Щоб доручення було посильним

Трудові обов’язки трьорічної дитини

Значення праці для всебічного розвитку дошкільника

Одним з основних завдань, що їх розв'язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці.

Безперечно, саме праця — один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієнтується у просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріалів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструментів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоціненне значення праця мас і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спо-стережливість, зосередженість, старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність.

Доручення як метод розвитку самостійності у дітей

Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.

Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видатний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостійно одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомогти. Діти 3 — 4 років можуть самостійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші дошкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допомагати дорослим та малюкам.

Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.

Щоб доручення було посильним

Ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом — здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне — реалізовується потреба «Я сам», розвивається прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими.

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:

• усе, що я можу, — зроблю сам;

• якщо я не вмію, то навчуся;

• умію сам — допоможу іншим.

Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у малюків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.

Катруся вміє після гри ставити іграшки на поличку. Але коробка з кубиками не стає на своє місце, бо там уже є Ваніна машина. Катруся припиняє спроби навести лад, залишає кубики на підлозі й біжить мити руки. Коли вихователь нагадує їй, що треба покласти іграшки на місце, Катруся зі сльозами в очах промовляє: «Не можу».

У таких випадках не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь-якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми намагаємося допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від виконаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини.

Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонуємо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.

Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:

• доручення складнішої справи;

• підвищення вимог до якості виконання доручення;

• більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших.

У цьому віці одне з головних завдань — навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила почуття радості від того, що впоралася з труднощами й довела розпочату справу до кінця.

Василько дуже нетерплячий, йому складно закінчити розпочату справу. Знаючи це, доручення, що вимагає тривалої зосередженості, ми ділимо на етапи: пропонуємо навести порядок у шафі в музичній залі, прибравши спочатку поличку з ляльками та дидактичними іграми, а потім — поличку з музичними іграшками. Для хлопчика таке завдання, розділене на два етапи, здається конкретним і посильним. Порядок у шафці є для нього справжньою нагородою. особливо, коли результат праці підкріплено конкретною оцінкою: «Молодець, прибрав старанно, і тепер стало гарно».

Для того щоб виконати трудове завдання, навіть найпростіше, дитина має уявити, з чого вона почне, що робитиме потім — адже у будь-якій справі є внутрішня логіка, згідно з якою й треба складати план дій. Власне, вміння планувати свою діяльність — один з найважливіших показників розвитку дитини. Тому ми цілеспрямовано вчимо цьому своїх вихованців.

Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавленості, що може спричинити формування у неї зневажливого відношення до своєї і чужої праці.

З дорослішанням дошкільників ми поступово ускладнюємо доручення для них за змістом роботи, формами об'єднання дітей, вимогами до самостійності та самоорганізованості. Діти старшого дошкільного віку вже мають достатній досвід співробітництва та навички з конкретних видів праці. Тому ми приділяємо достатню увагу організації спільної трудової діяльності, скажімо, таким колективним дорученням, як прибирання групової кімнати, ділянки, робота на городі, квітнику. Об'єднуючи дітей для спільної роботи, ми враховуємо рівень сформованості трудових умінь, почуття відповідальності, лідерські якості наших вихованців; навчаємо їх самостійно розподіляти між; собою обов'язки, разом виконувати завдання, допомагати одне одному.