Причини вивиху, удару, перелому.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник УДСО при УМВС

України в Одеській області

полковник міліції

“ “ вересня 200 року

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Для проведення занять по медичній підготовці із співробітниками

підрозділів ДСО при УМВС України в Одеській області.

ТЕМА: Прийоми надання само- та взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах. Перша медична та долікарська допомога при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами

Одеса 2003 р.

ТЕМА.Прийоми надання само- та взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах. Перша медична та долікарська допомога при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами

Навчальні питання:

1. Основні поняття та визначення.

2. Причини вивиху, удару, перелому.

3. Допомога при отруєнні грибами.

Мета заняття. Засвоїти основні прийоми надання допомоги при вивихах, переломах, ударах, отруєнні грибами

Час: 1 година (тривалість одного заняття 45 хвилин)

Місце проведення: клас по службовій підготовці.

Вид заняття:лекція.

Метод проведення:розповідь, пояснення.

Матеріальне забезпечення:план-конспект, інша допоміжна література.

Частина заняття, час	Дії керівника заняття	Дії слухачів
Підготовча вступна частина при 10 хв. Основна частина. Заключна частина.	Приймає рапорт чергового, подає команду “Вільно!”, “Сідай!”. Перевіряє наявність у слухачів конспектів. Оголошує тему та мету заняття, навчальні питання Підведення підсумків теоретичного заняття. Узагальнення матеріалу. Опитування. Виставлення оцінок. Відмітка в журналі про проведення заняття по психологічній підготовці	По команді чергового відповідають на вітання, усувають недоліки, сідають. Слухають, записують. Відповідають, доповнюють, висловлюють свою думку.

Вступна частина:

Під час виконання фізичної роботи, занять спортом, побутової діяльності часто виникають ситуації, що змушують робити різкі не скоординовані рухи. При ушкодженнях опорно-рухової системи, перш ніж відправити хворого до лікарні. Потрібно надати першу невідклану допомогу.

Одним із видів ушкоджень є удар. Це ушкодження м'яких тканин, що часто супроводжується крововиливами під шкіру. Причинами ударів може бути падіння або поштовх. Ознаками ударів є: припухлість, біль, крововиливи під шкіру (внаслідок розривів внутрішніх кровоносних судин). Через один-два дні припухлість розсмочтується, місце удару стає жовто-зеленим. При ударах до ушкодженого місця слід негайно прикласти щось холодне (наприклад, мішечок з льодом, снігом, змочену холодною водою тканину тощо). Через 30-40 хв. на ушкоджене місце слід накласти пов’язку для зменшення припухлості. На другий день необхідно накласти теплий компрес, грілку і зробити легкий масаж.

При дуже різких рухах можливий вивих – зміщення кінців кісток, що утворюють суглоб. При цьому головка однієї кістки частково або повністю виходить із суглобової западини іншої. Вивих може супроводжуватися розривом суглобової сумки, розтягненням зв’язок та м’язів. Ознаками вивихів є такі: зміна форми суглоба, осі й довжини ураженої кінцівки, втрата можливості активних дій у суглобах, біль. Вправлення вивихів без лікаря не допускається: невмілі дії можуть призвести до розривів кровоносних судин і нервових волокон. При вивихах спочатку прикладають холод, потім фіксують суглоб нерухомо і доставляють потерпілого у лікарню.

Переломом називається ушкодження кістки з порушенням її цілісності. Розрізняють травматичні та паталогічні переломи. Травматичні переломи виникають внаслідок несподіваної дії значної механічної сили на здорову кістку. Паталогічні переломи виникають у кістках, що ослаблені якимось патологіним процесом, у випадку незначної травми і навіть спонтанно. Травматичні переломи поділяють на закриті – без ураження шкіри – і відкриті – спостерігаються ураження шкіри в зоні перелому.

