Основи антитерористичних та миротворчіх дій

РОЗДІЛ 2

ОСНОВИ СУЧАСНОГО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ

Загальновійськовий бій складає основу армійських, корпусних, а також раду спільних (десантних, протидесантних) операцій. Він ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань, частин і підрозділів різних родів Сухопутних військ, а також Повітряними силами, а на приморському напрямку й Військово-морських сил (рис 2.1).

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ, які беруть участь в ньому безпосереднього ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту (від зброї масового ураження, високоточної зброї, ударів авіації, ракетних військ і артилерії противника) та маскування, високої рухомості та організованості, повного напруження моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Види маневру підрозділами

Маневр, підрозділами (охоплення, обхід, відхід) з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу своїх підрозділів з-під удару противника здійснюється стрімким їх просуванням у глибину бойового порядку противника, в тому числі й повітрі, а також шляхом відведення підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), розташованій в нашій глибині. Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, потай і раптово для противника.

Охоплення (рис. 2.1) Маневр, який здійснюється частинами, підрозділами з метою виходу для удару у фланг противника, здійснюється в тісній тактичній та вогневій взаємодії.

ТВ

Рис. 2.1 Охоплення

Обхід (рис. 2.2.) Більш глибокий маневр, який проводиться частинами, підрозділами для удару по противнику з тилу. Обхід здійснюється у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом.

		тв
	1 мв

Рис 2.2. Обхід

Відхід(рис. 2.3) Маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу та заняття вигідного рубежу (району).

Відхід проводиться тільки з дозволу та наказу старшого командира.

		2 мвід
		3 мвід
		2 мвід
		3 мвід
	Рис. 2.3. Відхід

2.1.2 Маневр ударами та вогнем

Маневр ударами та вогнем (рис. 2.5, 2.6, 2.7, 2.8) дозволяє захопити й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася. Полягає в одночасному або послідовному їх висуванні (зосередженні), ударах по найважливіших об‘єктах противника або в розподілі (розосередженні) для ураження декількох об‘єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об‘єкти.

2 мвід

1 мв

1 мвід

3 мвід

1 тв

Рис 2.5.Розподіл вогню

	Рис. 2.5. Зосередження вогню

	1 тв
		1 тв

Рис. 2.6. Перенесення вогню на новий об’єкт

Основними видамизагальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Обороназдійснюється навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступпроводиться з метою повного розгрому противника та оволодіння важливими районами (об’єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни це перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв’язані. Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ – елементи оборони.

Характерними рисамисучасного загальновійськового бою є: рішучість мети, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови бойового порядку сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Основними принципамиведення сучасного загальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів, рішучість, активність і безперервність ведення бою, узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними, раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника), рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент, маневр підрозділами, ударами та вогнем, своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою, повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання, тверде і безперервне управління підрозділами.

Провідна роль у загальновійськовому бою нале­жить механізованим і танковим підрозділам. Залежно від обстановки вони можуть діяти в похідному, передбойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок – цешикування підрозділів для пе­ресування в колонах. Він застосовується на марші, під час переслідування противника, проведення маневру. Він повинен забезпечувати: високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усі­ма видами зброї противника; підтримання стійкого уп­равління підрозділами.

Передбойовий порядок – шикування підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту та в глибину. Він повинен забезпечувати: швидке розгор­тання у бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням загороджень, зон зараження, районів зруй­нувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для ве­дення бою. Він повинен відповідати завданню, задуму бою, що передбачається, та забезпечувати: успішне ве­дення бою як із застосуванням тільки звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ядерної зброї та інших засобів ураження; найбільш повне викори­стання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі); стійкість та активність в обороні; рішуче ураження про­тивника на можливо більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; наро­щування зусиль під час бою й здійснення маневру; можливість відбиття ударів противника з повітря, зни­щення його аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримання безперервної взаємодії та уп­равління підрозділами.

ОСНОВИ АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ТА МИРОТВОРЧІХ ДІЙ