Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики

Правопорушень

МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень серед усіх категорій військовослужбовців є важливим напрямом діяльності органів військового управління, командирів (начальників) усіх ступенів.

Пріоритетними напрямами роботи посадових осіб щодо зміцнення військової вважаються:

— практичне втілення в життя Указу Президента України “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”;

— забезпечення особистої взірцевості та відповідальності офіцерського складу у зміцненні військової дисципліни і правопорядку;

— забезпечення оптимального морально-психологічного стану (МПС) в особового складу, спрямованого на підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності, якісного вирішення завдань бойової підготовки, зміцнення військової дисципліни та правопорядку;

— створення оптимальних умов служби, які б забезпечували якісне виконання поставлених завдань, навчання та виховання особового складу, збереження життя та здоров’я військовослужбовців як під час виконання службових обов’язків, так і поза службою.

Робота щодо забезпечення високого рівня МПС та військової дисципліни військовослужбовців усіх категорій організується відповідно до вимог Конституції України, законів України, наказів та директив МО України, Начальника Генерального штабу ЗС України. У них організаційно-виховні заходищодо зміцнення військової дисципліни рекомендується спрямовувати на досягнення такого рівня МПС та військової дисципліни особового складу, який забезпечуватиме своєчасне, повне та якісне вирішення поставлених завдань, формування здорової морально-психологічної атмосфери у військово-соціальному середовищі та почуття особистої безпеки кожного військовослужбовця у ньому, на боротьбу і викорінення негативних звичок і традицій серед військовослужбовців та затвердження позитивних.

Керівними документами передбачено конкретні форми і методи роботи керівного складу щодо МПЗ військової дисципліни. Наприклад, навчання та обмін досвідом роботи щодо практики зміцнення військової дисципліни рекомендується проводити з:

— сержантами – 2 рази на місяць;

— прапорщиками – щомісячно;

— офіцерами підрозділів – щомісячно;

— командним складом військових частин – щоквартально.

Підсумки стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення підбивати:

— у військових частинах – щомісячно;

— у ротах, батальйонах – щотижнево;

— у взводах, відділеннях – щоденно.

Підбивання підсумків стану військової дисципліни проводять:

— командири відділень із особовим складом по кожному солдату;

— командири взводів із особовим складом взводу і окремо з сержантами, командирами відділень, яким ставить завдання на наступну добу, з визначенням місця за рейтингом кожного відділення;

— командири рот із особовим складом роти на загальних зборах роти і окремо з командирами взводів із визначенням рейтингу відділеннь і взводів роти;

— командири батальйонів з особовим складом батальйону на загальних зборах і окремо з командирами рот з визначенням рейтингу рот і взводів;

— командири полків на зборах офіцерів і окремо з командирами батальйонів із визначенням рейтингу батальйонів і рот полку.

Керівний склад частини бере участь у підбиванні підсумків у підрозділах, які відстають.

Навчання офіцерів, прапорщиків, сержантів системного підходу, сучасних форм і методів роботи з підлеглими, передового досвіду роботи щодо зміцнення військової дисципліни планується та проводиться не менше двох разів на місяць.

В усіх військових частинах та підрозділах рекомендується втілювати в практику визначення персональної оцінки військово-службовців з їх особистої дисциплінованості та відповідальності за збереження особистого життя і здоров’я.

Акцентується увага керівного складу на цілеспрямовану активну і комплексну роботу, з одного боку, щодо впровадження статутних норм і правил поведінки у військовому середовищі, а з іншого – щодо затвердження гуманних і демократичних взаємин між військовослужбовцями строкової служби, командирами (начальниками) і підлеглими. Зимовий період навчання рекомендується визначити як період викорінення порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. З цією метою слід охопити виховним впливом кожного військовослужбовця через особисту участь керівного складу військ у проведенні комплексу організаційних, виховних, психологічних та інших цільових заходів, спрямованих на затвердження у військових підрозділах (частинах) норм і правил військового етикету, найкращих традицій і звичаїв українського війська, профілактику порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями і своєчасного з’ясування їх детермінант та їх усунення, забезпечення оптимальної й ненасильницької адаптації молодого поповнення до умов військової служби, затвердження загальнолюдських, національних і воєнних цінностей у військовому середовищі. Активно для цього можна залучати офіцерські збори, жіночі ради, ради сержантів, представників релігійних конфесій та інших громадських організацій.

Відомо, що безпосередній вплив на військову дисципліну має МПС особового складу, який слід оптимізувати згідно з вимогами Конституції та законів України, статутів Збройних Сил, Військової присяги та наказів Міністра оборони. Для цього на:

§ командирських зборах і навчально-методичних заняттях під час підготовки до зимового і літнього періодів навчання плануються та проводяться заняття з командирами підрозділів (частин) з проблем організації служби військ, навчання, виховання і забезпечення побуту особового складу;

§ щомісячних семінарах з офіцерським складом аналізуються актуальні проблеми зміцнення МПС особового складу і військової дисципліни, визначаються оптимальні шляхи посилення ефективності їх управлінської діяльності щодо профілактики правопорушень та встановлення здорової морально-психологічної атмосфери у військових колективах;

§ заняттях з бойової, гуманітарної і правової підготовки організовується поглиблене вивчення всіма категоріями особового складу вимог статутів, законодавчих актів, що стосуються їх життєдіяльності.

Практична робота у підлеглих підрозділах планується і проводиться щомісячно:

· командирами бригад (полків) у двох-трьох ротах (батареях);

· командирами батальйонів (дивізіонів) у двох-трьох взводах.

Командири (начальники) особисто займаються навчанням безпосередньо підлеглих офіцерів, прапорщиків і сержантів сучасним гуманним принципам, ефективним методам і ненасильницьким формам роботи щодо зміцнення військової дисципліни, оптимального використання наданих їм дисциплінарних прав, творчому поєднанні у своїй діяльності методів переконання, заохочення, примусу та особистого прикладу.

Зусилля командирів підрозділів, офіцерів гуманітарних структур зосереджуються на індивідуальній роботі з військово-службовцями усіх категорій безпосередньо у підрозділах для визначення причин їх відхильної поведінки, надання їм своєчасної психологічної та інших видів допомоги, проведення сучасних профілактичних заходів. Вони організовують систематичне медичне спостереження військовослужбовців, що належать до “груп ризику”, проводять з ними постійну виховну роботу.

Вони про виявлених осіб з нервово-психічною нестійкістю, схильних до пияцтва, вживання наркотичних та токсичних речовин, а також тих, хто схильний до конфліктної поведінки у військовому середовищі на підґрунті порушення статутних правил взаємовідносин, своєчасно мають приймати оптимальні рішення, організовувати комплексні організаційні, соціально-психологічні, психологічні та інші заходи щодо їх профілактики, попередження, викорінення та затвердження здорового образу життя у військових колективах.

Закінчуючи розгляд навчального питання, ми можемо зробити висновок, що морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень – це складний психолого-педагогічний процес. А.С.Макаренко справедливо розглядав дисципліну як загальний результат всієї виховної роботи або як її продукт. Він наголошував, що поведінка є досить складний результат не однієї свідомості, але й знання, сили, звички, хватки, хоробрості, здоров’я і найголовніше – соціального досвіду.