Дослідження індивідуально-типологічних особливостей, вольової саморегуляції та мотиваційної сфери студентів-першокурсників

Для дослідження індивідуально-типологічних особливостей ми використали індивідуально-типологічний опитувальник Л. Собчик. Показники ІТО дають змогу за вісьмома шкалами – екстраверсії, спонтанності, стенічності (агресивності), ригідності, інтроверсії, сензитивності, тривожності і лабільності визначити рівень акцентуації, стан емоційного напруження, поведінкові та комунікативні особливості, утруднення адаптації, гіпо або гіперемотивності, що розглядаються автором методики як збалансованість різноманітних властивостей і гармонійності особистості.

Показник екстраверсії у контрольній групі студентів (табл. Б.7) у першому і другому семестрах істотно не змінюється і спостерігається наближення до межі помірно вираженої акцентуації (5-7 б.).

Водночас, протилежною тенденцією виявилась інтроверсія, виражена у контрольній групі студентів в межах 3,37–3,53 б., що вказує на гармонійність особистості.

Отже, за аналізом показників двох протилежних тенденцій треба зазначити, що показник екстраверсії визначено на рівні, дещо вищому меж «норми» на 0,4–0,79 б. Який, майже, досягає нижнього рівня помірно виражених акцентуацій і у сукупності з низькими цифрами середніх показників інтраверсії свідчить про спрямованість особистості представників контрольної групи студентів у світ реально існуючих об’єктів і цінностей, відкритість і прагнення до розширення контактів та спілкування.

У осіб фонової групи студентів показник екстраверсії на низькому рівні – 2,21–2,49 б. і, в сукупності, з помірно вираженою акцентуацією інтроверсії – це свідчить про звернення у свій суб’єктивний світ уявлення, тенденція до входу у свій світ ілюзій, фантазій і суб’єктивних ідеальних цінностей, стриманість і зацікавленість.

Порівняльний аналіз показників екстраверсії та інтроверсії в обох групах студентів протягом навчального року свідчить: - по-перше, про стабільність цих показників у обстежуваних протягом навчального року; - по-друге, у студентів контрольної групи помірно виражена екстраверсія з середньою («нормальною») вираженістю інтроверсії. І навпаки, у студентів фонової групи спостерігається низький рівень екстраверсії і помірно високий рівень інтроверсії, що свідчить про певну закономірність, перебування у своєму суб’єктивному світі.

Таким чином, аналіз показників екстраверсії та інтроверсії під час навчальної діяльності студентів виявили певні особливості, які полягають в тому, що контрольній групі студентів притаманна гармонійно виражена соціальна активність, вони спрямовані на реалії життя, моральні цінності, відверті, прагнуть до розвитку контактів та спілкування, що, безумовно сприяє їх адаптації до навчальної діяльності, контактам у студентському житті і сприяє оптимальному адаптаційному входженню у навчальну діяльність.

Студенти фонової групи спрямовані на свій суб’єктивний світ, стримані з педантичною соціальною активністю, що заважає адаптаційному входженню у навчальну діяльність і являється показанням для психокорекційної допомоги.

Аналіз показників спонтанності та сензитивності показує, що у контрольній групі студентів протягом навчального року ці показники стабільні і спостерігаються в межах «нормативних» середніх величин за критеріями інтерпретації методики ІТО (3–4 б. - норма, гармонійна особистість).

Так, тільки у першому обстеженні показник спонтанності дорівнює 4,54±0,03 б. У подальших обстеженнях цей показник відмічається в межах 3,01-3,8 б., що свідчить про адекватний рівень вираженості спонтанності поведінки у контрольній групі студентів протягом навчального року.

Показник сензитивності має аналогічний середній рівень у контрольній групі студентів протягом усього періоду обстеження (3,56 б.–3,83 б.).

Отже, рівень спонтанності та сензитивності у контрольній групі студентів протягом навчального року істотно не змінюється і знаходиться в межах середніх (нормальних) величин за критеріями інтерпретації методики.

У фоновій групі студентів показник спонтанності спостерігається на цифрах вищих за помірно виражені, вони ближчі до надмірної вираженості.

Так, показник спонтанності у фоновій групі студентів дорівнює 7,19– 5,94 б. (5–7 б. - це помірно виражені акцентуйовані риси), що свідчить про негаразди в поведінковій сфері – непродуманість у висловлюваннях і вчинках у осіб цієї групи.

Показник сензитивності у фоновій групі студентів знаходиться на рівні 8,01–8,96 б., що інтерпретується нами як надмірно виражена акцентуація (8–9 б.) і відповідає стану емоційної напруги та утрудненої адаптації до оточуючого середовища.

Порівняльний аналіз показників спонтанності та сензитивності свідчить про середній рівень вираженості цих показників і гармонійність цих рис у представників контрольної групи студентів.

Водночас, у фоновій групі студентів надмірно виражені обидва показники. Виражений рівень спонтанності свідчить, що фоновій групі студентів притаманно розкуте самоствердження з наступливістю, прагненням до лідерства, які поєднують екстравертованість та агресивність. Водночас, висока сензитивність (вразливість, песимістичні оцінки) у поєднанні інтровертованості та тривожності вказує на фокусування атрибутики типології «слабкої» гіпотимної конституціональної структури. Тобто, представники фонової групи студентів потребують психологічної допомоги.

