Об'єкт злочину та його значення для кваліфікації злочинів

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Факультет № 1

Кафедра кримінального права і кримінології

«Актуальні проблеми застосування кримінального законодавства»

Текст лекції

з дисципліни «Актуальні проблеми застосування кримінального законодавства»

за темою «Проблемні питання вчення про об’єктивні ознаки складу злочину»

Галузь знань 0304 «Право» (08 «Право»)

Спеціальність 8.03040101 «Правознавство» (081 «Право»)

Ступень вищої освіти магістр

М. Харків

Рік

ПЕРЕДМОВА

СХВАЛЕНО Науково-методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ   24.10.2016 Протокол № 8	ЗАТВЕРДЖЕНО Вченою радою факультету № 1   18.10.2016 Протокол № 3   ______________ ________________ (підпис) (П.І.Б.)
ПОГОДЖЕНО Секцією Науково-методичної ради ХНУВС з юридичних дисциплін   20.10.2016 Протокол № 8   ______________ ________________ (підпис) (П.І.Б.)	ЗАТВЕРДЖЕНО На засіданні кафедри кримінального права і кримінології факультету № 1   29.08.2016 Протокол № 1     _______________________ _____________________________ (підпис) (П.І.Б.)

Рецензент:

Юхно О. О. – завідувач кафедри кримінального процесу та організації досудового слідства факультету № 1 Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор.

Розробники: Байлов А.В., Черевко К.О. – Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2016.

© Байлов А.В., Черевко К.О., 2016

© Харківський національний університет внутрішніх справ

ПЛАН

1. Об'єкт злочину та його значення для кваліфікації злочинів.
2. Значення предмета злочину для його кваліфікації.
3. Урахування діяння як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони при кваліфікації злочинів.
4. Факультативні ознаки об'єктивної сторони та їх значення для кваліфікації злочинів.

Основна література та нормативні документи:

1. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / Г.М. Анісімов, О.О. Володіна, І.О. Зінченко та ін.— Харків : Право, 2016.— 355 с.

2. Лекція з дисципліни "Основи кримінально-правової кваліфікації" за темою № 1 "Поняття та значення кримінально-правової кваліфікації" : . : [галузь знань: Право; напрям підгот.: Правознавство (Право); спеціалізація: кримін.-правова; ОКР: спеціаліст; форма навчання: денна (заочна)] / розроб.: В.Б. Харченко, Ю.М. Канібер, А.М. Ященко.— Харків : ХНУВС, 2015.— 21 с.

3. Панов, М.І. Загальні засади кваліфікації злочинів : лекція / М.І. Панов.— Харків : Право, 2016.— 103 с.

4. Баулін, Ю.В. Вибрані праці.— Х. : Право, 2013.— 928 с.

5. Кваліфікація злочинів : навч. посібник / за заг. ред. М. І. Панова ; Нац. юрид. ун-т ім. Я. Мудрого. - Харків : Право, 2016. - 356 с.

Додаткова література та нормативні документи:

1. Карпушева І.Ю. Суспільно небезпечна дія у кримінальному праві України : монографія / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.М. Литвинова / І.Ю. Карпушева. – Х. : НікаНова, 2012.

2. Відмежування торгівлі людьми від інших злочинів, пов'язаних із трудовою експлуатацією // Вісник Національної академії прокуратури України : часопис / Нац. акад. прокуратури України. - 2013. - № 1 С. 47-52.

3.

Об'єкт злочину та його значення для кваліфікації злочинів

У загальному вигляді об'єктом злочину виступає певна соціальна цінність, проти якої спрямоване злочинне діяння і якій воно може заподіяти або спричиняє шкоду. У ч. 1 ст. 1 КК України наводиться перелік основних об'єктів, які охороняються кримінальним правом.

Без об'єкта злочину немає й складу злочину. За відсутності конкретного адресата посягання у вигляді певної соціально значимої цінності, охоронюваної кримінальним законом, не можна вести мову про склад якого-небудь злочину.

У науці кримінального права виділяють класифікацію об'єктів злочину «за вертикаллю» і «за горизонталлю». Слід відзначити, що питання про ці види об'єктів злочинів досить повно розглянуто у підручниках і різноманітних наукових працях із кримінального права. Тому в цьому параграфі висвітлюватимуться лише стержневі положення класифікації об'єктів у зв'язку з розв'язанням питань кваліфікації злочинів.

Так, «за вертикаллю» об'єкти злочину поділяються на загальний, родовий, видовий і безпосередній об'єкти (так звана чотириступенева класифікація), але законодавець у побудові Особливої частини КК України використав триступеневу класифікацію: загальний об'єкт - родовий об'єкт – безпосередній об'єкт.

Правильне визначення загального, родового та безпосереднього об'єкта злочину є необхідною умовою кримінально-правової оцінки вчиненого діяння, що дає можливість установити певний орієнтир для визначення правопорушення, яке кваліфікується, саме як злочину.

