Порівняльний аналіз динаміки розвитку пам’яті

Позитивна динаміка

Негативна динаміка

Без змін

Експерим. група

Контр. група

Експерим. група

Контр. група

Експерим. група

Контр. група

Кіл-сть учнів

%

Кіл-сть учнів

%

Кіл-сть учнів

%

Кіл-сть учнів

%

Кіл-сть учнів

%

Кіл-сть учнів

%

Зорова

Слухова

Механічна

Словесно-логічна

Середній показник

48,5 %

14 %

14 %

41 %

37,5 %

45 %

Рис.3.3.9 Порівняльний аналіз середніх показників динаміки пам’яті учнів експериментальної та контрольної груп.

Отже, порівняльний аналіз результатів дозволяє стверджувати, що від постійного заняття вправами, які потребують залучення нервової системи на свідомому рівні, покращується загальний об’єм пам’яті. Ступінь покращення пам’яті пропорційно залежить від часу, який витрачено на ці вправи. Розвиток пам’яті не залежить від виду інформаційної діяльності, яким займається людина.

РОЗДІЛ 4

Трактовка результатів на основі теорій Х. Маункастла та К. Прибрама

Результати відстеження процесу розвитку пам’яті однозначно показали, що підвищення рівня кожного окремого її типу не залежить від того, яку техніку застосовує людина . Так, проведення вправ на розвиток механічної пам’яті на другому етапі значно не вплинули на її показники у піддослідних, при цьому помітно зростав рівень тих типів, які цілеспрямовано не розвивали. Такі ж результати спостерігалися і на першому етапі експерименту, коли в учнів спеціальними вправами намагалися розвивати той тип пам’яті, який в них був розвинений найменше. В ході першого етапу було доведено, що переважаючий тип пам’яті – індивідуальна особливість сприйняття інформації, яка досить слабко коректується.

Як можна пояснити отримані результати з точки зору механізму нервових процесів? Якщо розглядати традиційний поділ мозку на функціональні зони, можна було б очікувати, що постійний вплив протягом певного часу на цю зону дозволить «натренувати» нервові клітини, розвинути додаткову мережу нервових зв’язків цієї ділянки та, таким чином, підвищить можливості пам’яті саме цього типу. Але в ході експерименту, як сказано вище, цього не спостерігали, а результати навіть показали протилежну картину. Можна допустити , що на загальне підвищення пам’яті впливає явище активізації інших зон - при збудженні певної ділянки мозку збуджуються і інші. Але тоді все одно рівень роботи тих клітин, на які впливали, був би значно вищим, ніж тих, які активізувалися додатково.

Теорія «голографічної природи пам’яті» ( К. Прибрам) пояснює отримані результати безумовно. Так, якщо припустити, що кожна нервова клітина здатна зберігати повну інформацію, яку отримує із зовнішнього середовища, то нерівномірне відновлення інформації ( що і є зовнішнім показником пам’яті) залежить лише від індивідуальних типологічних особливостей сприйняття людини. Тобто нервові клітини зберігають повну інформацію, але краще відновлюється лише та її частина, яка відповідає типу людини – зорова, слухова, механічна, словесно-логічна. І взагалі поняття «тип пам’яті», з огляду на вищесказане, стає досить умовним та відносним.

Якщо наведені ствердження правильні, постає питання про те, як все ж таки кожна нервова клітина кортексу отримує інформацію, якщо нервові шляхи анатомічно підходять лише до певних зон? Це доречно пояснити положеннями теорії Прибрама , які висувають припущення про надструктурну єдність нервової тканини та хвильові принципи передачі імпульсу і народження інтерферентних картин.

Теорія Маункастла про роботу нервових клітин за єдиним алгоритмом дає чітке пояснення механізму зберігання інформації.

Для логічного завершення пояснення доцільно об’єднати ці теорії, як взаємодоповнюючі та стверджувати, що кожна нервова клітина кортексу отримує інформацію , яка у вигляді хвиль охоплює всю систему та на основі народження інтерферентних картин однаково та за єдиним алгоритмом формує голографічний слід, який залишається на довгий час. А при відтворенні інформації будь-яка клітина кори мозку ( мається на увазі з будь-яких анатомічних зон) здатна відновити збережене. Питання про те які клітини краще та скоріше відтворять інформацію – це вже питання типології особистості, але це не заперечує того, що при неможливості роботи тієї зони, яка відповідає за з’єднання із розвинутим в даної особи аналізатором, клітини інших зон не в змозі відновити повний об’єм збереженої інформації. Хоча, можливо для цього потрібно буде більше часу.