Отже, високий рівень спонтанності у фоновій групі студентів, яка супроводжується непродуманістю у висновках і вчинках, поряд з такою ж високою сензитивністю, схильністю до песимізму в оцінці перспектив, свідчить про дизадаптацію цих студентів і необхідністю застосування психокорекційної роботи для оптимізації адаптаційного входження особистості у навчальну діяльність.

Стенічність та тривожність в обох групах студентів протягом навчального року має свої особливості. Так, стенічність у контрольній групі студентів має показники від 3,97 до 4,34 б., що майже не перевищує рівень середніх інтерпретаційних значень цієї методики (3–4 б.). Такі результати стенічності у представників контрольної групи свідчить про адекватний рівень саморегуляції, оптимальне самопочуття і відстоювання своїх інтересів. Помірний показник за шкалою тривожності у контрольній групі студентів (3,41–3,89 б.) свідчить про обережність у прийнятті рішень, відповідальність у стосунках.

У фоновій групі студентів показник стенічності відзначено на рівні 7,14–8,21 б., що свідчить про помірну та надмірно виражену акцентуацію, яка виявляється в ескапізмі, схильності до агресивної поведінки проти інтересів оточуючих, або схильності до явних агресивних висловлювань та дій. Середня вираженість показника тривожності у фоновій групі студентів перебуває у межах 5,01–5,53 б., що за оціночними критеріями ІТО інтерпретується, як помірно виражена акцентуація (5–7 б.). Це означає, що у осіб фонової групи виявляється помірно виражена тривожність, боязливість, схильність до причепливих страхів і панічних реакцій, а також притаманність підвищеної емоційності і вразливості.

Порівняльний аналіз (рис. 3.7; 3.8) показників тривожності та стенічності свідчить про те, що у представників контрольної групи студентів ці значення протягом навчального року знаходяться у межах середніх величин. Таким чином, представникам контрольної групи студентів притаманна обережність у прийнятті рішень, відповідальність у стосунках з оточуючими. Разом з тим, їм притаманна впевненість, активна позиція з відстоюванням своїх інтересів.

У фоновій групі студентів, у цей же час, спостерігається надмірна вираженість акцентуації стенічності, що вказує на егоцентризм, схильність до агресивної поведінки, аж до явних агресивних висловлювань, чи дій. При цьому відмічається помірно виражена акцентуація тривожності, що свідчить про недовірливість, боязливість, схильність до панічних реакцій.

Таким чином, для студентів фонової групи притаманний агресивно-активний стиль самоствердження, упертість і своєвілля у відстоюванні своїх інтересів, егоцентризм поряд з емоційною лабільністю, тривожністю і боязливістю, що свідчить про стан емоційної напруги, прояви дизадаптації, це потребує застосування комплексної програми оптимізації адаптаційного входження студентів у професійно-освітню діяльність.

Показники ригідності і лабільності за результатом ІТО у контрольній групі студентів знаходяться відповідно на рівні 3,04–3,51 б. і 3,51–3,96 б., що за інтерпретаційними критеріями методики ІТО відповідає середньому нормативному показнику (3–4 б.), та свідчить про синтез двох провідних тенденцій, які формують властивості, які проявляються у соціальній активності.

У фоновій групі студентів показник ригідності та лабільності виявлено відповідно в таких межах – ригідність 5,07–5,64 б. і лабільність 6,45–7,12 б., що за інтерпретаційними критеріями ІТО відповідає помірно вираженому рівню акцентуації.

За описом методики ІТО Л. Собчик стверджує, що типологічні властивості ригідності і лабільності, які протиставляються одна одній, у свою чергу, формують два полярні типи, які автор розглядає як змішані варіанти стосовно до чисто гіпертимного чи чисто гіпотимного. Один з них – ригідний, характеризується поєднанням суб’єктивізму інтроверта з інертністю у становленні і наполегливістю. Це притаманно особам, які схильні до педантизму, підозрілості. Другий – лабільний (емотивний) відрізняється зміною настрою, мотиваційною нестійкістю, підвищеною емотивністю, демонстративністю (особа, яка шукає визнання).

Таким чином, порівняльний аналіз показників ригідності і лабільності у контрольній групі студентів протягом навчального року показав наступне:

- по-перше, протягом навчального року вони були стабільні і спостерігалися у межах середніх нормативних величин (3–4 б.) і за інтерпретаційними критеріями методики, це відповідає гармонійній особистості. Середні (нормативні) проміжні характеристики лабільності та ригідності представляють поєднання ознак гармонійного розвитку особистості з адекватними можливостями адаптаційного входження особистості у професійно-освітню діяльність.

Друга особливість полягає у тому, що в осіб фонової групи показники лабільності і ригідності спостерігаються на рівні помірно виражених акцентуацій. Ця особливість виявляється таким чином: з одного боку в помірній кривій ригідності (інертності установок, суб’єктивізму, підвищеного прагнення відстояти свої принцип, погляди, критичність до іншої думки), а з іншого - у проявах лабільності (емотивності, змінах настрою, мотиваційної нестійкості, певній сентиментальності, прагнення до емоційного протистояння), що заважає адекватному адаптаційному входженню і потребує психологічної допомоги.

Таким чином, підводячи підсумки дослідження індивідуально-типологічних властивостей за аналізом показників ІТО Л. Собчик треба відмітити, що у контрольній групі студентів спостерігаються результати в межах середніх нормативних показників, що свідчить про гармонійний розвиток осіб досліджуваної групи.

