Стрільба агітаційними снарядами

До ст. 262

Розміри площі розсіювання агітаційного матеріалу і характер його розподілу на цій площі залежать в основному від висоти розкриття снаряда і метеорологічних умов. Опади у вигляді дощу і мокрого снігу, туман, висхідні потоки повітря, вітер зі швидкістю більше 7 м/с негативно впливають на нормальний розподіл агітаційного матеріалу, тому сприятливими умовами застосування агітаційних снарядів є швидкість вітру не більше 7 м/с, а також відсутність висхідних потоків повітря, дощу і туману.

До ст. 263 та 264

Розрахунками і досвідом встановлено, що величини інтервалу віяла розривів і стрибка прицілу, за яких забезпечується рівномірний розподіл агітаційного матеріалу у межах площі району його розповсюдження, складають приблизно 70 і 200 м відповідно. Виходячи з цього, батареї під час стрільби на одній установці кутоміра і трьох установках прицілу може призначатися ділянка розміром
420-560 м за фронтом і не більше 600 м за глибиною. Враховуючи, що розподіл агітаційного матеріалу відбувається на значній площі, а також з метою спрощення рекомендацій Правил стрільби розміри батарейної ділянки приймають однаковими за фронтом та глибиною і такими, що дорівнюють 500 м.

Оскільки агітаційний матеріал опускається з висоти розкриття снаряда з середньою швидкістю, що приблизно дорівнює 1 м/с, то й час його падіння в секундах буде чисельно дорівнювати висоті розкриття снаряда в метрах. Тому відстань, на яку виносять точку прицілювання щодо центру батарейної ділянки, визначають як добуток табличної висоти розкриття снаряда на швидкість середнього вітру в районі розповсюдження агітаційного матеріалу. Швидкість середнього вітру визначають з бюлетеня «Метеосередній» для висоти 200 м.

Оскільки швидкість середнього вітру в районі розповсюдження агітаційного матеріалу визначається за результатами зондування атмосфери у своєму розташуванні, то помилки визначення винесення точки прицілювання можуть досягати значних величин. Тому під час стрільбі по районах, що є спостережними, установки для стрільби за необхідності коректують.

До ст. 265

Норми витрати агітаційних снарядів при стрільбі по районах, що не є спостережними, обчислені з урахуванням створення необхідної щільності розподілу агітаційного матеріалу у межах площі району його розповсюдження при визначенні установок для стрільби способом повної або скороченої підготовки.

При стрільбі по району, що є спостережним, внаслідок введення коректур помилки визначення установок для стрільби зменшуються, що дозволяє зменшити витрату агітаційних снарядів вдвічі.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ

До ст. 271

Ступінь централізації при управлінні вогнем визначається на основі бойового завдання, поставленого дивізіону, вогневих завдань, до виконання яких планується залучити цей дивізіон, а також характеру його майбутніх дій. Необхідним ступенем централізації є той, за яким дивізіон здатний виконувати поставлені вогневі завдання у встановлений нормами час і з заданою точністю за будь-яких умов обстановки. Вона може досягатися за рахунок:

організації штабом дивізіону проведення заходів топогеодезичної, метеорологічної і балістичної підготовки;

визначення координат цілей на основі аналізу і узагальнення в дивізіоні розвідувальних даних, отриманих від підрозділів;

використання бортової ЕОМ машини начальника штабу дивізіону при визначенні установок для стрільби батареєю дивізіону.

Надання підлеглим ініціативи повинно сприяти підвищенню ефективності виконання вогневих завдань в конкретних умовах обстановки, що склалася, на основі глибоких знань і творчого застосування ними положень Правил стрільби.

До ст. 272-275

Найважливішою вимогою до рішення командира дивізіону (батареї) на виконання вогневих завдань є його обґрунтованість. Рішення буде обґрунтованим, якщо воно, по-перше, відповідає завданням, отриманим від загальновійськового або старшого артилерійського командира (начальника), умовам їх виконання і вогневим можливостям підрозділів, по-друге, ґрунтується на вказівках статутів і настанов, що визначають питання бойового застосування артилерії, а також на положеннях і вимогах Правил стрільби.

Рішення, прийняте без урахування, наприклад, вогневих можливостей підрозділів, може привести до постановки підрозділам завдань, що не можна виконати, або до неповного використання ними своїх вогневих можливостей.

Крім того, рішення повинно бути максимально чітким, таким, що виключає різні його тлумачення, і прийматися своєчасно. Запізнювання з ухваленням рішення може привести до невиконання вогневих завдань або не дозволити підрозділам ретельно підготуватися до їх виконання. Особливо жорсткі вимоги висуваються до своєчасності ухвалення рішення на виконання непланових вогневих завдань, підготовка яких здійснюється, як правило, в короткі терміни.

