Ісус на хресті переміг гріх, диявола і смерть!

АПОСТОЛЯТ МОЛИТВИ

“МОЛИТОВНІ СТОРОЖІ”

№ 91 (2012 р. Б. )

“На твоїх мурах, о Єрусалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Господеві, нема для вас спочинку. Не давайте Йому спокою, аж поки не відновить Єрусалиму, поки не зробить його на землі славним!”

(Іс. 62, 6-7)

ЛІНИВСТВО

Якщо ми понад усе прагнемо зручного, легкого життя, спокою, без проблемності, то ми не діємо так, як заповів Ісус: «Хто не несе хреста свого і не йде слідом за Мною – не може бути моїм учнем»(Лк.14,26). Так до ледачих, повільних натур, які бажають насолоджуватися комфортом і відвертаються від Божої справи, що не борються зі своїм гріхом, не борються за спасіння безсмертних душ, відноситься: «Проклятий, хто робить роботу свою недбало»(Єр.48,10). Якщо ми не хочемо підпасти під прокляття, яке відкриється у всьому своєму жаху тільки у вічності, потрібно відректися лінивства, оголосити йому війну та змагатися до ревності. Слова Ісуса: «Так ото кожен з вас, який не зречеться усього, що має, не може бути Моїм учнем»(Лк.14,33) мають на увазі відмову заради справи Ісуса. Якщо я не можу відмовитися від комфорту, прагну мати більше вільного часу, більше відпочивати, мати кращу зарплату, що дозволить жити з усіма зручностями, то я не можу віддати свій час і силу Ісусові.

Якщо солдат носить з собою зайві речі, він ніколи не зможе воювати. Так і ми не можемо бути борцями Ісуса Христа, щирими Його послідовниками, якщо чинимо подібно. До того ж комфорт, лінощі, недисциплінованість, поблажливе ставлення до своїх гріхів, відкривають двері багатьом іншим гріхам, які роблять нас зовсім не придатними для служіння Господу.

Нам потрібно дозволити словам Ісуса проникнути в наші серця. Треба з вірою відмовитись від усього, що робить нас нездатними служити Ісусу: від бажання насолоджуватися якимись особливими зручностями, мати найгарніший будинок, кращі меблі, їжу… Дивлячись на Ісуса, за Яким хочемо йти, ми повинні покаятись і стати на новий шлях. Наприклад, каятися з того, що дозволяли іншим, без поважної на те причини, обслуговувати себе, що ухилялися від фізичної праці, що до Божих справ були повільні, нерішучі. Поступаючи так, ми залишили шлях Ісуса. Він говорить про Себе: «Я серед вас, як слуга»(Лк.22,27). У цьому велич Ісуса. Але «учень не більший за вчителя»(Мт.10,24). Якщо ми щирі учні Ісуса, то відмовляємося від зручностей, комфорту, розніженості, лінивства, байдужості, і не тому, що так говорить закон, але з любові до Ісуса.

Коли йдемо за Ісусом, зрікаємося себе − перебуваємо в Ньому, тоді незважаючи на всі жертви, це все-таки не важкий шлях. Тому що він з'єднує нас з Христом, який є сама любов і турбота, а разом з тим, і всесильний Бог. Чого нам ще боятися?

Ісус віддав своє життя за нас, чи не повинні і ми пожертвувати заради Нього всім тим, що дороге для нас? Св. Письмо говорить, що Він мав владу віддати своє життя (Ів.10,18). Якщо ми зречемося себе, свого, своїх домагань, відречемося жити для себе, то здобудемо велику духовну силу і владу. Цю силу Ісус хоче дати своїм. Це найбільша влада, більша ніж творити чуда. Як ми можемо одержати її? Через віру! Через віру падають фортеці і твердині нашого серця, зникне також бажання жити своїм життям: комфортом, вигодами… Через те, що ми приймемо Боже слово, як Боже слово, почнемо згідно нього жити у живій вірі та самовідреченні, будуть падати фортеці і у серцях інших людей.

