «Вартова Башта» і «Пробудися» друкувалися при їх заснуванні накладом у шість тисяч примірників, а тепер - у 55 мільйонів примірників місячно на всіх основних мовах світу). 1942 р. Рутерфорда замінив Натан Кнорр, а після його смерти в 1977 р. президентом керівної корпорації Свідків Єгови став Фредерік Франц.

Діяльністю цієї корпорації охоплена вся Земна куля; у неї є 60 тисяч відділів у світі, на неї працюють понад 4 мільйони постійних працівників і добровільних помічників. Бруклінська керівна корпо­рація забезпечує їх безкоштовним житлом і харчами та виплачує кожному по 20 американських доларів щотижня. За це 4 мільйони агентів повинні розподілити всі міста й села в усіх країнах на округи; кожний, за ким округа закріплена, зобов'язаний стукати, дзвонити у приватні помешкання, установи, організації та роздавати єговистські журнали і брошури, провадити бесіди з роз'ясненням єговистських доктрин і концепцій, запрошувати мешканців і працівників на збори до так званих «помісних залів царства Свідків Єгови». Щоб не залежати від винаймання таких залів у когось, керівна корпорація у Брукліні розробила універсальну будівельну програму швидкого - за 48 годин — спорудження «помісних залів царства» на нових теренах, які взялися освоювати Свідки Єгови. На зборах у цих залах відбуваються дії за однаковими сценаріями, затвердженими бруклінською корпорацією, аж до тем проповідей, назв пісень та порядку їх виконання. Збори проводить староста, що перебуває під контролем окружного спостерігача, який повинен відвідати кожний «помісний зал царства» двічі на рік.

Тепер зупинимося на доктринах і, так би мовити, на теології Свідків Єгови. Усі Церкви вони оголосили відступницями від Божих правд. Лише вони, Свідки Єгови, несуть правду. Тому для їхньої пропагандистської діяльносте нема такої перепони, з якою рахуються інші Церкви,- прозелітизму. Навпаки, де високий відсоток вірних, там їм дається завдання працювати особливо наполегливо, переваблюючи вірних до себе від тієї чи іншої Церкви.

Скажімо, в Україні Єговистів більше цікавлять правобережні й західні області, де віра в Бога загальна і доволі сильна, ніж вражені безбожництвом терени Південної і Східної України.

Члени корпорації Свідків наголошують, що єдиним писемним авторитетом для них є Біблія. Однак Єговисти, подібно до Мор­монів, користуються тільки власним, расселівським, перекладом Біблії, де слово «Бог» скрізь замінене словом «Єгова» та проведені інші термінологічні й фразеологічні маніпуляції. Усі інші переклади (дарма, що зроблені ретельно і з оригінальних мов) оголошуються ними «неправильними». Але це ще півбіди, бо теологія Єговистів, нібито заснована на Біблії, фактично заперечує всі основні вірування історичного Християнства. Єговисти заперечують пресвяту Трійцю, вважаючи її абсурдом. За цим іде заперечення Божественности Ісуса Христа - Він, за їх віровченням, є Сином Єгови, створений Єговою і до з'яви на Землі був архангелом Михаїлом – небесним провідником ангелів; залишається «Одуховленим Сином» і після свого воскресіння. Подібним же чином вони позбавляють особових ознак і Святого Духа. «Це не особа і не є одним з богів Трійці»,— писав Рутерфорд. Єговисти вигадали для Святого Духа ролю... енергії, активної сили на зразок потоку променів чи сигналу радара (таке порівняння зробив журнал «Вартова Башта» у 1957 р.). Проте у паплюженні Трійці (аж до твердження Рутерфорда, що цю доктрину породив Сатана) Єговисти дуже непослідовні, бо вони таки хрестять своїх неофітів «в ім'я Отця, Сина і Святого Духа». Справді, одна рука не знає, що робить друга!

