Військово-соціальна робота у зс україни

Розвиток Збройних Сил України, який, зокрема, передбачає скорочення їх чисельності, в даний час висуває на перший план питання забезпечення соціальної захищеності військовослужбовців, які стали сьогодні однією із найбільш соціально незахищених суспільних груп. Питання житла і працевлаштування тих, хто звільняється із Збройних Сил, захист їх грома­дянських прав — питання складне. Та й ті, котрі залишаються в армії, не почувають себе комфортно. Наприклад, при сьогоднішніх темпах будівництва житла для військовослужбовців лейтенант реально може отримати квартиру через 25—30 років, тобто він прирікає себе і сім'ю на невлаштованість.

На воїнів строкової служби негативно впливають такі фактори суспільної дійсності, як фактичне безробіття їх батьків і рідних, невиконання Закону про загальний військовий обов'язок, внаслідок чого в армію потрапляють найбільш незахищені в соціальному відношенні молоді люди, неможливість працевлаштуватись після закінчення служби, різке соціальне розшарування громадян, невщухаюча політична боротьба за владу, кризові явища у суспільстві і державі.

Безумовно, в таких складних умовах сьогодення питання про соціальний захист військовослужбовців, членів їх сімей та цивільного персоналу набирає особливої гостроти. Розглянемо головні чинники, які визначають суть, зміст та основні напрямки військово-соціальної роботи.

Військово-соціальна робота у Збройних Силах України є складовою діяльності держави з питань задоволення соціально-економічних і духовних потреб громадян, створення у військових і трудових колективах Збройних Сил України соціальних умов і гарантій, які забезпечили б їх нормальну життєдіяльність, сумлінне та високоякісне виконання військовослужбовцями і цивільним персоналом покладених на них функціональних та службових обов’язків, і являє собою систему соціально-правових і організаційних заходів щодо реалізації встановлених законами та іншими правовими актами прав, пільг та відповідних компенсацій за складні умови служби військовослужбовців, роботу працівників ЗС України, членів їх сімей.

Метою військово-соціальної роботи є створення у військових та трудових колективах соціальних умов і гарантій, які забезпечували б їх нормальну життєдіяльність, добросовісне і якісне виконання військовослужбовцями і цивільним персоналом покладених посадових обов’язків.

Предметом військово-соціальної роботи є соціальні процеси, явища та соціальні відносини у межах Збройних Сил України, які несуть у собі певні протиріччя, породжують конфліктні ситуації та певною мірою впливають на стан їх боєготовності.

До таких протиріч можуть бути віднесені:

— протиріччя між декларованими Конституцією України правами та свободами і визначеними чинним законодавством їх обмеженнями певним категоріям громадян;

— протиріччя між гарантованими законами правами і обов'язками військовослужбовців та соціально-економічними можливостями держави щодо їх реалізації;

— протиріччя між декларованими компенсаціями військовослужбовцям за обмеження, викликані особливими умовами служби, побуту та практичною їх реалізацією.

До конфліктних ситуацій, у вирішенні яких беруть участь органи військово-соціальної роботи, відносяться:

— конфлікти між військовослужбовцями, які ґрунтуються на порушеннях моральних норм взаємостосунків;

— конфлікти між військовослужбовцями (фізичними особами) та органами військового управління (юридичними особами), які виникають при вирішенні службових питань і проблем соціального забезпечення;

— конфлікти між військовослужбовцями та органами державного управління, які виникають при вирішенні соціально-побутових проблем.

Об'єктом військово-соціальної роботи є:

— громадяни України на етапі припису до Збройних Сил, військовослужбовці строкової служби на етапі їх соціально-професійної адаптації;

— особи офіцерського складу, прапорщики та військово-службовці служби за контрактом на завершальному етапі їх служби (за 2 роки до звільнення);

— військовослужбовці всіх категорій та члени їх сімей, які мають особливі пільги і компенсації у зв'язку з їх статусом, а також ті, що зазнали певних ущемлень їх честі та особистої гідності, гарантованих законами прав, свобод, пільг і компенсацій;

— військовослужбовці запасу, у відставці та члени їх сімей.

