Форми попередження суїцидальних випадків
Профілактика самогубств у Збройних Силах України повинна ґрунтуватися на знанні вірогідних причин та їх усуненні. Основа профілактики – висока моральність. Необхідно максимально домагатись поважного ставлення до оточуючих, враховуючи особисту гідність. Оперативно інформувати про порушення статутних відносин військовослужбовцями, проводити просвітницьку роботу, в тому числі релігійне виховання. Значення статутного порядку у профілактиці захворювань і самогубств важко переоцінити.
Під час служби деякі військовослужбовці потрапляють в екстремальні для них умови. Людина в таких умовах втрачає особистісну оцінку перспектив особистого життя. З метою запобігання спроб самогубства командирам необхідно вчасно вирішувати конфліктні ситуації та уникати психотравмуючих .
Профілактика самогубств серед військовослужбовців включає виконання заходів медичного і немедичного характеру.
Дослідження доводять, що на основі різних поведінкових проявів можна вчасно виявити військовослужбовців із високою ймовірністю реалізації суїцидальних дій. До числа таких ознак можна віднести відкриті висловлювання про бажання покінчити із собою (товаришам по службі, командирам, у листах родичам і знайомим).
На можливість суїцидальних дій вказують і непрямі натяки (наприклад, поява в колі товаришів по службі з петлею на шиї з брючного ременя, мотузки, телефонного дроту і т.п.; публічна демонстрація петлі з будь-яких гнучких предметів; гра зі зброєю з імітацією самогубства тощо). Звичайно спробі самогубства передує активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів покінчити із собою (збирання таблеток, залишення й збереження патронів після виконання навчальних стрільб, пошук і збереження отруйних рідин і т.ін.). Командирів (начальників) повинні насторожувати і надзвичайно наполегливі прохання окремих військовослужбовців про перевід в інший підрозділ, про госпіталізацію, надання відпустки за сімейними обставинами (найчастіше військовослужбовці звертаються до родичів і знайомих із проханням направити у військову частину "фіктивну" телеграму про важкий сімейні обставини). Також не можуть не викликати стурбованість прагнення воїна до самоти, звуження кола контактів у військовому колективі. На ймовірність реалізації суїцидальних дій вказує раптовий прояв невластивих раніше військовослужбовцю якостей охайності, відвертості, щедрості (роздача особистих речей тощо). Міркування на тему самогубства можуть мати художнє оформлення: у записній книжці, зошиті для занять зображуються малюнки, що ілюструють депресивний стан (наприклад, труни, хрести, шибениці, ін.).
Особлива увага командирів і офіцерів з гуманітарних питань повинна зосереджуватися на особах, які:
- відстають у бойовій та спеціальній підготовці;
- схильні до порушень військової дисципліни, не можуть ужитися в колективі, конфліктні;
- особи з неадекватною поведінкою, постійно піднятим настроєм, багатослівністю;
- замкнуті, слізливі, недовірливі, легкоранимі, схильні до самоти, з постійно зниженим настроєм, з висловлюванням думок про самогубство;
- сором'язливі, байдужі до навколишнього, надмірно підозрілі;
- схильні до вживання алкоголю, наркотиків;
- одружені, мали відстрочки від призову в армію з різних причин, були засуджені до служби в армії;
- фізично слабкі;
- перенесли травми і захворювання нервової системи, скаржаться на головний біль, помічені у сноходінні тощо.
Особлива увага у профілактиці самогубств повинна бути звернена на умови, що можуть сприяти суїцидальному рішенню.
Це – стан військової дисципліни, організація вартової і внутрішньої служби, контролю за особовим складом, порядок видачі зброї, дотримання розпорядку дня і багато чого іншого.
