Особливості стрільби і управління вогнем при виконанні вогневих завдань боєприпасами високої точності

До ст. 522-524

Розташовані перед ціллю різні перешкоди (рослинність, місцеві предмети, нерівності рельєфу) при опроміненні їх лазерним променем можуть частково відбивати енергію лазерного випромінювання, утворюючи "хибні цілі". Внаслідок цього, у полі зору головки самонаведення виникає декілька однорідних (сформованих одним ЛЦД) сигналів, рознесених в просторі, що може привести до перенацілювання снаряду в "хибну ціль" або до зриву самонаведення. "Хибні цілі" найчастіше з'являються, коли ЛЦД і ціль розташовуються на одній висоті. Тому для забезпечення виконання вогневих завдань КСП (СП) слід вибирати на місцевості, яка має перевищення над районом цілей.

Пил, дим, дощ, снігопад, туман поглинають (відбивають) лазерний промінь. В результаті цього головка самонаведення, що характеризується певною чутливістю, може не забезпечити захоплення відбитого від цілі випромінювання, а отже – і наведення боєприпаса. В той же час, якщо дальність до цілі в цих умовах вимірюється ЛЦД надійно, то перераховані вище чинники суттєво не впливають на можливість застосування керованих (коректованих) боєприпасів.

Хмари практично не пропускають лазерне випромінювання, тому при висоті нижньої межі хмар менше 400 м залишається малий проміжок часу для наведення снаряда в ціль, і система управління (корекції) снаряда не встигає компенсувати промах, що виникає внаслідок помилок пострілу при швидкості середнього вітру на ділянці самонаведення більше 15 м/с, що може призводити до зриву самонаведення снаряда.

При значенні поправки на зміщення більше 7-50 відбите від цілі лазерне випромінювання може бути не захоплене головкою самонаведення.

До глави ХХІ

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ

До ст. 528 та 529

У зв'язку з тим, що ЛЦД в режимі підсвітлення цілі демаскує спостережні пункти, при підготовці району КСП (СП) проводиться вибір і прив'язка декількох КСП (СП), які забезпечують підсвітлення цілей лазерним променем.

Вибір і прив'язка декількох ВП проводиться з метою забезпечення можливості здійснення противогневого маневру після виконання вогневого завдання.

До ст. 533

Ділянка самонаведення керованих (коректованих) боєприпасів починається в межах висоти, що дорівнює 2000 м. Тому для оцінки можливості застосування керованих (коректованих) боєприпасів швидкість середнього вітру на ділянці самонаведення визначається за Y_бюл = 2000 м.

До ст. 534

При підготовці стрільби керованими (коректованими) боєприпасами визначення сумарного відхилення початкової швидкості снарядів (DV_0сум) має деякі особливості порівняно зі способами його визначення для осколково-фугасних снарядів. Це пов'язано з тим, що вогневе завдання керованими (коректованими) боєприпасами, як правило, виконується одиночними (першими) пострілами. Тому немає можливості визначити величину DV_0сум керованих (коректованих) боєприпасів безпосередньо з використанням артилерійської балістичної станції. Разом з тим, діапазон можливих відхилень початкової швидкості снарядів від її табличного значення може бути від +4 %V₀ до -10 %V₀. Неврахування цього може привести до такого відхилення снаряда від точки прицілювання, яке не в змозі компенсувати система управління.

Тому заздалегідь за допомогою балістичної станції визначають величину V_0сум за результатами стрільби осколково-фугасними снарядами тими ж партіями зарядів, на яких передбачається стрільба керованими (коректованими) боєприпасами. При цьому робиться припущення, що сумарні відхилення початкової швидкості керованого (коректованого) і осколково-фугасного снарядів відрізняються незначно.

До ст. 537

Система корекції коректованого снаряда може компенсувати незначний промах. При визначенні установок для стрільби на ураження способом повної підготовки не можна забезпечити достовірне проходження середньої траєкторії відносно цілі на відстані, що не перевищує величину обраного промаху. Тому обраний найбільш точний спосіб визначення установок для стрільби на ураження коректованими боєприпасами – пристрілювання цілі. При стрільбі коректованими снарядами пристрілювання проводиться тільки цими снарядами без включення системи корекції.

До ст. 538-540

Влучення коректованого снаряда в ціль може бути досягнуте лише за умови, що відхилення центру розсіювання снарядів від цілі не перевищує можливостей системи корекції по вибору промаху (А_х – за дальністю і А_z – за напрямком).

Ця умова виконується коли 4 R_д і 4 R_н не перевищуватимуть А_х і А_z відповідно, тому можливі відхилення снарядів внаслідок помилок пристрілювання не повинні перевищувати можливості системи корекції. Цій умові відповідає відхилення розриву снаряда від цілі менше 300 м за дальністю та напрямком. При відхиленні розриву снаряда від цілі за дальністю та напрямком більше 300 м необхідно після введення коректури призначити для пристрілювання другий постріл.

Важливою особливістю при виконанні вогневого завдання коректованими снарядами є визначення польотного часу снаряда. Помилка у визначенні польотного часу призводить до зменшення або збільшення тривалості циклу підсвітлення цілі лазерним променем. У першому випадку відбувається обмеження можливостей системи корекції по вибору помилок пострілу. В іншому випадку заздалегідь відпрацьовують двигуни корекції, а снаряд продовжує політ в некерованому режимі.

До ст. 541

Основною перевагою керованих снарядів є висока ймовірність влучення в нерухому і рухому цілі при одному пострілі і значна величина обраного промаху (А_х – за дальністю та А_z – за напрямком) системою управління. Система управління снаряда залежно від дальності стрільби може вибирати промах, що дорівнює чотирьом значенням серединних помилок пострілу за дальністю і напрямом при визначенні установок для стрільби способом повної і скороченої підготовки. Але величина обраного промаху суттєво залежить від висоти нижньої межі хмар h_нмх. Чим ближче до поверхні землі розташовується нижня межа хмар, тим менше часу залишається для наведення снаряда, і меншу величину промаху зможе вибрати система управління. Залежність величини обраного промаху від часу керованого польоту снаряда вираховується за формулами:

де n_g – наявні перевантаження снаряду;

g – прискорення вільного падіння, м/с²;

t_нав – час керованого польоту снаряда, с;

– коефіцієнт компенсації дії сили тяжіння.

У свою чергу:

де Д_захв – дальність захоплення головкою самонаведення відбитого від цілі лазерного випромінювання;

V_сн – швидкість снаряда на ділянці наведення.

Дальність захоплення залежить від висоти нижньої межі хмар і технічних можливостей самонаведення і визначається за наступною залежністю:

Д_захв= ,

де – максимальна дальність захвату цілі головкою самонаведення;

– кут підльоту снаряда до цілі.

Таким чином, установки для стрільби на ураження керованими снарядами визначають способами повної і скороченої підготовки залежно від дальності стрільби і висоти нижньої межі хмар. При висоті нижньої межі хмар менше 400 м при стрільбі на всі дальності і 400-700 м на дальностях стрільби понад 12 км застосування керованих снарядів недоцільне, оскільки суттєво знижується можливість системи управління з вибору промаху.

До глави ХХІІ