Дезадаптація молодших школярів.

Шкільна дезадаптації – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відхилень, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

Ознаки шкільної дезадаптації:

Ø порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями;

Ø небажання ходити до школи;

Ø соматичні прояви: головний біль, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена втомлюваність;

Ø емоційні порушення;

Ø зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, не здатності до тривалого зосередження, замикання у собі.

Форми, причини дезадаптації

Форми дезадаптації	Причини дезадаптації
Фізіологічна	Слабкий тип нервової системи, підвищена сенситивність, надмірне збудження, фізичні вади та захворювання
Інтелектуальна	Недостатній розвиток пізнавальних процесів, психомоторики, відсутність уваги з боку дорослих
Вольова	Не сформованість вольової регуляції поведінки, слабка саморегуляція поведінкових реакцій, не сформованість певного рівня довільності уваги
Соціальна	Брак досвіду спілкування з однолітками та дорослими, відсутність навичок поведінки у конфліктних ситуаціях в умовах дитячого колективу
Психологічна	Переважання ігрового мотиву діяльності, інфантилізм, тривожність; хибні методи виховання в родині (за типом «кумир сім’ї», батьківська вседозволеність, неприйняття дитини) [3, с. 20-55].

2.2. Психологічні рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації першокласників до школи.

Психологічні рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації першокласників до школи.

1. Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

3. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.

4. Використання системи фішок і грамот в оцінюванні діяльності дітей.

5. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.

6. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

7. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

8. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

9. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.

10. Створення ситуації успіху.

11. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

12. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.

13. Підтримка і заохочення проявів активності у роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.

14. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.д., щоб вони відчули підтримку [3, с. 62].

ВИСНОВКИ

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей – легковажність, наївність, погляд на дорослого знизу вгору, разом з тим він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього змінюється логіка мислення, а також інтереси, цінності, весь уклад життя. Навчальна діяльність стає провідним видом діяльності. З'являється нова система відносин «дитина-вчитель», яка починає визначати ставлення дитини до батьків і відносини дитини до дітей поряд із зростаючим прагненням довести свою індивідуальність, утвердити себе серед дорослих і однолітків.

Існують такі причини дезадаптації в молодшому шкільному віці. Серед них:

v несформованість внутрішньої позиції школяра,

v слабкий розвиток довільності,

v недостатній розвиток у дитини навчальної мотивації, здатності до взаємодії з іншими дітьми, стосовно себе.

Таким чином, адаптація молодших школярів як соціально-педагогічна проблема є дуже актуальною в наш час. Особливе значення вона повинна представляти для вчителів і батьків, на яких лягає вся відповідальність за їх вихованців та дітей, майбутніх підлітків. Тільки успішна адаптація в молодшому віці сприяє подальшому розвитку дитини як особистості в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Артемов, С.Д. Соціальні проблеми адаптації [Текст] / С.Д. Артемов. - М., 1990 .- 180 с.

2. Битянова М.Р. Адаптація дитини до школи: діагностика, корекція, педагогічна підтримка [Текст] / М.Р. Битянова .- Мн., 1997. – 145с.

3. Дорожевец Т.В. Вивчення шкільної дезадаптації [Текст] / Т.В. Дорожевец. Вітебськ, 1995. – 182 с.

4. Крутецький В.А. Розвиток особистості в молодшому шкільному віці/Психологія навчання та виховання школярів. - М.: Просвещение, 1976