Закриті переломи інколи важко діагностувати. При закритих переломах відчувається сильний біль, ушкоджене місце набрякає. Інколи спостерігається зміна кінцівки внаслідок зміщення зламаної кістки. Важливим при переломах є забезпечення максимальної нерухомості пошкодженої частини тіла. На пошкоджену кінцівку накладають шину. Це тверда пластина, виготовлена із легких матеріалів або металевої сітки. Вона вкладається в пов’язку, щоб забезпечити нерухомість забинтованої частини тіла. Однак, при нещасних випадках користуються підручними засобами, виготовляючи шину з доступних матеріалів. Для цього використовують кусок дошки; товстого щільного картону, фанери, пластику та інших твердих матеріалів. Щоб шина не тиснула на пошкоджену ділянку тіла, між нею і тілом повинна бути м’яка прокладка. Максимальну нерухомість вдається забезпечити, якщо шина заходить за суглоб вище і нижче від пошкодженої ділянки кістки, тобто фіксувати потрібно два суглоби, а при переломі плеча або стегна – три. Для плеча фіксують плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий; а для стегна – тазостегновий (кульшовий), колінний і гомілковостопний суглоби. Якщо шини немає, поламану руку прибинтовують до тулуба, а поламану ногу – до здорової ноги.

При відкритих переломах необхідно припинити кровотечу і захистити рану від забруднення. Для цього рану закривають стерильною пов’язкою. За допомогою тугої ватно-марлевої пов’язки можлива зупинка кровотечі. Після цього накладають шину і негайно відправляють хворого в лікарню.

Пошкодження деяких кісток вимагає особливих прийомів надання першої допомоги. При переломах грудної клітки шину не накладають. Якщо пошкоджена ключиця або лопатка, руку з пошкодженої сторони підвішують на косинку, а в пахову впадину вкладають невеликий валик із вати або будь-якої тканини. При підозрі на перелом ребра потерпілого просять зробити глибокий вдих, а потім дихати неглибоко і туго перебинтовують грудну клітку.

Особливо небезпечні переломи кісток черепа і хребта. У таких випадках потерпілого краще не чіпати. А невідкладну медичну допомогу викликати на місце нещасного випадку. Якщо це можливо, то хворого дуже обережно кладуть на живіт на тверду рівну поверхню (широку дошку, лист фанери, товстого картону, що можуть витримати вагу людини). Під голову і плечі потерпілого кладуть м’які валики і в такому положенні його транспортують у лікарню. При підозрі на перелом кісток черепа потерпілого можна переносити на звичайних носилках, але з опущеним підголовником і без подушки. Голову фіксують валиком із ковдри чи одягу, який укладають навколо голови у вигляді підкови і якомога обережніше транспортують до лікарні.

Перша допомога при отруєнні грибами.

Серед великої різноманітності грибів, крім їстивних, трапляються шкідливі й отруйні. Крім того, їстивні гриби при неправильному зберіганні швидко псуються і можуть бути причиною отруєнь. Тому не випадково тільки в Європі щорічно фіксується близько 10 тис випадків отруєння грибами.

Однією з основних причин отруєння грибами є відсутність знань про властивості грибів, про способи їх правильного приготування і соління. Основна робота щодо профілактики отруєнь грибами повинна починатись не з настанням періоду збору грибів, а значно раніше, ще взимку.

До основних правил профілактики грибних отруєнь відносять наступні:

1) збирати потрібно лише добре відомі гриби. Незнайомі і сумнівні гриби брати не потрібно;

2) не слід збирати старі гриби. Для визначення червивості гриба ніжку зірваного гриба потрібно підрізати, або краще відділити її від шапинки;

3) гриби – продукт, що швидко псується, і довге зберігання його, особливо в теплі, не допускається. Кулінарній обробці вони повинні піддаватися не пізніше ніж через добу після збору;

4) не можна зберігати солені гриби в оцинкованому, алюмінієвому і глиняному посуді;

5) ні в якому випадку не можна пробувати на смак невідомий гриб. Не можна їсти гриби сирими.

Більшість пластинчастих грибів перед солінням необхідно вимочити або відварити (інколи і те, й інше), щоби видалити гіркий і їдкий смак.

