Криміналістична класифікація та криміналістична характеристика кримінальних пожеж.

Тема 27: Розслідування кримінальних пожеж. Загальні положення розслідування злочинів проти безпеки виробництва.

Криміналістична класифікація та криміналістична характеристика кримінальних пожеж.

Підпали та інші злочини, пов’язані з виникненням пожеж, спричиняють збитки господарству, майну, життю та здоров’ю громадян. Основним завданням при розслідуванні цих злочинів є дослідження всіх обставин, пов’язаних з пожежею, встановленням причин, виявленням винних у її виникненні.

Пожежі, учинені як суспільно небезпечні винні діяння (кримінальні пожежі), на відміну від пожеж, викликаних діями стихійних сил природи, є наслідком навмисних дій людей (підпали) чи злочинних порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки. Тому кримінальні пожежі можна класифікувати за двома підвидами:

• пожежі, що виникають у результаті підпалу (умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великих розмірах - ч. 2 ст. 194 КК України). Підпали можуть виникати: у разі створення умов, що сприяють самозайманню; з використанням спеціальних пристроїв; від легкозаймистих речовин; при порушенні правил протипожежної безпеки.;

• пожежі, що стали наслідком порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки, у тому числі необережного поводження з вогнем (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки - ст. 270 КК України). До порушення правил протипожежної безпеки можна віднести: використання приладів, обладнання, установок, по забезпечених протипожежним захистом; експлуатація отоплю вальних, освітлювальних та інших приладів; порушення правил зберігання, перевезення, виготовлення різних легкозаймистих об'єктів і матеріалів; проведення робіт з відкритим вогнем.

Метою підпалів може бути:

? приховування раніше вчиненого злочину або іншої події (убивства в житловому приміщенні, крадіжки тощо);

? створення обстановки, що сприяє вчиненню іншою злочину;

? помсти (на фунті сварки, ущемлення прав тощо) власнику майна, іншим особам, діяльність яких пов'язана з об'єктом, який підпалено;

? залякуванім потерпілих під час вимагання хабара;

? одержання страхової премії, нової квартири тощо.

Класи пожежі:

A - горіння твердих речовин; А1 - яке супроводжується тлінням; А2 - яке не супроводжується тлінням;

B - горіння рідких речовин; В1які розчинні у воді; В2 - нерозчинні у воді;

C - горіння газоподібних речовин (побутовий газ, водень, пропан);

D - горіння металів;

E - горіння електрообладнання.

Криміналістична характеристикацього виду злочинів включає:

- способи вчинення злочину;

Спосіб учинення підпалів, як правило, установити після пожежі надто складно. Існують чотири основних типових способи вчинення підпалів, які найчастіше використовують злочинці.Можна виділити підпали:

а) від легкозаймистих речовин;

б) з використанням спеціальних пристроїв;

в) за створення умов, що сприяють самозайманню;

г) в результаті порушення правил пожежної безпеки.

- способи приховування;

До основних способів приховування підпалів належать: знищення слідів злочину, знарядь і засобів підпалу, інсценування обстановки, що вказує на випадкове виникнення пожежі. Способи приховування пожежі внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки такі: маскування слідів (знищення приладу, внесення змін в обстановку, фальсифікація документів, що підтверджують справність обладнання та наявність протипожежного захисту тощо), іноді — інсценування підпалу.

- сукупність найбільш типових слідів;

Найбільш типовими слідами, пов’язаними зі вчиненням названих злочинів, є сліди дії полум’я (попіл, залишки матеріалів, що не згоріли, сліди плавлення і пальних речовин), а також дії окремих осіб (сліди взуття, рук, знарядь злому, транспортних засобів тощо). Розслідування кримінальних справ про умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки ускладнюється тим, що різні сліди, які мають інформацію про пожежу, можуть бути знищені від дії вогню, а також заходів із запобігання розповсюдженню вогню.