Водночас, у фоновій групі більшості студентів протягом навчального року було виявлено зі стабільним помірним рівнем акцентуацій. А інші показники шкал, такі як стенічність, ескапізм, сензитивність відмічались з надмірною вираженістю акцентуації, що свідчить про стан емоційної напруженості і труднощі процесу адаптаційного входження цієї категорії студентів. Окрім цього, у фоновій групі студентів спостерігались показники які компенсуються протилежними властивостями (тобто антитенденціями, якщо показник вищий, ніж 5 балів, а саме спонтанність – сензитивність, стенічність – тривожність, ригідність – лабільність), що свідчить про значну емоційну напругу і є ознакою внутрішнього конфлікту з дизадапційними проявами. Такий високий рівень індивідуально-типологічних проявів з надмірно вираженими та помірно вираженими показниками є прямим показанням для психологічної допомоги студентам фонової групи з метою поліпшення адаптаційного входження за рахунок психокорекції емоційно-вольової, комунікативної і поведінкової сфер особистості.

За допомогою Методики діагностики емоційної спрямованості особистості показників десяти її шкал досліджували мотиваційну сферу.

За шкалою альтруїстичної спрямованості у контрольній групі студентів відмічається показник на рівні 8,11–8,67 б., що відповідає вище середньому рівню інтерпретаційного значення його вираженості.

У фоновій групі студентів цей показник майже в 2,5–2,0 рази менший у порівнянні з даними контрольної групи студентів, що свідчить про низький рівень альтруїстичності у цій групі студентів.

Отже, у контрольній групі студентів альтруїстична спрямованість виражена на вище середньому рівні, що свідчить про достатньо високий рівень потреби у альтруїстичному сприйнятті проблем інших та допомозі іншим.

Водночас, у фоновій групі студентів цей показник суттєво нижчий і студенти не спрямовані на альтруїстичну взаємодію.

За другим показником методики – комунікативної спрямованості у контрольній групі студентів відмічають дані в межах 7,09–8,44 б., що за інтерпретаційними критеріями ми розцінюємо, як рівень вищий за середній. У студентів фонової групи комунікативну спрямованість визначено в межах 3,11–3,96 б., тобто, на низькому рівні, що є показанням до комунікативного тренінгу.

Показник третьої шкали – глорична спрямованість у контрольній групі студентів у першому обстеженні визначено на рівні 3,7 б., а далі на рівні 6,01–6,78 б., що відповідає середньому рівню вираженості цього показника та адекватній глоричній спрямованості і потребі у самоствердженні у навчанні.

У фоновій групі студентів відмічаються надмірно високі показники глоричної спрямованості – на рівні 9,91–9,01 б., що за шкалою інтерпретації показників становить межі надмірно вираженої спрямованості (9–10 б.).

Отже, порівняльний аналіз показника глоричної спрямованості показав її певні особливості, які проявляються у тому, що у студентів контрольної групи глорична спрямованість протягом двох семестрів стабільна, у межах середніх значень, що свідчить про середню, достатньо виражену глоричну спрямованість на задоволення потреби у самоствердженні, у славі.

Водночас, у фоновій групі студентів виявилась особливість, яка полягає у надмірно високому рівні глоричної спрямованості протягом першого ї другого семестру, як за оціночноми критеріями методики, так і у порівнянні з даними контрольної групи студентів (р<0,05).

Високі показники за шкалою глоричної спрямованості свідчать про надмірно виражену потребу у самоствердженні, у слав і потребу у корекції цієї спрямованості у фоновій групі студентів.

Четверта шкала – практична спрямованість, вказує на задоволеність своєю діяльністю, радість від процесу роботи.

У контрольній групі студентів показник практичної спрямованості, в перших двох обстеженнях, відмічається на середньому рівні (8,2±0,24 і 8,57±0,31 б.), а в подальших обстеженнях і до кінця обох семестрів він утримується в межах 9,09–9,65 б., що свідчить про високий рівень практичної спрямованості та проявляється у впевненості і радості від процесу навчальної діяльності.

У фоновій групі студентів у першому семестрі рівень практичної спрямованості – низький 3,11–3,59 б. У другому семестрі цей показник досягає нижнього рівня середніх величин 4,15–4,31 б.

Отже, у фоновій групі студентів у першому семестрі відмічено низький рівень практичної спрямованості, яка у другому семестрі навчання досягає нижніх показників середнього рівня, що свідчить про певне поліпшення задоволеності і радості від процесу навчання.

Порівняльний аналіз практичної спрямованості в обох групах свідчить про те, що рівень практичної спрямованості у студентів контрольної групи значно вищий у порівнянні з даними фонової групи студентів. Тобто, рівень задоволеності, радості від процесу навчання у контрольній групі студентів в 2,0-2,5 рази вищий, ніж у студентів фонової групи.

За п’ятою шкалою, яка вказує на рівень пугнічної спрямованості (в доланні небезпеки, труднощів, схильність до боротьби) спостерігається така динаміка. Так, у контрольній групі студентів цей показник спостерігається протягом навчального року на рівні 5,34–5,8 б., що в межах середньої вираженості і свідчить про середній рівень пугнічної спрямованості.

У фоновій групі студентів показник пугнічної спрямованості протягом навчання на першому курсі визначено в межах 3,01–3,96 б., що відповідає низькому рівню його вираженості і свідчить про низький рівень спрямованості у подоланні небезпеки, труднощів.

