Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника

У дошкільному віці необхідно сформувати психологічні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими передумовами є:

а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і вимог інших людей;

б) розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деякими фізичними і функціональними особливостями предметів, що використовуються;

в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, планувати послідовність їх виконання;

г) різноманітні рухові навички.

Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з'являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здатності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.

До початку дошкільного віку діти оволодівають відносно розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий предмет, а й перетворити його, у нього розвивається здатність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідовність, прагнення досягнути конкретного результату.

Трудова діяльність передбачає наявність певних практичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпростішими знаряддями), ознайомлення з властивостями матеріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядковувати поведінку поставленим цілям).

У продуктивних видах діяльності (зображувальна, конструктивна) відбуваються загальний розвиток довільних дій, формування різноманітних рухових навичок. Самообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлення виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдяки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування "знаряддєвих операцій" - специфічно людських навичок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці руху "знаряддя". Оволодіння ними має надзвичайно важливе значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності.

Особлива роль у становленні трудової діяльності належить грі, в якій формуються і виявляються мотиви майбутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню позитивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює деякі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників її. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними великої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльності" Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.

Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на побутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати позитивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, моральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості взаємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав'язується зі сторони.

Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслуговування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:

1) розуміння дитиною значення запропонованої їй роботи для колективу, за одночасної нездатності розпочати і довести до кінця справу. їй потрібен систематичний контроль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нагадувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належну систему поведінки;

2) здійснення самообслуговування без зовнішнього контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в межах безпосередніх обов'язків дитини;

3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дитина виконувала лише під час чергувань, старання допомогти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в діяльності;

4) організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов'язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині вже не потрібно безперервно нагадувати про її обов'язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом;

б) перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов'язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, ігри). У нових умовах вона також доводить справу до кінця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спільної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді діяльності.

Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов'язково і з однаковою швидкістю долає всі етапи. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні відмінності, які залежать від сформованого у дитини ставлення до трудових обов'язків.