- дані про особу злочинця;

Злочинця слід шукати серед осіб, інтереси яких пов’язані зі знищенням даного об’єкта чи майна. У деяких випадках підпал може здійснювати піроман. Відомості про особу потерпілого можуть зорієнтувати слідчі органи відносно характеру події, її мотивів, особи злочинця, причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

- дані про особу потерпілого;

Установлення предмета злочинного посягання дозволяє визначити характер, особливості й розмір пошкодженого чи знищеного при пожежі чужого майна. Інформація про предмет злочинного посягання може мати значення для встановлення способу вчинення злочину, з'ясування мотивів злочинної поведінки і характеристики особи злочинця, що суттєво сприятиме пошуку винних осіб.

- предмет злочинного посягання.

Основними джерелами відомостей про обставини злочину і особу злочинця можуть бути початкові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: огляд місця події, виявлення та допит свідків, призначення окремих видів експертиз.

2.Обставини, що підлягають встановленню. 3. Вихідні слідчі ситуації, версії, тактичні завдання. 4.Первісні слідчі дії. Особливості подальшого стану розслідування. (2 і 3 і 4 разом)

Питання взаємодії органів внутрішніх справ та органів держпожнагляду з розслідування пожеж та злочинів, пов’язаних з ними, регламентуються наказом МВС України та МНС України «Про взаємодію органів внутрішніх справ України та органів Державного пожежного нагляду МНС України в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, пов’язаних із пожежами» від 26 серпня 2003 р. № 943/302.

Обставини, що підлягають з’ясуванню у справах про пожежі, визначаються залежно від характеру події. Так, у справах про підпали необхідно з’ясувати: а) спосіб вчинення і використані засоби; б) об’єкти; в) винну особу; г) співучасників; ґ) мотиви і мету; д) чи не було вчинено якого-небудь іншого злочину; е) наслідки; є) матеріальну шкоду;ж) причини та умови, що сприяли вчиненню цього злочину.

У справах про порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки обставинами, що підлягають з’ясуванню, є: а) які вимоги пожежної безпеки порушені (недотримані), в яких діях це виявилось; б) причини порушення; в) причинний зв’язок між діями і виникненням пожежі; г) винна особа; ґ) наслідки (заподіяння значних матеріальних збитків, шкоди здоров’ю людей тощо); д) причини та умови, що сприяли виникненню пожежі.

На початковому етапі розслідування підпалів та злочинних порушень протипожежних правил типовими слідчими ситуаціями є:

♦ одержані відомості щодо події злочину та особи, що його скоїла;

♦ надійшла інформація про подію злочину, спосіб його скоєння, особа злочинця невідома;

♦ є дані про подію злочину, але спосіб його скоєння й особа злочинця невідомі.

Типові слідчі ситуації у подальшому етапі розслідування можуть бути диференційовані:

1. Пожежа виникла внаслідок підпалу чи порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки певною особою.

2. З’ясовані обстановка і механізм розвитку пожежі після її виявлення, викликані нею наслідки, але не встановлені обставини виникнення пожежі, її осередок, безпосередня причина, а також причетні до неї особи.

Залежно від ситуації слідчий обирає оптимальні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, а в окремих випадках — тактичні операції, спрямовані на затримання злочинця, виявлення речових доказів, встановлення документів, що відносяться до забезпечення пожежної безпеки, з’ясування причин та умов, що сприяли виникненню пожежі.

Розслідування пожеж, встановлення винних у них конкретних осіб завжди пов’язані з певними труднощами. Це пояснюється, з одного боку, різноманітністю об’єктів і чинників, що сприяють виникненню пожеж, а з іншого — тим, що швидке поширення вогню, яке супроводжується високою температурою, а іноді вибухами та іншими явищами, не тільки істотно змінює обстановку на місці пожежі, а й знищує предмети і сліди, що вказують на її причини. З’ясування обставин виникнення пожежі та її причин вимагає від слідчого різнобічних знань та професійної майстерності, тісної взаємодії зі спеціалістами, організованості і спостережливості, вміння швидко орієнтуватися не тільки в обстановці на місці події, а й у ситуаціях, що виникають у процесі її розслідування.