Єговисти заперечують, що Два Марія — це Богородиця, бо Ісус, якого вона народила,- не Бог. Тому вони не віддають їй належної пошани, як це чинять християни історичних Церков. Вони твердять, що метою появи Ісуса Христа на Землі було не врятувати людей від влади гріха і смерти, а оборона Божого імени. Вони займаються пророцтвами дат скинення Сатани на Землю, починаючи з 1914 р. Не визнаючи Церкви, вони не визнають і тайн Церкви, включно з містичною тайною причастя, встановленою Ісусом Христом; і взагалі не визнають жодної тайни, за винятком водного хрещення; ігнорують Божественну Літургію, замінивши цей перевірений часом спосіб віддання шани Богові на збори в «помісних залах царства» та «інформаційних центрах». Вони всіляко підкреслюють, що ці зали - не храми. І це справді так, адже їхні збори - це фактично інструктажі для поширення пропаганди ідей Вартової Башти, а зали - це штаби для вишколу і перевишколу відповідних команд. Збори Єговистів формою і змістом нагадують «систему політосвіти» в Радянському Союзі.

Улюбленою справою новітніх західних культів і сект є розгадування символів останньої біблійної книги «Об'явлення святого Івана Богослова». Чимало доктрин Свідків Єгови також пов'язано з пророцтвами, описаними у цій книзі. Зокрема, пророцтво про 144 тисячі вибраних святих біля престолу Бога на Небі. Певна річ, що всі вони мають бути Єговистами. Це найбільші щасливці, які знову народяться і становитимуть «уряд» Бога на Небі. Але коли є уряд, мусять бути і його підлеглі. Вони, на думку, Єговистів, лишаться на Землі після другого пришестя Христа: це нижча ш Іманда - «вівці», чи «йонадави». Для них забезпечене вічне райське життя на Землі. Обіцянка непогана, але... винятково для Єговистів. Усі ж неєговисти загинуть у війні Армагедону.

Ось як про це писав другий президент керівної корпорації Свідків Єгови Джозеф Рутерфорд: «Незліченне число вірних людей, які тепер діють як Свідки Єгови, іноді називаються «вівцями», або "йонадавами». Вони не очікують, що потраплять на Небо, їм було обіцяне вічне життя на Землі».

Виходячи з цього, Єговисти заперечують існування пекла (всупереч євангельській притчі про багатія і вбогого Лазаря): усі злі люди (тобто неєговисти) у час смерти цілком перестають існувати, перетворюються в ніщо. Тема «двох раїв» (небесного для 144 тисяч вибраних Єговистів і земного - для решти Єговистів «другої команди овець») червоною ниткою проходить у нарисах книги «Ви можете жити вічно в Раю на землі», багатомільйонний наклад якої надрукований 90 мовами світу, включно й українською. Це - збірка казок для дорослих людей з дитячим думанням, яка не може приховати від вдумливого християнина факту докорінної ревізії Єговистами християнської віри, внесення в неї численних елементів Юдаїзму та інших нехристиянських релігій і культів. Свідки Єгови не беруть участи в актах милосердя. Попри 'їхнє нечуване багатство, вони не відкрили жодної лікарні, сиротинця, притулку для старих громадян; вони відмовляються служити суспільству й державам у будь-якій формі; не служать у війську, не шанують державних символів, не беруть участи в національних святах.

Запитання

1. Коли, як і ким була утворена секта Свідків Єгови?

2. Що таке «керівна корпорація» і «помісні зали царства» Свідків Єгови»?

3. Яке ставлення Єговистів до пресвятої Трійці, до Церкви, спасіння, раю?

ХРИСТИЯНСЬКА НАУКА

На відміну від Свідків Єгови, які не вважають себе Церквою (і це справді так!), культ «Християнська Наука» називає себе «церквою». Це типове західне біляхристиянське угруповання, яке швидше тяжіє до культу, ніж до секти; воно стоїть на авторитеті однієї людини, якій віддається шана, що межує з поклонінням. Християнська Наука - досить відкрите релігійне угруповання; нема підстав вважати, що воно має якісь потаємні, чисто сектантські цілі.

Ні, це культ, де особа шляхом ревізії Святого Письма та різними сенсаційними заявами про свої «відкриття» хоче звернути на себе увагу і роздобути якнайбільше прихильників.

Цією особою була Мері Бейкер-Едді (1821-1910) - американка зі штату НьюТемпшир, яка виросла в родині протестантів-конгрега-ційників. Ще дівчиною вона критично поставилася до доктрини Конгрегації про наперед визначеність долі людини - спасеться вона чи ні. Мері Бейкер почала пристосовувати Біблію до свого світогляду і міняти в ній ті положення, які їй не зовсім підходили.

