Найбільш вживані види мовленнєвих вправ, їх призначення і зміст
(формування мовних і мовленнєвих навичок)
| 1. Види мовних вправ, мета яких є закріплення матеріалу (підготовчі, тренувальні) | Зміст мовних вправ | ||
| Імітаційні: | Лексичні, граматичні, фонетичні – для закріплення мовних одиниць, граматичних моделей і їх автоматизації в мовленні (формуванні мовних навичок). Установка: слухайте і повторюйте. Обмеженість у їх використанні пояснюється їх механічним характером. | ||
| Свідомо-спрямовані вправи: | Їх мета – автоматизація введеного матеріалу в умовах навчальної ситуації. Будучи тренувальними, для їх виконання необхідно виконати мовленнєво-розумові дії (при роботі з текстами: повтори,прочитай,зроби заміну). | ||
| Підготовчі вправи | Виконання вправ на заміну (заміщення) слова за взірцем:замінити слово, форму слова, заміна декількох слів (групи слів), заміна за схожістю, протилежність. | ||
| Трансформаційні: | В порівнянні із підстановчими цей вид вправ має більш складний характер перетворення речень відповідно до інструкції: заміни стверджувальну форму на заперечну, перетвори активну форму в пасивну, заміни пряму мову, пряме питання в непряме. | ||
| Доповнення речення, розширення об'єднання речень: | Продовження речення, доповнення речення словами для уточнення змісту, об'єднання двох простих речень в складне, виконавши необхідні зміни в структурі речення. | ||
| Вправи за аналогією: | Завдання на висловлювання в формі стверджувального речення і питання слугує для відповіді. У питанні є слово-підказка для його вживання у відповіді. | ||
| Вправи із стандартними фразами: | Завдання домогтися автоматизації готової фрази в умовах навчальної ситуації. | ||
| Вправи з ключами: | Учню дається фраза і для виконання є ключ (для самоперевірки). | ||
| Відповіді на зустрічне питання: | Надається речення-необхідно поставити питання. | ||
| Конструювання речень за заданими словами: | Із запропонованих слів скласти речення(усно, письмово). | ||
| 2. Респонсивні (відповідні): | Найбільш вживані мовленнєві вправи (на етапі формування і розвитку мовленнєвих видів діяльності). | ||
| Питально-відповідні: | Питання для відповіді за змістом прочитаного, почутого, відповідно до ситуації. | ||
| Реплікові: | В основному для засвоєння діалогічних єдностей: | ¨ Ствердження-питання ¨ Ствердження-ствердження ¨ Ствердження-заперечення | |
| Умовна бесіда: | Вчителем формулюється ствердження , яке має в собі потенції для висловлювання. Учням пропонується висловити своє відношення до ствердження, умовна бесіда може перейти в природну, до чого необхідно намагатися. | ||
| 3. Ситуативні вправи. | Найбільш вживаний вид мовленнєвих вправ. Учням пропонується описати ситуацію. При цьому можуть бути запропоновані опорні слова. Найчастіше-це предметні ситуації, ситуації стосунків. | ||
| Рольова гра Підвиди: - Імітаційні, - Творчі, - Ігри-змагання, - Прагматично-педагогічні ігри | Колективна навчальна діяльність. Вид вправ використовується в комунікативному і інтенсивному підході. Розпорядження підходить з урахуванням бажання учнів. При використанні рольової ігри необхідно виконувати все поетапно:установка, розподіл ролей, підведення підсумків, оцінка. | ||
| 4. Репродуктивні вправи | |||
| Мета: відтворення практичного, почутого і побаченого. | ¨ Переказ, який використовується на етапах навчання(в усно-письмовій формі). Переказ – короткий, детальний, із зміною особи персонажа,в супроводі перекладу); ¨ Опис (дискрептивні вправи). Опис побаченого на екрані, ілюстрації в змісті книги, настінні газети, таблиці, альбом. При цьому можуть пропонуватися в якості опори-слова, план, схема висловлювання оформлення думки мовними фразами, кліше. | ||
| Усна розповідь | ¨ Розповідь за темою (за планом, лексико-граматичними одиницями), розповідь підготовлена (домашнє завдання). ¨ Розповідь не підготовлена (спонтанна). | ||
· Як видно, вправи класифікуються за різними критеріями, тому одні і ті ж вправи одночасно можуть бути комплексними, наприклад: лексичні, ознайомлювальні, дотекстові, без ключів, письмові, домашні.
Вид вправи, їх призначення, форма виконання та інше має бути зазначено у змісті завдання до вправи.
Ефективність виконання учнями вправи в значній мірі зумовлюється саме конкретністю формулювання завдань. (Аналіз характеру вправ за конкретними підручниками – завдання до семінарсько-практичного заняття). Вправ, які відпрацьовують одну операцію, дуже мало. Як правило, одна і та ж вправа спрямована на вирішення кількох операцій.