Метафори з галузі медицини й техніки

Намагаючись надати молодому напрямку науки – тестології – авторитет і наукову вагу, розробники тестів інтелекту перейняли медичну і технічну термінологію. Їх мета полягала в тому, щоб переконати громадськість, що психологія має таке ж законне право на існування, як і інші науки (Reiger. 1993).

Психологи називали людей, які проходили тести, не суб’єктами, а пацієнтами. Тести порівнювали з термометрами, які в той час були доступні тільки лікарям: без належної підготовки нікому не дозволялося користуватися термометрами – так само, як неспеціаліст не міг проводити психологічні тести. Тести називали «психологічними рентген-апаратами», що дозволяли заглянути всередину психіки, розуму, препарувати психічні механізми пацієнтів. «Чим більше [психологів] входило в образ докторів, тим більше було бажаючих надати їм цей статус» (Keiger, 1993. P. 49).

Використовувалися також і технічні метафори. Школи називали освітніми фабриками, а тестування було покликане оцінити "продукцію" цих фабрик – тобто рівень розумового розвитку учнів. Суспільство порівнювали з мостом, для збереження якого – за допомогою тестування інтелекту в якості робочого інструменту – треба було виявити найбільш слабкі елементи його конструкції, тобто недоумкуватих, яких потім слід ізолювати від суспільства і помістити в спеціальні установи.

Годдард писав, що тести розумового розвитку «дають нам найважливіші знання людського матеріалу, розумової сили людини. Інженер не зміг би побудувати міст або будівлю, якби нічого не знав про опір матеріалів – тобто, яку вагу вони здатні витримати. Так ось, набагато важливіше знати міцність тих матеріалів, із яких будується наша соціальна структура» (цит. за: Brown. 1992. P. 116-117).

Запозичуючи ці метафори, тобто за аналогією з іншими науками, психологи сподівалися підвищити довіру до методів психологічного тестування і поширити їх застосування в різних сферах життя суспільства.

Расові проблеми

Розвиток тестології став причиною жаркої соціальної полеміки, невщухаючої й понині. У 1912 році Годдард, який переклав англійською мовою тест Біне і ввів у обіг термін moron, відвідав Елліс Айленд в Нью-Йорку – місце, де вперше ступали на землю сотні тисяч іммігрантів з Європи. Він вважав, що тест Біне буде корисний для виявлення людей з психічними порушеннями, які прибувають в Сполучені Цитати з інших країн (Could. 1981).

У свій перший візит в Елліс Айленд Годдард зауважив молодого чоловіка, якого він вважав розумово відсталим. Проведений через перекладача тест підтвердив діагноз. Перекладач заперечив, що слабкий результат тестування можна пояснити хвилюванням від прибуття до Америки, і крім того, цим тестом неправомірно випробовувати людей, не знайомих з американською культурою. Але Годдард із ним не погодився.

Наступні тестування великих груп іммігрантів показали, що більшість з них – біля 87% росіян, 85% євреїв, 80% угорців і 79% італійців – розумово відсталі, їх розумовий вік нижче 12 років (Could. 1981). Ці так звані свідчення тестування інтелекту пізніше використовувалися в підтримку федерального закону про обмеження на імміграцію для тих расових і етнічних груп, яким приписували «низький рівень розумового розвитку».

Ідея расових відмінностей у рівні інтелекту отримала додаткову підтримку в 1921 році, коли були оприлюднені результати тестів новобранців, що проводилися під час світової війни. Дані показали, що розумовий вік призовників і, як наслідок, білого населення в цілому, становить лише 13 років. Згідно з цими даними чорношкірі американці, як, втім, і іммігранти з країн Середземномор’я та Латинської Америки, мали більш низький показник IQ, ніж білі. За IQ з білими американцями змогли зрівнятися тільки іммігранти з країн Північної Європи.

Ці результати підняли бурю обурення серед вчених, політичних діячів і журналістів. На чому тримається американська система, якщо народні маси настільки дурні? Чи слід дозволяти голосувати групам з низьким показником IQ? Чи слід уряду відмовити у в’їзді іммігрантів з країн з низьким IQ? А як бути з тим постулатом, що всі люди створені рівними?

Концепція расових інтелектуальних відмінностей була висунута в Сполучених Штатах ще в 80-ті роки минулого століття, коли лунали численні заклики обмежити приплив іммігрантів із Середземномор’я і латиноамериканських країн. Думка про нібито низькому рівні інтелекту чорношкірих американців широко побутувала ще до появи перших інтелектуальних тестів.

Одним з найбільш різких критиків подібних поглядів був Горас Мэнн Бонд (1904–1972), афро-американець, вчений, президент університету Lincoln з штату Пенсільванія. Бонд, що отримав докторський ступінь з педагогіки в Чиказькому університеті, опублікував безліч книг і статей, де стверджував, що будь-які відмінності показник IQ між чорними і білими обумовлені середовищем, а не спадковістю. Його дослідження показали, що результати тестування чорношкірих з північних штатів вище результатів білих з південних штатів – висновок, який серйозно похитнула думку про те, що за своїм рівнем розумового розвитку чорношкірі стоять на сходинку нижче білих (Urban. 1989).

У відповідь на заяви про расових інтелектуальні відмінності багато психологи припустили, що відповідні тести були складені упереджено. Згодом дебати вщухли, але не так давно це питання знову підняли автори книги "Графік Белла" (The Bell Curve) (Hermstein & Murray. 1994), які, спираючись на результати тестування інтелекту, стверджують, що рівень розумового розвитку чорношкірих нижче рівня розвитку білих.

Психологи працюють над розробкою тестів, вільних від упереджень, що мають відношення до культури й освіти, тестів, більш точно оцінюють весь діапазон здібностей людини.