А що саме потрібно робити? Ісус закликає сьогодні нас до

- безперервної молитви. Тобто приєднатися домолитовних сторож,наповнюючи Ісусове прохання: «Не могли хоча б годину зі Мною чувати?»(Мк.14,37.А також закликає до

- покаяння: «Якщо не покаєтесь, то всі загинете»(Лк.13,1-5). Показує це на прикладі неплідної смоківниці. Господар сказав садівнику: «Зрубай її, навіщо буде займати землю?» Він відповів: «Пане, залиши її ще на рік, я її обкопаю і обкладу гноєм, може ще принесе плід. Якщо ні – зрубаєш її» (Лк.13,6 і наст.).

- Піст і молитва вимагають внутрішнього самозречення. Насамперед треба постити від гріха, від різних залежностей, шкідливих інформацій, які тримають нас у марноті і не дозволяють ані на хвилину зупинитися та подивитися Богові в очі.

Силою викуплення Ісуса ми повинні навчитися боротися зі своєю зіпсутою природою, що тягне до лінивства, байдужості, літеплості, щоб вони не стали для нас пасткою в годину випробувань. Учинок Петра, який перетворив його з послідовника в зрадника, стався тоді, коли він грівся біля вогню, і це не випадковість!

Сьогодні, як ніколи раніше, важливо вести боротьбу віри зі своїм лінивством, тому що Бог покликав нас жити саме в цей «суворий» час – час переслідувань за Його ім’я − в час антихриста.

Нещодавно президент Америки видав указ, згідно якого до 23.03.2013 року в обов’язковому порядку всі громадяни Америки (починаючи від ново-народжених) повинні будуть прийняти імплантований медчіп. Цей крок мотивується «турботою про здоров’я громадян», однак не потрібно велико-го розуму, щоб збагнути, примусова чіпізація – це наповнення слів з Одкро-вення: «Щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамення імені звіра – 666»(Од.13,17). (Основні думки з Б.Шлінк, «Перемога християнина»,2005р.)

Але нам нема чого боятися!

Ісус на хресті переміг гріх, диявола і смерть!

З нашого боку потрібно тільки брати і реалізувати в своєму житті, на молитві те, що Він вже зробив для нас.

ІСУС – ПЕРЕМОЖЕЦЬ!

СВІДЧЕННЯ З МОЛИТВИ

• ІСУС − НАШ РЯТІВНИК. Наша сім’я багатодітна і завжди відносилася до малозабезпечених. Тому товариш чоловіка легко заохотив нас взяти участь у лотереї «Green Card». І нам випав виграш. З того часу вдома пропав спокій. Мене почали мучити сумніви: чи це добрий шанс для нас, чи спокуса. Мене тривожила думка, чи я там знайду українську церкву, доброго священика, спільноту. Я почала в молитвах ревно просити Бога дати мені знак, що маю робити, яка Божа воля щодо нашої сім’ї. Тим часом я несподівано захворіла на гепатит В, попала в лікарню. Сестри зі спільноти відвідали мене і підбадьорили: «Як тобі добре, маєш багато часу, можеш молитися, і головне, Ісус з тобою, Він чує тебе і допоможе тобі». Радість охопила мене і я, ніби отримала крила. Я молилась і молилась до Матінки Божої Неустанної Помочі, і просила Її заступництва у Бога. Хвороба дуже швидко відступила, аналізи стали в нормі, на здивування лікарів.

А тут прийшло повідомлення, що маємо їхати у Варшавське консульство за візами на виїзд. Що робити? Знову неспокій, знову суперечки, чи відважитися, чи відкинути цю спокусливу затію? І знову мене заатакувала хвороба: на цей раз двостороннє запалення легенів. І я знову в лікарні. Для мене не було дуже довгим лікування, я досить скоро видужала. І аж тоді до мене прийшло ясне переконання, що це Бог дав мені знак, про який я Його просила в молитвах. Я перебула терпіння в хворобах, але ці терпіння з Ісусом були легкі. Зате я вже твердо знала, що Бог хоче, щоб я і моя сім’я були тут – на Україні, бо в Америці я би втратила Ісуса і вічне життя. Дякую Тобі, Ісусе, за порятунок і любов до нас. (п. Оксана)

