Організація гуманітарної підготовки у зс україни

Особливе місце в системі ІПЗ займає гуманітарна підготовка (ГП) військовослужбовців. Це одночасно і форма ІПЗ, і основна форма роз’яснення політики держави, виключно важливий засіб формування у військовослужбовців патріотизму, громадянської свідомості, морально-бойових якостей, необхідних для виконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни.

Головним документом щодо організації і проведення ГП у ЗС України є Директива МО України від 13.02.2006 року № Д-3 “Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки”. В ній визначені головна мета і засади гуманітарної підготовки; більш конкретизована відповідальність командирів, штабів, органів з гуманітарних питань; вказані порядок організації та проведення занять з ГП, методика проведення занять, порядок підведення підсумків ГП, напрямки її забезпечення.

Система гуманітарної підготовки (ГП) – це сукупність її основних складових, що створює певну організаційно-методичну модель навчання. Вона складається з великої кількості взаємопов’язаних елементів: принципів організації і проведення, мети, завдань, суб’єкта і об’єкта, навчальної інформації, засобів організації управління системою та педагогічної взаємодії, форм і методів взаємодії тощо.

Функції ГП

Освітня функція. Освітня функція передбачає озброєння слухачів певною системою знань, навичок і вмінь у гуманітарній сфері пізнання.

Виховна функція невіддільна від освітньої і сприяє формуванню основних властивостей громадянина Української держави, особистості слухача. “Людина без виховання, як тіло без душі” – підкреслює народна мудрість.

Розвиваюча функція. Сутність і мета ГП полягає у забезпеченні слухачеві постійного розвитку, його духовного становлення, гармонізації відносин із собою та іншими, із соціальним оточенням.

Функція самовдосконалення має забезпечити слухачам навички та вміння постійної самоосвіти, самовиховання, систематичної праці над формуванням навичок і вмінь не тільки навчання, а й військово-професійної діяльності, а також сприяє мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Головною метою гуманітарної підготовки є:

v роз’яснення державної політики у галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу;

v виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у ЗС України, належність до виду ЗС, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини;

v створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах, установах і ВНЗ МО України;

v виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності;

v формування і розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби;

v удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків, сержантів і правових знань усіх категорій особового складу.

Головні завдання гуманітарної підготовки:

- формування у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій і духовних цінностей, гідності, честі й національної свідомості, вірності Військовій присязі та Бойовому Прапору, особистої відповідальності за безпеку Української держави;

- вивчення історії України та її ЗС, актуальних проблем військового будівництва, основ народознавства та культурної спадщини українського народу;

- вивчення положень Конституції України, законів України, статутів ЗС України;

- виховання поваги до армійських традицій, ритуалів, правил поведінки, форми одягу;

- підвищення рівня інформованості особового складу про суспільно-політичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та воєнну політику держави, життєдіяльність ЗС України.

До суб’єктів ГП разом із командирами, органами з гуманітарних питань входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Об’єктами ГП є: особи призовного віку та допризовна молодь, особовий склад, працівники ЗС України та сім’ї військово-службовців; конкретні види повсякденної службової, навчальної та бойової діяльності військ (сил), а також різноманітні завдання, які виконують військові колективи, тощо.

Під організацією гуманітарної підготовки розуміють систему узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів та націлені на оптимізацію структури, змісту і технологій інформаційно-психологічного впливу на військово-службовців.

Основними джерелами змісту ГП є типові тематичні плани, програми підготовки відповідних спеціалістів, календарні плани (в яких згідно з особливостями тієї чи іншої частини дозволяється зміна до 30% тематики занять).

Зміст гуманітарної підготовки має відповідати таким вимогам:

- забезпечення особистісного розвитку слухачів у навчально-пізнавальній діяльності;

- забезпечення підготовки слухачів із питань наукових знань гуманітарної сфери;

- урахування реальних можливостей організації ГП;

- забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення слухачів;

- урахування специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії особового складу та формування їх активної життєвої позиції.

Ефективність опанування слухачами змістом ГП також залежить від продуманості керівником заняття змісту кожного заняття та відповідним його методичним забезпеченням.

Керівниками груп ГП призначаються генерали та офіцери, здатні творчо проводити заняття, забезпечувати якісне засвоєння слухачами навчальних планів.

