Друге місце за рейтингом розповсюдженості зайняв гіпертимний тип (3 опитуваних з 15 осіб).

До нього належать діти, які завжди перебувають у піднесеному настрої. Така особистість справляє враження, що в неї все гаразд, відсутні будь-які проблеми. Вона енергійна, рухлива, радісна та самостійна, демонструє гармонію зі світом, а відкритий характер свідчить про безконфліктність і справедливість.

Неформальні взаємини з іншими людьми складаються в гіпертимів досить сприятливо, якщо не зважати на їх нестійкість та поверховість. Вирізняючись контактністю, невмотивовано піднесеним настроєм і рішучістю, вони, як правило, претендують на головні ролі в групі, беруть на себе функції лідера і часто добиваються визнання. Ділові стосунки із людьми цього типу підтримувати складно: вони не виконують обіцянок, не рахуються з думками інших, не сприймають критичних зауважень, тому здатні на несправедливі дії.

Гіпертим виявляє індивідуально-неповторні особливості чітко і константно, проте образ самого себе при всій його цілісності здебільшого складається з Я-ідеального, уявлень про те, яким можна стати, якщо лише захотіти. Усвідомлення, яким бачить його в цей час оточення, утруднене. Така людина добре себе проявляє в роботі, пов'язаній з постійним спілкуванням. Це організаторська діяльність, служба побуту, спорт, театр. Для нього характерно часто змінювати професії і місце роботи.

Інші види акцентуацій зустрічаються набагато рідше. Але, це не означає, що отримана катрина розповсюдженості типів акцентуацій характеру є сталою та об’єктивною.

В процесі проведення практичного дослідження було зроблено висновок, що для отримання більш точних даних необхідно проведення опитування значно більшої кількості підлітків з різних місць та умов проживання (село/місто, квартира/приватний будинок), виховання (родинне/інтернатне, стилі виховання) та навчання (школа/навчальний заклад нового типу/професійне училище).

ВИСНОВОК

ПВ заключение можно сделать следующие выводы.ПППППППід характером розуміється структура стійких, порівняно постійних психічних властивостей, що визначають особливості відносин і поведінки особистості. Статику характера определяет тип нервной деятельности, а его динамику - окружающая среда. Статику характеру визначає тип нервової діяльності, а його динаміку - навколишнє середовище.

Во-вторых, существует учение о характере, называемое характерология. Існує вчення про характер, назване характерологія. Данное учение возникло ещё во времена Аристотеля и Платона. Дане вчення виникло ще за часів Аристотеля і Платона. Учение о характере человека развивалось благодаря таким деятелям науки, как Иоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв и Э. Клери, Э. Кречмер, А.В.Петровский и др. Вчення про характер людини розвивалося завдяки таким діячам науки як Йоганн Каспер, А. Делестр, Дж. Глайв і Е. Клер, Е. Кречмер, А. В. Петровський та ін.

В-третьих, в психологии выделяют несколько типов характера человека. В психології виділяють кілька типів характеру людини. В настоящее время их число достигло восемнадцати. В даний час їх число досягло вісімнадцяти. Среди них выделяют авторитарный, астено-невротический, биофильный, гипертимный, дистимный, истероидный, конформный, лабильный, навязчивый, некрофильный и другие. Серед них виділяють авторитарний, астено-невротичний, біофільний, гіпертимний, дистимний, істероїдний, конформний, лабільний, нав'язливий, некрофільний і інші. Основоположниками данного деления характера человека на типы были К. Юнг, Э. Кречмер, П. Б. Ганнушкин, К. Леонгард, А. Е. Личко, а также Э. Фромм и другие. Засновниками даного поділу характеру людини на типи були К. Юнг, Е. Кречмер, П. Б. Ганнушкін, К. Леонгард, А. Е. Личко, Е. Фромм та інші.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Личко Е. А. Подростковая психология. М., 1985 г.

2. Хрестоматия по психологии и типологии характеров. Книги Психология, философия Автор: Редактор составитель — Д.Я.Райгородский Год издания: 1997 Формат: doc Издат.:БАХРАХ; Самара Страниц: 640 Размер: 2,61 ISBN: 5-94648-009-X Язык: Русский

3. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології: У 2 т. М., 1989 р.

4. Гіппенрейтер Ю. Б. Введення в загальну психологію. М.: Изд-во МГУ, 1988.

5. А. Михайлов. З історії характеру // Людина і культура: Індивідуальність в історії культури. М., 1990.

6. В. І. Слободчиков, Е. І. Ісаєв. Психологія людини. М., 1995 р.

7. И.П.Брязгунов, Е.В. Касатикова "Непоседливый ребенок, или Все о гиперактивных детях". ООО "Психотерапия". М.: 2008.

8. Петрюк П. Т. Профессор Пётр Борисович Ганнушкин — выдающийся психиатр современной эпохи: к 125-летию со дня рождения (1875–1933) // — 2000. — № 1. — С. 218.

9. Озерецковский С.Я. Иванов Н.Я., Личко А.Е. Выявление депрессии у подростков при патохарактерологическом исследовании. — В кн.: Аффективные расстройства. Диагностика. Лечение. Реабилитация. Ред. В.И.Кашкаров. — Л.: изд. инст. им. Бехтерева, 1988, с.47–52.

10. http://ru.bookzz.org/book/624996/bbdc8a

11. http://klex.ru/d56

12. http://coollib.com/b/258699/read

ДОДАТОК А