Можна запропонувати наступні складові вивчення особистості підлеглого.

1. Його життєвий досвід: місце народження; склад родини; де живуть і працюють батьки; у якій школі учився; успіхи у навчанні; чим захоплювався у вільний час; яку виконував суспільну роботу; яку читав літературу; про яку професію мріяв; чи сповідає релігію; відношення до неї.

2. Спрямованість. Вона виявляється: у моральних поглядах, переконаннях, ідеалах, загальному кругозорі; мотивах поведінки, навчання і служби; цілеспрямованості в досягненні цілей.

3. Особливості характеру. Показниками їх можуть бути: відношення до колективу, командиру, до себе, ратної праці; принциповість і відповідальність у питаннях військової служби, суспільної роботи.

4. Інтелектуальні і пізнавальні якості. Вони виявляються у рівні знань, успішності по предметах бойової підготовки; здатності до аналізу, узагальнення, порівняння; схильності до будь-якого виду діяльності; інтересах та їхній спрямованості; навичках самостійної роботи; увазі; спостережливості; пам'яті й ін.

5. Емоційні якості: відповідальність; здатність керувати своїми почуттями.

6. Вольові якості показують цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самостійність, наполегливість, ініціативність, ретельність.

7. Особливості темпераменту,що виражають динаміку психіки поведінки військовослужбовця. У залежності від типу нервової системи людини темперамент буває: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний.

8. Суспільна активність воїна. Виявляється в участі воїна у культурно-просвітницьких і спортивних заходах у підрозділі; у критичності і конструктивності його виступів на зборах, в оцінці своєї діяльності і товаришів.

9. Дисциплінованість характеризує рівень вихованості військовослужбовця, наскільки він здатний керувати своєю поведінкою. Показники дисциплінованості: знання загальновійськових статутів, виконання їхніх вимог; наявність і характер стягнень і заохочень; організованість, ретельність, чесність.

10. Фізичний розвиток визначає можливості щодо подолання труднощів військової служби. Він характеризується: систематичним загартовуванням свого організму; відношенням до фізичної зарядки і спорту взагалі.

11. Для вихователя дуже важливо знати позитивні звички військовослужбовця, тобто дії і вчинки, виконання яких стало потребою. До них можна віднести: акуратність, ретельність, відповідальність, непримиренність до недоліків, ін. Негативних же звичок, таких, як брутальність, лихослів'я, неохайність, незібраність та ін., потрібно допомогти позбутися.

Під час індивідуально-виховної роботи необхідне грамотне використання офіцером відповідних засобів, методів і форм. Вони складають інструментарій індивідуальної роботи. Важливо, щоб ідея їх грамотного використання була глибоко осмислена офіцерами. Інакше недбале користування цими засобами, методами, формами може не дати бажаних результатів.

Для вивчення військовослужбовців педагогічно виправдане використання наступних методів: спостереження, індивідуальна бесіда, вивчення документів, використання думки інших людей; письмовий зв’язок із батьками і колективами, де раніше працював або навчався військовослужбовець, аналіз результатів повсякденної діяльності, опитувальніметодики.

Вивчення підлеглих ведеться як безпосередньо (у ході спостереження, індивідуальних бесід, індивідуальної допомоги), так і опосередковано (у процесі аналізу результатів діяльності, вивчення різних документів, узагальнення незалежних характеристик, листування з батьками, керівниками шкіл, підприємств, де вчився чи працював підлеглий). Розглянемо деякі з цих методів.

Одним із найважливіших є спостереження. Під ним розуміється систематичне, цілеспрямоване накопичення фактів про вчинки, поведінку, судження військовослужбовця, що дозволяють зробити висновки про його індивідуальні особливості.

Краще пізнати людину допомагає вивчення документів: автобіографічних даних, характеристик з місця роботи чи навчання, з військових комісаріатів; документів про освіту; матеріалів професійного відбору; медичних книжок; службових карток.

Але найбільш достовірні дані дає, звичайно ж, особисте спілкування з підлеглим. При вмілому проведенні бесіди можна виявити щирі переживання військовослужбовця, його думку про стан справ у колективі, про товаришів по службі, про командирів. Результати бесіди допомагають скласти більш повне уявлення про воїна, на підставі чого і будується індивідуальна виховна робота з ним.