Порівняльний аналіз показника пугнічної спрямованості у студентів контрольної групи першого курсу протягом одного року навчання свідчить про його стабільно середньо виражену величину, що вказує на середньо виражену спрямованість у доланні труднощів, небезпеки, ризику, схильність до боротьби.

Водночас, у фоновій групі студентів пугнічна спрямованість протягом усього періоду навчання залишається на низькому рівні, що свідчить про те, що студенти цієї групи мають низький рівень спрямованості щодо долання труднощів, схильності до боротьби і потребують корекції такої спрямованості.

Шоста шкала є виміром рівня романтичної спрямованості – прагнення до дійсно незвичайного, таємничого, зі сподіваннями якихось подій, що вплинуть на долю. У контрольній групі студентів за цією шкалою відмічено дані на рівні 4,12–5,78 б., що свідчить про середній рівень романтичної спрямованості студенців цієї групи.

У фоновій групі студентів цей показник істотно вищий, ніж у контрольній групі студентів в 1,8–2 рази (при р<0,05), що свідчить про високий рівень вираженості цього показника у фоновій групі студентів протягом першого і другого семестрів (8,45–9,69 б.).

Порівняльний аналіз за шостою шкалою - романтичної спрямованості, вказує на особливість яка полягає в тому, що цей показник у фоновій групі студентів протягом усього обстеження у 1,8–2 рази вищий, ніж у контрольній групі студентів і свідчить про те, що студенти фонової групи прагнуть до всього незвичайного, таємничого зі сподіванням якихось подій, що вплинуть на їхню долю, особливо, з наближенням сесії. У контрольній групі студентів цей показник помірно виражений (у межах середніх величин), що свідчить про більш реальний погляд на життя студентів цієї групи у порівнянні з представниками фонової групи.

За сьомою шкалою ми визначали рівень гностичної спрямованості, яка вказує на потребу в одержанні нової інформації, прагнення до володіння цією інформацією, домагатися «пізнавальної гармонії».

У контрольній групі студентів цей показник спостерігається на рівні 8,47-9,7 б., що вказує на високий рівень вираженості гностичної спрямованості у контрольній групі студентів протягом усього першого курсу навчання.

У студентів фонової групи, показник гностичної спрямованості відмічено на 3–3,5 б. нижчий, ніж у контрольній групі студентів у динаміці навчального процесу (при р<0,05).

Порівняльний аналіз гностичної спрямованості показує її високий рівень вираженості протягом усіх обстежень на першому курсі в першому і другому семестрах і свідчить про високий рівень потреби в одержанні нової інформації та її оволодінні і вказує на високий рівень домагань у досягненні «пізнавальної гармонії» студентами контрольної групи.

У фоновій групі студентів гностична спрямованість досягає нижчих значень середніх величин (5,11–5,35 б.) і, тільки у сьомому і восьмому обстеженнях, (в кінці другого семестру) цей показник досягає 6,09–6,4 б., що свідчить про середній рівень гностичної спрямованості у цій групі студентів.

За восьмою шкалою ми визначали рівень естетичної спрямованості, що виражається в потребі гармонії світу, у гармонії особистості.

Потрібно зазначити, що в обох групах студентів цей показник протягом першого і другого семестрів відмічається в межах 8,21–9,45 б., що свідчить про високий рівень естетичної спрямованості в контрольній і фоновій групах студентів, що визначається за цим показником.

За дев’ятою шкалою ми визначили рівень гедоністичної спрямованості, як потреби в тілесному і душевному комфорті. Аналіз цього показника у контрольній групі студентів економічного профілю свідчить про вище середнього рівень вираженості гедоністичної спрямованості протягом першого навчального року (7,17–7,54 б.).

У фоновій групі студентів цей показник суттєво перевищує аналогічний у контрольній групі студентів і утримується у фоновій групі студентів протягом навчального року на високому рівні 9,36-9,7 б. Це свідчить про надмірно виражену гедоністичну спрямованість, завищення їхньої потреби у тілесному і душевному комфорті, що потребує певної корекції у студентів цієї групи.

Десята шкала призначена для виміру акізитивної спрямованості – прагнення до матеріального благополуччя, до грошей, потреба у накопиченні і колекціонуванні речей.

Потрібно зазначити, що у студентів обох груп акізитивна спрямованість виражена на високому рівні – 9,31–9,75 б., що свідчить про надмірно високий рівень вираженості акізитивної спрямованості у студентів обох груп.

Таким чином, підводячи підсумки результатів дослідження за методикою діагностики емоційної спрямованості особистості у студентів обох груп протягом першого і другого семестрів, виявлено такі особливості. По-перше, у студентів обох груп виявлено високий рівень естетичної і акізитивної спрямованості та вище середнього і високий рівень гедоністичної спрямованості, що в цілому, свідчить про потребу у студентів обох груп у задоволенні естетичних, матеріальних потреб та тілесного і духовного комфорту. По-друге, у студентів фонової групи на більш високому рівні виражена гедоністична спрямованість та романтична спрямованість, що поряд з низьким рівнем комунікативної, практичної, пугнічної спрямованості вказує на необхідність психологічної допомоги і застосування корекційної програми для оптимізації адаптаційного входження студентів цієї групи у професійно-освітню діяльність. По-третє, треба відмітити, що у представників контрольної групи студентів, спостерігається високий рівень альтруїстичної та практичної, гностичної, естетичної, акізитивної спрямованості, що свідчить про високий рівень індивідуальної спрямованості і високий рівень можливості адекватного адаптаційного входження у освітньо-професійний простір особистості у представників контрольної групи.