Типові версії про причини пожеж:

1) недотримання вимог пожежної безпеки;

2) підпал (мотиви його можуть бути конкретизовані — через помсту, з метою приховання іншого злочину тощо);

3) самозаймання речовин чи матеріалів внаслідок неправильного їх зберігання;

4) стихійні явища (удар блискавки та ін.).

Підстави для побудови першої версії — встановлені на початковому етапі розслідування дані, що вказують на: а) порушення вимог розміщення обладнання і опалювальної (освітлювальної) системи чи експлуатації електроопалювальних та інших небезпечних приладів; б) порушення вимог зберігання вогненебезпечних речовин чи матеріалів; в) випадки порушення вимог пожежної безпеки, що раніше мали місце.

Підстави для побудови другої версії: а) декілька осередків пожежі; б) умови, що сприяли поширенню вогню; в) пальні і легкозаймисті речовини в неналежних місцях; г) умови, що перешкоджають швидкій ліквідації вогню; ґ) виникнення вогню в місцях зберігання матеріальних цінностей, документів; д) виявлення трупа зі слідами насильницької смерті.

Підстави для побудови третьої версії: а) неналежне зберігання самозаймистих речовин; б) проведення ремонтних, електро-, газозварювальних робіт у безпосередній близькості від пальних матеріалів і речовин; в) порушення технологічного і температурного режимів у процесі переробки чи зберігання вибухонебезпечних і легкозаймистих речовин та ін.

Підстави для побудови четвертої версії: явища, пов’язані з діями сил природи (гроза, буря, що викликають коротке замикання дротів, та ін.).

Значну складність становить побудова версій про осіб, причетних до виникнення пожежі. У зв’язку з цим повинні бути виявлені всі особи, які перебували до пожежі на даному об’єкті, з’ясовані місце і час їх перебування, всі види робіт, які вони виконували, тощо. Показання кожної з цих осіб повинні бути не лише зафіксовані, а й перевірені.

Першочергові слідчі дії при розслідуванні пожеж:

а) огляд місця події;

б) призначення пожежно-технічної, судово-медичної, криміналістичних експертиз;

в) обшуки у підозрюваних осіб;

г) освідування;

ґ) допити свідків та потерпілих;

д) допит підозрюваних осіб.

Огляд місця події у справах про пожежі повинен проводитися негайно. До цього запрошуються як спеціалісти: інженер-електрик, інженер-будівельник (якщо є дані про те, що поширенню пожежі сприяли конструктивні дефекти будівництва), інженер- хімік(якщо є припущення про можливе самозаймання речовини) та інші — відповідно до специфіки об’єкта, що оглядається.

Під час огляду місця події особлива увага приділяється вивченню обстановки і слідів, що дає змогу з’ясувати: а) осередок пожежі; б) обставини, що сприяли поширенню вогню; в) час виникнення пожежі; г) її причини; ґ) засоби підпалу; д) винних; е) стан протипожежних засобів та заходів; є) характер і розміри заподіяних збитків. Під час огляду трупа слід зафіксувати позу, визначити ступінь обгоряння, наявність кіптяви у дихальних шляхах, слідів боротьби та ін.

Огляду місця події має передувати опитування очевидців, осіб, що брали участь у гасінні пожежі, потерпілих. У процесі опитування слідчий з’ясовує: коли, за яких обставин виникла пожежа; хто перший побачив вогонь, дим; якого кольору вони були, як розповсюджувалося полум’я; хто зі сторонніх осіб був на місці пожежі; хто і як гасив пожежу, чи не було у процесі горіння вибухів тощо.

У процесі огляду місця події слідчий передусім установлює осередок пожежі за характером і напрямком розповсюдження вогню (показання свідків) або руйнувань, ступенем обгоряння і задимленості предметів. Температурний режим при горінні залежить від характеру, кількості та розташування пальних матеріалів, доступу та напрямку руху повітря, інтенсивності горіння тих чи інших матеріалів тощо.

Час виникнення пожежі визначають за характером руйнувань, ступенем обгоряння окремих предметів.

Причини пожежі встановлюють за слідами та речовими доказами, якими є: предмети, облиті пальною рідиною, обвуглені сірники, залишки свічок, бікфордових шнурів, пляшки з-під пальних сумішей, різні пристрої, що сприяють підпалу або швидкому поширенню вогню, а іноді й частини одягу, документи підпалювача.