Зміст рішення на виконання вогневих завдань обумовлюється головним чином необхідним обсягом інформації, яка повинна бути доведена до підлеглих підрозділів при постановці їм вогневих завдань.

Робота з ухвалення рішення починається із вивчення і вибору цілей для ураження (з’ясування вогневих завдань). Після визначення (з’ясування) вогневих завдань оцінюються умови їх виконання.

При вивченні цілей командир дивізіону (батареї) визначає їх характер, положення і розміри, основні елементи, що уражаються, та їх уразливість; оцінює важливість кожної цілі, доцільний час та послідовність їх ураження з урахуванням завдань і порядку дій загальновійськової частини (підрозділу) у бою.

На основі вивчення цілей командир дивізіону (батареї) визначає: які цілі і в якій послідовності їх необхідно уражати; час відкриття (готовності) та припинення вогню по кожній цілі.

Вибравши цілі для ураження (з’ясувавши вогневі завдання) і оцінивши умови виконання вогневих завдань, командир дивізіону (батареї), керуючись відповідними положеннями і рекомендаціями Правил стрільби, завершує ухвалення рішення.

Для ухвалення рішення на виконання вогневих завдань, поставлених старшим артилерійським командиром (начальником), командир дивізіону (батареї) повинен з’ясувати вогневі завдання, послідовність і час їх виконання; визначити, що у вирішенні на виконання вогневих завдань вже вказано старшим артилерійським командиром і з яких питань необхідно ухвалювати рішення самостійно на основі аналізу умов виконання вогневих завдань.

Рішення на виконання планових вогневих завдань командир дивізіону (батареї) ухвалює, як правило, заздалегідь. При цьому основою для ухвалення рішення є планові вогневі завдання, отримані від старшого артилерійського командира (начальника), і вказівки командира загальновійськовій частині (підрозділу), до якої дивізіон (батарея) доданий або дії якої підтримує.

Ухвалення командиром дивізіону рішення на виконання планових вогневих завдань нерозривно пов’язане з плануванням вогню дивізіону, суть якого полягає у визначенні обсягу вогневих завдань і відповідності їх вогневим можливостям дивізіону, в розподілі вогневих завдань між батареями (взводами, гарматами) і у визначенні витрати снарядів по кожній цілі для кожної батареї дивізіону, у встановленні послідовності і порядку виконання вогневих завдань.

Дані для ухвалення рішення на виконання планових вогневих завдань і для планування вогню дивізіону за вказівкою командира дивізіону готує і доповідає йому начальник штабу дивізіону.

До ст. 278

Режим вогню – це максимально допустима кількість пострілів з даної артилерійської системи в конкретних умовах обстановки за заданий проміжок часу. Він визначається технічними можливостями матеріальної частини гармати і фізичними можливостями нормальної роботи гарматної обслуги.

При розрахунку норм режиму вогню враховувалися наступні обмежуючі чинники:

допустимий рівень нагріву ствола, рідини гальма відкоту, зарядної камори (для гармат картузового заряджання);

допустимі фізичні навантаження на гарматну обслугу;

допустимий рівень концентрації окису вуглецю в бойовому відділенні самохідної артилерійської гармати закритого типу.

Допустимий рівень нагріву ствола, рідини гальма відкоту, зарядної камори, при якому забезпечується нормальне функціонування гармати, був визначений дослідним шляхом.

Фізичні можливості номерів гарматної обслуги були прийняті відповідними до верхньої межі важкої роботи. Для самохідних гармат відкритого типу і мінометів було враховано зростання тяжкості фізичної роботи в умовах температури навколишнього повітря більш +30°С і нижче
–30°С.

Для самохідних гармат закритого типу режим вогню істотно залежить від загазованості бойового відділення. Слід мати на увазі, що найбільша загазованість бойового відділення має місце при стрільбі на найменшому заряді.

На тепловий стан гармати, а отже, і на режим вогню істотно впливають і такі метеорологічні умови, як вітер і атмосферні опади. Проте врахувати їх при плануванні вогню не є можливим через значну мінливість у часі та відстані. Тому норми режиму вогню розраховані для найбільш ймовірної швидкості приземного вітру близько 2 м/с за відсутності атмосферних опадів. В той же час ці умови є найбільш жорсткими для режиму вогню.

При розрахунку норм режиму вогню враховувалася сукупність дії зазначених чинників на працездатність всіх частин гармати і на показники функціонального стану організму номерів розрахунку в ході стрільби.

При визначенні часу вогневої дії по цілях, кількості вогневих нальотів і тривалості кожного з них використовують норми режиму вогню артилерійських гармат, мінометів, реактивних систем залпового вогню, розміщені в Правилах стрільби у вигляді таблиць. Форма представлення норм режиму вогню в цих таблицях різна. Вона дозволяє враховувати залежність режиму вогню за дану тривалість його ведення від номера заряду, на якому ведеться стрільба.

