ТЕМА 4. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

План

1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину.

2. Кримінально-правова дія або бездіяльність.

3. Суспільно небезпечні наслідки.

4. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.

5. Місце, час, обстановка, спосіб і знаряддя вчинення злочину та їх кримінально-правове значення.

Методичні рекомендації:

При відповіді на перше питання теми необхідно визначити та розкрити зміст об’єктивної сторони злочину як сукупності ознак, що характеризують зовнішню сторону злочинного посягання. Далі слід показати, які ознаки характеризують об’єктивну сторону складу злочину і на цій підставі привести існуючу у науковій та навчальній літературі класифікацію цих ознак на обов’язкові (необхідні) та факультативні (необов’язкові). При цьому треба пам’ятати, що в кримінально-правовій літературі це питання вирішується неоднаково. Деякі автори вважають, що обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу злочину є суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок між ними, всі останні – факультативні ознаки. На думку інших авторів, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину є тільки суспільно небезпечне діяння, а інші ознаки є факультативними. Необхідно коротко викласти думки різних дослідників з цього питання та визначити своє ставлення до цієї проблеми. Потім слід показати, яке значення має об’єктивна сторона злочину для кваліфікації злочинів та відмежування одних злочинів від інших тощо.

Розглядаючи питання про поняття діяння, як свідомої, вольової, суспільно-небезпечної та протиправної поведінки людини, яка може виявлятися у двох формах: дії чи бездіяльності. Всі ці ознаки треба розкрити. Особливу увагу необхідно приділити характеристиці умов відповідальності за злочинну бездіяльність. Тут необхідно висвітлити питання про обставини, які впливають на вольовий характер діяння (непереборна сила, фізичний та психічний примус) та визначити їх значення для вирішення питання про об’єктивну сторону.

При характеристиці питання про суспільно небезпечні наслідки злочину необхідно дати поняття наслідків, назвати їх види та показати кримінально-правове значення злочинних наслідків для вирішення питання про кваліфікацію злочину та призначення покарання. Тут на конкретних прикладах треба показати, що в одних статтях Особливої частини КК суспільно небезпечні наслідки вказуються як обов’язкова ознака об’єктивної сторони, а в інших – ні. Виходячи з такої конструкції складів злочину, треба пояснити їх поділ на “матеріальні” та “формальні”. Необхідно показати практичне значення такого поділу.

Викладаючи питання про причинний зв’язок, треба мати на увазі, що наука і судова практика з кримінальних справ не виробили свого особливого вчення про причинний зв’язок. Вони виходять із загально-визнаних положень філософії про причинність, ураховуючи специфіку кримінального права. Більш обґрунтованою точкою зору в науці кримінального визнається теорія необхідного спричинення, згідно з якою причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони є закономірним, необхідним зв’язком між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками. Слід показати найбільш типові виявлення необхідного причинного зв’язку і відокремити його від випадкового зв’язку.

Відповідаючи на останнє питання теми, необхідно визначити поняття таких ознак об’єктивної сторони злочину, як час, місце, обстановка, спосіб та знаряддя вчинення злочину та показати їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність: як обов’язкових ознак основного складу злочину; як ознак кваліфікуючих складів злочину та як обставин, що враховуються при призначенні покарання.

Основний та додатковий списки літератури та матеріали судової практики:

Бажанов М.И. “О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права”. – Проблемы законности № 40, – 1999. – С. 144-145.

Ковалев М.И., Васьков П.Г. Причинная связь в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1958.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. – М.: Госюриздат, 1958.

Мальцев В.В. Проблема уголовно–правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд–во Саратов. ун–та, 1989.

Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Изд–во Харьк. ун–та, 1984.

Панов Н.И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Уч. пособие. – Х.: Юрид. ин-т. – 1984. – 111 с.

Тер–Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1980.

Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963.

Ярмиш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления. – Харьков “Основа”, 1999.

Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (филосовско-правовой анализ). – Х.: Право. – 2003. – 512 с.

Х Х Х

Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2000.

Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблеми питання // Право України. – 1998. – № 6. – с.106–107.

Тимейко Т.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов–на–Дону: Изд–во Ростов. ун–та, 1977.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» від 28. 05 2004 року № 9.