При аналізі стану військової дисципліни в підрозділі варто виявляти її залежність від пори року, дня тижня, часу доби, враховувати, коли й у які години відбувається найбільша кількість порушень військової дисципліни. Зіставляти це із суїцидальними подіями чи намірами. Так, дослідження показують, що максимальне число самогубств відбувається у вересні, грудні-лютому, квітні, червні. Велика частина самогубств відбувається у вечірній час — 36%, нічний —26%, ранковий — 30%, час, коли люди, покинутих на самих себе, залишаються наодинці зі своїми думками і переживаннями. Найбільш суїцидонебезпечним днем тижня є середа. За статистикою, на середу випадає до 24% суїцидальних подій, на четвер – 18%, на інші – по 16%. У ці дні повинні бути прийняті додаткові заходи з посилення контролю: чіткий облік особового складу і недопущення його відриву від планових занять, скрупульозне проведення вечірніх перевірок, контроль за вибуттям військовослужбовців у відрядження, відпустки і своєчасне їхнє повернення. У випадку відсутності військовослужбовця на прийомі їжі, на навчанні, при виконанні робіт чи у місцях відпочинку особового складу необхідно негайно вжити заходів із розшуку і з'ясування причин його зникнення.
Контроль за статутною організацією життєдіяльності військовослужбовців відіграє особливу роль у профілактиці суїцидальних подій. Треба розуміти, що коли збільшується кількість замахів і самогубств через тяготи і позбавлення військової служби (звичайно такі складають 30%), то необхідно глибоко проаналізувати, чи не створюються вони штучно, а не ремствувати на непідготовленість солдатів і сержантів до їх перенесення. Усунення цих штучних труднощів, безсумнівно, пом'якшить суїцидальную обстановку в частині.
Постійна увага повинна бути зосереджена на організації вартової служби. До 30% самогубств відбуваються на посту із застосуванням зброї. Непоодинокі випадки, коли самогубству передує розправа із кривдниками. Підбір людей для несення служби, копітка індивідуальна робота з кожним з них, чуйне реагування на морально-психологічний стан вартових — застава від непоправного.
Передумовою самогубств нерідко є недбалість посадових осіб у здійсненні контролю за збереженням і порядком видачі зброї і боєприпасів. При стресових ситуаціях, сильних афективних станах військовослужбовці, в окремих випадках, прибігають саме до застосування зброї для доказу своєї сили, правоти. Доцільне спостереження за воїнами, що вперше заступають у варту, цікавитися їхнім настроєм, висловлюваннями. Не можна залишати без уваги найменших натяків на можливість застосування зброї у відношенні себе чи інших осіб.
Не слід пускати на самоплив питання розподілу нарядів, необхідно забезпечувати регулярний контроль за несенням служби кожним воїном. Варто постійно виявляти турботу про забезпечення осіб добового наряду всіма необхідними видами забезпечення. Збереження зброї повинно бути турботою всіх посадових осіб, лише за цієї умови можливо виключити його застосування у суїцидальних станах.
Як підтверджує військова практика, контроль потрібний не тільки за справедливим розподілом нарядів, але і за виділенням прибиральників, закріпленням ліжок у приміщенні згідно зі штатним розкладом. Потрібно звертати увагу на те, хто прибирає приміщення і територію, чи немає підміни цих осіб, чи не підмінюються особи добового наряду в їдальні, чи забезпечується їм час для сну і відпочинку, чи не створена окремим воїнам нестерпна обстановка. Усе це буде істотно сприяти зняттю суїцидальних ситуацій.
У профілактиці суїцидальних подій не менш важливу роль відіграє організація дозвілля військовослужбовців. Бажано завжди враховувати запити і потреби молодіжного складу підрозділів. При цьому настав час відійти від однаковості: якщо в кіно, то всі, якщо до телевізора, то знов усі. Це, звичайно, полегшує контроль за особовим складом, але не забезпечує самого відпочинку. Тим більше не враховується індивідуальний психологічний стан, коли, наприклад, хочеться дивитися не трагедію, а комедію.
Необхідно знати, що легше за все суїцидальні моделі поведінки засвоюються і відтворюються соціально незрілими людьми, а серед них — військовослужбовцями першого і другого періодів (курсантами І-го курсу), як найбільш сприйнятливими до поведінкових зразків. Тому доцільно завжди не тільки тримати на контролі те, що дивляться ваші підлеглі, але і цілеспрямовано планувати програму відеосеансів, особливо там, де тривожна суїцидальна обстановка.