У реальних умовах використання режиму вогню зводиться до вирішення двох типових завдань:

визначення максимально можливої кількості пострілів, які може провести гармата за певний інтервал часу з початку стрільби або після заданого часу з урахуванням проведеної кількості пострілів за цей час;

визначення мінімального інтервалу часу, протягом якого можна провести певну кількість пострілів гарматою з початку стрільби або після закінчення заданого часу з її початку з урахуванням витрати снарядів за цей час.

Суворе дотримання режиму вогню є обов’язковою умовою, що забезпечує безвідмовну роботу матеріальної частини артилерійських систем і працездатність номерів розрахунків у процесі тривалої інтенсивної стрільби, дозволяє при цьому максимально використовувати вогневу продуктивність артилерійських систем.

Для причіпних гармат, норми режиму вогню наведені у додатку 8 Правил стрільби.

Норми режиму вогню, розміщені вище ламаної лінії, обмежуються головним чином фізичними можливостями підготовленої гарматної обслуги, а норми режиму вогню, розміщені нижче, – можливостями матеріальної частини гармат. Ці норми режиму вогню відповідають температурі навколишнього повітря у межах від –10° до +10ºС. При відхиленні температури повітря за межі ±10º С норми режиму вогню, розміщені нижче ламаної лінії, змінюються через кожні 10ºС на 10 % (при підвищенні температури повітря – зменшуються, а при зниженні – збільшуються). Норми режиму вогню, розміщені вище ламаної лінії, не змінюються.

Якщо за температури повітря нижче –10ºС обчислені з урахуванням поправки норми для повного заряду опиняться більше норм для зменшених зарядів, то для обчислення в розрахунок приймаються норми для зменшених зарядів (граничні за можливостями гарматних обслуг).

Для проміжних номерів зарядів, не вказаних у додатку 8 Правил стрільби, режим вогню береться також проміжний: кількість пострілів визначається інтерполяцією пропорційно номеру заряду. Інтерполяція проводиться після введення відповідної температурної поправки.

Для 122-мм гаубиці Д-30 інтерполяція розраховується за формулою:

,

де –кількість пострілів на гармату під час стрільби на повному або першому зарядах (повному або зменшеному);

–кількість пострілів на гармату під час стрільби на зменшених зарядах, для яких у таблиці приведений режим;

– номер проміжного заряду, для якого визначається кількість пострілів ;

– номер найбільшого за масою із зменшених зарядів, вказаних у додатку 8 Правил стрільби.

До ст. 279

Витрату снарядів визначають з урахуванням конкретних умов виконання вогневих завдань. Можна рекомендувати наступний порядок проведення розрахунків при визначенні кількості снарядів для виконання вогневого завдання.

1. За характером цілі, завдання стрільби, калібру гармат (мінометів), що знаходяться на озброєнні підрозділу, і виду боєприпаса знаходять норму витрати снарядів (додаток 9 Правил стрільби).

2. Якщо норма витрати снарядів визначена на 1 га площі цілі, то для визначення норми витрати снарядів на ціль знайдену норму витрати снарядів множать на площу цілі.

3. Норму витрати снарядів на ціль змінюють, якщо:

а) норма визначена для подавлення (знищення) цілі, а потрібно її знищити (подавити);

б) установки для стрільби на ураження визначаються пристрілюванням цілі, перенесенням вогню від реперів або способом скороченої підготовки, а також у разі, коли проводиться контроль стрільби на ураження;

в) ступінь укриття цілі відрізняється від того, для якого визначена норма витрати снарядів;

г) дальність стрільби перевищує 10 км.

Витрата снарядів, крім того, може бути змінена командиром (начальником), який ухвалює рішення на виконання вогневого завдання, за результатами оцінки важливості цілі, ступеню її укриття, морального стану противника, а також наявності боєприпасів і часу для виконання вогневого завдання.

4. Норму витрати снарядів на ціль, визначену з урахуванням змін, округлюють у найближчий бік до кількості, яка кратна кількості гармат-установок. Кількість гармат-установок визначають множенням кількості гармат, що залучаються до стрільби по цілі, на кількість установок прицілу і на кількість установок кутоміра.

5. Для визначення витрати снарядів на батарею (взвод) отриману витрату снарядів ділять на кількість батарей (взводів), що залучаються до стрільби, а для визначення витрати снарядів на гармату-установку – на кількість гармат-установок.