Таким чином, можна стверджувати, що в результати досліджень можуть стати підтвердженням теорії Маункастла про роботу нервової тканини за єдиним алгоритмом та теорії К. Прибрама про голографічний механізм пам’яті.

ВИСНОВКИ

Аналіз результатів дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Від постійних занять вправами, які потребують залучення нервової системи на свідомому рівні покращується загальний об’єм пам’яті.

2. Ступінь покращення пам’яті пропорційно залежить від часу, який витрачено на ці вправи.

3. Розвиток пам’яті не залежить від виду інформаційної діяльності, яким займається людина - переважаючий тип пам’яті є вродженою особистісною характеристикою людини, яку визначають як індивідуально-типологічні особливості сприйняття.

4. Результати досліджень підтверджують теорії Маункастла про роботу нервової тканини за єдиним алгоритмом та теорії К. Прибрама про голографічний механізм пам’яті.

Запропонована робота, можливо, зацікавить дослідників, які займаються експериментами та теорією функціонування мозку людини. З прикладної точки зору може знадобитись учням шкіл та вузів для розширення можливостей своєї пам’яті. А подальші розробки можна направити на експерименти, які допоможуть визначити найкращій та найбільш ефективний метод покращення пам’яті або проводити подальші дослідження правдивості альтернативних теорій Маункастла та Прибрама.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Хомская Е. Д. Хрестоматия по нейропсихологии. - М: МПСИ, 2004.

2. Бехтерев В. М. Общие основы рефлексологии человека: Учеб. пособ. – М.: Мир, 1986 г.

3. Никколс Дж.Г., Мартин А.Р.,Валлас Б.Дж., Фукс П.А., От нейрона – к мозгу.- К.: Каштан, 2003 г.

4. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология // учеб.пособ. 3 т. - М.: Мир, 2004 г.

5. Яблоков А. В. , Сахаров Д. А. , Криволуцкий Д. А. Актуальные проблемы биологической науки: Пособие для учителя — М.: Просвещение, 1984 г.

6. Лурия А.Р. Этапы пройденного пути: Научная автобиография. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982 г.

7. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Издательский центр «Академия», 2003 г.

8. Корсакова Н. К., Московичюте Л.И. Клиническая нейропсихология. М: МГУ, 1988 г.

9. Кондратьева Д.А. Нейропсихология и ее направления // реферат , 2006 г. - [Електронний ресурс] – режим доступу : www.inauka.ru

10. Hawkins J. - On Intelligence. / S. Blakeslee, Hawkins J. – К.: Oxford University Press, 2004. – 115 c.

11. Лебединский В.В.Психофизиологические закономерности нормального и аномального развития // Сборник докладов I Международной конференции памяти А.Р. Лурия. 1998, [Електронний ресурс] – режим доступу :www.auditorium.ru

12. Горелов А.А. Концепции современного естествознания // Курс лекций - К.: Центр, 1998 р.

13. Психологический словарь. Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г Мещерякова. М.: Педагогика-Пресс, 1999.

14. Аткінсон В. Пам’ять та догляд за нею, - К.: Каштан , 1999 р.

15. Маклаков А.Г. Общая психология: СПб.: Питер 2002 г.

16. Прибрам Карл, Інтерв’ю. // Psychology Today. – 2001- № 5 с. 10

17. Вартанов А.В. Механизмы семантики: мозг, психика, сознание (теория и эксперименты)// материалы семинаракафедры психофизиологии факультета психологии МГУ - М.: НИЯУ МИФИ
2011 г. [Електронний ресурс] – режим доступу : http://psylist.net/obh/00009.htm

18. Вправи для розвитку пам’яті, [Електронний ресурс] – режим доступу http://lekarna.ru/2009/03/24/5-prostyx-sposobov-trenirovat-mozg

19. 126 вправ для розвитку пам’яті, [Електронний ресурс] – режим доступу : http://www.yugzone.ru/lib.htm

20. Основи нейрогімнастики, [Електронний ресурс] – режим доступу : http://www.mnemonica.ru/u

21. Ромін В.П. Лабораторний практикум із загальної психології , - К.: Генеза, 1998 р.

22. Турищева Л.В. Настільна книга шкільного психолога // нав. пос. - Х.: Основа, 2009 р.

Додаток А

Будова мозку

Додаток Б

Індивідуальні пам’ятки для розвитку різних типів пам’яті