У встановленні загального та родового об'єктів зазвичай не виникає труднощів. Щодо останнього, то слід згадати одне важливе правило - діяння, розміщені в одному розділі кримінального закону посягають, як правило, на один і той самий родовий об'єкт. Пошук безпосереднього об'єкта має здійснюватися в межах родового об'єкта. Його визначення є легкою справою у разі, якщо розуміння цього об'єкта прямо випливає з назви статті Особливої частини КК України або її змісту (наприклад, здоров'я як безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 121 - умисне тяжке тілесне ушкодження). В інших випадках визначити безпосередній об'єкт злочину можуть допомогти особливості предмета злочину та характер вчинюваного через нього діяння. Так, заволодіння чужим майном і звернення його на свою користь вказує, що посягання спрямоване проти власності й полягає в позбавленні певної особи права володіння, користування та розпорядження цим майном.

«За горизонталлю» об'єкти злочину поділяються на основний безпосередній і додатковий безпосередній. У свою чергу, додатковий безпосередній об'єкт може бути додатковим обов'язковим (шкода спричиняється неминуче) і додатковим факультативним (існує можливість спричинення шкоди).

Основний безпосередній об'єкт злочину має вирішальне значення для кваліфікації суспільно небезпечного діяння за тією чи іншою статтею Особливої частини КК України, саме задля захисту цього об'єкта встановлена правова норма. Ознакою основного безпосереднього об'єкта є те, що він знаходиться в одній площині з видовим і родовим об'єктом.

Щодо додаткового об'єкту (якому завдається шкода разом із основним), то він допомагає не лише відмежувати злочин від суміжних складів, але і сприяє правильному розв'язанню питання про можливість кваліфікації злочинів за їх сукупністю. Наприклад, у ряді випадків заподіяння шкоди додатковому об'єкту є способом заподіяння шкоди основному об'єкту. Іноді шкода основному об'єкту може завдаватися лише шляхом заподіяння шкоди додатковому об'єкту. Так, якщо додатковим факультативним об'єктом зґвалтування є здоров'я потерпілого, то це, зокрема, означає, що поняттям насильства при зґвалтуванні, передбаченому ч. 1 ст. 152 КК України, може охоплюватися завдання потерпілому тілесних ушкоджень (за таких умов додатково кваліфікувати зґвалтування за ст.ст. 125 і 126 КК України не потрібно).

Ті ж діяння, при вчиненні яких заподіяння шкоди додатковому об'єкту не є способом заподіяння шкоди основному об'єкту (або за своєю тяжкістю значно його перевищує), утворюють сукупність злочинів. Наприклад, убивство при розбої (п. 6 ч. 2 ст. 115 і ст. 187 КК України) та убивство, поєднане зі зґвалтуванням (п. 10 ч. 2 ст. 115 і ст. 152 КК України) завжди повинні кваліфікуватися за сукупністю. Вбивство не є способом вчинення зґвалтування (воно може бути вчинене без зґвалтування, відповідно зґвалтування - без убивства). При розбої, вбивство хоча і може визнаватися способом вчинення розбою, але здатне завдати значнішої шкоди, аніж при заподіянні шкоди основному об'єкту. Тому як розбій, так і зґвалтування не охоплюють спричинення смерті потерпілому.

У цілому, знання про об'єкт злочину мають ключове значення при кваліфікації для розмежування суміжних складів злочинів. За об'єктом можна відмежувати терористичний акт (ст. 258 КК України) від диверсії (ст. 113 КК України); самовільне зайняття земельної ділянки і самовільне будівництво (ст. 197-1 КК України) від самоправства (ст. 356 КК України); порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК) від умисного введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст. 227 КК України), інші злочини. Зрозуміло, розмежування подібних складів проводиться й за іншими ознаками, але без визначення об'єкта злочину не можуть бути з'ясовані характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, його місце в системі Особливої частини кримінального закону, буде відсутньою точна юридична оцінка вчиненого діяння.

Одна з особливостей кваліфікації злочину за об'єктом полягає у тому, що зазвичай об'єкт недоступний для прямого сприйняття з боку правозастосовця, тобто особи, яка є суб'єктом кваліфікації. Правильне безпомилкове встановлення об'єкту злочину стає можливим уже після визначення інших більш явних і очевидних ознак, зокрема, суспільно небезпечного діяння і злочинних наслідків. Так, при вбивстві співробітника міліції, визначити об'єкт злочину, а отже здійснити правильну кваліфікацію, буде можливо тільки встановивши мотив убивства (суб'єктивну сторону), спосіб убивства (об'єктивну сторону) та особу, котра скоїла злочинне діяння (суб'єкт злочину). У цьому проявляється взаємозалежність об'єкта від інших елементів складу злочину.

Утім, є випадки, за яких все відбувається навпаки - об'єкт злочину допомагає при встановленні інших об'єктивних, а також суб'єктивних ознак злочину (наприклад, при вчиненні посягань на власність). Як слушно в цьому сенсі відзначається в літературі, визначення об'єкта посягання є необхідним, початковим етапом в ідентифікації злочинного посягання, дає можливість установити первісний орієнтир для пошуку необхідної норми серед усієї системи чинного кримінального законодавства.