Норму витрати снарядів на ціль для ураження нерухомих цілей можна визначити за формулою:

,

де – норма витрати снарядів, зазначена у додатку 9 Правил стрільби для відповідного характеру цілі, завдання стрільби і калібру гармат;

– площа цілі, га;

– коефіцієнт, що враховує зміну витрати снарядів відповідно до завдання стрільби;

– коефіцієнт, що враховує зміну витрати снарядів, якщо спосіб визначення установок для стрільби на ураження відрізняється від повної підготовки або використання даних ПГр;

– коефіцієнт, що враховує зміну витрати снарядів, залежно від ступеня укриття цілі;

– коефіцієнт, що враховує зміну витрати снарядів, залежно від дальності стрільби.

Порядок проведення розрахунків з визначення витрати снарядів, які зазвичай виконуються на пункті управління вогнем дивізіону, показаний на прикладах.

Приклад.Дивізіону 152-мм самохідних гаубиць 2С3М у складі трьох батарей по 6 гармат поставлено завдання знищити відкрито розташовану живу силу на площі за фронтом 300 м, в глибину 200 м. Дальність стрільби 12 км. Оцінивши обстановку і з’ясувавши умови виконання вогневого завдання, командир дивізіону вирішив знищити живу силу зосередженим вогнем дивізіону снарядами з радіопідривником, установки для стрільби на ураження визначити перенесенням вогню від репера. Кількість установок: прицілу – 3, кутоміра – 1. Витрата снарядів – норма.

Розрахувати норму витрати снарядів на ціль і витрату на гармату-установку.

Рішення.

1. За калібром системи (152 мм), характеру цілі (відкрито розташована жива сила) із табл. 25 додатку 9 Правил стрільби знаходимо норму витрати снарядів при завданні стрільби на знищення (вона наведена в штуках на 1 га площі цілі) = 25 сн./га.

2. Знаходимо витрату снарядів на ціль, заздалегідь визначивши її площу і коефіцієнти зміни витрати снарядів:

площа цілі = 300 ∙ 200 = 6 га:

установки для стрільби на ураження визначаються перенесенням вогню від репера, отже = 0,75;

дальність стрільби більше 10 км, отже = 1,2. Отримаємо = = 25 ∙ 6 ∙ 0,75 ∙ 1,2 = 135 сн.

3. Визначаємо кількість гармат-установок в дивізіоні (18 гр. ×
× 3 уст.приц. × 1 уст.кутом. = 54) і округляємо отриману норму витрати снарядів на ціль до кратної цьому числу величини і отримуємо витрату снарядів на ціль, що дорівнює 162, а витрата снарядів на гармату-установку = 162 : 54 = 3 сн.

Норму витрати снарядів на ціль для ураження високоманеврових цілей можна визначити за формулою:

,

де – норма витрати снарядів на гармату, вказана у додатку 9 Правил стрільби, для відповідного характеру цілі, завдання стрільби і калібру гармат;

– кількість гармат, що залучаються до ураження даної цілі.

Приклад.Командир дивізіону 152-мм самохідних гаубиць 2СЗМ (18 гармат, позивний "Нева") отримав від старшого артилерійського начальника команду: "Нева". Стій. Вогневий наліт. Ціль 55-а, взвод реактивний. Знищити. х = 22430, у = 49810, висота 75. 200 на 200. Витрата норма. Вогонь".

Розрахувати витрату снарядів для виконання вогневого завдання (дальність стрільби 9 км).

Рішення.

1. Із таблиці 26 додатку 9 Правил стрільби за калібром системи, характером цілі, ступенем її укриття і завданню стрільби знаходимо норму витрати снарядів – 8 сн. на гармату.

2. Витрата снарядів для виконання вогневого завдання складе

= 8 ∙ 18 = 144 сн.

Приклад.Командир дивізіону 152-мм самохідних гаубиць 2СЗМ (18 гармат, позивний "Нева") отримав від командира групи завдання: "Нева". Стій. Вогневий наліт. Ціль 201, піхота укрита. х = 45200,
у = 54800, висота 150. 150 на 150. Витрата 0,1 б/к. Вогонь".

Розрахувати витрату снарядів для виконання вогневого завдання (дальність стрільби 5500 м).

Рішення. 1. Командир дивізіону визначає витрату снарядів на ціль за формулою

= 60 ∙ 0,1 ∙ 18 = 108 сн.,

де – кількість снарядів в боєкомплекті артилерійської системи, шт.; – частка боєкомплекту, що витрачається; – кількість гармат, що залучаються до виконання вогневого завдання, шт.,

і передає команду на ПУВД (позивний "Дон"): "Дон". Стій. Вогневий наліт. Ціль 201, піхота укрита. х = 45200, у = 54800, висота 150. Внакладку. 150 на 150. Витрата 108. Вогонь".

2. Начальник штабу дивізіону визначає витрату на гармату-установку: = 108 : (18 ∙ 3 ∙ 1) = 2 сн.

До глави XI