Характерні ознаки отруєння грибами: головний біль, нудота, блювання, пронос, гострі болі в кишківнику і шлунку, втрата свідомості. При цьому відбуваються не зворотні зміни в печінці, кровотворних органах, кров’яних тільцях.

Вживання грибів домашнього консервування в останні роки призвело до збільшення випадків важкого захворювання ботулізмом з великим відсотком (до 60%) смертельних випадків. Збудники бутулізму разом із грибами потрапляють у герметично закупорені банки і в умовах відсутності кисню утворюють дуже сильний токсин. Для запобігання такого роду отруєнь гриби не слід закупорювати металевою кришкою, а закривати лише щільним папером і зберігати у холодному місці. Основними ознаками ботулізму є: головний біль, головокружіння, болі в області шлунка, сухість у роті, погіршення зору, зіниці слабо реагують на світло, повіки опущені, рухи ніг і рук утруднені, температура нормальна. При появі хоча б однієї-двох вказаних ознак необхідно терміново звернутись до лікаря, ввести спеціальну сироватку.

При наявності інших симптомів отруєння, пов’язаних з вживанням грибів (розлади травлення, нервової системи, різке погіршення діяльності серцево-судинної системи), до приходу лікаря потрібно викликати блювання, поставити клізму, дати проносні препарати, каву, холодну воду або молоко. Алкогольні напої давати не можна, оскільки вони сприяють швидкому всмоктуванню отруйних речовин у кров. При судорогах і охолодженні ніг до них прикладають грілку. На живіт кладуть гарячий компрес.

При отруєннях для вивільнення шлунку від грибів потерпілому слід дати випити теплої води із сіллю (1 чайна ложка солі на склянку води). Хворого слід тримати в лежачому положенні з холодним компресом на голові. Рештки їжі, від якої наступило отруєння, необхідно зберегти для медичного аналізу.

Розлади травлення можуть наступити і від солених грибів, використаних в їжу раніше терміну споживання. Наприклад, солені сухим солінням рижики можна споживати через 5-6 діб, грузді – через 30-35 діб.

Уже протягом довгих років ведеться пошук речовин, які могли б нейтралізувати дію грибних отрут, особливо смертельно отруйної блідої поганки. У дослідах на тваринах білкова речовина – антаманідин – зарекомендувала себе позитивно.

Перша допомога при укусах отруйних змій.

До отруйних належать тварини, у тілі яких постійно або тимчасово міститься отрута, що здатна викликати розлади функцій органів і систем органів тварин та людини, а інколи й смерть. Вироблення отруйних речовин є специфічною видовою ознакою цих тварин. Отруйних тварин можна поділити на дві групи: активно-отруйні і пасивно-отруйні.

До активно-отруйних відносять тварин, які мають спеціальні органи, що виділяють отруту (наприклад, деякі саламандри, тритони, жаби). У пасивно-отруйних тварин (наприклад, кулі-риби, маринки) органів, що викликають отруту, немає. Їх отруйність залежить від наявності токсинів у деяких тканинах і органах тіла. Отруєння відбувається у результаті вживання цих тварин в їжу.

Отруйні тварини є представниками різних типів і класів тваринного світу. Серед тропічних видів кишковопорожнинних відомі досить отруйні медузи (наприклад, хіронекс); серед молюсків – деякі черевоногі молюски (наприклад, великий конус); серед членистоногих – скорпіон, каракурт; бджола, оса; серед риб – риба-зебра (крилатка), атлантичний окунь; серед земноводних – деякі жаби (наприклад, зелена жаба, жахливий листолаз), саламандри; серед плазунів – кобри (наприклад, індійська, або очкова змія, королівська змія) та гадюки (наприклад, гадюка степова, гадюка рогата) тощо.