З метою визначення ступеня задоволеності (незадоволеності) соціальними досягненнями в основних аспектах життєдіяльності студентів обох груп використали методику: «Діагностика рівня соціальної фрустрованості».

У контрольній групі студентів за першим питанням «Чи задоволені Ви своєю освітою» показники у першому семестрі на рівні 0,53–0,59 б. і у другому 0,31–0,47 б., що відповідає, практично, відсутності рівня фрустрованості. У фоновій групі студентів цей же показник змінюється в межах 1,14-1,45 б., що свідчить про дуже низький рівень фрустрованості. За другим питанням, яке стосується задоволення взаєминами з колегами в колективі у контрольній групі студентів у першому обстеженні визначено показник, який дорівнює 2,54±0,03 б., що відповідає помірно вираженій фрустрації. У другому, третьому, четвертому, п’ятому і шостому обстеженнях він коливається у межах 1,89–1,57 б., що свідчить про зниження рівня фрустрації і в останніх двох обстеженнях другого семестру цей показник зафіксовано на дуже низькому рівні фрустрації 1,4–1,11 б., що свідчить про позитивну динаміку задоволеності взаєминами в колективі і зниження рівня фрустрації з помірно вираженої фрустрації до дуже низького її рівня.

У фоновій групі студентів задоволеність взаєминами в колективі у першому семестрі відмічається на рівні 3,41–3,9 б., що відповідає дуже високому рівні фрустрації за другою позицією. Але, починаючи, з другого семестру рівень фрустрації знизився до 2,01–2,4 б., що відповідає невизначеному її рівню.

Отже, рівень задоволеності взаєминами в колективі у контрольній групі студентів має позитивну динаміку - з помірно вираженої фрустрації до її дуже низького рівня. Водночас, у фоновій групі студентів цей показник, хоча і має певну позитивну динаміку, але у першому семестрі спостерігається на дуже високому рівні фрустрації, а у другому семестрі показник знизився до невизначеного рівня фрустрації.

За третім заміром щодо задоволеності взаєминами з адміністрацією у контрольній групі студентів у першому обстеженні цей показник відмічається на рівні 2,57±0,04 б., що свідчить про помірний рівень фрустрації у студентів у перші місяці навчання. У подальшому - у другому, третьому, четвертому, п’ятому і шостому обстеженнях цей показник утримується на рівні 1,9–1,49 б., що вказує на знижений рівень фрустрованості і у сьомому, восьмому обстеженнях він досягає рівня 1,4–1,39 б., що розцінюється як дуже низький рівень фрустрації у взаєминах з адміністрацією.

У фоновій групі студентів цей же показник у першому обстеженні дорівнює 3,54 б., що вказує на дуже високий рівень фрустрації, в другому і третьому обстеженнях – 3,42±0,04 б. і 3,41±0,03 б., що відповідає підвищеному рівню фрустрації і в четвертому обстеженні (напередодні сесії) цей показник знову піднявся до високого рівня фрустрації. Починаючи з другого семестру, цей показник знаходиться в межах невизначеного рівня фрустрації (2,31–2,4 б.) і в кінці навчального року, перед підсумковим контролем, рівень фрустрації у фоновій групі студентів збільшився до 3,1±0,07б., підвищеного рівня фрустрації.

Отже, задоволеність у взаєминах з адміністрацією у фоновій групі студентів у першому семестрі, у першому і четвертому обстеженнях на дуже високому рівнях фрустрації, що, очевидно, пов’язано з періодом адаптації у взаєминах та певного збігу з поточним і підсумковим контролем. У другому ж семестрі - у п’ятому, шостому і сьомому обстеженнях, до початку контролів і сесії – зберігається на невизначеному рівні і у восьмому обстеженні досягає підвищеного рівня фрустрованості.

У контрольній групі студентів взаємини з викладачами у перші місяці навчання виявились на помірному рівні фрустрації (2,63 б.), які, починаючи з другого і до восьмого обстеження вимірювалися в межах 1,54–1,89 б., що відповідає зниженому рівню фрустрованості.

У фоновій групі студентів задоволеність взаєминами з викладачами має свої особливості, які полягають у тому, що у першому, другому і третьому обстеженнях показники дорівнюють 2,29±0,04б., 2,24±0,05б. і 2,34±0,04б., відповідно, що вказує на невизначений рівнь фрустрованості і в четвертому обстеженні, в період підсумкового контролю, досягає підвищеного рівня фрустрованості. Аналогічна динаміка спостерігається і в другому семестрі у фоновій групі студентів, коли у останньому обстеженні відмічається підвищений рівень фрустрації.

Отже, за четвертою позицією, яка стосується взаємин з викладачами у контрольній групі студентів спостерігається позитивна динаміка – з помірного рівня фрустрації у першому місяці навчання цей показник змінився і спостерігався на стабільно зниженому рівні фрустрації. У фоновій групі студентів цей показник з невизначеного рівня підіймався до підвищеного рівня фрустрації у четвертому і восьмому обстеженнях, що співпадає з підсумковим контролем в навчанні.

