Розвиток моральної поведінки у дошкільному віці
Повсякденне життя дошкільника проходить відповідно до його моральних уявлень. Керуючись ними, він виконує моральні дії, вирішує конфлікти, виявляє емоційну спрямованість на оточуючих. Однак навіть добре засвоєні моральні норми не відразу визначають його поведінку. Спочатку він виконує їх на вимогу дорослого або в його присутності і легко порушує за інших обставин, не зауважуючи цього. Негативно оцінюючи подібну поведінку, дитина вважає, що конкретна негативна оцінка її не стосується.
Засвоївши норму, малюк насамперед починає контролювати поведінку однолітка, правильно оцінює виконання моральних норм товаришами і помиляється щодо себе. Бажаючи переконатися, що правильно засвоїв моральну норму, звертається до дорослих зі "скаргами-заявами" з приводу порушення їх кимось із дітей. Оцінюючи поведінку однолітка, порівнюючи себе з ним, прислухаючись до оцінок своїх учинків дорослими і товаришами, дитина наближається до адекватної самооцінки.
Старші дошкільники все частіше виявляють не прагматичну поведінку, коли моральний учинок пов'язаний з вигодою для себе, а безкорисливу, яка не залежить від зовнішнього контролю, мотивом якої є моральна самооцінка. Тобто вони переходять від стихійної моральності до свідомої, коли моральна норма починає регулювати взаємини між людьми; розуміють, що дотримання норми є передумовою успішної колективної діяльності. Це позбавляє необхідності зовнішнього контролю за дотриманням ними моральних норм. їхня поведінка стає моральною навіть за відсутності дорослого, коли дитина, впевнена у безкарності свого вчинку і не бачить вигоди для себе.
Отже, головне у моральному розвитку - створити умови, за яких норма моралі почне регулювати поведінку дитини, тобто встановити зв'язок між її моральною свідомістю і моральною поведінкою. За таких умов норма стає мотивом поведінки, дитина дотримується її, тому що не може чинити інакше.
Взаємозв'язок моральної свідомості і поведінки встановлюється внаслідок вправляння дитини у моральних учинках, коли у ситуації морального вибору вона сама вирішує, як діяти: піти на прогулянку чи допомогти дорослому; з'їсти цукерку самій чи віднести мамі; погратися з новою іграшкою або дати її молодшому. Роблячи вибір на користь дотримання норми, переборюючи миттєві бажання і поступаючись власними інтересами на користь іншого, дитина отримує задоволення від того, що вчинила правильно. Поступово така поведінка стає звичною, і виникає потреба дотримуватись норми.
У ситуації морального вибору діти усіх вікових груп, як правило, виявляють такі типи моральної поведінки:
1) дисциплінований тип поведінки. Діти цього типу поведінки діють відповідно до інструкції дорослого. З-4-річ-ні починають уникати ситуацій, які провокують порушення інструкції. Діти 5-ти - 7-ми років уже вміють свідомо стримувати себе. Якщо малюки дотримуються інструкції здебільшого через боязнь осуду або бути такими, як дорослі, то дисциплінованість старших дошкільників зумовлена усвідомленням необхідності дотримання правил поведінки;
2) недисциплінований правдивий тип поведінки. У молодшому дошкільному віці переважає істинно-імпульсивна поведінка (діти, порушивши інструкцію дорослого, легко визнають це). Діти середнього і старшого дошкільного віку, порушивши інструкцію, частіше переживають емоційні труднощі: вони занепокоєні (навіть наодинці з собою), схвильовані. У розмові з дорослим стурбовано зізнаються, що порушили вимогу. З часом діти, яким притаманний такий тип поведінки, переходять на позиції дисциплінованого правдивого або недисциплінованого неправдивого типів;
3) недисциплінований неправдивий тип поведінки. Найяскравіше він проявляється у 5-6 років.
У розвитку моральної поведінки дитини приклад дорослого відіграє найважливішу роль. Завдяки позитивному прикладу батьків малюк легко і ненав'язливо вчиться жити відповідно до моральних норм суспільства. Норма, яка декларується, але не дотримується дорослим, ніколи не впливатиме на поведінку дитини. Гірше того, дитина зрозуміє, що моральні норми можна безкарно порушувати, не відчуваючи вини.