Практичне заняття: Процесуальне оформлення, організація і проведення тимчасового доступу до речей і документів (здійснення виїмки).

Модуль 2.

Тема 1. Процесуальне оформлення, організація і проведення тимчасового доступу до речей і документів (здійснення виїмки) (2 год.).

Практичне заняття: Процесуальне оформлення, організація і проведення тимчасового доступу до речей і документів (здійснення виїмки).

Навчальна мета заняття:курсанти повиннізасвоїти заходи щодо забезпечення слідчим всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин скоєного кримінального правопорушення; етику спілкування слідчого з особами, які приймають участь у провадженні заходів забезпечення кримінального провадження. Вивчити особливості організації проведення заходу забезпечення кримінального провадження - тимчасового доступу до речей і документів (визначення кола питань, які потрібно з’ясувати, учасників цього заходу, врахування їх психологічної характеристики). Уяснити форму та зміст процесуальних документів про проведення тимчасового доступу до речей і документів; процесуальний порядок виконання тимчасового доступу до речей і документів, складання протоколу тимчасового доступу до речей і документів.

Час проведення:2 год.

Навчальні питання:

1. Процесуальний порядок проведення тимчасового доступу до речей і документів (здійснення виїмки).

2. Речі і документи, до яких заборонено доступ. Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю.

3. Форма та зміст процесуальних документів, які є підставою для проведення тимчасового доступу до речей і документів та їх оформлення слідчим.

4. Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів.

5. Виконання завдань згідно ввідної.

1. Тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 159 КПК України) є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Застосування такого заходу не допускається, якщо слідчий,прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням.

Сторонами кримінального провадження, які мають право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий та його представник; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні захисники та законні представники. Особа, у володінні якої знаходяться речі і документи, зобов'язана надати можливість стороні кримінального провадження ознайомитися з ними тільки у разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про тимчасовий доступ до речей та документів. Суб'єкт сторони, якому надано це рішення, має право ознайомитися з ними, зробити

їх копії, вилучити речі та документи.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і документів.

2. Під річчю слід розуміти предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини.

Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності (ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Одна із гарантій адвокатської діяльності полягає в тому, що забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами(ст.. 161 КПК України). Тому сторони кримінального провадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про надання тимчасового доступу до: листування або інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги; об’єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать (162 КПК України):

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і продовжувані, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням (ч. 1 ст. 1, ст. 25 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»);

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Визначення лікарської таємниці наведено у ст. 40 «Основ законодавства України про охорону здоров’я».

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій. Під нотаріальною таємницею слід розуміти сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо (ст. 8 ЗУ «Про нотаріат»);

4) конфіденційна інформація, у тому числі така, що містить комерційну таємницю. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи у певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить,у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК). Комерційна таємниця є одним з об’єктів інтелектуальної власності.

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю. Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при надані послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»);

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата (ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 306 ЦК);

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікації, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Телекомунікаційна послуга – продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомінікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій (ст. 1 Закону «Про телекомунікації»).

8) персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована (ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних»).

9) державна таємниця. Відомості, що становлять державну таємницю, – це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і яку рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у ст. 1 ЗУ «Про державну таємницю».

3.Слідчий має право звернутися із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і документів тільки за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за законністю провадження досудового розслідування (ст. 160 КПК України). При вирішенні цього питання прокурор зобов’язаний ознайомитися з матеріалами, що дають підстави для тимчасового доступу до речей і документів, перевірити законність одержання доказів. Слідчий суддя не повинен брати до провадження клопотання слідчого, якщо воно не було погоджено з прокурором, або той із ним не погодився, або з клопотання незрозуміло, який саме прокурор дав згоду.

Клопотання починається з короткого викладення обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання. Далі вказуються кваліфікація кримінального правопорушення, речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати, підстави вважати, що вони перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи. Зазначається, яке значення мають речі і документи для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події кримінального правопорушення; винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення; виду та розміру шкоди, яку було завдано кримінальним правопорушенням; обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу

підозрюваного, обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставин, що є підставою звільнення від кримінальної відповідальності.

4.Оскільки ухвала слідчого судді, суду є обов’язковою для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, службовими особами і громадянами, ніякі обставини не можуть бути поважними для відмови пред’явити або добровільно видати речі, документи, які вимагає уповноважена особа (ст. 165 КПК України). Якщо володілець відмовляється виконати ухвалу слідчого судді, суду про надання доступу до речей та документів, йому роз’яснюється, що це спричиняє для нього негативні правові наслідки у вигляді проведення за судовим рішенням обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Перед проведенням цієї процесуальної дії особа, якій надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, пред’являє їх володільцю оригінал ухвали суду, вручає її копію та пропонує надати до них доступ. Пред’явлення ухвали володільцю речі та документу гарантує його право знати, хто і на яких підставах проводить процесуальну дію. Факт пред’явлення ухвали слідчого судді, суду, вручення її копії засвідчується підписом володільця на оригіналі цього судового рішення.

5.Заслухати т обговорити:

- клопотання про тимчасовий доступ до речей, а саме - печатки в кабінеті слідчого у гр. Нестеренко В.В.;

- ухвалу слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів;

- протокол про тимчасовий доступ до речей і документів.

Ввідна №6:

Під час проведення тимчасового доступу до речей і документів, який було проведено в кабінеті слідчого, у Нестеренко В.В. було вилучено печатку з металу жовтого кольору з гравіровкою «С.М.».

ЛІТЕРАТУРА (ХНУВС):

1. Белозеров Ю.Н. Производство следственных действий. - М.: МССШМ МВД СССР, 1990. - 64с.

2. Васильева Г.И. Досудебное следствие. - Луганск: РИО ЛИВД МВД Украины, 2001. - 284с.

3. Расследование преступлений. - М.: Спарк, 1997. - 378с.

4. Розенталь М.Я. Справочник следователя. - М., 1994. - 112с.

5. Руководство для следователей. - М.: Лига Разума, 1997. - 732с.

6. Руководство по расследованию преступлений. - М.: Изд-во Норма (Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М), 2002. - 754с.

7. Руководство по расследованию преступлений. - Х.: Консум, 2001. - 608с.

8. Рыжаков А.П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств. - М.: Филинъ, 1997. - 336с.

9. Следственные действия: Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов. - М.: Юристъ, 2001. - 501с.

10. Соловьев А.Б. Следственные действия на первоначальном этапе расследования преступлений. - М., 1995. – 40с.

11. Справочник следователя. - М.: Рос. право, 1992. - 320с.

12. Шепитько В.Ю. Справочник следователя. - К.: Ін Юре, 2001. - 216с.