За п’ятим питанням, яке стосується задоволеності змістом своєї роботи треба відмітити, що у контрольній групі студентів у першому обстеженні, у період преадаптації виокремлюється знижений рівень фрустрації, показник якого у другому, третьому, четвертому, п’ятому, шостому, сьомому і восьмому обстеженнях коливається від 1,34 до 0,89 б., що відповідає дуже низькому рівню фрустрації.

У фоновій групі студентів рівень задоволеності своєю роботою в перших трьох обстеженнях у першому і другому семестрах зафіксовано на рівні 2,32–2,39 б., що відповідає невизначеному рівню фрустрованості, показник якої зростає у четвертому і восьмому обстеженнях до 2,57–2,54 б., що відповідає помірному рівню фрустрованості (в періоди, які пов’язані з підсумковим контролем у навчанні).

За шостою позицією, щодо задоволеності умовами навчання у контрольній групі студентів у першому обстеженні цей показник дорівнює 2,11±0,07 б., що свідчить про невизначений рівень фрустрованості. У подальшому цей показник задоволеності у цій групі студентів на рівні 1,41-0,71 б., що вказує на дуже низький рівень фрустрації у контрольній групі студентів з приводу умов навчання.

У фоновій групі студентів у першому і четвертому обстеженнях аналогічний показник дорівнює 2,61±0,07 б. і 2,99±0,04 б., що розцінюється, як помірний рівень фрустрованості. В подальших обстеженнях спостерігається невизначений рівень фрустрації та її підвищення у восьмому обстеженні в період підсумкового контролю.

За сьомою позицією, щодо задоволеності своїм положенням у суспільстві в обох групах спостерігаються показники в межах 1,31–0,61 б., що свідчить про знижений рівень фрустрованості в обстежуваних.

Щодо задоволеності матеріальним положенням, то в обох групах студентів цей показник на рівні 3,11–3,4 б., що свідчить про високі вимоги студентів до свого матеріального положення, яке викликає у них підвищений рівень фрустрованості.

Дев’ята позиція, що стосується життєво-комунальних умов в обох групах викликає певний рівень фрустрації 2,0–2,4 б.

Десята позиція, що стосується стосунків з другом (подругою) викликають дуже високий підвищений рівень фрустрації у перші два місяці навчання, у другому, четвертому, п’ятому і шостому місяцях навчання вони знижуються до невизначеного рівня фрустрації і в останні два обстеження відповідають зниженому рівню фрустрованості.

Одинадцяту позицію не аналізуємо у зв’язку з відсутністю дітей у обстежуваної категорії.

Стосунки з батьками у контрольній групі студентів у першому обстеженні утримуються в межах 1,41–0,93 б., що вказує на дуже низький рівень фрустрації у цієї групи студентів. Уже в першому семестрі цей показник вказує на відсутність фрустрації у контрольній групі студентів, які пов’язані зі стосунками з батьками, що й продовжується у другому семестрі.

У фоновій групі студентів стосунки з батьками у перших трьох обстеженнях першого і другого семестрів знаходять на невизначеному рівні, а у четвертому і восьмому обстеженнях (в період підсумкового контролю) вони загострюються до підвищеного рівня фрустрації (3,27–3,39 б.).

Щодо ситуації в суспільстві, то в обох групах цей показник протягом обох семестрів в межах 2,0–2,39 б. що свідчить про невизначений рівень фрустрації в обстежуваних протягом року.

Стосунки з друзями у контрольній групі студентів у перший місяць навчання 2,35±0,06 б. – на невизначеному рівні фрустрації, а в наступні обстеження він досягає зниженого і дуже низького рівня фрустрації.

У фоновій групі студентів стосунки з друзями у першому семестрі викликають помірний рівень фрустрованості, тоді як у другому семестрі ці показники коливаються в межах 1,91–1,64 б., що відповідає зниженому рівню фрустровансоті.

Показники п’ятнадцятої і шістнадцятої позицій - стосовно задоволеністю сферою побутового і медичного обслуговування перебувають у межах 2,12–2,37 б., що свідчить про невизначений рівень фрустрованості у представників обох груп.

Щодо задоволеності проведенням дозвілля, то у контрольній групі студентів тільки у першому обстеженні, визначено знижений рівень фрустрованості, у подальшому, цей показник відмічено у межах 1,35–1,13 б., що відповідає дуже низькому рівню фрустрованості з приводу проведення дозвілля.

Цей же показник у фоновій групі студентів у перші два обстеження в обох семестрах фіксується в межах 1,15–1,36 б. і розцінюється, як дуже низький рівень і в четвертому і восьмому обстеженнях в кожному семестрі в період підсумкового контролю цей показник зростає до 2,45–2,47 б., тобто до помірного рівня фрустрації.

Щодо вісімнадцятого питання, стосовно можливості проведення відпочинку, у контрольній групі студентів цей показник спостерігається на рівні 2,17–2,39 б., що вказує на невизначений рівень фрустрації.

У фоновій групі студентів у перші три обстеження спостерігався помірний рівень фрустрації (2,69–2,51 б. і 2,71–2,9 б.), і у четвертому і восьмому обстеженнях цей показник спостерігається на рівні 3,17-3,19 б., що свідчить про підвищений рівень фрустрованості.

Дев’ятнадцятий показник, який стосується можливості вибору місця роботи, у обох групах визначено на рівнях 2,15–2,39 б., що свідчить про невизначений рівень фрустрованості в обох групах студентів.