За характером дії отрути змій поділяють на дві групи: “кров’яні отрути” (отрута гадюки) і нервово-паралітичні (отрута кобр). Укус гадюки особливо небезпечний для хворих людей і дітей. Отрути гадюк викликають як місцеву дію (сильний біль, набряк, крововиливи), так і загальну токсичну дію на організм (ослаблення серцевої діяльності, зниження артеріального тиску тощо). Крововиливи у внутрішні органи бувають небезпечними для життя. У важких випадках смерть наступає від таких ускладнень навіть через декілька днів після укуса.

Отрута кобр діє на нервові центри, перш за все на дихальний; смерть настає від паралічу дихальних м’язів. Сила вражаючої дії отрути від її кількості, місця укусу і фізіологіного стану людини.

Для того щоб захистити себе від укусів змій та інших отруйних тварин, потрібно знати, які отруйні тварини трапляються в даній місцевості, та особливості поведінки цих тварин; вміти розрізняти ознаки отруйних і неотруйних тварин (наприклад, вужа і гадюки) і уникати з ними контакту; враховувати, що деякі з отруйних тварин (бджоли, оси) не витримують запаху тютюну, спиртного; пам’ятати, що різкі рухи, розмахування руками тільки привертають увагу цих тварин і можуть викликати їх напад.

На території України трапляються такі отруйні тварини: медуза коренерот (Чорне і Азовське море), скорпіон карпатський, тарантул великий степовий, жуки-наривники, гусінь золотогузки, оси, бджоли, гадюка звичайна, гадюка степова. Укуси більшості цих тварин не є смертельними; в основному вони призводять до опіків або до запальних процесів. Особливо небезпечною є отрута гусені-золотогуски, яка викликає в людини сильну алергічну реакцію.

Конкретні заходи допомоги при укусі визначається специфікою отруйних тварин, що населяють дану місцевість. Загальні правила першої допомоги при укусах змій та інших отруйних тварин зводяться до наступного: слід прийняти всі заходи для негайного введення сироватки; забезпечити потерпілому нерухомість; дати велику кількість рідини (води, кави, чаю); не рекомендується туго перетягувати гумовим джгутом кінцівку вище від місця укусу, оскільки це може призвести до порушення обміну речовин в ураженій ділянці; надрізати краї ранки і відсмоктувати з неї кров також не рекомендується. При укусах каракурта або скорпіона доцільні примочки на рану перманганату калію (1:1000).

Після цього необхідно доставити потерпілого в медичний заклад для введення антитоксичної сироватки – у місцевостях, де трапляються отруйні тварини, в розпорядженні медичних працівників є набір таких сироваток. Особливо небезпечними для здоров’я є нейротоксичні отрути. При їх попаданні в організм людини перед лікарем стоїть завдання – відновити дихання, захистити клітини мозку від ураження, відновити їхню активність.

Відомо, що чутливість людини або тварини до тваринних отрут можна зменшити. Це досягається послідовним введенням в організм спочатку найменших доз отрути, а потім доза поступово збільшується. При цьому в крові з’являються антитоксини, які нейтралізують отруту, що вводиться. Наприклад, кінь, який піддається поступовим введенням збільшених з кожним разом доз отрут, може витримати одноразове введення отрути кобри, яка у десятки разів перевищує смертельну дозу. Це використовується для виготовлення сироваток, які мають лікувальні дії проти отрути змій. Протиотруйні сироватки специфічні. Для їх використання необхідно знати, отрутою якого виду змій уражена людина. Часто лікар може визначити це за клінічними ознаками отруєння.

Отруйні речовини тваринного походження в малих кількостях використовуються з лікувальною метою. Так, бджолина отрута використовується для лікування ревматизму, при захворюваннях суглобів, подагрі, невралгіях; отрута гримучих змій – для лікування епілепсії.

Проводить фронтальне опитування по питаннях:

Причини вивиху, удару, перелому.

2. Допомога при отруєнні грибами .

3. допомога при укусах змій.

План-конспект підготував:

Старший інспектор з о/д ВРОС УДСО

при УМВС України в Одеській області

підполковник міліції А.І.Лунь

“___” вересня 2003 року