Дозволяється призначати найбільш підготовлених прапорщиків, які мають вищу освіту, керівниками груп ГП військово-службовців строкової служби.

Кожний офіцер структур з гуманітарних питань до рівня з'єднання повинен проводити заняття з гуманітарної підготовки в одній із груп.

У ЗС склалася певна система ідейно-теоретичної і методичної підготовки керівників груп ГП. Перед початком періоду навчання у частинах, з’єднаннях (гарнізонах) з ними проводяться дводенні збори. Щомісяця у частинах плануються і проводяться інструктивно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни, визначають їм завдання.

Удосконалення змісту ГП є пріоритетним завданням командирів, органів з гуманітарних питань. У зв’язку з цим слід, по-перше, вдосконалити тематичні програми та календарні плани; по-друге, забезпечити сучасними методичними розробками та порадниками керівників груп; по-третє, обґрунтувати сучасні критерії оцінки ефективності ГП.

У систему управління ГП входять командири (начальники) всіх ступенів, штаби, органи військового управління, органи з гуманітарних питань, керівники груп гуманітарної підготовки.

При цьому:

- командири (начальники) здійснюють керівництво ГП;

- штаби (органи військового управління) разом із органами з гуманітарних питань забезпечують планування та організацію ГП, як складової навчально-виховного процесу;

- органи з гуманітарних питань безпосередньо організовують ГП та її методичне забезпечення.

Організаційне забезпечення гуманітарної підготовки включає:

- проектування системи ГП;

- якість відпрацювання наказів з організації ГП;

- планування та організацію інструктивно-методичних занять, зборів із керівниками груп ГП;

- ефективність діяльності щодо недопущення випадків зриву або переносу занять, відриву особового складу від них;

- організацію додаткових занять для військовослужбовців, що пропустили їх з поважних причин;

- наявність та зміст підсумкових наказів про стан ГП;

- наявність та дієвість системи контролю, перевірок занять керівним складом з'єднань, військ, частин.

Важливим компонентом проектування системи ГП та інформування є визначення цілі. Загальна мета визначена директивою. Але її потрібно трансформувати, конкретизувати відповідно до змісту військової діяльності, особливостей та умов проходження служби, морально-психологічного стану особового складу. Також потрібно визначати мету кожного блока тем, окремої теми, тематики інформування особового складу, навчити керівників груп технології розробки дидактичного проекту заняття.

У наказі з організації гуманітарної підготовки визначаються:

- групи гуманітарної підготовки за категоріями;

- кількість годин, методи і форми проведення занять з кожною категорією;

- терміни підведення підсумків ГП у частині та підрозділах;

- порядок теоретичної та методичної підготовки керівників груп та їх помічників;

- порядок проведення суспільно-політичного та правового інформування, КВПР за категоріями, їх тривалість.

До наказу треба мати наступні додатки:

- список керівників груп, їх помічників та місце проведення занять;

- календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів;

- порядок підготовки керівників гуманітарної підготовки (тематику та терміни проведення інструктивно-методичних занять і зборів з КГГП);

- систему контролю за якістю проведення занять;

- список осіб, які звільнені від відвідування занять із гуманітарної підготовки.

Для того, щоб підвищити рівень теоретичної і методичної підготовки КГГП та їх помічників, плануються і проводяться:

- 2-денні інструктивно-методичні збори – перед періодом навчання;

- інструктивно-методичні заняття за темами, що вивчаються. На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни та визначаються завдання конкретних занять із ГП.

ІМЗ з керівниками груп гуманітарної підготовки проводяться згідно з планом основних заходів частини на півріччя, місяць.

Періодичність проведення занять із ГП встановлюється за відповідними категоріями військовослужбовців та працівників ЗС України.

ГП організується і проводиться з усіма категоріями військовослужбовців і працівників ЗСУ. Навчання в системі гуманітарної підготовки є обов’язковим. Заняття з ГП проводяться державною мовою. Від відвідування занять дозволяється звільняти осіб, які навчаються стаціонарно або заочно у військових та інших навчальних закладах, ад’юнктурах, докторантурах, а також слухачів університетів українознавства.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення є важливим напрямком виховної роботи у Збройних Силах України і спрямоване на формування у військовослужбовців гуманістичного світогляду, ціннісних орієнтацій, активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків у мирний та воєнний час.