Важливо вивчити стан опалювальної та освітлювальної систем, виявити ознаки порушення протипожежних правил у процесі експлуатації опалювальних приладів, які могли бути джерелом пожежі.

Якщо внаслідок пожежі є жертви, необхідно встановити: а) в якому місці виявлено труп; б) поза трупа в момент виявлення (поза «боксера» свідчить про прижиттєвий характер ушкоджень); в) ушкодження на трупі (від високої температури, вогнестрільної рани; ушкодження, заподіяні внаслідок обвалу будівлі тощо); г) стан одягу та знайдених біля трупа предметів; ґ) наявність слідів пальної рідини на одязі і поблизу трупа (можливе свідчення самоспалення). Ці дані відображаються в протоколі огляду місця події.

У процесі огляду дуже важлива координація дій слідчого і оперативно-розшукових працівників.

Дані, отримані внаслідок огляду, нерідко є вихідною інформацією для організації оперативно-розшукових заходів, пов’язаних із переслідуванням злочинця «по гарячих слідах», встановленням свідків, організацією системи загороджувальних заходів. Під час огляду місця події використовуються всі сучасні методи фіксації обстановки: фотозйомка (орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна), відеозйомка (особливо в разі необхідності фіксації обстановки, яку важко докладно описати у протоколі огляду, протяжність території, динаміки події, значні руйнування тощо). До протоколу огляду слід додати схематичний план місця події.

Обшук повинен бути проведений своєчасно і ретельно. Під час обшуку слідчий може виявити знаряддя і засоби підпалу, взуття, в якому підпалювач був на місці події, рушник, ганчірки, одяг зі слідами пальних речовин, залишки тканин або частини предметів, знайдених на місці підпалу. Під час обшуку можуть бути знайдені пляшки з пальними рідинами; листи з погрозами підпалу або такі, які свідчать про неприязні стосунки, та інші матеріали. Обшуку в приміщенні передує обшук особи підозрюваного: кишень одягу, взуття, де можуть бути сліди пальних речовин, кіптява, сажа або сліди дії вогню. На виявлене в ході обшуку майно підозрюваного в підпалі накладається арешт з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 193 КПК України підозрюваний може бути підданий освідуванню з метою виявлення на ньому слідів обпалення або пальних речовин.

Допит свідків і потерпілих у справах про пожежі проводиться, як правило, після огляду місця події. Обсяг і характер питань, що з’ясовуються у свідків та потерпілих, обумовлені слідчими версіями, спрямованими на встановлення причин пожежі. Однак до моменту допиту вони не завжди бувають чітко сформульовані. В усіх випадках виявлення пожежі у свідків і потерпілих доцільно з’ясувати обставини:

а) що відносяться до моменту виникнення пожежі та передували їй (стан протипожежних пристроїв, дотримання правил експлуатації освітлювальних і опалювальних приладів, їх технічний стан, місце й час виникнення пожежі, колір полум’я, диму, його запах, поширення вогню, особи, які перебували поблизу, вибігали з будинку та ін.);

б) що є підставою для встановлення причини пожежі (стан опалювальної системи, виявлення пристосувань для підпалу, наявність декількох осередків пожежі, дані про недбале поводження з опалювальними приладами, встановлення попередніх випадків загоряння внаслідок недбалого поводження з недопалками, сірниками тощо);

в) що вказують на особу, винну в підпалі або порушенні протипожежних правил (хто погрожував підпалом, кого бачили перед подією чи втікаючим з місця події, хто порушив протипожежні правила, хто останнім виходив із приміщення та ін.).

Залежно від характеру слідчої версії про причину пожежі і винну особу можуть з’ясовуватися й інші питання. Зокрема, у процесі перевірки версії про підпал: чи не було погроз відносно підпалу, з ким перебуває у неприязних стосунках потерпілий, хто конкретно підозрюється, як поводив себе підозрюваний до пожежі та після неї, кого бачили поблизу місця пожежі тощо.

