Щоб воно мало акцент доцільності.

Лесь Курбас

Мова і професія.

Мова - не лише засіб спілкування, а й засіб формування нових виробничих відносин.

Знати мову професії - це вільно володіти лексикою свого фаху, вміння відстоювати свою позицію у процесі ділового спілкування як усного, так і писемного.

Як зазначав І.Срезневський: „Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна".

Мовні знання - один із основних компонентів професійної під­готовки.

Мова охоплює всі сфери суспільного життя: освіту, науку, мистецтво та ін. Збагачення мови - одна із сталих ознак її розвитку: вона більше набуває, ніж втрачає.

Мовні знання - один із основних компонентів професійної підготовки.

Володіння мовою допомагає досягати як професійного, так і життєвого успіху. Хто навчився спілкуватися - йому легше вирішувати питання І професійного росту і кар'єри. Родина, сім'я має бути міцною фортецею; куди людина приходить, аби відпочити, розділити радість, заспокоїтися від кривд і поразок; врешті - набратися сили для нових дій і звершень.

Спілкування з друзями - велика внутрішня потреба кожного з нас. Нерідко саме під час такого спілкування народжуються, апробуються нові думки та ідеї, шукаються способи їх вирішення, реалізації. Не можна досягти професійного (врешті і життєвого) успіху, коли не освоїш елементарних азів спілкування.

У Японії, яка за рівнем продуктивності праці є найрозвинуті­шою країною світу, велику роль у навчальному процесі (60 %) визна­чено для предметів гуманітарного циклу. Бо мистецтво є тим імпуль­сом, яке здатне „відмикати" найтонші рівні підсвідомості, а отже, сприяти появі нових відкриттів, винаходів.

Вміння володіти словом - важлива основа загальної культури і людини. І вчитися цьому потрібно все життя.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми.

Професіоналізми — це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

Публічний виступ.

Усне професійне мовлення- це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

залежно від способу сприймання інформації:

— контактне (безпосереднє);

— дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

залежно від кількості учасників:

— діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);

— монологічне (доповідь, промова, лекція);

— полілогічне (дискусія);

залежно від форми і ситуації спілкування:

- міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);

- публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення— це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

— ділова нарада (інформаційна, директивна, оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

— ділова телефонна розмова;

— спілкування між співробітниками в колективі;

— спілкування керівника з підлеглим;

— приймання відвідувачів;

— ділова бесіда, переговори;

— анонімне спілкування (водій — пасажир, продавець — покупець, лікар — хворий тощо);

— прес-конференція;

— допит;

— іспит.