Методичні рекомендації та пояснення. Готуючись до семінарського заняття, студенти повинні звернути особливу увагу на поняття закону про кримінальну відповідальність

Готуючись до семінарського заняття, студенти повинні звернути особливу увагу на поняття закону про кримінальну відповідальність.

Закон про кримінальну відповідальність – це прийнятий в особливому порядку нормативно-правовий акт вищого органу законодавчої влади (Верховної Ради України), що реґулює охорону особи, суспільства та держави від суспільно небезпечних посягань шляхом визнання їх злочинними та санкціонування на цій основі норм кримінально відповідальної поведінки.

Слід зазначити, що Кримінальний кодекс України діє в часі, просторі та поширюється на фізичних осіб, які скоїли злочин (злочини) на території України, а також за її межами. Під час підготовки до заняття рекомендується зосередити увагу на основних положеннях застосування КК Ук­раїни в зазначених випадках.

Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час скоєння цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України). Чинним вважається закон, який набрав сили.

У зв’язку з цим принципове значення мають питання щодо часу прийняття, оприлюднення, набрання чинності та часу припинення дії закону про кримінальну відпові­дальність. Ці питання мають велике значення для вирішення питань, які можуть виникнути за наявності колізій між законами у зв’язку з їх застосуванням стосовно конкрет­ного суспільно небезпечного діяння, коли, наприклад, під час скоєння такого діяння був чинним один закон про кримінальну відповідальність, а під час розгляду справи в суді діє вже інший закон.

Оприлюднення закону – самостійна стадія набрання законом чинності, яка полягає у доведенні до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного й точного тексту закону (державною мовою) шляхом його розміщення в офіційному друкованому виданні.

Положення про час набрання кримінальним законом чинності передбачено у ч. 1 ст. 4 КК України. Воно відповідає вимогам ч. 5 ст. 94 Конституції України. На підставі зазначеного можна виділити три терміни набрання чинності новим кримінальним законом:

а) через десять днів з дня його офіційного оприлюднення;

б) з дня його опублікування в офіційному виданні;

в) з того терміну, який у ньому вказаний.

Розглядаючи питання про чинність кримінального закону в часі, студенти повинні самостійно вивчити рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 і 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року.

Студенти під час вивчення лекції, матеріалів підручників та іншої літератури з цієї теми мають звернути увагу на поняття джерела кримінального права, аналогію права й аналогію закону, визначити їх співвідношення з аналогією в кримінальному законі.

КК України складається із Загальної та Особливої частин, які, у свою чергу, складаються з розділів, а розділи – зі статей. Необхідно розкрити зміст і основні положення структурних елементів кримінального закону та з’ясувати їх взаємозв’язок.

Студентам треба запам’ятати, що під видачею особи, яка вчинила злочин, – екстрадицією – розуміють передачу такої особи однією державою, на території юрисдикції якої ця особа вчинила злочин або громадянином якої вона є, іншій державі.

Кримінально-правова норма – це юридично обов’язкове правило, установлене й санкціоноване державою у відповідних правових актах, що реґулюють визначені суспільні відносини, невиконання (порушення) якого спричиняє настання кримінальної відповідальності. Кримінально-правові норми специфічні, мають свою класифікацію та структуру, які підлягають засвоєнню під час готування до семінарського заняття. Так, кримінально-правові норми Особливої частини КК України складаються з диспозиції та санкції. Виняток становлять кілька статей, у яких дається поняття злочинів пев­ного виду або розкривається зміст окремих термінів чи називаються підстави звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею (наприклад ч. 2 ст. 111, ст. 401 КК України).

Диспозиція – це частина кримінально-правової норми, у якій визначається злочинне діяння.

За технікою побудови й способом опису ознак конк­ретного виду злочину в чинному законі про кримінальну відповідальність розрізняють такі види диспозицій:

а) просту (ч. 1 ст. 369 КК України);

б) описову (ч. 1 ст. 201 КК України);

в) бланкетну (ст. 236 КК України);

г) відсильну (ч. 1 ст. 122 КК України).