• ЧОРНИЦІ ВІД ІСУСА. Лікарі порадили мені їсти багато чорниць, бо у мене дуже падає зір. Я живу біля лісу, але так і не спромоглася вибратися з дому, щоб хоч трохи назбирати. Одного вечора думка про мої очі і чорниці наполегливо пхалася в голову. Почалася боротьба в думках: хочу піти на чорниці, але треба йти вранці, значить пропустити Службу Божу. Так не може бути, треба йти на Службу Божу – це важливіше. Але і чорниць треба, і мені, і внукам, хоч би літру назбирати… Думки вирували в голові. Я зупинилася і почала молитися, вирішила сказати Ісусові про свою проблему: «Боже, що ж я маю робити? Я знаю, що нема значення чи буду їсти ті чорниці, чи ні, ТИ можеш дати мені здоров’я. Що ТИ хочеш, щоб я робила? Скажи мені, будь-ласка». І я з вірою відкрила Св. Письмо, а там було написано: «Коли ж Павло назбирав жмут хмизу і поклав на вогонь, змія з приводу жару, вискочила і вчепилася до руки його»(Ді.28,3). Бог оберігав, бо мене дійсно могла в лісі вкусити змія. Я подякувала Ісусові, але за деякий час знову почала спекулювати: «Та чого би мене мала змія вкусити? Я би була обережна, мені так треба чорниць… Купляти на базарі? Вони ж такі дорогі! А ліс близько, а я ще цього року ні разу не була, хоч би трохи назбирала… Може це просто спокуса і не треба нічого боятися? І жіночки мене кликали, не зручно їм відмовляти. Боже, якби мені хтось хоч 1 літру подарував». А сама не знала, що говорила. Хто мені подарує чорниці? Молилася далі і просила ще слова (мало мені було того, що вже Бог застерігав!). Відкриваю Св. Письмо і читаю (Мал.3,2 і наст.): «Хто витримає день Його приходу? І хто встоїться, коли Він з’явиться?.. Я прийду до вас близько, щоб суд судити…Хіба ж годиться людині обкрадати Бога? Приносьте всі десятини (а мені було зрозуміло, що десятину часу на Сл. Божу!) Усі народи щасливими вас називатимуть… Ось Я пошлю вам Іллю пророка…» Мені вже все було зрозуміло, кожен рядок промовляв до мене. Перепросила Ісуса за недовіру, що аж два рази треба до мене говорити, віддала цю ситуацію в Божі руки. Щиро подякувала Богові, що мене спокуса не перемогла і вранці пішла на Сл. Божу.Після Сл. Божої сестри віддавали мені порожні банки і між іншим я заглянула в кульок, а там була ціла літра чорниць. Я від подиву аж скрикнула, невже Ісус так дбає за мене? Так, дбає, любить і чує! Тільки треба Його мати на першому місці, Його справи ставити вище своїх. Слава Тобі, Ісусе! (Люба)

• ДІАГНОЗ – СКЛЕРИТ. У нас хотіли відібрати капличку:були суди, погрози, напади і психологічний тиск. Доходило навіть до сутичок. І після наступних нападів, я мала поранене око. Коли прийшла до окуліста, то він поставив діагноз – склерит. Я лікувала око і маззю, і краплями, але три дні дуже боліло та нічого не допомагало. На молитві я сказала Ісусові: «Ти є мій єдиний лікар». І з того дня почала капати вранці і ввечері свяченою водою і молилася за спасіння душ нападників. Я їм простилаі на третій день око повністю зажило. Так я мусіла стояти у вірі до кінця і мій Господь Ісус зцілив око без ліків, бо Ісус – наш найкращий лікар. Дякую Ісусові, що взяв мене до цієї боротьби, що могла отримати такий цінний досвід. (Алла)

• ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ. Мій брат навчається у ВУЗі. Після першого дня сесії його змусили підписати документи, я зрозуміла, що це персональні дані. На щастя він не заповнив одного пункту і мав зробити це в понеділок. Хоч я йому пояснювала (що це незаконно, що це перший крок до чіпізації), він не слухав і нервував. Ми почали з мамою молитися і всі разом пожертвували за це недільну Сл. Божу і Св. Причастя. І коли я знову зачепила цю тему, то брат слухав і вже в понеділок поїхав в університет з заявою про відмову. В деканаті крутили, відмовили йому, він на наступний день знову поїхав. Ми з мамою молилися. Він настирливо домагався свого, і хоч секретарка нервувалася, все таки віддала підписані дані. Разом з Ісусом ми перемогли!(Леся)