Нормативо - правовіі акти з охорони праці: міжгалузеві, галузеві та окремих об`єктів.
Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи з охорони праці. Вони є обов’язковими до виконання і дотримання усіма підприємствами, для яких вони розроблені.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці проводяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці, а санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Нормативно - правові акти з охорони праці розглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, але не рідше одного разу на десять років.
Розгляд та впровадження їх має за мету поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці, а також звернутись до нього при необхідності з клопотанням про встановлення строку для проведення умов праці згідно нормативних вимог. Отримавши згоду або інше рішення з цього приводу від органу державного нагляду, роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити про це заінтересованих працівників (ст. 29 Закону „Про охорону праці”).
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівними органами урядів держав СНД, стандарти ССБТ надалі визнаються Україною як міждержавні стандарти за угодженим переліком, що переглядається в міру необхідності з урахуванням національного законодавства держав СНД та результатів спільної роботи, спрямованої на удосконалення Системи стандартів безпеки праці.
ГОСТ ССБТ мають п’ять класифікаційних груп, яким надано шифр підсистем:
-організаційно-методичні стандарти – 12.0;
-стандарти вимог та норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів – 12.1;
-стандарти вимог безпеки до виробничого устаткування – 12.2;
-стандарти вимог безпеки до виробничих процесів – 12.3;
-стандарти вимог безпеки до засобів захисту працюючих – 12.4.
Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань безпеки праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок, нормами технічного проектування та іншими нормативними актами.
Державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці – це нормативні акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності та відомчої (галузевої) належності (наприклад, «Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів» та ін.).
Державні галузеві нормативні акти про охорону праці – це нормативні акти, дія яких поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.
Галузеві нормативні документи з охорони праці підприємств та установ конкретної галузі (міністерства або іншої управлінської структури) розробляються і затверджуються за встановленим порядком установами цієї галузі за погодженням з профспілкою.
Затверджені у встановленому порядку нормативні документи для працівників реєструються службою охорони праці підприємства у відповідному журналі та видаються керівникам підрозділів під розпис. Кожний керівник підрозділу підприємства повинен мати комплект чинних інструкцій для працівників усіх професій і видів робіт на даній дільниці.
. Крім державних нормативних актів з охорони праці існують і нормативні акти з охорони праці, що діють на окремих об’єктах. Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі Державних нормативних актів з охорони праці (ДНАОП) і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. До таких актів належать:
1.Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;
2.Положення про службу охорони праці на підприємстві;
3.Положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві;
4 Положення про роботу уповноважених трудового колективу;
5.Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
6.Положення про організацію і проведення первинного і повторного інструктажу, а також пожежно-технічного мінімуму;
7.Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;
8.Положення про санітарну лабораторію на підприємстві;
9.Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;
10.Інструкції про заходи пожежної безпеки;
11.Інструкції про порядок проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві;
12.Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
13.Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;
14.Наказ про організацію безкоштовної видачі працівниками певних категорій лікувально-профілактичного харчування;
1. Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;
2. Наказ про організацію безкоштовної видачі молока й інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, що працюють у шкідливих умовах.
Виходячи зі специфіки робіт та вимог чинного законодавства, керівник об’єкта затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.