Безперечно, нею керували добрі спонуки: щоб не було гріха, щоб усі спаслися, нема ніякого пекла, шляхом набування духовної та фізичної енергії треба жити вічно, смерть - це ілюзія... Так думала Мері Бейкер, а від думок перейшла до слів, усно й на письмі пропагуючи свої добрі наміри. На жаль, ці наміри вона почала з часом видавати за «відкриття», які були «загублені» в І ст. по Р.Х., не ввійшли до Святого Письма, а тепер об'явлені «звище» їй, Мері Бейкер. Біографи цієї «пророчиці» описують її як дуже екзальтовану, енергійну жінку.

Вона тричі виходила заміж: за Джорджа Ґловера, Даніеля Пат-терсона і Аса Едді. Вона пережила їх усіх і померла вдовою у віці 89 років. Свої основні богословські праці вона підписувала подвій­ним прізвищем: своїм дівочим і останнього чоловіка - Бейкер-Едді.

Основний наголос Мері Бейкер-Едді робила на зціленні. Вона тому й назвала свою «церкву» Християнською Наукою, що виробила метод чудотворного вилікування смертельних і несмертельних хвороб, а це міг бути тільки метод наукового пізнання. Мері Бейкер-Едді написала й видала дві великі праці: «Наука і здоров'я» (1875) та «Ключ до Святого Письма» (1883). Вона заявила, що для створення цих книг вона дістала Боже об'явлення, тому в неї нібито були підстави віднести написане нею до категорії «священних книг»: «Я була лише записувачем, який передає гармонію Неба в божественній метафізиці, і я не можу бути надто скромною в оцінці Підручника Християнської Науки».

У першій з названих, нібито «богонатхненних», книг вона так пояснює ідею єдности створеної нею «церкви» з Ісусом Христом: «Наш Господь... практикував християнське зцілення, але не залишив жодних певних правил для використання цього принципу зцілення та попередження хвороб. Це правило залишалося невідомим доти, доки не було відкрите Християнською Наукою».

Засновниця культу трактує це відкриття як духовний акт, як навіювання згори, як глибоко особисте переживання. Насправді ж воно виглядало трохи інакше. Особисте переживання було, але чи воно походило від Бога,— це велике питання. 1862 р. пані Бейкер упала і тяжко пошкодила собі спину. Тільки випадок врятував її від смерти, але вона могла залишитися на все життя калікою. Лікарі нічим не могли в той час зарадити від пошкодження спинного мозку. І тоді пані Бейкер натрапила на цілителя-самоука Фінеаса Куїмбі, який застосовував гіпноз і навіювання для підвищення ефективности лікування. Цілитель сам називав свій метод «Наукою Христа», і згодом Мері Бейкер-Едді застосувала ці слова для назви заснованої нею «церкви». Народний лікар Куїмбі звільнив пані Бейкер від болей у спині і врятував її від каліцтва. Вона повірила, що він «зцілив за допомогою правди, переданої Христом». Коли Куїмбі упокоївся, Мері Бейкер-Едді написала на його смерть поетичну епітафію, в якій порівняла його з Ісусом Христом. Крім того, вона стала послідовницею цього гіпнотизера, але не розкривала публічно свого зв'язку з його методом, приписуючи всі відкритим «небесних зцілень» виключно собі. Лише в 1921 р., коли були відкриті й опубліковані рукописи Куїмбі, дослідники порівняли їх з «богонатхненними» творами Мері Бейкер-Едді («Наука і здоров'я», «Ключ до Святого Письма») і прийшли до такого висновку: «Практично всі цікаві думки в «Науці і здоров'ї» запозичені в Куїмбі» (Ернест Бейте і Джон Діттермор. Мері Бейкер-Едді. Правда і традиція. 1932, стор. 156).

Єдиним виправданням для пані Бейкер у цій історії було те, що вона щиро повірила, що в її вилікуванні діяла Божа рука. І що це неймовірне для тодішньої медицини зцілення наштовхнуло її на заняття духовними питаннями. Якби її вдячністю Богові все й обмежилося, то ми б не мали справи з утворенням нової «церкви». Але не такою була Мері Бейкер-Едді. Вона розгорнула в пресі широченну кампанію навколо цього факту, набула численних прихильників, почала писати «богословські» праці - і, як результат, утворила «церкву» Християнської Науки.

