Природа конфліктів, їх типологія та структура.
Питания природи конфлікту хоча і здається простим, проте це зовсім не так, бо природа людини досить складна, а розуміння суті конфлікту пов'язане з пізнанням його у тісному взаемозв'язку з психологією та діями людини, її цінностями і оцінками.
Вітчизняна наука довгий час обходилася без поняття конфлікту. Ні теоретично, ні практично наше суспільство у недалекому минулому не було підготовлено до вивчення та урегулювання цього явища. В наш час зрозумівши проблемність буття вважається, що конфлікт став одним із важелів змін у житті, тому виникла потреба у відповідній методології та теорії конфлікту.
В даний час чітко визначено, що конфлікти охоплюють всі види та рівні відносин людей між собою та людей з дійсністю. Найбільша кількість конфліктних ситуацій в суспільстві назріває в кризовий період, в так звані перехідні періоди розвитку суспільств. Безконфліктності історія людського суспільства не знала і небуде ніколи знати. Завдання науки конфліктології сьогодні - домогтися, щоб конфлікти стали регульованими. Тому їх необхідно вивчати та розумно вирішувати в інтересах зацікавлених сторін.
Арістотель, Платон, Гоббс, Фрейд, по суті, першими описали конфлікт, характеризуючи його, як визначний феномен суспільного розвитку та соціальної дії, хоча кожен із авторів виходив із свого власного наукового інтересу.
Структура конфлікту.
В структурі конфлікту виділяють: інцидент зіткнення, з якого розпочався конфлікт.
Конфліктна ситуація - основа конфлікту, що передує йому і складається з об'єкту та різноспрямованих учасників ситуації.
Конфліктні ситуації можуть виникати як з ініціативи учасників, так і незалежно від їх бажань та волі.
Розглядаючи структуру конфлікту, доцільно визначитися з поняттями "суб'єкт" та "об'єкт" конфлікту.
Суб'єкт конфлікту - різноспрямовані соціальні сили, що намагаються реалізувати свої інтереси в умовах суперечності. Суспільні конфлікти, відповідно до рівня організованності сторін, поділяються на три великі групи: 1) міжіндивідуальні; 2) міжгрупові; 3) міжорганізаційні. У зв'язку з цим в якості суб'єктів конфлікту можуть виступати індивіди, малі і великі групи, формальні й неформальні організації. Конфліктні відносини між ними можуть виникати в економічній, політичній, культурній, релігійній та інших сферах. Суб'єкти конфлікту можуть реалізуватися, у вигляді політизованих, соціальних, економічних та політичних груп тиску, злочинних угруповань, що усвідомлюють і домагаються своєї мети.
Об'єкт конфлікту - те, через що виникає конфлікт між опонентами, на що претендуе кожний з його учасників. Об'єкт конфлікту може бути матеріальним (наприклад, яка-небудь річ, престижний об'єкт, у дитячих конфліктах - іграшка) та ідеальним (наприклад, статус в колективі, правила, закони, норми та ін.). Наявність об'єкту конфлікту свідчить про можливість виникнення конфлікту. Разом з опонентами (учасниками конфлікту) і з усіма їх відношеннями та характеристиками, об'єкт конфлікту складає конфліктну ситуацію, яка завжди передує власне конфлікту і може існувати задовго до його виникнення, не проявляючись. Щоб конфлікт відбувся, потрібні дії хоча б одного з опонентів (ініціатора конфлікту), спрямовані на оволодіння об'єктом конфлікту. Тоді конфліктна ситуація перейде в конфлікт - прямо відкрите зіткнення опонентів, які претендують на один і той же самий об’єкт. Вирішення конфлікту може бути остаточним тільки в тому випадку, якщо вичерпана конфліктна ситуація навколо об’єкту конфлікту.
Мотивація конфлікту - система мотивів, що призводять до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, міжособистісних, міжгрупових та інших типів конфліктів.В структурі мотивації конфлікту мотиви можуть мати різний зміст і форми прояву. Мотивами міжгрупового конфлікту можуть виступати несумісні цілі діяльності окремих груп, конкуренція, суперництво, боротьба за лідерство тощо.
Передує виникненню конфліктів загострення проблем, протиріч, які стимулюють конфліктну ситуацію.
Конфліктна ситуація - це основа конфлікту, що передує йому і складається з об’єкту та учасників конфлікту різної спрямованності.
Елементами конфлікту є: передконфліктна ситуація, конфліктна ситуація, причини, учасники, принципи, методи, мотиви, шляхи, місце здійснення, прийняті рішення (документи). До складових конфлікту можна віднести: рівні (якісні, кількісні) масштаби охоплення, гострота проходження, сфера прояву та виникнення, зона конфлікту (яка часто буває розмитою, нечіткою).
Передконфліктна ситуація - це стан, у якому є передумови до виникнення конфлікту, її можна виявити, вона єсигналом конфлікту. 3 загостренням передконфліктної ситуації
виникає конфліктна ситуація.
Конфліктна ситуація - це дія, яка засвідчує, що проблеми набули гостроти і знаходяться у взаємодії.
Конфлікт на внутрішньоособистісному та міжособистісному рівнях завжди пов’язаний з гострими емоційними переживаннями, викликається різними причинами: зіткненням інтересів, цілей; потребами, прагненнями, діями, мотивами. При певній взаємодії виникає конфліктна реакція.
Конфліктна реакція - стан, у якому перебуває суб'єкт щодо іншого суб'єкта із зворотнім стилем поведінки, потребами суб'єкта, його ставленням до предмета інформації (мови, дії); проявляється конфліктна реакція у відкритій або прихованій формі, зовнішньо і внутрішньо. Як наслідок - позиція конфронтації: небажання, невміння, відказ, відсутність досвіду, щоб зрозуміти іншого.
Онтологічні підстави конфліктів містять у собі такі основні щаблі:
1) субстанційний - розірваність основи історичного розвитку, що проявляється в політико-економічній та соціально-політичній підставах соціальних антагонізмів;
2) сутнісний - розірваність сутності людини від способу її існування;
3) культурний - антиномічне розуміння культури в двох антагоністичних формах: чисто ідеальної та чисто матеріальної. Онтологічні підстави конфліктів породжують свою "протилежність" в гносеологічних підставах конфлікту, які є наслідком перших, але не навпаки.