За наявності даних про те, що причиною пожежі є порушення протипожежних правил, слідчий з’ясовує у допитуваних: чи не було порушення правил з боку підозрюваних осіб, який стан обладнання (опалювального, освітлювального), режим зберігання самозаймистих і легкозаймистих речовин, стан протипожежної охорони на об’єктах та ін.

Допит підозрюваного. Залежно від даних, отриманих у результаті проведення першочергових заходів, і обставин, пов’язаних із затриманням підозрюваного, його допит має певну специфіку. Якщо підозрюваного затримано на місці події, то під час його допиту слід з’ясувати: чому він там опинився, що робив, яку мету переслідував, яке відношення має до об’єкта пожежі, в яких стосунках перебуває з особами, які мешкають чи працюють на цьому об’єкті, чи не погрожував він кому-небудь підпалом, чи не є його дії актом помсти тощо. Він також повинен пояснити свою поведінку (чому був на місці події, чому тікав та ін.), походження плям пальної рідини на одязі, слідів опіку на тілі, інші обставини, пов’язані з його затриманням.

У процесі допиту докладно з’ясовуються дії підозрюваного, події, що передували пожежі (де був, з ким, коли пішов, хто і коли його бачив) та супроводжували її (у зв’язку з чим перебував у тому чи іншому місці, які інструменти і предмети мав при собі, де вони знаходяться тощо).

Якщо підозрюваний допитується через деякий час після події злочину, слід використовувати раніше виявлені докази з метою отримання правдивих показань та перевірки цих відомостей.

Допит обвинуваченого передбачає з’ясування широкого кола обставин. Для підготовки до нього необхідні: а) аналіз зібраних на початковому етапі розслідування доказів і визначення кола питань; б) вивчення даних про особу обвинуваченого; в) вибір прийомів допиту, визначення доказів, які можуть бути використані для викриття обвинуваченого у випадку заперечення ним вини.

У процесі допиту з’ясовуються: мета та мотиви підпалу; причини недотримання встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; спосіб вчинення злочину; стосунки з особами, яким заподіяно шкоду через підпал; час вчинення підпалу; приготування до нього; чи були співучасники; чи мали місце погрози з боку обвинуваченого; які обставини сприяли виникненню пожежі. Відомості, які надає обвинувачений, слідчий зіставляє з іншими доказами у справі. Під час допиту обвинуваченому оголошуються фрагменти з висновків пожежно-технічної, судово-хімічної, інших видів експертиз, пропонується пояснити конкретні факти, встановлені експертизою.

Виїмка проводиться відповідно до вимог статей 178—186, 187і, 188, 189 КПК України. Підготовка до цієї слідчої дії полягає у визначенні документів, що мають значення у справі: у справах про порушення протипожежних правил — копії приписів державного пожежного нагляду, креслення заводських корпусів, схеми газоопалювальної та електросистем та ін.; у справах про підпали — акти ревізій з установленням фактів нестачі товарів, копії прибутково-видаткових документів, а також документів, що відбивають час і хід навантажувально-розвантажувальних робіт, тощо. Предметом виїмки можуть також бути контрольно-вимірювальні прилади, відомче листування (накази, розпорядження, інструкції, акти та ін.).

Відтворення обстановки і обставин події, як правило, пов’язане зі встановленням можливості бачити чи чути те, що відбувалося. Рідше проведення такої дії спрямовано на перевірку можливості самозаймання певних речовин у тих або інших умовах, за винятком випадків, коли названі досліди проводяться в лабораторних умовах у зв’язку з призначенням експертизи. Проведення дослідних дій для встановлення можливості самозаймання, загоряння при певному впливі або розташуванні предметів пов’язане з труднощами. Важко також оцінити результати такого відтворення, визначити його доказове значення. Наприклад, відхилення температурного режиму за певних умов, характер хімічних процесів, що відбуваються в матеріалах і речовинах, які стикаються, багато в чому впливають на результати відтворення тих чи інших обставин, а отже, і на можливість оцінки походження конкретних явищ. Це необхідно враховувати під час підготовки слідчого експерименту.

Наприклад, у процесі розслідування пожежі шляхом відтворення обстановки і обставин події виникла необхідність з’ясувати, чи може загорітися шовк, що знаходиться на відстані 2 м від тріснутої лампи розжарювання. Проведення дослідів показало, що нитка розжарювання при падінні в разі руйнування скляного балона електролампи за зазначених умов загоряння не викликає, оскільки вона стикається з шовком уже в обвугленому і охолодженому стані. Отримані в результаті проведеного за участю спеціалістів експеримента дані були використані слідчим для спростування версії обвинуваченого про можливість загоряння шовку за описаних умов.

Перевірка показань на місці проводиться з метою зіставлення пояснень свідків, обвинувачених з фактичними обставинами і обстановкою пожежі. Це дозволяє з’ясувати низку обставин, пов’язаних з виникненням пожежі, зокрема, місце осередку пожежі, її поширення, колір полум’я і диму, поведінку окремих осіб тощо, а також намітити нові версії, виявити речові докази, що мають значення для подальшого розслідування.

Призначення судових експертиз. Найчастіше у справах про пожежі призначається пожежно-технічна експертиза. За допомогою пожежно-технічної експертизи з’ясовуються: а) джерело виникнення вогню і шляхи його поширення; б) технічні причини пожежі;

в) несправність протипожежноїтехніки і причини її виникнення; г) можливість загоряння певної речовини з тих чи інших причин (від іскри, недопалка); ґ) можливість самозаймання певної речовини залежно від конкретних умов; д) можливість виникнення короткого замикання; е) чи правильно змонтовані та експлуатувались опалювальні та освітлювальні прилади; є) чи можливе спалахування певного матеріалу від вказаного джерела з відомої відстані; ж) які пожежонебезпечні властивості має та чи інша речовина; з) чи всі заходи пожежної безпеки були дотримані під час виконання певних робіт; и) причини, що сприяли виникненню і поширенню пожежі, та заходи щодо їх запобігання.

Якщо на місці події виявлено труп, призначається судово-медична експертиза, яка вирішує такі питання: а) причина смерті; б) час настання смерті; в) характер і походження ушкоджень на трупі; г) чи викликані ушкодження обвалом частин будівлі, що горіла; ґ) прижиттєві чи посмертно спричинені вогнем ушкодження та ін.

Для з’ясування складу предметів, які згоріли, і виявлених речовин, їх властивостей, інших питань, що мають значення для розслідування, призначається судово-хімічна експертиза. На її розв’язання залежно від обставин, що з’ясовуються, можуть бути поставлені такі питання: а) чи не містять попіл, зола та обвуглені залишки домішок пального; б) чи немає на предметах, вилучених з місця пожежі, слідів пальних речовин; в) що являла собою речовина спаленого предмета за даними дослідження золи чи обвуглених залишків; г) що являє собою вміст осередку пожежі; ґ) чи могло виникнути самозаймання речовини, що знаходилася на місці пожежі, та за яких умов; д) чи схожа речовина, виявлена на місці пожежі (пальні матеріали), на речовину, вилучену під час обшуку у підозрюваного.

У слідчій практиці мають місце випадки, коли результати судово-хімічної експертизи щодо складу досліджуваної золи спростовують заяви матеріально відповідальних осіб про майно, що згоріло, його характер і сприяють викриттю злочинів проти власності.

Так, дослідження золи, надісланої на судово-хімічну експертизу у справі про підпал промтоварного магазину, спростувало заяву завідувача магазину про те, що згоріло близько 300 м натурального шовку в рулонах. Дані судово-хімічного дослідження вказували на те, що зола за своїм характером і походженням є продуктом згоряння бавовняної тканини і гумового взуття.

При розслідуванні підпалів і порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки широко використовуються також висновки дактилоскопічної, трасо логічної, судово-балістичної, судово-почеркознавчої експертиз.

Криміналістичні експертизи, що призначаються у справах про пожежі, вирішують такі питання: а) встановлення особи за слідами пальців рук і босих ніг; б) ідентифікації взуття за слідами, зброї — за стріляними кулями і гільзами, особи — за почерком (записки, залишені на місці події); відновлення змісту документів, що згоріли, тощо.