На жаль, джерелом богословії фундаторки нової «церкви» була не Біблія, не Святе Передання (історія Христової Церкви), а хіропрактика, мануальна терапія і гіпноз. Тому логіка пані Бейкер пішла врозріз із логікою Біблії, де викладені плани Божі щодо людини. Вона побачила силу Християнства у відновленні фізичного тіла. Насправді ж ця сила не в тому, що Бог робить для тіла, а що для душі й духу, коли людина міцніє, відроджується дією Святого Духа. Пані Бейкер поставила у своїй богословії добробут тіла вище душі і духа. Адже апостол Павло мав теж якусь хворобу і не був зцілений, але яким незламним був його дух!

Цей фундаментальний прорахунок засновниці Християнської Науки зумовив інші її помилки, її погляд на Бога-Отця і на пресвяту Трійцю не витримує богословської критики. Вона давала Богові багато чудових синонімів: Принцип, Розум, Душа, Дух, Життя, Правда, Любов, Суть Усього. Але вона ніде не пише про Бога як про особу. Ця розмитість, абстрактність Бога у пані Бейкер нагадує східні релігії, де Бог - це «все в усьому»; Він розчинений у природі і не має ознак особи. Так само пані Бейкер не визнавала пресвятої Трійці й Святого Духа як особи.

У погляді на Ісуса Христа пані Бейкер по-своєму використала (може, не свідомо, а інтуїтивно) давні єресі, що відділяли в Ісусі Христі людську і Божу природи. Але якщо єретики давньої Церкви заперечували то одну, то другу природу Господа, то Мері Бейкер-Едді визнавала 'їх обидві, але розділяла їх, наче це дві різні особи. «Духовний Христос був безгрішний,- писала вона. - Ісус, як людина, не був Христос». Не один і не два рази пані Бейкер підкреслювала, що у своєму земному бутті в образі людини Ісус Христос не був Богом.

Цю єресь засновниця Християнської Науки конкретизувала своїми міркуваннями про суть Христової жертви і про гріх. Вона писала, що в реальності нема гріха, смерти, нема Зла - усе це ілюзії. Віра в існування Зла — це фальшива віра; ця віра не від Бога. Звідси цілком спотворене уявлення про мету приходу Господа на Землю і його розп'яття. За Бейкер, Ісус Христос прийшов не для викуплення людства від гріха, а щоб знищити віру людей у гріх; і його кров, пролита, як вона пише, «на проклятому дереві - не є дієвіша, ніж коли б вона текла в його судинах». У цих словах - повне ігнорування святої євхаристії. Таким чином, хоч пані Бейкер постійно писала й говорила від імені Ісуса Христа, головні положення її Християнської Науки повністю суперечать тому, чого навчав Господь.

Хоч Християнська Наука не є, як ми переконалися, ні Християн­ством, ні наукою, виявляється, що й розумних людей можна обдурити добре препарованими псевдовіруваннями. У світі є чимало людей, які не хотіли б, щоб Зло, гріх, хвороби і смерть були реальностями, тому вони ішли і продовжують іти за «наукою» пані Бейкер. А кому, скажіть, неохота миттєво зцілитися, або хоч жити з надією на таке зцілення, коли вже медицина не може нічого вдіяти? Отож, і вони поповнюють ряди пані Бейкер. Після смерті пані Бейкер Християнською Наукою керує Рада пожиттєвих директорів. Рада опрацювала статут - так звані «Настанови Церкви», одна із статей якого забороняє публікувати число членів «Матері-Церкви та її філій». За неофіційними даними, це число становить 420 тисяч осіб, об'єднаних у три тисячі громад у різних країнах. Офіційний орган цієї «церкви» - впливова американська газета «Сторож Християнської Науки».

Запитання

1. Як вилікування гіпнозом травми пані Мері Бейкер допомогло їй створити нову «церкву»?

2. Чи турботи про здоров'я і потреби тіла є головною метою Християнства?

3. Які погляди Християнської Науки на пресвяту Трійцю, на прихід Христа на Землю і його викупну жертву?