Санкція – це частина кримінально-правової норми, яка визначає вид і розмір покарання за вчинення злочину, передбаченого диспозицією.

Чинний закон про кримінальну відповідальність використовує два види санкцій: відносно визначену (ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 232 КК України) й альтернативну (ч. 1 ст. 212 КК України).

Готуючись до семінарського заняття, студенти можуть перевірити свої знання шляхом самоконтролю, відповідаючи на питання за темою.

Питання для самоконтролю

1. Які нормативно-правові акти слід вважати джерелом кримінального права?

2. Якими є характерні риси кримінального закону?

3. З чого складається стаття Особливої частини КК України?

4. З якого моменту та в який період кримінальний закон набирає чиннності?

5. У яких випадках кримінальний закон має зворотню силу в часі?

6. Яка диспозиція кримінально-правової норми вважається описовою, відсильною, а яка бланкетною?

7. Що таке санкція кримінально-правової норми та які існують її види?

8. Що слід вважати перспективною чинністю кримі­нального закону?

9. У чому полягає зміст ультраактивної чинності кримінального закону?

10. Що слід вважати ретроактивною чинністю кримінального закону?

11. У чому полягає зміст територіального принципу чинності кримінального закону?

12. Що охоплюється поняттям "територія України"?

13. У чому полягає універсальний принцип чинності кримінального закону?

14. У чому полягає принцип екстериторіальності?

15. Що означає екстрадиція?

Додаткова література

1. Андрушко П. Новий кримінальний кодекс: гуманізація кримінально-правової політики // Нова політика. – 2001. – № 2. – С. 3 – 19.

2. Андрушко П.П. Законодавча техніка Кримінального кодек­су України 2001 р. // Нова політика. – 2001. – № 4. – С. 6 – 9.

3. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юридическая литература, 1967. – С. 6 – 89, 211 – 239.

4. Виноградова О.І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини // Адвокат. – 1999. – № 1. – С. 13 – 14.

5. Володарський В. Чинність кримінального законодавства України у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2001. – № 4. – С. 91 – 92.

6. Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.Н. Зав­дання і дія кримінального закону. – К.: Генеза, 1997. – 157 с.

7. Гуцало О. Противоправність злочину та аналогія кримі­нального закону // Вісник академії правових наук України. – 1999. – № 4. – С. 155 – 164.

8. Євдокімова О.В. Питання класифікації санкцій КК України / О.В. Євдокімова // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 102. – С. 148 – 153.

9. Лейст О.Э. Санкция в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1962. – 238 с.

10. Лихова С., Свістуленко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. – 2001. – № 1. – С. 120 – 124.

11. Мирошниченко Н.А. Перспективи вдоконалення Кримінального кодексу України / Н.А. Мирошниченко // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. Вип. 47 / редкол. С.В. Ківалов та ін. ; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса : Юридична література, 2009. – С. 17 – 20.

12. Навроцький В.О. Визначення поняття "якість кримінального закону" // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. – Серія юридична. – 1995. – Вип. 32. – С. 57 – 59.

13. Наден О. Гіпотези норм кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 103 – 106.

14. Наден О. Диспозиції норм кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 106 – 109.

15. Наден О. Щодо поняття норми кримінального права // Пра­во України. – 2006. – № 2. – С. 26 – 32.

16. Рабiнович П.М. Юридична технiка законотворення в Українi: Загальнi проблеми // Вiсник Академiї правових наук України. – 1998. – № 2 (13). – С. 18 – 28.

17. Рощина І. Структурні елементи норм кримінального права та їх ефективність у запобіганні злочинам / І. Рощина // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 6.

18. Сташис В.В. Концептуальні положення і система чинного Кримінального кодексу України / В.В. Сташис, В.Я. Тацій // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 100. – С. 278 – 290.

19. Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні : монографія / за заг. ред. В.І. Борисова, В.С. Зеле­нецького. – Х. : Право, 2011. – 344 с.

20. Фесенко Є.В., Фесенко Я.В. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці. – К.: Істина, 2001. – 272 с.