Доцільно підібрати кіно-, теле-репертуар для воїнів, що знаходяться у стані депресії. Дослідження показує, що співпереживання відволікає від власних неприємностей, і тому, захопившись долею кіногероя, людина забуває про власні неприємності, і вони відходять на другий план. Необхідно пам'ятати, що на життя військовослужбовців, як і на всіх людей, телебачення, кіно впливають дуже сильно. Можливості використовувати ці засоби в частинах є, і якщо зробити ці передачі захоплюючими, то особистих травм у військовослужбовців буде набагато менше.
Дослідження показують, що проблема дозвілля дуже гостро ставиться військовослужбовцями. На невідповідність організації дозвілля інтересам і потребам особового складу показує більше половини опитаних військовослужбовців. Причому 72% солдатів, сержантів воліли б замість організованих форм дозвілля отримати можливість відпочити вихідного дня за своїм планом. Таке бажання має свою внутрішню логіку. Важливо знати, що постійне перебування у колективі породжує втому від спілкування, у людини з'являється бажання побути наодинці. Не слід забувати: воля вибору форми дозвілля допомагає людині краще виразити себе, реалізувати свої можливості й інтереси. Вона благотворно позначиться на її психологічному настрої.
Не слід забувати, що чималий процент самогубств відбувається на ґрунті сімейних конфліктів. Тому командирам, офіцерам із гуманітарних питань доцільно працювати в тісному контакті з жіночими радами частин.
При цьому важливо:
- знати й аналізувати обстановку в родинах; розробляти і вживати заходів щодо залучення членів родин військовослужбовців в активну суспільну діяльність, різні види творчості, спорт;
- делікатно проводити роботу у неблагополучних родинах;
- виділити в особливий напрямок роботу з родинами військовослужбовців строкової служби, як найбільше гостро реагуючих на безладдя у відносинах із рідними і близькими;
- організувати проведення циклу бесід про культуру сімейно-побутових відносин;
- вжити заходів щодо конкретного підвищення якості роботи Будинків офіцерів і солдатських клубів.
Вивчення проблеми самогубств показує, що боротьба із суїцидальними подіями повинна стати справою всіх посадових осіб. Особливо необхідно підкреслити, що в тих військових колективах, де тривалий час не було суїцидальних подій, різко знижується гострота реагування на суїцидонебезпечні стани військово-службовців, а це веде до їх появи.
За військовослужбовцями з нервово-психічною нестабільністю організується спеціальний нагляд лікарів. Він включає:
- отримання медичними працівниками інформації від командирів і офіцерів виховних органів;
- контрольні медичні огляди вказаних військовослужбовців;
- при необхідності - отримання додаткових медичних даних з лікувальних закладів, характеристик з місця роботи і навчання;
- амбулаторне лікування військовослужбовців вказаних категорій у періоди погіршення стану психічного здоров'я;
- надання рекомендацій командуванню щодо зміни режиму навчальної і службової діяльності (звільнення від певних видів службової діяльності, нічних чергувань, зменшення фізичних навантажень).
Усі військовослужбовці, в яких помічені ознаки соматичного захворювання, нервово-психічної нестабільності, повинні братися медичною службою на облік. Лікарям частин доцільно обстежити таких військовослужбовців. У разі підозри на психічний розлад скеровувати їх із детальною службовою і медичною характеристиками на консультацію до лікаря-психіатра з метою визначення наявності психічного захворювання і, в разі наявності показань, подальшого скерування в найкоротші терміни на медичний огляд військово-лікарської комісії.
Крім вищевикладеного, важливого значення набуває професійна орієнтація військовослужбовців і призначення їх на посади із врахуванням цивільної спеціальності (особливо осіб із обмеженнями професійної діяльності із врахуванням стану здоров'я), індивідуальних психологічних якостей.
Закінчуючи розгляд навчального питання, ми з вами бачимо, що ефективність профілактичної роботи може бути забезпечена тільки за умов безпосередньої взаємодії командирів, офіцерів з гуманітарних питань та медичних працівників під час проведення заходів профілактики суїцидів.