Міжнародно-правовий договір – договір, що укладається між державами і визнається державою як обов’язковий у внутр. житті.
Правосвідомість – сукупність ідей та поглядів, у яких виражається ставлення людини до права.
Види правосвідомості:
1.Індивідуальна(свої погляди на право має кожна окрема людина)
2. Групова(погляди на право мають різні соціальні групи) – розуміння і ставлення до права учнів молодшої і старшої школи відрізняються
3. Масова(ставлення до права всього населення держави)
4. Звичайна (у повсякденному житті)
5. Професійна (юристи-практики, які мають професійний досвід)
6. Наукова(науковці у галузі права, які ведуть наукові дослідження)
Структура правосвідомості
Правосвідомість складається з наступних елементів
1. Правова ідеологія(теорії, концепції, ідеї, поняття, принципи)
2. Правова психологія(почуття, емоції, настрої, мотиви, інтереси)
Форми права та джерела права.
Джерела (форми) права – це воля держави, що закріплена у правових нормах.
Найдавнішою формою права є правовий звичай
Правовий звичай – це звичай, що існував як неписане правило незалежно від волі держави.
Першими нормативними актами стародавніх держав стало зведення звичаєвих норм.
Другим джерелом права є правовий прецедент
Правовий прецедент – це рішення суду або органу держави для врегулювання конкретної життєвої ситуації.
Важливо – прецедент дає можливість врахувати не лише обставини конкретної справи, але і рішення, які приймалися в подібних ситуаціях раніше
Приклад
Правовим прецедентом є те, що ВБ прем’єр-міністром стає лідер партії, що перемогла на виборах. Про це не написано в жодному законі, а традиція кілька століть.
Як правило, правові прецеденти використовуються в англосаксонській правовій сім’ї
А в романо-германській правовий прецедент не визнається джерелом права
Третім джерелом права є нормативно-правовий договір
Останнім часом роль цього джерела права підвищилась у багатьох країнах світу.
Нормативно-правовий договір – письмовий документ, суть якого полягає у тому, що правова норма є наслідком домовленості між різними посадовими особами.
Приклад – Конституційний договір 1995 р. між Президентом України і Верховною Радою.
Четвертим джерелом права є нормативно-правовий акт
У державахромано-германо-германської правової сім’ї осн. джерелом права є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт – письмовий документ, прийнятий уповноваженим органом, який встановлює норми права для визначеного кола осіб.
Вищу юридичну силу в Україні мають правові акти - закони
Президент видає(укази і розпорядження)
Парламент (постанови і закони)
Уряд (постанови і розпорядження)
П’ятим джерелом права є
Міжнародно-правовий договір – договір, що укладається між державами і визнається державою як обов’язковий у внутр. житті.
Сторонами міжн-прав. договору виступають самостійні (суверенні)держави
Значення таких договорів активно зростає адже міжнародні звязки розвиваються
Які є назви міжнародних договорів
1. Конвенція
2. Пакт
3.Угода
4. Декларація
5. Комюніке
Міжнародні договори можуть бути:
1. Міждержавні (укладається на рівні глав держав)
2. Міжурядові (укладається на рівні урядів)
3. Міжвідомчі (між окремими міністерствами)
Стадії укладання міжнародних договорів: