Тестові завдання з навчальної дисципліни «теоретичні основи надання психологічної допомоги

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Стратегія імперативного впливу –

А) вдала і ефективна в экстремальних ситуаціях, де необхідне прийняття оперативних і важливих рішень в умовах дефіциту часу, а також при регламентації ієрархічних стосунків між людьми в «закритих» організаціях і окремих субкультурах. Базується на об‘єктній моделі, або реактивній парадигмі, у відповідності до якої психіка і людина в цілому розглядається як пасивний об‘єкт впливу зовнішній умов і їх продукт;

Б) з успіхом використовується в засобах масової інформації при формуванні суспільної думки, створенні реклами. Людині відводиться пасивна роль і втрачається унікальність сутності особистості. Базується наакціональному або суб‘єктному підході, який передбачає активність та індивідуальну вибірковість психічного відображення;

В) найбільш ефективний метод педагогічних, психокорекційних впливів. Базується на суб‘єкт-суб‘єктному підході та на вірі в позитивний потенціал людини, в його можливість постійного розвитку і самовдосконалення, в його необмежені творчі здібності. Психологічною умовою реалізації такої стратегії впливу є діалог;

Г) передбачає безпосередню модифікацію поведінки пацієнта за допомогою позитивної підтримки й доброзичливого ставлення терапевта до нього, з метою підвищення його життєвого потенціалу, модифікування цілей та пристосування до оточення. Це ремоделювання життєвого стилю за допомогою інтерпозиції психолога-терапевта між пацієнтом та його невротичною поведінкою, заміна негативної поведінки позитивною.

2. Аналітико-інтерпретаційна орієнтація практичного психолога стосовно структури консультативного процесу –

А) психолог старається допомогти клієнту сформулювати проблему найбільш конкретно і зрозуміло, в раціональній формі та в термінах клієнта. Це допомагає клієнту усвідомити свої уявлення про реальність і самого себе, що надає можливість йому самостійно чи разом із психологом сформулювати завдання на зміни. Звідси виникає обумовлений запит клієнта до психолога-консультанта на оволодіння техніками змін;

Б) спрямована на відтворення «тут і тепер» контексту проблеми. Психолог відтворює життєвий контекст, в якому існує проблема клієнта, реконструює в ситуації «тут і тепер» фрагмент суб’єктивної картини світу клієнта в тій його частині, що має відношення до проблеми клієнта. Увага психолога зосереджена не на змісті проблеми і стосунках з клієнтом як таких, а на процесі реконструкції та засобах, якими вона здійснюється. Саму реконструкцію здійснює клієнт, використовуючи запропоновані йому засоби і процедури. Клієнт починає бачити, думати, переживати, знаходячись всередині цієї реальності. Психолог звертає увагу клієнта на якісь аспекти його суб’єктивної картини світу, які клієнт раніше не рефлексував і допомагає клієнту отримати новий досвід у цій реконструйованій реальності.

В) психолога тут цікавить не самий зміст, що надається клієнтом, а динаміка розгортання цього змісту в ситуації «тут і тепер»: відбуваються зміни емоційного стану, виникають нові поведінкові реакції. Найбільш відомі психологи-практики цієї орієнтації – М.Еріксон та Е.Мінделл.

Г) психолог на основі представлення клієнтом проблеми аналізує та інтерпретує її зміст, а також і взаємодію, що відбувається «тут і тепер» в термінах тієї теорії, адептом якої він є. Клієнт повинен побачити свою проблему і самого себе очима психолога, прийняти це «бачення» і зробити його своїм. Саме психолог тут ставить завдання на зміни, і складовою частиною цієї зміни обов’язково буде зміна картини світу клієнта. Саме психолог вибирає засоби змін і застосовує їх. Прикладом такого підходу до роботи з клієнтом являється робота з ним в межах різних варіантів психоаналізу.

Діяльність, яка санкціонується суспільством і узаконюється державою; це робота, яка потребує спеціальної, професійної підготовки. Спрямованість і зміст такої підготовки залежить від того, яка допомога надається, кому і в якій формі

А) формальні стосунки надання психологічної допомоги;

Б) мало формальні стосунки надання психологічної допомоги;

В) неформальні стосунки надання психологічної допомоги;

Г) деструктивний варіант стосунків у наданні психологічної допомоги.

4. На цьому рівні працюють спеціалісти, які пройшли певну підготовку для діяльності у даній галузі. Серед представників цієї групи – психоконсультанти, практичні психологи, психіатри, соціальні працівники

А) парапрофесійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

Б) непрофесійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

В) професійний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги;

Г) соціальний рівень стосунків при наданні психологічної допомоги.

5. Система принципів та способів організації психологічної допомоги –

А) техніки психологічної допомоги;

Б) методологія психологічної допомоги;

В) паттерни психологічної допомоги;

Г) рівні психологічної допомоги.

6. Інтерпретація –

А) розпізнавання клієнтом специфічних психічних явищ, що підлягають дослідженню;

Б) розташування знайдених явищ у «чіткий фокус» для виділення важливих моментів від незначних;

В) визначення основного змісту й причини події;

Г) повторення, чітке дослідження інтерпретацій та опорів до тих пір, поки представлений матеріал не інтегрується в розумінні клієнта.

7. Психоконсультативна стратегія професійної діяльності практичного психолога –

А) це стратегія попередження дезадаптацій дітей (дорослих) в освітньому середовищі шляхом просвітницької діяльності, створення сприятливого психологічного клімату, зняття психічних перевантажень;

Б) стратегія пошуку психологічної інформації про людину чи групу, «конкретних знань про конкретну людину»;

В) стратегія цілеспрямованого впливу на ті чи інші сфери психіки клієнта, зорієнтовані на приведення у відповідність її показників до вікової або іншої норми;

Г) стратегія забезпечення людиною необхідною психічною інформацією і створення умов в результаті спілкування з психологом для подолання життєвих труднощів і продуктивного існування в конкретних обставинах.

8. Психоаналітично орієнтована стратегія консультування –

А) допомога клієнту усвідомити природу і причини внутрішніх конфліктів, посилити його «Я», зробити його більш незалежним від «Зверх-Я», «Воно»;

Б) переведення психологічної проблеми, що виражається багатозначними словами, в поведінкові акти, які можна об‘єктивно спостерігати, і моделювання бажаної поведінки;

В) допомога клієнту здійснити особистісні зміни і підтримати його під час прийняття відповідального рішення;

Г) надання психологічної допомоги, орієнтованої на специфічні можливості і, в цілому на унікальність психічного і особистісного розвитку.

9. Ініціативу та відповідальність за процес надання психологічної допомоги бере на себе психолог-практик –

А) наддирективна психологічна допомога;

Б) директивна психологічна допомога;

В) слабо директивна психологічна допомога;

Г) недирективна психологічна допомога.

10. Психокорекція –

А) повідомлення клієнту об’єктивної психологічної інформації, відповідальність за достовірність і форму повідомлення несе психолог;

Б) організований вплив на клієнта з метою змін показників його активності та відповідності з віковою нормою психічного розвитку; розробляється індивідуальна програма;

В) допомога для психічно нормальних людей у досягненні ними цілей особистісного розвитку;

Г) активний вплив терапевта на особистість клієнта з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості

11. Супервізорська функція позиції котерапевта –

А) котерапевт бере на себе роль супервізора у ставленні до колег у пасивно-спостерігаючій формі, надаючи їм зворотний зв’язок після сеансу, чи в активно-контролюючій, що дозволяє йому втручатися у психотерапевтичний процес під час заняття;

Б) Зрілість обох психотерапевтів і їх психологічна сумісність

В) частіше акцентує взаємне доповнення рольових позицій – емпатійно орієнтований терапевт, встановлюючи і підтримуючи контакт з клієнтом, полегшує директивні втручання технічно орієнтованого колеги і т.п.;

Г) участь декількох психотерапевтів дозволяє робити втручання більш інтенсивним при їх одночасній роботі (біполярна терапія) чи більш тривалішим при послідовному обміні ролями ведучого і рекреації.

12. Технологія (гр. – майстерність, вміння) –

А) сукупність прийомів і способів одержання, обробки й переробки сировини, матеріалів, інформації, що здійснюються у різних галузях виробництва;

Б) детермінація поведінки, зв'язок свідомості і діяльності;

В) зв'язок суб'єкта з простором і часом;

Г) є основою, на якій побудовані етичні принципи роботи з клієнтом або групою.

13. Індивідуальна психологічна допомога –

А) здійснюється спеціалістом, психологом чи психотерапевтом, у вигляді індивідуальної бесіди, консультації, психотерапевтичного сеансу;

Б) полягає в участі у групових тренінгових процедурах;

В) це турбота людини про себе і про свій особистісний ріст;

Г) активний вплив терапевта на особистості учасників тренінгової групи з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості.

14. Компетентність –

А) основний зміст цього принципу полягає в тому, що практикуючий психолог повинен постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності, поповнювати свої знання про нові наукові досягнення в галузі його діяльності. Психолог має брати на себе лише ті завдання, для виконання яких він має відповідну освіту та володіє методами їх реалізації. У разі непосильності завдання він має попередити про це клієнта і передати вирішення його проблеми компетентному спеціалістові або допомогти людині налагодити контакт з професіоналами, які можуть забезпечити адекватну допомогу;

Б) цей принцип має ураховуватися у випадках проведення експериментальних досліджень. Зміст його полягає в тому, що при плануванні та участі практикуючого психолога в дослідженні мають бути однозначно сформульовані цілі й проблеми, чітко окреслені необхідність такої роботи та контингент досліджуваних;

В) даний принцип передбачає те, що інформуючи непрофесійну громадськість про свою діяльність, практикуючий психолог має робити це на основі об'єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії. Психолог не повинен давати тих обіцянок, які він не в змозі виконати;

Г)цей принцип покликаний регулювати стосунки практикуючого психолога зі своїми колегами. Психологи повинні поважати професійну компетентність, обов'язки і відповідальність своїх колег та представників суміжних професій. Це не означає, що вони не мають права на наукову критику, але при цьому має бути виключено дискредитування колег або представників інших професій, які використовують ті ж самі або інші наукові методи чи належать до інших наукових шкіл чи напрямів.

15. Екстремальна модель психологічної допомоги –

А) орієнтована на надання термінової психологічної допомоги певним категоріям об’єктів за силою їх особливого статусу в певному соціумі, який обумовлений негативним впливом на них тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників;

Б) направлена на надання психологічної допомоги всім категоріям працівників та населення, організаціям в стабільних, нормальних умовах їх функціонування;

В) модель, основними об’єктами якої виступають малі соціальні групи (формальні – трудові й навчальні колективи, сім’я та неформальні, які утворюються та функціонують в рамках колективів та поза їх межами);

Г) визначається потребою особистості у самовираженні й самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя.

16. Конфронтація –

А) розпізнавання клієнтом специфічних психічних явищ, що підлягають дослідженню;

Б) розташування знайдених явищ у «чіткий фокус» для виділення важливих моментів від незначних;

В) визначення основного змісту й причини події;

17. Стратегія маніпулятивного впливу –

Г) передбачаєреконструкцію особистості, якщо поведінка людини містить загрозу для неї і оточуючих, і вона компульсивно і несвідомо нехтує універсальними людськими життєвими цінностями.

18. Самостійна психологічна допомога –

Б) полягає в участі у групових тренінгових процедурах;

В) це турбота людини про себе і про свій особистісний ріст;

19. Соціальна технологія –

А) це відповідність одержаних результатів очікуваним, які заявлялись на початку виконання проекту. За наявності чітко відпрацьованої системи критеріїв результативність можна навіть виразити у кількісному вигляді;

Б) полягає в адекватності застосованих в ході його реалізації методів, методик і витрат ресурсів;

В) оцінювання задач проекту;

Г) це система взаємопов’язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу (кола) соціальних проблем.

20. Стратегія діяльності –

А) це цілеспрямоване формування індивідуального стилю, який обумовлюється психофізіологічними та особистісними факторами, тобто визначається системою особистісних властивостей;

Б) модель формування готовності майбутнього практичного психолога до консультативної роботи в системі вищої освіти;

В) високий, особистісно-акмеологічний рівень розвитку особистісного, теоретичного та практичного компонентів;

Г) основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем особистості, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги.

21. Супервізування –

А) активний вплив терапевта на особистості учасників тренінгової групи з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості;

Б) це система взаємопов’язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу (кола) соціальних проблем;

В) основні теоретичні підходи і технології консультування, принцип гуманізації у загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді, закономірності й способи досягнення вершин професіоналізму і творчості, знання екзистенційних та особистісних проблем особистості, стратегій діяльності психологічної служби в різних видах надання психологічної допомоги;

Г) це інтерактивний, оціночний процес, в якому більш професійно компетентний спеціаліст контролює роботу менш досвідченого колеги, з метою підвищити його можливості у психоконсультативній діяльності. Воно є корисною практикою, яка комбінує дидактичну і практичну підготовку в контексті розвиваючих відношень.

22. Інсайтний підхід до вирішення професійних завдань психологом –

А) інтуїтивна стратегія діяльності;

Б) раціональна стратегія діяльності;

В) репродуктивна стратегія діяльності;

Г) творча стратегія діяльності.

23. Психодіагностика –

В) допомога для психічно нормальних людей у досягненні ними цілей особистісного розвитку;

Г) активний вплив терапевта на особистість клієнта з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості.

24. Стабільна модель психологічної служби –

25. Психодинамічна стратегія психотерапевтичної діяльності –

А) інтеграція адекватного цілісного «Я» і розширення просторів буття за допомогою основного методу: самоусвідомлення та особистісного зросту;

Б) допомога в усвідомленні клієнтом внутрішнього конфлікту за допомогою основного методу інтерпретації. Результатом такого виду діяльності є отримання нових знань про проходження внутрішньо особистісного конфлікту шляхом інсайту;

В) навчання новим способам адаптивної поведінки;

26. Професійна кооперація –

27. Психопрофілактична стратегія професійної діяльності практичного психолога –

Б) стратегія пошуку психологічної інформації про людину чи групу, «конкретних знань про конкретну людину»;

Г) психолог поділяє відповідальність з клієнтом (Давай зробимо разом!).

28. Поведінково орієнтована стратегія консультування –

29. Послідовно-логічна побудова діяльності –

А) творча стратегія діяльності;

Б) репродуктивна стратегія діяльності;

В) раціональна стратегія діяльності;

Г) інтуїтивна стратегія діяльності.

30. Інтенсифікуюча функція позиції котерапевта –