Двадцяте питання, що стосується задоволеності своїм способом життя, у контрольній групі студентів, у першому дослідженні, цей показник дорівнює 1,51±0,03 б., що вказує на знижений рівень фрустрованості, а в подальших обстеженнях, цей показник коливається в межах 0,78–1,17 б., що свідчить про дуже низький рівень фрустрації.

У фоновій групі студентів у перших трьох обстеженнях у першому і другому семестрах спостерігається на рівні 1,5–1,77 б., що розцінюється як знижений рівень фрустрованості, а в четвертому і восьмому обстеженнях цей показник зростає до 2,55–2,61 б., що свідчить про помірний рівень фрустрованості у цієї категорії студентів.

Таким чином, підводячи підсумки за опитувальником «Діагностика рівня соціальної фрустрованості» розробленої Л.І. Васерманом в модифікації В .В. Бойко визначено такі особливості. По-перше, в обох групах, на невизначеному рівні фрустрованості зафіксовано п’ять показників - задоволеність ситуацією в суспільстві, сферою побутового і медичного обслуговування, можливістю вибору роботи та житлово-побутовими умовами. По-друге, в обох групах детермінантами фрустрованості визначено за такими позиціями, як матеріальне положення і задоволеність своїм положенням у суспільстві. По-третє, у контрольній групі студентів спостерігається закономірність: у першому обстеженні в період преадаптації показники носять помірний, або невизначений рівень, які в подальшому мають позитивну динаміку і спостерігаються на зниженому і дуже низькому рівні, а саме: взаємини в колективі, з адміністрацією, викладачами, задоволеністю змістом своєї роботи, умовами навчання, стосунками з батьками, друзями, проведенням дозвілля, своїм способом життя в цілому.

Крім того, у студентів обох груп спостерігається така закономірність за позицією стосунків з другом (подругою), які з підвищеного рівня фрустрованості у перших двох обстеженнях в подальшому переходять на рівень невизначеної фрустрації і у сьомому і восьмому обстеженнях на знижений рівень фрустрації.

По-четверте, найбільш виражені детермінанти фрустрованості у фоновій групі студентів. Так, у першому семестрі у студентів цієї групи на дуже високому рівні фрустрованості визначено - взаємини у колективі, з адміністрацією, стосунки з друзями. Окрім того, виявлено загальну закономірність, яка полягає у тому, що рівень фрустрованості зі зниженого, або невизначеного рівня істотно зростає до підвищеного або дуже високого у періоди навчальної діяльності, що пов’язані з напруженою роботою студентів (підсумкові контролі в четвертому і восьмому обстеженнях).

З метою визначення рівня розвитку вольової саморегуляції ми використали «Методику дослідження саморегуляції» опитувальник А. В. Зверкова та Е. В. Ейдмана. Рівень розвитку вольової саморегуляції визначено за шкалою вольової регуляції і шкалою наполегливості та саморегуляції. У цілому, за рівнем прояву трьох показників методики можна судити про появу дизадаптації поведінки або ж порушення у розвитку особистості та наполегливості, самовладанні з іншими, адекватних реакцій на ситуації.

У табл. Б.8 представлено результати дослідження за методикою дослідження вольової саморегуляції. У контрольній групі студентів показник вольової саморегуляції зафіксовано на рівні 13,0–13,9 б., що відповідає високому рівню вольової саморегуляції протягом усього періоду навчання на першому курсі.

У представників фонової групи студентів цей показник у середньому (суттєво) на п’ять балів нижчий, ніж у контрольній групі студентів (р<0,05) і розцінюється, як рівень, нижче середнього (рис. 3.9).

Отже, показники вольової саморегуляції у контрольній групі студентів протягом усього періоду обстеження знаходяться на високому рівні, що вказує на те, що представникам контрольної групи властива емоційна зрілість, активність, самокритичність, незалежність. Їх відрізняє спокійність, упевненість, стійкість намірів, реалістичність, почуття особистого обов’язку, вони здатні планомірно втілювати свої наміри, контролювати свої вчинки і мають соціально-позитивну спрямованість.

У осіб фонової групи і у першому і у другому семестрі спостерігається вольова саморегуляція нижче середнього рівня і для них притаманні: чутливість, емоційна нестійкість, вразливість, невпевненість зі зниженою активністю, імпульсивністю і нестійкістю намірів, що може супроводжуватись дизадаптаційною поведінкою і ця категорія студентів потребує психологічної корекції адаптаційного входження студентів у навчальну діяльність.

За шкалою наполегливості ми визначили силу намірів прагнення до здійснення розпочатої справи. У контрольній групі студентів, показник наполегливості спостерігається у межах 13,1–14 б., що притаманна для діяльнісних, працездатних осіб, яких мобілізують перешкоди і які уміють робити акцент на розпочатій справі і доводити її до логічного результату.

У фоновій групі студентів за шкалою наполегливості показники суттєво нижчі (на 6–8 б.), ніж у контрольній групі студентів і вони спостерігались на рівні 5,1-6,4 б. ( при р<0,05.). Нижчі значення за шкалою наполегливості у фоновій групі студентів вказують на підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, що може призвести до неадекватної поведінки, що знижує рівень адаптаційного входження представників цієї групи. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільного трактування соціальних норм.

Шкала самовладання відображає рівень довільного контролю, емоційних реакцій і станів.

У контрольній групі студентів цей показник коливається у межах 7,11–8,7 б. Такі показники у студентів контрольної групи свідчать про емоційну стійкість, уміння добре володіти собою, внутрішній спокій, упевненість, схильність до новаторства.