Напрями військово-соціальної роботи:

Функціонально військово-соціальна робота включає в себе вирішення наступних проблем:

1) соціального забезпечення – як сукупності соціальних норм і гарантій, що задовольняють ті чи інші соціально-економічні та духовні потреби військовослужбовців;

2) соціально-правової роботи — як комплексу організаційно-методичних і правових заходів, спрямованих на доведення до військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних Сил України визначених законами соціальних прав, пільг і допомоги;

3) соціально-професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, як процесу активного їх пристосування до умов і характеру служби, міжособистісних стосунків, умов побуту, дозвілля;

4) соціальної адаптації звільнених у запас військово-службовців та членів їх сімей до нових умов і характеру праці;

5) проектування, організація впровадження цільових комплексних програм соціального розвитку Збройних Сил, системи планування та керування соціальними процесами і явищами в них;

6) соціального захисту — реалізації соціально-економічних і правових заходів, що призвані забезпечити гарантований прибуток тим, хто не може заробити на засоби існування, а також надання можливості безкоштовного отримання житла, охорони здоров'я, освіти, в основі яких лежать суспільні фонди споживання.

Перш ніж повести розмову про соці­альний захист громадян України, військовослужбовців і членів їхніх сімей, необхідно визначитись у поняттях.

Категоріальний апарат зазначеної проблеми включає в себе такі терміни:

- соціальна норма - це рівень забез­печення встановлених соціальних стан­дартів, який визначається з урахуван­ням економічних можливостей краї­ни і затверджується щорічно одночас­но із Законом про Державний бюджет України;

- соціальні гарантії - система соціально-економічних і правових засо­бів, які забезпечують умови життєдіяльності членів суспільства, реаліза­цію їхніх інтересів тощо;

- соціальний захист - це система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадя­нам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства. Соціальний за­хист надається через системи обов'язкового соціального страхування та додаткової соціальної допомоги;

- соціальна допомога - це сукупність заходів із забезпечення соціаль­ного захисту громадян шляхом надан­ня додаткових до соціального страхування послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування та пільг громадянам, які знаходяться у складних життєвих обставинах;

- соціальне обслуговування - це надання спеціальними службами та кваліфікованими спеціалістами різ­них видів послуг, необхідних соціаль­но незахищеним особам для адаптації до навколишніх умов та повноцінного життя в суспільстві;

- матеріальна допомога - це випла­ти в грошовій (готівковій чи безготівковій), або натуральній формі, що надаються соціально незахищеним громадянам;

- пільги - це повне або часткове звільнення осіб від виконання обов'язків, покладених на них чинним законодавством, або надання цим особам додаткових прав, які можуть мати і матеріальний або нематеріальний характер;

- субсидія - це цільова, адресна, безготівкова матеріальна допомога для відшкодування витрат на оплату послуг чи придбання життєво необхідних споживчих товарів у визначених за­конодавством обсягах;

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та ін­ших джерел, передбачених Законом;

- малозабезпечені сім'ї (самотні особи), середньомісячний сукупний до­ход на одну особу яких менше величи­ни прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України.

Згідно з чинним законодавством існують види загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Через систему загальнообов'язкового державного соціального страхування надаються відповідні види соціального забезпечення.

Згідно з чинним законодавством можуть надаватись такі види соціальних допомог:

- непрацездатним громадянам;

- по догляду;

- малозабезпеченим громадянам;

- сім'ям із дітьми;

- соціальне обслуговування;

- військовослужбовцям і членам їхніх сімей;

- особам, які постраждали від сти­хійного лиха;

- біженцям;

- на поховання (як додаткова за рахунок місцевих бюджетів).

Окремим видом соціальних допо­мог є визначені чинним законодавс­твом пільги, які надаються військо­вослужбовцям і членам їхніх сімей. Вони можуть бути матеріального і нематеріального характеру.

При цьому надання соціальної допо­моги ґрунтується на відповідних принципах, до яких належать адресність, гуманність при визначенні критеріїв надання, доступність і добровільність отримання, безповоротність, пріоритет­ність у наданні допомоги неповнолітнім, сім'ям із дітьми, непрацездатним, ці­льове використання коштів.

Отже, соціальний за­хист – це система гарантованих Конституцією України економічних, со­ціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потра­пили у складні життєві обставини, умов для їх подолання та можливості рівної участі у житті суспільства.

В основі діяльності органів дер­жавного і військового управління ле­жать відповідні закони України, підзаконні акти та інші нормативно-пра­вові документи, які регламентують розв'язання завдань соціального за­хисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Основною умовою розв'язання проблем соціального захисту військо­вослужбовців і членів їхніх сімей є відповідність визначених соціальних допомог, пільг, компенсацій тощо рів­ню економічного розвитку держави.