За шкалою самовладання у фоновій групі студентів зафіксовано показники на рівні 5,3–4,0 б. При чому, в кінці кожного семестру (у четвертому і восьмому обстеженнях) спостерігається істотне зниження самовладання до 4,0–4,2 б. у порівнянні з попередніми дослідженнями. Це свідчить про низький рівень самовладання, що виявляється в спонтанності, імпульсивності поведінки студентів фонової групи.

Таким чином, підводячи підсумки аналізу результатів дослідження вольової саморегуляції треба зазначати, що у контрольній групі студентів показники усіх трьох шкал – вольової саморегуляції, наполегливості і самовладання визначено в межах високих (нормативних) величин, що вказує на достатній рівень саморегуляції, який притаманний гармонійному розвитку, емоційній зрілості, активності з високим рівнем працездатності і адекватної поведінки особистості, що сприяє адекватному входженню студентів у освітньо-професійну діяльність.

Водночас, у фоновій групі студентів рівень показників вольової саморегуляції, надійності, самовладання нижче середнього, що зумовлює притаманні їм особливості емоційної нестабільності, невпевненості, імпульсивності, з низьким фоном активності і працездатності, що в цілому, свідчить про порушення адаптації і виявляється у невмінні налагоджувати стосунки з іншими і неадекватних реакціях на певні ситуації, що являється прямим показанням до застосування комплексу корекційної програми з метою корекції емоційно-вольової сфери і оптимізації адаптаційного входження студентів у освітньо-професійну діяльність.

Таким чином, підводячи підсумки дослідження індивідуально-типологічних особливостей, мотиваційної та емоційно-вольової сфери студентів протягом першого і другого семестрів навчальної діяльності треба зазначити, що за даними методики ІТО у контрольній групі студентів спостерігається збалансованість різноманітних властивостей, що зумовлює гармонійний розвиток особистості представників контрольної групи. Це підтверджується високим рівнем показників емоційної спрямованості – альтруїзму, практичності, гностичності, естетичності та акізативності, а також зумовлено високим рівнем показників вольової саморегуляції за шкалами – вольової саморегуляції, наполегливості і самовладання. Водночас, контрольна група студентів потребує психологічної корекції комунікативної сфери, яку виявлено на нижчому за середній рівень.

У фоновій групі студентів за методикою ІТО загальною закономірністю є те, що за більшістю показників шкал спостерігається надмірний рівень акцентуації (стенічність, спонтанність, сензитивність), або помірний рівень акцентуації - практична спрямованість (спонтанність – сензитивність), стенічність – тривожність, ригідність-лабільність. Тобто, у фоновій групі студентів виявили показники, які компенсуються властивостями антитенденціями, що свідчить про значну емоційну напругу і є ознакою внутрішнього конфлікту та вказує на дизадаптаційні прояви. Поряд з цими особливостями за методикою діагностики емоційної спрямованості у фоновій групі студентів виявлено високий рівень глоричної та романтичної спрямованості, що поряд з низьким рівнем комунікативної, практичної, пугнічної спрямованості, а також низьким рівнем показників вольової саморегуляції свідчить про порушення у розвитку гармонії властивостей особистості, труднощів комунікацій та адекватних реакцій на ситуації.

У цілому ж, індивідуально-типологічні особливості, емоційна спрямованість та емоційно-вольова регуляція свідчать про порушення в розвитку властивостей особистості, труднощі в комунікації та відображають появу дизадаптивних рис і форм поведінки.

Високий та надмірний рівень акцентуацій за рівнем проявів стенічності, сензитивності, спонтанності, тривожності, ригідності, а також низький рівень емоційної спрямованості і емоційно-вольової регуляції є прямим показанням для надання психологічної допомоги студентам фонової групи з метою поліпшення емоційно-вольової, комунікативної та поведінкової сфер особистості і в цілому активізації адаптаційного потенціалу особистості з метою оптимізації адаптаційного входження студентів у навчальну діяльність.

Діагностика рівня показників фрустрованості дала змогу з’ясувати у контрольній групі студентів загальну закономірність, яка полягає у тому, що в перші місяці навчання – період преадаптації, показники мають помірний або знижений, невизначений рівень і, в подальшому, набувають позитивної динаміки та змінюються до дуже низького або зниженого рівня фрустрації (стосовно взаємин в колективі, з адміністрацією, викладачами, задоволеністю змістом своєї роботи, умовами навчання, стосунками з батьками, друзями, проведення дозвілля і своїм способом життя у цілому)

У фоновій групі студентів з’ясовано високий рівень вираженості детермінант фрустрованості за показниками взаємин у колективі, з адміністрацією, стосунків з друзями. Водночас, у фоновій групі студентів виявили загальну закономірність, яка полягає у тому, що рівень фрустрованості зі зниженого або невизначеного рівня зростає до підвищеного, або ж до дуже високого в четвертому і восьмому обстеженнях, які співпадають з найбільшою напруженістю навчальної діяльності студентів – підсумковим контролем.

Отже, високий рівень фрустрованості, низький рівень емоційно-вольової регуляції студентів фонової групи свідчать про дизадаптивні прояви у цієї категорії студентів і необхідність надання психологічної допомоги з метою оптимізації адаптаційного входження в процесі навчальної діяльності.

РОЗДІЛ 3